Рішення

від 31.10.2017 по справі 904/11389/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2017 Справа № 904/11389/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКОМ", м. Дніпро

до Дніпровської міської ради , м. Дніпро

про визнання додаткової угоди укладеною

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №0123/1 від 23.01.2017

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 7-10-2558 від 28.12.2016

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКОМ" звернулось до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 року.

Заявою від 16.01.17 позивач змінив предмет позову та просив суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах Договір оренди земельної ділянки від 09.11.2000 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОКОМ» та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 03957 га, кадастровий номер 1210100000- 01-646-0001(63249058) що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр.Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 р. за № 511.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 30.01.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Антонік С.Г., судді: Вечірко І.О., Іванов О.Г.) від 29.03.2017 у справі №904/11389/16 позов задоволено; визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 09.11.2000, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроком» (далі ТОВ «Дніпроком» ) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 0,3957га, кадастровий номер 1210100000-01-646-0001(63249058), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511; стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроком» 1378,00 грн витрат по оплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 у справі №904/11389/16 скасовано, а справу №904/11389/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2017, справа №904/11389/16 передана на новий розгляд судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2017, справа №904/11389/16 прийнята до провадження суддею Назаренко Н.Г. та призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2017 розгляд справи відкладено на 29.09.2017.

25.09.2017 позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову (а.с.1-3 т.2), якою просив суд:

1. Визнати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000-01-646-0001 (63249058) від 09.11.2000, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроком» (далі ТОВ «Дніпроком» ) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 0,3957га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

2. Додаткову угоду про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 (державна реєстрація 09.11.2000 №511) визнати укладеною.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017, за клопотанням позивача, строк вирішення спору продовжено на 15 днів до 02.11.2017.

В судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2017, зобов'язано позивача надати докази сплати судового збору за другу немайнову вимогу.

10.10.2017 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору за другу позовну вимогу (а.с.14-15 т.2).

Відповідач подав відзив на позов, в якому посилався на те, що заява позивача про зміну предмета позову не відповідачем вимогам статей 54, 57 ГПК України, оскільки вказаною заявою позивачем було фактично збільшено кількість позовних вимог. Відповідач вказує, що позовні вимоги позивача суперечать одна одній, оскільки вимога про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором спрямована на поновлення договору на строк 15 років, в той же час вимога про визнання додаткової угоди про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 укладеною спрямована на продовження строку дії договору на 5 років.

Суд вважає заперечення відповідача проти заяви позивача про зміну предмету позову необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви .

Пунктом 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. встановлено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України.

Суд зазначає, що на час подання позивачем заяви про зміну предмету позову, розгляд справи по суті позовних вимог не було розпочато, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.09.2017р. (а.с. 239 т.1).

За викладеного, суд вважає за можливе на підставі ст. 22 ГПК України прийняти заяву про зміну предмету позову до розгляду.

Також, відповідач у своєму відзиві вказав, що 17.08.2015 року позивач звернувся до міської ради з листом-повідомленням, щодо поновлення права користування земельною ділянкою. 15.09.2015 року Дніпропетровською міською радою було повідомлено позивача про неможливість розгляду питання щодо поновлення строку спірного договору оренди земельної ділянки без надання позивачем документів, вказаних у листі, тобто відповідачем було висловлено своє заперечення щодо поновлення договору оренди за відсутності зазначених документів. Отже, на думку відповідача, наявність заперечень орендодавця проти поновлення договору оренди від 09.11.2000 року вказує на відсутність підстав для застосування ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та визнання за орендарем права на поновлення договору оренди землі.

Також, відповідач зазначає, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, у зв'язку з чим договір оренди між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та п.п 9.2.1 договору оренди землі від 09.11.2000 року. Отже, договір оренди від 09.11.2000 року закінчився у зв'язку з закінченням терміну на який його було укладено.

На думку відповідача, сторонами не було дотримано процедури поновлення договору від 09.11.2000 року, встановленої ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» , а продовження користування орендованою земельною ділянкою орендарем та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди, яке направлено 17.08.20015 року, за наявності заперечень орендодавця не є підставою для визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 09.11.2000 року, який був укладений між позивачем та відповідачем.

На підставі вищевикладеного відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 10.10.2017 було оголошено перерву до 31.10.2017.

31.10.2017 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, якою просив суд прийняти заяву про зміну предмету позову до розгляду та визнати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000-01-646-0001 (63249058) від 09.11.2000, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроком» (далі ТОВ «Дніпроком» ) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 0,3957га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором на 15 років терміном дії з 21 вересня 2015 по 20 вересня 2030 року шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що розгляд справи по суті було розпочато 25.09.2017, відповідно до протоколу судового засідання від 25.09.2017 (а.с.6 т.2), суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову, оскільки така заява була подана позивачем після початку розгляду судом справи по суті.

