Рішення

від 06.07.2017 по справі 910/5871/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017Справа №910/5871/17

За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування

про стягнення 1 391 625,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Качур С.А.

від відповідача: Матієва Я.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 391 625,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.17. порушено провадження у справі № 910/5871/17 та призначено її до розгляду на 16.05.17.

16.05.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

16.05.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 16.05.17. відмовлено в задоволенні клопотань позивача та відповідача про залучення третіх осіб та відкладено розгляд справи на 06.06.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Стосовно поданого позивачем 17.05.17. уточнення до клопотання про залучення третьої особи від 16.05.17., суд наголошує позивачу на тому, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.17. вже відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, а тому уточнення до клопотання залишається судом без розгляду.

06.06.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

06.06.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про покладення на позивача витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні 06.06.17. було оголошено перерву до 06.07.17.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.17. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

06.07.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.17. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.07.17. заперечив проти позову.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/5871/17.

У судовому засіданні 06.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.13. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" (відповідач, постачальник) був укладений договір поставки № ЦХП-06-02713-01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції: інструменти та прилади вимірювальні, контрольні, та випробовувальні, інші (візки колієвимірювальні ПТ-7МК).

Відповідно до п. 7.1 договору приймання продукції Замовником здійснюється при наявності наступних документів: рахунку-фактури; копія товарно-транспортної або залізничної накладної; видаткової накладної або акту прийому-передачі підписаний представником постачальника, який замовник зобов'язується підписати та повернути постачальнику після підтвердження поставки продукції; податкової накладної; документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п. 2.2 договору; пакувальних аркушів (при наявності). Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому проводилось відвантаження продукції. Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

Відповідно до пункту 10.7 договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, або непередбачуваних витрат при митному оформленні товарів, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11. по 31.12.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11. по 31.12.13.

За результатами перевірки складено Акт від 25.03.15. № 358/28-10-42-10/19014832.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015:

№ 0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн;

№ 0000444201, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн, з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн;

№ 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн, з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн;

№ 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.16. по справі № 826/14818/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.16. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.16., у задоволені позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" відмовлено.

За твердженням позивача, оскільки Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників в акті перевірки було зазначено про неправильне оформлення відповідачем основних реквізитів первинних документів до договору № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.13. та визнано їх такими, що не відповідають вимогам Порядку оформлення первинних документів, то з відповідача підлягають стягненню кошти, що були нараховані позивачу податковим органом та призвели до додаткових витрат у вигляді штрафів та пень на суму 1 391 625,00 грн., з яких: 412 333,00 грн. суми невизнаного податкового кредиту, 515 417,00 грн. суми донарахованого податку на прибуток, 463 875,00 грн. суми штрафних санкцій, що нараховані відповідно до податкових повідомлень-рішень, обов'язок з відшкодування яких відповідно до п. 10.7 договору покладається на відповідача.

Надіслана позивачем претензія від 07.12.16. № ЦХП Бух-73 про відшкодування відповідачем, нарахованих податковим органом штрафів та пені на суму 1 391 625,00 грн. залишена відповідачем без задоволення.

Вказане і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Не приймаються судом посилання відповідача на те, що Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" є неналежним позивачем у даній справі, оскільки правонаступником всіх прав та обов'язків позивача є Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", з огляду на викладене далі.

Відповідно до ч. 1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Так, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

З огляду на викладене та враховуючи, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" відсутній запис про припинення юридичної особи, останнє не позбавлено права звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Щодо посилань відповідача на те, що заявлені позивачем вимоги є по своїй суті збитками, то суд зазначає, що як на підставу позову позивач посилався на пункт 10.7. договору № ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013, а заяв зміну підстав позову позивачем суду не подано.

Посилання відповідача на те, що позивачем не сплачено судовий збір спростовуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 17-2412 від 06.04.17., при цьому відсутня заборона сплати суми судового збору замість позивача іншою особою, а визначальним у такому разі є факт вірного призначення платежу та надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 Цивільного кодексу України).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частина 1 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, дослідивши зміст акту перевірки судом встановлено, що вказаний акт не містить відомостей про допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" порушення щодо неправильного оформлення товаросупровідних документів саме за договором № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.13.

Виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог податкового законодавства, не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов договору №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.

При цьому, суд зазначає, що акт перевірки №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 складений за результатами перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача зі сплати штрафних санкцій.

При цьому судом враховано, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.17. у справі № 908/497/17, яке набрало законної сили 29.05.17., та на виконання якого виданий відповідний судовий наказ, встановлено наступне.

На виконання умов Договору поставки № ЦПХ-06-02713-01 від 17.12.13. позивачем поставлено відповідачу-1 товар, передбачений умовами Договору, що підтверджується видатковою накладною, а саме: №: 129 від 23.12.13. на суму 2473999,92 грн. Вище зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами позивача та відповідача-1 і скріплена відбитками печаток підприємств. Отримання відповідачем-1 товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженого представника покупця, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми, а також наданою позивачем товарно-транспортною накладною на поставку.

Обставини, встановлені у справі № 908/497/17, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Отже, з огляду на вказане в сукупності, жодних фактичних даних, в підтвердження неналежного оформлення відповідачем первинних документів, які саме документи були не вірно оформлено та які відомості неправильно зазначені, позивачем суду не надано.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи, що посилання позивача на акт перевірки та складені за результатами перевірки податковим органом податкові повідомлення-рішення в обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, є безпідставними, будь-яких належних та допустимих, у розумінні ст. 33-34 ГПК України, доказів в підтвердження наявності обставин, що у відповідності до п. 10.7. договору є підставою для відшкодування відповідачем штрафних санкцій, позивачем суду не надано, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1 391 625,00 грн.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Щодо клопотання відповідача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 139 162,50 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

На підтвердження надання адвокатських послуг, представником відповідача надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 919 на ім'я адвоката Матієвої Яни Сергіївни, договір про надання правової допомоги від №5871 від 25.04.17., укладений між відповідачем та адвокатом Матієвою Яною Сергіївною, відповідно до якого розмір оплати за надані послуги складає 139 162,50 грн.

В підтвердження оплати послуг адвоката до клопотання додано копії прибуткових касових ордерів та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів загалом на суму 139 162,50 грн.

Згідно з п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, розумність витрат на оплату послуг адвоката, а також те, що представник відповідача - адвокат Матієва Я.С. була присутня в судовому засіданні 06.06.17. та судовому засіданні 23.06.17., а письмові пояснення по справі підписані іншим представником відповідача, господарський суд дійшов до висновку, що клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 11/15, ідентифікаційний код 31349738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, пов. 10, ідентифікаційний код) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.17.

Суддя Т.М. Ващенко