Рішення

від 17.07.2017 по справі 910/22291/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017Справа №910/22291/16

За позовом Фірми Дубль W

До Товариства з обмеженою відповідальністю САССК

Третя особа 1, яка не в'являє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Райффанзен Проперти Менеджмент ГМБХ

Третя особа 2, яка не в'являє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дорускус Ентрепрайзес ЛТД

про визнання недійсним рішення

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процусу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Олексюк М.В. - по дов.

від третьої особи 1: Погружальська К.В. - по дов.

від третьої особи 2: Шварак О.М. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фірма Дубль W звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю САССК про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Дубль W Київ , які оформлені протоколом №6 від 30.11.1999р.

Ухвалою від 06.12.2016р. порушено провадження по справі №910/22291/16 та призначено її розгляд на 19.12.2016р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Райффанзен Проперти Менеджмент ГМБХ (1030, Австрія, Відень, вул.Штрогассе, буд.14-Ц) та Дорускус Ентрепрайзес ЛТД (31150, Кіпр, Лімассол, вул.Едессас, буд.29).

Представником позивача 16.12.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про направлення судового доручення та відкладення розгляду справи.

Представником відповідача 19.12.2016р. було подано відзив та заяву про застосування строку позовної давності.

Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання не з'явились, пояснень по справі не надали.

Розглянувши клопотання представника позивача про направлення судового доручення, з метою повідомлення про розгляд справи Райффанзен Проперти Менеджмент ГМБХ, суд дійшов висновку щодо його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно ст. 3 Закону України Про міжнародне приватне право якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги повинні відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначається: назва суду, що розглядає справу; за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення; найменування справи, що розглядається; прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження та інші дані, необхідні для виконання доручення; процесуальне становище осіб, стосовно яких необхідно вчинити процесуальні дії; чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити; інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Відповідно до ст.1 Конвенції з питань цивільного процесу від 01.03.1954р. вручення документів у цивільних або комерційних справах особам які перебувають за кордоном, проводиться в договірних державах на прохання консула запитуючої держави, що спрямовується владі, які будуть вказані запитуваною державою. Прохання із зазначенням влади, від яких виходить передається документ, імен та якості сторін, адреси одержувача, характеру документа, про який йде мова, повинна бути викладена на мові запитуваних влади. Ці влади направляють консулу підтвердження документа або пояснення причин, за якими воно не могло відбутись.

Статтею 2 вказаної Конвенції передбачено, що вручення документів здійснюється за допомогою влади, компетентної за законодавством запитуваної Держави. Ці органи влади можуть, за винятком випадків, передбачених у ст. 3 обмежитися врученням документа шляхом передачі його адресату, якщо останній прийме його добровільно.

Згідно ст.3 Конвенції з питань цивільного процесу якщо документ, що підлягає врученню, складений на мові запитуваної влади або на мові, на якій досягнуто домовленості між двома зацікавленими державами, або якщо до цього документа додається його переклад на один з вище зазначених мов, запитувані влади, в разі, якщо в проханні буде виражено про те побажання, можуть вручити зазначений документ в порядку, встановленому його внутрішнім законодавством для такого роду випадків, або в особливому порядку, якщо він не суперечить цьому законодавству. Якщо такого побажання висловлено не було, запитані влади вручать документ в порядку, передбаченому у ст.2 Конвенції.

Наразі, судом прийнято до уваги, що Австрійська республіка, резидентом якої є третя особа 1, є учасником Конвенції з питань цивільного процесу від 01.03.1954р.

Порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах визначено Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, яку затверджено Наказом №1092/5/54 від 27.06.2008р. Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України.

Згідно п.1.3 вказаної Інструкції цивільна справа - справа, що розглядається судом за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, а також справа щодо цивільних, сімейних, трудових, господарських правовідносин, яка розглядається іншими компетентними органами.

Пунктом 1.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень визначено, що суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через головні територіальні управління юстиції та Міністерство юстиції України.

Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову (п.2.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень).

Судом враховано, що за приписами ч.4 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

За змістом ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Відповідно до п.3.9 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (п.2 ч.2 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, господарським судом враховано, що внаслідок неповідомлення третьої особи 1 у визначений законом спосіб про дату, час та місце розгляду справи, можливо порушення процесуальних прав Райффанзен Проперти Менеджмент ГМБХ та недопущення вказаної юридичної особи до участі в судовому процесі.

