Постанова

від 23.01.2018 по справі 904/11389/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 м.Дніпро Справа №904/11389/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення №0644 від 05.09.2016 та договір про надання правової допомоги №230118/1 від 23.01.2018, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №7/10-2340 від 26.12.2017, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/11389/17 (суддя Назаренко Н.Г.) (повний текст рішення складено 02.11.2017)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроком", м.Дніпро

до відповідача: Дніпровської міської ради , м.Дніпро

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроком" (надалі - ТОВ "Дніпроком") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради з вимогами наступного змісту:

- визнати укладений між ТОВ "Дніпроком" та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 09.11.2000 договір оренди земельної ділянки площею 0,3957 га., розміщеної за адресою м. Дніпропетровськ пр. Миру 99, кадастровий номер 63249058 (01:646:0001), 26.06.2006 та додатковий договір оренди від 09.11.2009 поновленим терміном дії до 09.11.2030 на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2017 після направлення справи на новий розгляд Вищим господарським судом України її прийнято до свого провадження суддею Назаренко Н.Г.

Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги та місцевий господарський суд правомірно прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову, що надійшла до суду 25.09.2017 (до початку розгляду справи по суті), внаслідок чого судом розглядались вимоги позивача про визнання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000-01-646-0001 (63249058)) від 09.11.2000, укладеним між ТОВ «Дніпроком» та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, площею 0,3957га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 99, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №1307 та зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, та про визнання додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 (державна реєстрація 09.11.2000 №511) укладеною.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/11389/16 (суддя Назаренко Н.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції об'єктивно визнано дії позивача такими, що відповідають вимогам ст. 33 Закону України Про оренду землі та Цивільному кодексу України та визнано договір оренди земельної ділянки від 09.11.2000 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Разом з тим вказує, що місцевий господарський суд помилко дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання додаткової угоди укладеною не підлягають задоволенню, з огляду на ті обставини, що позивач запропонував інші умови, тобто, змінив строк дії договору з 15 років на 5 років.

Стверджує, що суд першої інстанції не дав правової оцінки тим обставинам, що Дніпропетровською міською радою не було прийнято рішення ні про поновлення договору оренди землі на інших умовах, ні про відмову в такому поновленні.

Апелянт вважає, що сам намір продовжити дію договору оренди землі від 09.11.2000 шляхом укладання додаткової угоди до нього, є правомірним та обґрунтованим, а вимогу про визнання укладеною додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі такою, що підлягає задоволенню. Вказує, що за позивачем залишилось переважне право на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, таким чином, належний захист права полягає у визнанні додаткової угоди укладеною на той самий строк і на тих самих умовах в судовому порядку.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Вказує, що:

- позивач 17.08.2015 звернувся до міської ради з листом-повідомленням, щодо поновлення права користування земельною ділянкою; 15.09.2015 Дніпропетровською міською радою було повідомлено позивача про неможливість розгляду питання щодо поновлення строку спірного договору оренди земельної ділянки без надання позивачем документів, вказаних у листі, тобто відповідачем було висловлено своє заперечення щодо поновлення договору оренди за відсутності зазначених документів; отже наявність заперечень орендодавця проти поновлення договору оренди від 09.11.2000 вказує на відсутність підстав для застосування ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем права на поновлення договору оренди землі.;

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, у зв'язку з чим договір оренди між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі та п.п 9.2.1 договору оренди землі від 09.11.2000; отже, договір оренди від 09.11.2000 закінчився у зв'язку з закінченням терміну на який його було укладено;

- необґрунтованими є висновки суду щодо наявності підстав для автоматичного поновлення договору оренди та поновлення договору на умовах переважного права орендаря;

- сторонами не дотримано процедури поновлення договору від 09.11.2000, встановленої ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , а продовження користування орендованою земельною ділянкою орендарем та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди, яке направлено 17.08.2015, за наявності заперечень орендодавця не є підставою для визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 09.11.2000, який був укладений між позивачем та відповідачем;

- реалізація переважного права на поновлення договору оренди, в разі відсутності заперечень з боку сторін, можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2357 від 21.09.2000 «Про надання земельних ділянок по пр. Миру, 99 в оренду ТОВ «Дніпроком» , код ЗКПО 12450650, по фактичному розміщенню автостоянки» , затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надано земельні ділянки площею 2014 кв.м та 3957 кв.м за поштовою адресою пр. Миру, 99 у довгострокову оренду на п'ятнадцять років ТОВ «Дніпроком» по фактичному розміщенню автостоянки.

09.11.2000 на підставі вищезазначеного рішення між ТОВ «Дніпроком» (орендар) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3957 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 99 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 63249058 (01:646:0001) з цільовим призначенням: фактичне розміщення автостоянки (надалі - договір).

Договір 09.11.2000 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №1307, а також відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.11.2000 за №511.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 08.12.2004 №52/22, від 30.11.2005 №71/31, від 23.01.2008 №2/27, від 13.02.2008 №31/28, від 06.08.2008 №39/35 та від 16.09.2009 №306/49 до договору були внесені зміни, про що було укладено відповідні додаткові угоду до договору, нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3: 26.05.2006 за №3176 та 09.11.2009 за №1761 з наступною державною реєстрацією ДМВ ДРФ ДП «Центр ДЗК» 09.08.2006 за №040610400931 та 19.02.2010 за №041010400104 відповідно.

