Постанова

від 18.07.2017 по справі 904/11389/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 904/11389/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Корсака В.А., Яценко О.В розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі№ 904/11389/16 Господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроком" доДніпропетровської міської ради провизнання додаткової угоди укладеною в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 30.01.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Антонік С.Г., судді: Вечірко І.О., Іванов О.Г.) від 29.03.2017 у справі №904/11389/16 позов задоволено; визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 09.11.2000, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроком" (далі ТОВ "Дніпроком") та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 0,3957га, кадастровий номер 1210100000- 01-646-0001(63249058), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. за № 1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511; стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроком" 1378,00грн витрат по оплаті судового збору.

В касаційній скарзі Дніпропетровська міська рада просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.33 Закону України "Про оренду землі", п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дніпроком" заперечує викладені в ній доводи.

Представники сторін не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

ТОВ "Дніпроком" звернулось до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах Договір оренди земельної ділянки від 09.11.2000, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроком" та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 03957га, кадастровий номер 1210100000- 01-646-0001(63249058), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. за №1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах.

Судами встановлено таке.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2357 від 21.09.2000 "Про надання земельних ділянок по пр. Миру, 99 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроком", код ЗКПО 12450650, по фактичному розміщенню автостоянки", затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надано земельні ділянки площею 2014 кв.м та 3957 кв.м за поштовою адресою пр. Миру, 97 у довгострокову оренду на п'ятнадцять років ТОВ "Дніпроком" по фактичному розміщенню автостоянки.

09.11.2000, на підставі вищезазначеного рішення, між ТОВ "Дніпроком" (орендар) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,3957га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 99 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 63249058 (01:646:0001) з цільовим призначенням: фактичне розміщення автостоянки (далі Договір).

Договір 09.11.2000 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за №1307, а також відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 08.12.2004 №52/22, від 30.11.2005 №71/31, від 23.01.2008 №2/27, від 13.02.2008 №31/28, від 06.08.2008 №39/35 та від 16.09.2009 №306/49 до Договору були внесені зміни, про що було укладено відповідні додаткові угоду та договір, нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б.: 26.05.2006 за №3176 та 09.11.2009 за №1761 з наступною державною реєстрацією ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК" 09.08.2006 за №040610400931 та 19.02.2010 за №041010400104 відповідно.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. Договору земельна ділянка надається до 21.09.2015 . Підписаний сторонами нотаріально засвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що для продовження дії цього договору, Орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до Орендодавця з відповідним клопотанням, тобто не пізніше 21.08.2015.

У серпні 2015 року ТОВ "Дніпроком" звернулось до Дніпропетровської міської ради з листом-повідомленням щодо поновлення права користування земельною ділянкою з проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки, який було отримано відповідачем 17.08.2015 за вх.№36/4673, що підтверджується відповідним штампом, який міститься на зазначеному листі (а.с.30).

Додаткова угода про поновлення договору оренди укладена не була. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення і по сьогоднішній день, сплачує орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Всього після закінчення дії терміну договору оренди з листопада 2015 року по жовтень 2016 року виплачено орендної плати на загальну суму 234059,00грн (а.с.33-43).

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції встановивши, що після закінчення строку Договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, належно виконував свої договірні обов'язки, орендодавцем, як протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі, так і в подальшому, лист-повідомлення орендарю про заперечення у поновленні Договору не направлявся, дійшли висновку, що останній є поновленим на той же строк і на тих же умовах та задовольнили позов.

Втім, зазначені висновки колегія суддів вважає передчасними з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Як правову підставу поновлення дії договору Позивач вказує ст.33 Закону України "Про оренду землі", яка визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки пролонгації такого договору.

Так, частинами першою - п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При цьому, він зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15).

Зміст зазначених приписів свідчить про те, що захист прав орендаря, визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", в судовому порядку здійснюється внаслідок відмови орендодавця, а також наявного зволікання в укладенні саме додаткової угоди до договору оренди про поновлення його умов на той самий строк та на тих самих умовах , адже за нормою ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Втім, при вирішенні спору, попередні судові інстанції не врахували, що наявний в матеріалах справи лист-повідомлення щодо поновлення права користування земельною ділянкою містив пропозицію позивача на укладення додаткової угоди на п'ять років, тобто на інших умовах, ніж передбачено договором, що є наміром реалізації переважного права орендаря визначеного ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", тоді як направлених відповідачу додаткових угод про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах , які передбачені ч.6 вказаної норми, відмова та зволікання в укладенні яких і може бути захищена у спосіб, передбачений ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", матеріали справи не містять, і їх існування судами не встановлювалось. Встановлена судами обставина щодо направлення позивачем відповідачу додаткової угоди не відповідає матеріалам справи, які таку додаткову угоду не містять, і, відповідно, її умови судами не аналізувались, що є порушенням ст.43 ГПК України.

Колегія суддів також зазначає, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами ч.ч.6 - 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків (складний фактичний склад).

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку , оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч.9 ст.33 Закону України "Про оренду землі").

Однак, при вирішенні спору суди не дали оцінку тій обставині, що в листі-повідомленні щодо поновлення права користування земельною ділянкою, позивач просив укласти відповідну додаткову угоду на п'ять років, тобто реалізовував спосіб поновлення орендних відносин не на той самий строк, тоді як додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк, як це передбачено в ч.ч.6, 8, 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі", матеріали справи не містять, вимоги про її укладення в судовому порядку позивачем не заявлено, а тому позовна вимога про визнання поновленим спірного договору без укладення відповідної угоди, може мати наслідком виключно встановлення юридичного факту, що не забезпечує реального захисту прав орендаря у спосіб, визначений ч.ч.6, 8, 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Вказане підтверджується, зокрема, приписами ч.3 ст.84 ГПК України, згідно яких у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору .

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким; резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Втім, в порушення зазначених приписів, попередні судові інстанції зазначили в резолютивних частинах про поновлення договору, зокрема, на "той самий строк", не визначивши його в тексті судових актів, незважаючи на те, що умовами договору такий строк не конкретизовано, що також є порушенням ст.43 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.3 ч.1 ст.111 9 , ч.1 ст.111 10 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 у справі № 904/11389/16 - скасувати.

Справу № 904/11389/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді В. Корсак

О. Яценко