За таких обставин, приймаючи до уваги місцезнаходження третьої особи 1, з метою належного повідомлення Райффанзен Проперти Менеджмент ГМБХ про час та місце судового розгляду справи відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, Конвенції з питань цивільного процесу, суд дійшов висновку про необхідність направлення до Міністерства юстиції України судового доручення про вручення третій особі 1 відповідного процесуального документу та позовної заяви по справі.

Одночасно, з приводу направлення судового доручення з метою повідомлення про розгляд справи Дорускус Ентрепрайзес ЛТД суд зауважує, що останній зареєстровано за адресою: 31150, Кіпр, Лімассол, вул.Едессас, буд.29.

У ст.1 Конвенції Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах вказано, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Статтею 10 вказаної Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

З огляду на те, що Республіка Кіпр не заперечила про застосування для вручення документів ч. 1 ч. ст.10 Конвенції, то суд вважає за доцільне направляти судові документи безпосередньо на адресу Дорускус Ентрепрайзес ЛТД (31150, Кіпр, Лімассол, вул.Едессас, буд.29), внаслідок чого клопотання заявника в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для звернення суду з відповідним судовим дорученням про вручення Райффанзен Проперти Менеджмент ГМБХ ухвали від 19.12.2016р., приймаючи до уваги положення ст.79 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі підлягає зупиненню.

Ухвалою від 19.12.2016р. розгляд справи відкладено на 19.06.2017р.; зупинено провадження по справі до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

За приписами ч.3 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи, що термін для виконання компетентним органом ухвали від 19.12.2016р. сплинув, приймаючи до уваги присутність у судовому засіданні повноваженого представника третьої особи 1, що свідчить про обізнаність вказаного учасника судового процесу про розгляд справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі №910/22291/16 підлягає поновленню.

У судовому засіданні 19.06.2017р. представником позивача було заявлено усне клопотання про витребування у відповідача книги реєстрації протоколів загальних зборів учасників.

Вказане клопотання було залишено судом без задоволення як таке, що не відповідає приписам ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2017р. представниками позивача, відповідача та третьої особи 1 через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, які судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 19.06.2017р. поновлено провадження по справі та відкладено її розгляд на 17.07.2017р.

06.07.2017р. на виконання вимог ухвали суду від відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю САССК .

17.07.2017р. представником третьої особи через відділ діловодства суду надано пояснення про справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судове засідання 17.07.2017р. не з'явився, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, проте, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 17.07.2017р. представником третьої особи 1 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто та залишено судом без задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Вказану правову позицію наведено у Інформаційному листі №01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини .

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення розумний строк свідчить: в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження. Точкою відліку переважно є момент звернення до національного суду з позовом, хоча цей момент може настати і раніше, наприклад, якщо судовому розгляду має передувати попередній обов'язковий розгляд справи адміністративним (виконавчим) органом (рішення у справі Еркнер і Гофауер проти Австрії ).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (п.7 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення ).

Наразі, суд зазначає, що справа №910/22291/16 розглядається з 05.12.2016р., а отже, подальше відкладення її розгляду може призвести до затягування строків розгляду спору, порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з огляду на наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні усного клопотання представника Райффанзен Проперти Менеджмент ГМБХ про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.07.2017р. представником відповідача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно яких вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представниками третіх осіб 1 та 2 було надано усні пояснення по справі.

Незважаючи на неявку представника позивача, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 17.07.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За приписами ст.1 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарськими товариствами є підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до ст.50 Закону України Про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно зі ст.58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Виходячи зі змісту приписів ст.ст.41, 59 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту, встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Згідно п. 6.1 статуту Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (назву якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю САССК згідно рішення загальних зборів учасників товариства, які оформлено протоколом №206 від 22.11.2006р.) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом управління фірми є загальні збори учасників.

Пунктами 6.3.4, 6.3.5 статуту відповідача було передбачено, що до повноважень загальних зборів учасників належить, в тому числі, затвердження будь-яких змін до статуту, договору, статутного фонду, а також змін щодо пропорційного відношення часток, якими володіють учасники.

У п.п.1.3, 3.2 статуту Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (з урахуванням змін та доповнень внесених згідно рішень загальних борів, які оформлено протоколом №5/1 від 04.10.1999р.) вказано, що учасниками товариства є: Фірма Дубль W (31,4% статутного капіталу) та Фірма Доріскус Ентерпрайзес Лтд (68,6% статутного капіталу).

Як свідчать матеріали справи, 30.11.1999р. було проведено загальні збори учасників Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, результати яких оформлено протоколом №6 від 30.11.1999р.