Згідно п.п.2.1., 2.2. договору земельна ділянка надається до 21.09.2015. Підписаний сторонами нотаріально засвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що для продовження дії цього договору орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням.

17.03.2015 позивач звернувся до відповідача з листом, яким просив підготувати рішення на продовження строку дії договору земельної ділянки (а.с.101 т.1). Зазначений лист було отримано відповідачем 17.03.2015, що підтверджується відповідним штампом, який міститься на зазначеному листі.

17.08.2015 ТОВ «Дніпроком» звернулось до Дніпропетровської міської ради з листом-повідомленням щодо поновлення права користування земельною ділянкою з проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки, який було отримано відповідачем 17.08.2015 за вх.№36/4673, що підтверджується відповідним штампом, який міститься на зазначеному листі (а.с.30 т.1).

Вказаним листом позивач просив відповідача поновити право користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди землі строком на 5 років.

У відповідь на звернення позивача відповідач листом №7/13-1231 від 15.09.2015 повідомив, що для підготовки документів на розгляд міською радою щодо визначення істотних умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, до документів обов'язково долучається витяг із Державного земельного кадастру. Відсутність повного пакету документів унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради (а.с.115-116 т.1).

Зазначеним листом відповідач не відмовив позивачу у поновленні договору оренди, а лише повідомив про процедуру підготовки відповідного проекту рішення міської ради для продовження договору оренди землі на новий строк.

07.12.2016 Постійною комісією міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин відповідно до протоколу №32 від 07.12.2016 було складено висновок №81-ЗВ від 07.12.2016, в якому було зазначено про неможливість підготовки відповідного проекту рішення без надання замовником (позивачем) витягів ДЗК на запитувані земельні ділянки та рекомендовано департаменту по роботі з активами за умови надання замовником витягу ДЗК на запитувані земельні ділянки підготувати відповідний проект рішення міської ради про поновлення договору оренди землі за адресою: просп. Миру, 99, по фактичному розміщенню автостоянки (а.с.118 т. 1).

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення відмови від продовження строку дії договору оренди на адресу відповідача у місячний термін після закінчення строку дії договору, як це передбачено ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Додаткова угода про поновлення договору оренди між сторонами укладена не була.

Після закінчення встановленого в договорі терміну його дії позивач продовжував користуватися земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, сплачував орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.33-43, т.1).

Продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір позивача скористатися своїм правом та поновити договір оренди землі.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 1-3 т.2), просить суд визнати договір оренди земельної ділянки від 09.11.2000 №511 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, а додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 09.11.2000 визнати укладеною, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Згідно ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.33 Закону України "Про оренду землі", яка визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки пролонгації такого договору.

Так, частинами 5, 6 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При цьому, він зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15).

Зміст зазначених приписів свідчить про те, що захист прав орендаря, визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", в судовому порядку здійснюється внаслідок відмови орендодавця, а також наявного зволікання в укладенні саме додаткової угоди до договору оренди про поновлення його умов на той самий строк та на тих самих умовах, адже за нормою ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Втім, наявний в матеріалах справи лист-повідомлення щодо поновлення права користування земельною ділянкою містив пропозицію позивача на укладення додаткової угоди на п'ять років, тобто на інших умовах, ніж передбачено договором, що є наміром реалізації переважного права орендаря визначеного ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", тоді як направлених відповідачу додаткових угод про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені ч.6 вказаної норми, відмова та зволікання в укладенні яких і може бути захищена у спосіб, передбачений ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", матеріали справи не містять.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений нормами ч.ч.6 - 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч.9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

В листі-повідомленні щодо поновлення права користування земельною ділянкою позивач просив укласти відповідну додаткову угоду на п'ять років, тобто реалізовував спосіб поновлення орендних відносин не на той самий строк, тоді як додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк, як це передбачено в ч.ч.6, 8, 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі", матеріали справи не містять, вимоги про її укладення в судовому порядку позивачем не заявлено, а тому позовна вимога про визнання поновленим спірного договору без укладення відповідної угоди, може мати наслідком виключно встановлення юридичного факту, що не забезпечує реального захисту прав орендаря у спосіб, визначений ч.ч.6, 8, 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Вказане підтверджується, зокрема, приписами ч.3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, згідно з яких у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

З огляду на вкладене, виходячи зі змісту вимог ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі від 21.09.2000 року було поновлено на наступні п'ятнадцять років і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що не звільняє сторін від обов'язку укласти додаткову угоду до цього договору, передбачену ст. 33 Закону України про оренду землі.

У даній справі встановлено обов'язкові умови, за наявності яких позивач має право на поновлення договору оренди на той же строк та на тих же умовах за частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі": орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, орендар належно виконує обов'язки за договором та відсутнє належне письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, однак орендар не вчинив необхідні дії для укладення додаткової угоди на виконання вимог ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову; оскаржуване рішення, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроком" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/11389/17 залишити без змін.

Витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 25.01.2018).