Постанова

від 19.07.2017 по справі 914/1854/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 914/1854/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівСибіги О.М., Корсака В.А. за участю представників: позивачаОСОБА_4 дов. від 01.06.2016 відповідачаДанилевич Д.О. дов. від 13.12.2016 розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі№914/1854/16 господарського суду Львівської області за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (приватного підприємця) ОСОБА_6 доЖитлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" простягнення 104743,43 грн. основного боргу, 18671,64 грн. - штрафу, 9790,05 грн. - пені, 896,70 грн. - 3% річних, 115,36 грн. - інфляційних втрат

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням зави від 19.09.2016 про зменшення розміру позовних вимог) до Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" про стягнення 104743,43 грн. основного боргу, 18671,64 грн. - штрафу, 9790,05 грн. - пені, 896,70 грн. - 3% річних, 115,36 грн. - інфляційних втрат.

Позов мотивовано простроченням оплати вартості наданих послуг за договором про надання консультаційно - посередницьких послуг №2/004/09-2015.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2016 (суддя Коссак С.М.), позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 104743,43 грн. - основного боргу, 9718,88 грн. - пені, 15711,52 грн. - штрафу, 896,70 грн. - 3% річних та 1966,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

За апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" судове рішення було переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (головуючий суддя Данко Л.С., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017, а рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2016 у даній справі залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 6, 525, 526, 627, 629, 901, 903, 1000, 1002, 1011 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

На думку заявника, апеляційним господарським судом не надано жодної оцінки спірним актам виконаних робіт №013 та №014 від 01.06.2016, зокрема, правильності та обґрунтованості суми винагороди позивача, зазначеної у спірних актах, а також обґрунтованості наданого відповідачем заперечення на спірні акти виконаних робіт.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.05.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі на 29.06.2017.

29.06.2017 від Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній вказує на те, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови правомірно врахував стан взаєморозрахунків при вирішенні даного спору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги за заявою сторони строком на 15 днів. Розгляд касаційної скарги відкладено на 12.07.2017.

У судовому засіданні 12.07.2017 було оголошено перерву до 19.07.2017.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2017 у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 19.07.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання консультаційно-посередницьких послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлена у позові сума про стягнення заборгованості за договором у сумі 104743,43 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не надано доказів реального виконання та факту надання консультаційних послуг за договором про надання консультаційно-посередницьких послуг №2/004/09-2015 від 01.09.2015, а саме: письмових звітів про виконані консультаційні послуги, не надано документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства замовника таких послуг, не надано розрахунків вартості таких реально (фактично) наданих послуг за спірний період.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2015 між Житлово-будівельним кооперативом "Ауром ІІ" (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (виконавець, позивач) було укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №2/004/09-2015 (договір), відповідно до пункту 1 якого, виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних членів Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" (учасників), з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність Учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що вартість складається із суми всіх вартостей наданих, або тих, що могли бути надані виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до пункту 4.2 договору винагорода виконавця розраховується виконавцем та сплачується щомісяця.

Згідно пункту 4.3 договору розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору.

Пунктом 4.6 договору сторони передбачили, що оплати винагороди, вказаної у пункті 4.3 договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Відповідно до п. 4.11 договору витрати на виплату заробітної плати, відрядження співробітників виконавця (у томі числі проїзд, проживання), витрати на оплату послуг зв'язку і інші витрати, пов'язані з виконанням обов'язків, передбачених цим договором, покриваються за рахунок винагороди і окремо замовником виконавцеві не відшкодовуються. Виконавець самостійно здійснює виплату заробітної плати, витрат на відрядження та/або винагороди своїм співробітникам та/або третім особам, які залучаються для виконання цього договору.

Умовами пункту 4.12 договору передбачено, що замовник зобов'язаний виплатити виконавцю в повному обсязі винагороду за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90 відсотків та більше від суми повного пайового внеску передбаченого відповідними договорами про сплату пайових внесків. Аналогічна умова передбачена у пункті 2.2.17 договору.