На вказаних зборах вищим органом управління відповідача було прийнято рішення про: збільшення статутного фонду товариства за рахунок внеску Фірми Дубль W Київ у вигляді будинків на загальну суму двадцять чотири мільйони шістдесят дев'ять тисяч п'ятдесят три гривні та 82 копійки, що еквівалентно п'яти мільйонам ста тридцяти тисячам чотириста п'ятдесяти дев'ятьом доларам США та 49 центам відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України 30.11.1999 р., за яким 1 долар США дорівнював 4,707 грн.; затвердження змін та доповнень до договору та статуту, у зв'язку з таким збільшенням статутного фонду товариства; доручення генеральному директору товариства ОСОБА_6 здійснити всі необхідні дії для реєстрації змін та доповнень до договору та статуту згідно чинного законодавства.

За твердженнями позивача вказані рішення загальних зборів прийнято з порушенням приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема, при проведенні зборів вищого органу управління не було обрано голову загальних зборів, а позивача, як учасника товариства, не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для визнання рішень загальних зборів учасників Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, результати яких оформлено протоколом №6 від 30.11.1999р., недійсними, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Згідно п.2.12 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У п.2.13 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин вказано, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України Про господарські товариства , статті 41 та 42 Закону України Про акціонерні товариства , стаття 15 Закону України Про кооперацію ); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України Про акціонерні товариства ); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України Про господарські товариства ); відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальінстю (частина шоста статті 60 Закону України Про господарські товариства ); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України Про акціонерні товариства ). Аналогічні підстави, що є безумовними для визнання недійсним рішення загальних зборів, наведено у Постанові №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів .

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Пунктом 19 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Тобто, діючим законодавством України учасникам надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує їх права та охоронювані законом інтереси, у випадку, зокрема, недотримання встановленої процедури їх скликання та прийняття рішення без необхідного кворуму.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст.54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, що рішення загальних зборів прийнято з порушенням приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема, при проведенні зборів вищого органу управління відповідача не було обрано голову загальних зборів, а позивача, як учасника товариства, не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, позовні вимоги Фірми Дубль W є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. При цьому, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Частинами 1, 5 ст.61 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Пунктом 7.3 статуту Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що чергові та позачергові засідання зборів учасників скликаються шляхом попереднього письмового повідомлення, зробленого не менш, як за 30 днів; за умови, однак, що при невідкладних випадках та при одностайній згоді сторін (представників), повідомлення про скликання будь-яких зборів може надсилатись без дотримання передбаченого для таких випадків терміну. Такі повідомлення надаються в письмовій формі та надсилаються кожній стороні (представникові). Збори учасників можуть проводитись шляхом телефонних конференцій.

Згідно п.7.7 статуту відповідача протоколи засідань загальних зборів учасників підписуються або (і) всіма сторонами (представниками), що присутні на загальних зборах, або головою та секретарем загальних зборів. Оригінали протоколів засідань зборів учасників зберігаються на фірмі, а копії вчасно надсилаються кожній із сторін (представникові).

Відповідно до п.7.8 статуту Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю рішення, підписане або затверджене письмово всіма сторонами вважається дійсним та чинним, так як би воно було прийняте на зборах учасників, які були належним чином скликані та проведені.

Наразі, матеріали справи не містять належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів повідомлення Фірми Дубль W про проведення спірних загальних зборів.

Проте, суд зазначає, що згідно п.2.12 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи може бути невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. (п.2.13 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

У п.2.14 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України вказано, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України Про господарські товариства , статтею 35 Закону України Про акціонерні товариства , статтею 15 Закону України Про кооперацію . Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Однак, зі змісту протоколу №6 від 30.11.1999р. вбачається, що представник Фірми Дубль W був присутній на спірних загальних зборах та голосував за прийняття рішень вищим органом управління товариства. Протокол №6 від 30.11.1999р. скріплено печаткою Фірми Дубль W та підписано її представником ОСОБА_6

Одночасно, судом прийнято до уваги, що рішенням від 30.11.1999р. загальних зборів Фірми Дубль W , яке оформлено протоколом №19 від 30.11.1999р., вищим органом управління позивача було прийнято рішення про здійснення внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Дубль W Київ у розмірі 24 069 053, 82 грн у вигляді об'єктів нерухомого майна та надання ОСОБА_6 повноважень на здійснення необхідних дій та підписання всіх необхідних документів від імені Фірми для здійснення такого внеску до статутного фонду товариства.