За викладеного, судом розглядаються позовні вимоги позивача про:

1. Визнання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000-01-646-0001 (63249058) від 09.11.2000, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроком» (далі ТОВ «Дніпроком» ) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 0,3957га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

2. Додаткову угоду про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 (державна реєстрація 09.11.2000 №511) визнати укладеною.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 31.10.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2357 від 21.09.2000 «Про надання земельних ділянок по пр. Миру, 99 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпроком» , код ЗКПО 12450650, по фактичному розміщенню автостоянки» , затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надано земельні ділянки площею 2014 кв.м та 3957 кв.м за поштовою адресою пр. Миру, 99 у довгострокову оренду на п'ятнадцять років ТОВ «Дніпроком» по фактичному розміщенню автостоянки (а.с.13-14 т.1).

09.11.2000, на підставі вищезазначеного рішення, між ТОВ «Дніпроком» (надалі орендар-позивач) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (надалі орендодавець-відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,3957га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 99 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 63249058 (01:646:0001) з цільовим призначенням: фактичне розміщення автостоянки (далі Договір) (а.с.17-22 т.1).

Договір 09.11.2000 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №1307, а також відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 08.12.2004 №52/22, від 30.11.2005 №71/31, від 23.01.2008 №2/27, від 13.02.2008 №31/28, від 06.08.2008 №39/35 та від 16.09.2009 №306/49 до Договору були внесені зміни, про що було укладено відповідні додаткові угоду та договір, нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3: 26.05.2006 за №3176 та 09.11.2009 за №1761 з наступною державною реєстрацією ДМВ ДРФ ДП «Центр ДЗК» 09.08.2006 за №040610400931 та 19.02.2010 за №041010400104 відповідно.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. Договору земельна ділянка надається до 21.09.2015. Підписаний сторонами нотаріально засвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що для продовження дії цього договору, Орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до Орендодавця з відповідним клопотанням.

17.03.2015 позивач звернувся до відповідача з листом, яким просив підготувати рішення на продовження строку дії договору земельної ділянки (а.с.101 т.1). Зазначений лист було отримано відповідачем 17.03.2015, що підтверджується відповідним штампом, який міститься на зазначеному листі.

17 серпня 2015 року ТОВ «Дніпроком» звернулось до Дніпропетровської міської ради з листом-повідомленням щодо поновлення права користування земельною ділянкою з проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки, який було отримано відповідачем 17.08.2015 за вх.№36/4673, що підтверджується відповідним штампом, який міститься на зазначеному листі (а.с.30 т.1).

Вказаним листом позивач просив відповідача поновити право користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди землі строком на 5 років.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом №7/13-1231 від 15.09.2015 повідомив, що для підготовки документів на розгляд міською радою щодо визначення істотних умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, до документів обов'язково долучається витяг із Державного земельного кадастру. Відсутність повного пакету документів унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради (а.с.115-116 т.1).

Додаткова угода про поновлення договору оренди між сторонами укладена не була.

07.12.2016 Постійною комісією міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин відповідно до протоколу №32 від 12.2016 було складено Висновок №81-ЗВ від 07.12.2016, в якому було зазначено про неможливість підготовки відповідного проекту рішення без надання замовником (позивачем) витягів ДЗК на запитувані земельні ділянки та рекомендовано департаменту по роботі з активами за умови надання замовником витягу ДЗК на запитувані земельні ділянки підготувати відповідний проект рішення міської ради про поновлення договору оренди землі за адресою: просп. Миру, 99, по фактичному розміщенню автостоянки (а.с.118 т. 1).

Після закінчення встановленому договорі терміну позивач продовжував користуватися земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, сплачував орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.33-43).

На підставі викладених обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 1-3 т.2), просить суд визнати договір оренди земельної ділянки від 09.11.2000 №511 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, а Додаткову угоду про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 визнати укладеною, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною цього спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Порядок поновлення договору оренди землі регулюється ст.33 Закону України «Про оренду землі» .

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Цивільний кодекс України (далі - ЦК) передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч. 1 ст. 764 ЦК України і ч. 1 ст. 777 цього Кодексу.

Так, за змістом положень ч. 1 ст. 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , яка конкретизує порядок такої пролонгації.

За змістом вказаної норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу

місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз положень зазначеної норми закону, вказує на те, що законодавцем визначено окремі правові конструкції поновлення двору оренди землі, перша з яких передбачає обов'язок орендаря до спливу строку оренди повідомити орендодавця про свій намір продовжити договір, з обов'язковим поданням проекту відповідної додаткової угоди.

Другою правовою конструкцією є поновлення договору на той самий строк і на тих х умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. При цьому у другому випадку поновлення договору відбувається автоматично .

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Згідно з п.2.1 Договору земельна ділянка надається до 21.09.2015 .

Таким чином, якщо після закінчення дії договору ТОВ "ДНІПРОКОМ" продовжувало користуватися земельною ділянкою, а міська рада до 21.10.2015 р. не надіслала листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 17.03.2015 та 17.08.2015 звертався до міської ради з листами про продовження терміну дії договору оренди ділянки, надаючи при цьому відповідачу проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі на новий строк. (а.с.96-98, 101 т.1).