Відповідно до проведеного виконавцем розрахунку встановлено, що протягом дії договору виконавцем було надано замовнику послуги передбачені договором та по ряду договорів про сплату пайових внесків забезпечено надходження на рахунок замовника грошових коштів від учасників в розмірі понад 90 відсотків від сум повного пайового внеску.

Під час виконання договору замовником виникло прострочення оплати вартості наданих послуг за актом № 008 від 01.02.2016 на суму 19734,18 грн., акта № 012 від 01.05.2016 на суму 10608,75 грн., а також непогашеної заборгованості за актом № 013 від 41657,18 грн., актом № 014 від 01.06.2016 на суму 52477,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач направив відповідачу 24.06.2016 вимогу від 23.06.2016 № 34/06 про сплату заборгованості згідно договору в сумі 104743,43 грн. та штрафних санкцій та збитків.

Таким чином, згідно умов п.п. 4.3 та 4.12 договору замовник зобов'язаний виплатити виконавцю належну винагороду в повному обсязі, розмір якої становить 104743,43 грн. - 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору.

Місцевий господарський суд встановив, що факт виконання зобов'язань підтверджується надходженням на рахунок замовника грошових коштів від учасників за договорами про сплату пайових внесків в розмірі понад 90% від сум повного пайового внеску, про що зазначено в актах виконаних робіт №012 від 01.05.2016, № 013 від 01.06.2016 та № 014 від 01.06.2016. При цьому, відповідачем ця обставина належними та допустимими доказами не заперечується.

Також судом було встановлено, що акт виконаних робіт № 008 від 01.05.2016 на суму 19734,18 грн., що підписаний сторонами без жодних застережень, оплачений відповідачем в повному обсязі 09.02.2016, що визнається позивачем та не заперечується відповідачем.

Акт виконаних робіт №012 від 01.05.2016 на суму 11828,95 грн., що підписаний сторонами, оплачений частково, не оплаченою залишається сума в розмірі 10608,75 грн.

Акт виконаних робіт №013 від 01.06.2016 та відповідний рахунок-фактуру від 01.06.2016 на суму 41657,18грн. було направлено виконавцем на адресу замовника, в порядку визначеному договором (на адресу зазначену в п.13.1, а саме: м. Львів, вул. Гушалевича, буд. 3, кв.3), цінним листом № 7902002566272 від 01.06.2016.

Зазначений акт виконаних робіт №013 від 01.06.2016 не було підписано замовником в порядку та строки визначені договором та не надано письмової відмови від підписання вказаного акту. Вартість наданих послуг, згідно з вказаним актом виконаних робіт замовником не оплачена.

Акт виконаних робіт №014 від 01.06.2016 та відповідний рахунок-фактуру від 01.06.2016 на суму 52477,50 грн. було направлено виконавцем на адресу замовника, в порядку визначеному договором (на адресу зазначену в п.13.1, а саме: м. Львів, вул. Гушалевича, буд. 3, кв. 3), цінним листом № 7901905277012 від 01.06.2016.

Місцевий господарський суд встановив, що посилання в акті № 014 від 01.06.2016 на п. 4.11 договору має характер описки і не впливає на факт та розмір виконання зобов'язання позивачем, передбачений даним пунктом.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про те, що вищевказаний акт виконаних робіт не було підписано замовником в порядку та строки визначені договором та не надано письмової відмови від підписання вказаного акту. Вартість наданих послуг, згідно з вказаним актом виконаних робіт замовником не оплачена.

Відтак, перевіривши розрахунок здійснений позивачем на підставі актів, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем відповідає п. 4.3 договору, яким визначено, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог взагалі не врахував вищевказаний пункт договору, яким чітко визначено, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору замовник зобов'язаний розглянути акт виконаних робіт у продовж 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого акта виконавцю.

Умовами пункту 3.2 договору передбачено, що у випадку якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний замовником в термін, вказаний у пункті 3.1 цього договору, і від замовника в цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті.

Таким чином, враховуючи те, що акт виконаних робіт №013 від 01.06.2016 та акт виконаних робіт №014 від 01.06.2016 було направлено виконавцем на адресу замовника 01.06.2016, із врахуванням строків, передбачених пунктами 3.1, 3.2 договору, замовник зобов'язаний був розглянути вказаний акт в період з 06.09.2016 по 09.06.2016.

