Постанова

від 18.07.2017 по справі 908/1632/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 908/1632/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І., суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П. за участю представників сторін позивача - Костяникова І.В.; відповідача - Ткач Д.М.; розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зірка" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 01.11.2016 у справі№ 908/1632/16 за позовомКуйбишевського районного центру зайнятості доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Зірка" простягнення коштів у розмірі 911 662, 45 грн

В С Т А Н О В И В:

Куйбишевський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зірка" (далі - СГВК "Зірка") про стягнення коштів, виплачених в якості дотацій на працевлаштування безробітних на загальну суму 911 662, 45 грн із перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Куйбишевського районного центру зайнятості.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2016 порушено провадження у справі № 908/1632/16 за позовом Куйбишевський районний центр зайнятості до СГВК "Зірка" про стягнення 911 662, 45 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) від 01.11.2016 позовні вимоги задоволено, суд стягнув із СГВК "Зірка" на користь Куйбишевського районного центру зайнятості грошові кошти, виплачені в якості дотацій на працевлаштування безробітних у розмірі 911 662, 45 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Марченко О.А., Попков Д.О.) від 06.03.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2016, СГВК "Зірка" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 16, 267, 1166, 1212 ЦК України, а також застосовано редакцію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка не набула чинності на момент виникнення спірних правовідносин та не застосовано положення Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 № 1, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Також СГВК "Зірка" вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно визнано поважними причини пропуску позовної давності Куйбишевським районним центром зайнятості, оскільки якщо позов пред'явлений не у встановленому процесуальним законом порядку з порушенням правил підвідомчості спору, перебіг позовної давності не переривається і це не може бути поважною причиною її пропуску.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 касаційну скаргу СГВК "Зірка" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.07.2017. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2016, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017, до закінчення його перегляду в порядку касації.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами у період з 27.08.2010 по 18.10.2010 між Куйбишевським районним центром зайнятості та СГВК "Зірка" (роботодавець) було укладено 44 договори на працевлаштування 44 безробітних громадян з наданням дотацій за працевлаштування зазначених безробітних, за умовами яких роботодавець працевлаштовує на постійну роботу за направленням Центру зайнятості безробітного(ну), а Центр зайнятості надає дотацію на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітного у розмірі витрат на заробітну плату прийнятої за направленням державної служби зайнятості особи відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці від 10.01.2001 №1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2001 за № 75/5266 (п. 1 договору).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що роботодавець зобов'язується повернути центру зайнятості в повному обсязі суму наданої дотації з урахуванням індексації на рівень інфляції у разі використання дотації з порушенням законодавства.

В тому ж пункті зазначено, що у разі встановлення недостовірності поданих роботодавцем даних роботодавець зобов'язаний відшкодувати центру зайнятості суму заподіяної шкоди з урахуванням індексації на рівень інфляції.

Куйбишевським районним центром зайнятості, як встановлено судами попередніх інстанцій, на користь СГВК "Зірка" перераховані грошові кошти на дотаційні місця у загальні сумі 911 662, 45 грн.

Також господарськими судами встановлено, що 18.09.2012 Куйбишевським районним судом Запорізької області винесена постанова в порядку ст. 47 КК України, ст.ст. 10, 282 КПК України у кримінальній справі № 0813/955/2012 (провадження № 1/0813/88/2012), відповідно до якої ОСОБА_6, який звинувачується в скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито в зв'язку з передачею особи на поруки трудовому колективу СГВК "Зірка"; цивільний позов залишено без розгляду.

Постанова Куйбишевського районного суду Запорізької області обґрунтована такими обставинами.

За результатами розгляду документів про надання дотації роботодавцю на засіданнях комісії Куйбишевського РЦЗ з питань надання дотації на працевлаштування безробітних між Куйбишевським районним центром зайнятості та СГВК "Зірка" 27.08.2010, 06.10.2010 та 14.10.2010 укладено 44 договори про працевлаштування безробітних з наданням дотацій. На підставі зазначених договорів розпорядженнями голови СГВК "Зірка" ОСОБА_6 безробітні були прийняті на роботу в СГВК "Зірка". Кооперативом відповідно до укладених договорів надавалися до Куйбишевського РЦЗ щомісячні довідки про нараховані суми коштів працевлаштованим особам за фактично відпрацьований час. На підставі даних довідок зазначені у них кошти у якості дотацій з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття перераховувались Куйбишевським РЦЗ на особовий рахунок СГВК "Зірка", відкритий у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та використовувалися в подальшому на потреби господарства. У результаті надання головою правління СГВК "Зірка" ОСОБА_6 до Куйбишевського РЦЗ завідомо неправдивих відомостей щодо наявності у СГВК вакантних місць з метою одержання дотації, за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року СГВК "Зірка" отримав в якості дотацій з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 911 662, 45 грн, чим завдано великої матеріальної шкоди державним інтересам в особі Куйбишевського РЦЗ.

В постанові зазначається, що суд, оцінивши сукупність зібраних доказів у справі дійшов до висновку, що винність підсудного в скоєнні злочинів повністю доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 222 КК України так, як він здійснив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, та за ч. 2 ст. 366 КК України так, як він вчинив службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 18.09.2012 залишено без змін.

У п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, а також встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, зокрема положення п. 5.4 договору, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, не зважаючи на невірне посилання на норми матеріального права, а саме ст.ст. 1166, 1212 ЦК України, у позовній заяві.

Окрім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав поважними причини пропуску позовної давності та в силу ч. 5 ст. 267 ЦК України вважав порушене право таким, що підлягає захисту.

При цьому колегією суддів відхиляються доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції ст. 267 ЦК України, оскільки, встановивши, що постановою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі К/800/3666/15 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 скасовано, провадження у справі про стягнення коштів закрито; роз'яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску позовної давності, а не про наявність підстав для зупинення її перебігу.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи СГВК "Зірка", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 121 1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

У абз. 4 п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 121 1 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала.

У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в порядку касації, виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2016, яке було зупинено ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017, підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 121 1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зірка" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 908/1632/16 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2016, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017, у справі № 908/1632/16.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В.

Селіваненко В.П.