Зазначені листи були отримані відповідачем 17.03.2015 та 17.08.2015, що підтверджується відповідними відмітками відповідача про їх одержання.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом №7/13-1231 від 15.09.2015 повідомив, що для підготовки документів на розгляд міською радою щодо визначення істотних умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, до документів обов'язково долучається витяг із Державного земельного кадастру. Відсутність повного пакету документів унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради (а.с.115-116 т.1).

При цьому, в матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди .

Аналізуючи наведений вище лист відповідача №7/13-1231 від 15.09.2015, суд приходить до висновку про те, що зазначеним листом відповідач не відмовив позивачу у поновленні договору оренди, а лише повідомив про процедуру підготовки відповідного проекту рішення міської ради для продовження договору оренди землі на новий строк.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення відмови від продовження строку дії договору оренди на адресу відповідача у місячний термін після закінчення строку дії договору, як це передбачено ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Як встановлено судом, після - 21.09.2015р . (дата закінчення строку дії договору оренди землі), Відповідач продовжив користуватися земельною ділянкою, і жодних заперечень протягом місяця після закінчення строку договору, з боку Орендодавця не надходило (доказів не надано) .

Тобто, станом на дату розгляду справи, відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою протягом більш ніж два роки після закінчення строку дії договору без жодного заперечення з боку міської ради та сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі.

Отже, конклюдентні дії ТОВ Дніпроком , а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір позивача скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі.

Щодо відсутності укладених між сторонами додаткових угод про поновлення строку дії договору оренди землі після 21.09.2015 року, слід зазначити, що при автоматичному поновленні договору, така угода є лише документом, що засвідчує факт поновлення договору, при цьому, відмова, а також наявне зволікання в укладенні такої угоди може бути оскаржено в суді.

Однак, міська рада не надала суду жодного доказу звернення Дніпропетровської міської ради (протягом двох років після закінчення строку дії договору) до відповідача з вимогою про укладення такої угоди або доказів про відмову відповідача від укладання додаткової угоди до Договору.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", такий договір слід вважати автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто, на п'ятнадцять років, з 22.09.2015 до 21.09.2030 року.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справах №№ 6-10цс15, 6-219цс14, від 25.05.2016р. у справі № 3-312гс16, від 13.04.2016р. у справі 6-2027цс15.

Крім того, про намір відповідача продовжити орендні правовідносини з позивачем свідчить і Висновок №81-ЗВ від 07.12.2016 Постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин відповідно до протоколу №32 від 12.2016, в якому було рекомендовано департаменту по роботі з активами за умови надання замовником витягу ДЗК на запитувані земельні ділянки підготувати відповідний проект рішення міської ради про поновлення договору оренди землі за адресою: просп. Миру, 99, по фактичному розміщенню автостоянки (а.с.118 т. 1).

Разом із тим, виходячи з того, що відповідний договір було автоматично поновлено у вересні 2015, цей факт не змінює правової підстави поновлення строку дії договору, яке відбулося за правилами ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на вкладене, виходячи зі змісту вимог ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі від 21.09.2000 року було поновлено на наступні п'ятнадцять років і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що не звільняє сторін від обов'язку укласти додаткову угоду до цього договору, передбачену ст. 33 Закону України про оренду землі.

Крім того, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків (складний фактичний склад).

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку , оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі є по суті вимогою про встановлення юридичного факту і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч.9 ст.33 Закону України "Про оренду землі").

Позивач не надав суду доказів направлення відповідачу додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк, як це передбачено в ч.ч.6, 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вимоги про її укладення в судовому порядку позивачем не заявлено, а тому позовна вимога про визнання поновленим спірного договору без укладення відповідної угоди, може мати наслідком виключно встановлення юридичного факту, що не забезпечує реального захисту прав орендаря у спосіб, визначений ч.ч.6, 8, 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, враховуючи, викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКОМ" про визнання договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Стосовно позовних вимог про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 (державна реєстрація 09.11.2000 №511), суд зазначає наступне:

Як вже було зазначено вище, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди додоговору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені у статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою;

- орендар належно виконує свої обов'язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди;

- сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

При цьому, додаткова угода укладається на той самий строк та на тих самих умовах .

Дослідивши наданий позивачем проект додаткової угоди (а.с.16-17 т.2), судом встановлено, що у п.1 додаткової угоди до договору йдеться про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки на 5 років.

Тобто, позивачем запропоновано змінити строк дії договору не на той самий строк, який був раніше встановлений (15 років), а поновити на 5 років.

Отже, судом встановлено, що лист-повідомлення щодо поновлення права користування земельною ділянкою містив пропозицію позивача на укладення додаткової угоди на п'ять років, тобто на інших умовах, ніж передбачено договором, що є наміром реалізації переважного права орендаря визначеного ч.ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» , тоді як направлених відповідачу додаткових угод про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах , які передбачені ч.6 вказаної норми, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зміст вказаної додаткової угоди, яку позивач просить суд визнати укладеною, суперечить вимогам п. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім сторонам у справі відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування та відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень на сторони.

Сторони, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обов'язковими для суду.

З наведених обставин суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись нормами ст.ст. 116, 122, 125 Земельного Кодексу, ст. ст. 31, 33, 34 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82- 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

02.11.2017

Суддя ОСОБА_4