Виходячи із того, що замовник не скористався своїм правом надати мотивовані заперечення щодо вказаних актів та не виконав обов'язку щодо їх належного підписання і поверненню виконавцю, місцевий суд дійшов вірного висновку, що згідно умов пункту 3.2 договору послуги, вказані в такому акті вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті замовником.

А відтак, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок замовника з оплати виконавцю належної суми винагороди за надані послуги відповідно актів виконаних робіт №013 від 01.06.2016 у сумі 41657,18 грн. та №014 від 01.06.2016 у сумі 52477,50 грн. настав - 09.06.2016.

Згідно пункту 6.2 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, винна сторона несе відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до пункту 6.3.1 договору у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15%, а відповідно до пункту 6.3.2 договору за прострочення належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних дійшов висновку, що 3% річних в сумі 896,70 грн. (в межах заявлених позовних вимог, з врахування заяви про зменшення позовних вимог (вх.№ 4468/16 від 19.09.2016) нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Щодо нарахування індексу інфляції суд першої інстанцій вірно встановив, що оскільки станом на 31.05.2016 у відповідача існувала заборгованість в сумі 10608,75 грн. (акт № 012), що індексується наступним місяцем у якому мав бути здійснений платіж, тобто червнем 2016 року - 99,8% (в межах заявлених позовних вимог). Станом на 30.06.2016 у відповідача існувала заборгованість в сумі 104743,43 грн., що індексується наступним місяцем у якому мав бути здійснений платіж, тобто липнем 2016 року - 99,9%.

Також, суд встановив, що мала місце дефляція та дійшов обґрунтованого висновку, що у стягненні 115,36 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до пункту 6.3.1 договору у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15%, а відповідно до пункту 6.3.2 договору за прострочення належних за Договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3.2 договору за прострочення належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначено, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (постанова ВСУ від 27.04.2012 №06/5026/1052/2011 та інформаційний лист ВГСУ №01-06/908/2012 від 13.07.2012).

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Також, судом встановлено, що позивачем були нараховані штрафні санкції за прострочення оплати вартості наданих послуг за актом № 008 від 01.02.2016, який був оплачений відповідачем 09.02.2016.

З врахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань", що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом було встановлено, що останній день сплати припадає на 06.02.2016 - субота, що переноситься на перший робочий 08.02.2016 - понеділок, та 09.02.2016 здійснено оплату даного акта, а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочки сплати заборгованості.

Суд здійснив перевірку нарахування штрафу та пені з врахуванням відсутності прострочення оплати вартості наданих послуг за актом № 008 від 01.02.2016 та заяви про зменшення позовних вимог (вх.№ 4468/16 від 19.09.2016, нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 9718,88 грн. та штраф в сумі 15711,52 грн., а в частині стягнення 71,17 грн. пені та 2960,13 грн. штрафу слід відмовити.

Враховуючи наведене місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що за несвоєчасне виконання умов договору, позивачем правомірно нараховані 15711,52 грн. - штрафу, 9718,88 грн. - пені, 896,70 грн. - 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції вказував про те, що виходячи зі змісту п.п. 4.2, 4.3, 4.10 договору, винагорода в розмірі 5% обчислюється і залежить від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу. Доказів зміни такого обчислення винагороди чи її поділ за посередницькі послуги і окремо консультаційні послуги матеріали справи не містять.

Разом з тим, колегія суддів з вищевказаним висновком суду апеляційноїі нстанції не погоджується та вказує, що сторони в порядку ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, керуючись свободою договору, визначили момент виконання обов'язку зі сплати 5% винагороди в залежності від поступлених коштів, які надійшли у поточному місяці від часників залучених до кооперативу в межах даного договору.

З огляду на викладене, колегія вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно положень статей 49, 111 11 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають перерозподілу.

Керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі № 914/1854/16 скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2016 у даній справі залишити в силі.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" (79016, м.Львів, вул.Гулашевича, буд.3, кв.3, буд.63, ідентифікаційний код 39735599) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір, сплачений при подачі касаційної скарги, в розмірі 2539,93 грн.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В. Корсак