Судом прийнято до уваги, що рішенням від 07.08.2009р. Господарського суду Одеської області по справі №4/119-09-3721 за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дубль W було визнано недійсним, в тому числі, рішення від 30.11.1999р. загальних зборів Фірми Дубль W , які оформлено протоколом №19 від 30.11.1999р.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення від 07.08.2009р. Господарського суду Одеської області по справі №4/119-09-3721, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Проте, за висновками суду, у даному випадку скасування означеного рішення не впливає на дійсність оспорюваного рішення, оскільки визнання судом недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі яких керівником цього товариства було вчинено певний правочин, не може бути підставою для визнання останнього недійсним, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.5 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Отже, виходячи з того, що на спірних загальних зборах був присутній представник Фірми Дубль W , враховуючи те, що фактично скасування судовим актом рішення загальних зборів позивача, яким такому представнику було надано відповідні повноваження, не має наслідком недійсність вчинених ним дій (правочинів), суд дійшов висновку, що відсутність доказів повідомлення заявника про проведення спірних загальних зборів у даному випадку не є достатньою підставою для визнання рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Дубль W Київ , які оформлені протоколом №6 від 30.11.1999р., недійсними.

До того ж, судом враховано, що згідно змісту п.7.8 статуту Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю рішення, підписане або затверджене письмово всіма сторонами вважається дійсним та чинним, так як би воно було прийняте на зборах учасників, які були належним чином скликані та проведені.

Посилання заявника в якості підстави для визнання недійсним спірного рішення на порушення під час проведення 30.11.1999р. загальних зборів приписів ст.58 Закону України Про господарські товариства , а саме на ті обставини, що учасниками не було обрано голову загальних зборів, судом до уваги також не приймаються в якості підстави, достатньої для задоволення позовних вимог. При цьому, суд зазначає наступне.

Дійсно, згідно приписів ч.5 ст.58 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збори учасників товариства обирають голову товариства.

Проте, як вказувалось вище, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У п.2.13 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин вказано, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України Про господарські товариства , статті 41 та 42 Закону України Про акціонерні товариства , стаття 15 Закону України Про кооперацію ); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України Про акціонерні товариства ); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України Про господарські товариства ); відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальінстю (частина шоста статті 60 Закону України Про господарські товариства ); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України Про акціонерні товариства ). Аналогічні підстави, що безумно ви для визнання недійсним рішення загальних зборів наведено у Постанові №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів .

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Необрання під час проведення спірних загальних зборів голови не є безумовною підставою для визнання рішень, прийнятих на таких зборах, недійсними, оскільки протокол, яким оформлено оспорювані рішення, підписано представниками учасників товариства, також скріплено печаткою позивача.

Наразі, заявником не наведено суду належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що необрання голови загальних зборів 30.11.1999р. якимось чином вплинуло на прийняті вищим органом управління відповідача рішення.

Одночасно, суд вкотре звертає увагу позивача на те, що п.7.8 статуту Фірми Дубль W Київ створеної у формі Товариства з обмеженою відповідальністю передбачено, що рішення, підписане або затверджене письмово всіма сторонами вважається дійсним та чинним, так як би воно було прийняте на зборах учасників, які були належним чином скликані та проведені.

Згідно п.7.7 статуту відповідача протоколи засідань загальних зборів учасників підписуються або (і) всіма сторонами (представниками), що присутні на загальних зборах, або головою та секретарем загальних зборів. Оригінали протоколів засідань зборів учасників зберігаються на фірмі, а копії вчасно надсилаються кожній із сторін (представникові).

Крім того, судом також неодноразово наголошувалось, що обов'язковою умовою для визнання рішень загальних зборів учасників є порушення прав та законних інтересів позивача, а відсутність такого порушення є підставою для відмови в позові (п.19 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів ).

Отже, за висновками суду, у даному випадку обставини стосовно того, що під час проведення спірних загальних зборів не було обрано голову зборів, не свідчать про порушення прав позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Дубль W Київ , та не є достатньою підставою для визнання недійсними рішень вищого органу управління відповідача, які оформлені протоколом №6 від 30.11.1999р.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, за висновками суду позовні вимоги Фірми Дубль W до Товариства з обмеженою відповідальністю САССК про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Дубль W Київ , які оформлені протоколом №6 від 30.11.1999р., є безпідставними та необґрунтованими, а отже, підлягають залишенню без задоволення.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності була залишена судом без розгляду з огляду на наявність самостійних підстав для відмови в задоволенні позову.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.07.2017 р.

Суддя О.М. Спичак