Постанова

від 20.07.2017 по справі 904/1508/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 року Справа № 904/1508/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Березкіної О.В., Чимбар Л.О.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від відповідача-1: Кучерявий Д.В., представник, довіреність № б/н від 23.01.2017 р.,

від відповідача-2: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соліситер" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017р. у справі № 904/1508/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського", м.Могилів-Подільський Вінницької області

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Соліситер", м.Дніпро

до відповідача-2 приватного підприємства "Інтер Інструмент", м. Дніпро

про визнання недійсним договору уступки права вимоги

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області 19.04.2017р. у справі №904/1508/17 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) "Лугцентрокуз ім.С.С. Монятовського" задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги від 20.11.2015р., укладений між приватним підприємством (далі-ПП)"Інтер Інструмент" та товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Соліситер";

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що спірним договором відступлення права вимоги фактично змінено кредитора на стадії виконання судового рішення без відповідної заміни кредитора у цивільно-правовому зобов"язанні;

- клопотання відповідачів про повернення позовної заяви без розгляду та залишення позову без розгляду відхилені господарським судом з огляду на наявність у голови наглядової ради ПрАТ"Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського" ОСОБА_6 повноважень по представленню інтересів товариства в судових органах без довіреності;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Соліситер" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про необґрунтовані висновки господарського суду відносно того, що позивач не надав письмового погодження відповідачу-2 на передачу права вимоги по зобов"язаннях, які виникли при виконанні договору відступлення права вимог, оскільки неотримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов"язанні не є підставою для визнання недійсним правочину по відступленню прав за зобов"язанням новому кредитору, про те, що в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія заяви позивача від 19.11.2015р., якою останнє не заперечило проти укладення відповідачами договору відступлення прав грошової вимоги, яка підтверджена рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2015р. у справі №922/14/15, про те, що висновок господарського суду відносно неможливості здійснення уступки права вимоги виконання рішення суду ґрунтується на неправильному застосуванні положень ст.ст.512-514 Цивільного кодексу України, оскільки відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на стадії укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора у зобов"язанні допускається протягом усього часу існування зобов"язання, про те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові №3-56гс14 від 19.08.2014р. чинним законодавством не передбачена уступка права стягувача за рішенням суду саме шляхом укладення цивільно-правової угоди, оскільки заміна кредитора у зобов"язанні, як і саме зобов"язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов"язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають, тобто, не допускається визначення сторонами при укладенні договору про відступлення права вимоги його предмету, як перехід від первісного кредитора до нового кредитора права вимоги за рішенням суду, проте як відступлення права вимоги за цивільно-правовим зобов"язанням на стадії виконання судового рішення допускається, про те, що за змістом оспорюваного договору новому кредитору відступається право вимоги за договором поставки №120124 від 04.01.2012р., яке підтверджується рішенням суду, а не виникає на підставі нього, жодним законом не заборонено відступати право вимоги, що встановлено рішенням суду, а також про порушення господарським судом п.1 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки станом на момент подачі позову державна реєстрація змін до установчих документів товариства позивача щодо голови наглядової ради на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів товариства від 30.11.2016р. не здійснена, протокол, яким оформлено рішення цих зборів не є належним доказом повноважень голови наглядової ради на представлення інтересів товариства в судах, приписи ч.7 ст.53 Закону України "Про акціонерні товариства" визначають момент, з якого є дійсними повноваження членів наглядової ради, а не голови, ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2017р. у справі №902/873/16 встановлено, що ОСОБА_7 не має права представляти юридичну особу ПрАТ"Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського" в суді, поки інформація про неї не буде внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб;

- скаржником заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неявкою представника позивача;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;

- 20.07.2017р. представник позивача в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином;

- відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з"явився, про час та місце засідання суду відповідач-2 повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012р. між ПрАТ "Лугцентрокуз ім.С.С Монятовського"(покупецем) та ПП"Інтер Інструмент" (постачальником) укладено договір №120124, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець? прийняти та оплатити наступні товарно-матеріальні цінності: інструмент металоріжучий та оснащення, згідно креслень покупця.

Згідно з п.9.3 договору сторони за даним договором не мають права передачі права вимоги за зобов'язаннями, які виникли при виконанні даного договору третім особам без письмового погодження другою стороною.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2015р. у справі №922/14/15 стягнуто з ПрАТ "Лугцентрокуз Ім. С.С. Монятовського" на користь ПП "Інтер Інструмент" 522216грн. основного боргу за договором №120124 від 04.01.2012р. та 10444грн.33коп. витрат по сплаті судового збору.

24.04.2015р. Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №47778684 щодо примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.03.2015р. №922/14/15, виданого на виконання прийнятого рішення.

20.11.2015р. між ПП"Інтер Інструмент"(кредитором) та ТОВ"Соліситер" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно з п.1 договору останній спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, кредитором новому кредиторові права вимоги, належного кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором №120124 від 04.01.2012р. між кредитором та ПрАТ "Лугцентрокуз Ім. С.С. Монятовського" (далі - боржник).

Відповідно до п.2 договору до нового кредитора переходить право вимагати (замість кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: сплати заборгованості в розмірі 522216грн. за поставлений кредитором боржнику товар по договору №120124 від 04.01.2012р. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10444грн.33 коп..

Право вимоги кредитора до боржника підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2015р. по справі №922/14/15, яке набрало законної сили та на підставі якого господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ, який наразі знаходиться на виконанні у Жовтневому відділі Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження №47778684.

П.3 договору встановлено, що боржник перестає бути зобов'язаним перед кредитором боржнику сплатити 522216грн. за поставлений кредитором боржнику товар по договору №120124 від 04.01.2012р. та 10444грн.33коп. витрат по сплаті судового збору та стає зобов'язаним сплатити зазначену суму новому кредитору.

З п.5 договору вбачається, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує кредитору 532660грн.33 коп..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2016 у справі №922/14/15 здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні - ПП "Інтер Інструмент" його правонаступником, яким є ТОВ "Соліситер".

08.06.2016 постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області замінено стягувача ПП"Інтер Інструмент" правонаступником ТОВ "Соліситер".

Ст.204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 названого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ст.512 Кодексу передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ч.1 ст.516 Кодексу встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, сторони за договором №120124 від 04.01.2012р. не мають права передачі вимоги за зобов"язаннями, які виникли при виконанні даного договору третім особам без письмового погодження другою стороною.

Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи, як доказ отримання згоди на передачу відповідачем-2 права вимоги відповідачу-1 по договору №120124 від 04.01.2012р. представлена копія заяви від

19.11.2015р., підписаної генеральним директором ПрАТ"Лугцентрокуз Ім.С.С. Монятовського" ОСОБА_8, за змістом якої товариство не заперечує проти укладення договору про відступлення права вимоги.

Також, ПрАТ"Лугцентрокуз Ім.С.С.Монятовського" надана копія листа №18 від 07.04.2017р., підписаного генеральним директором товариства ОСОБА_8, яким голову наглядової ради товариства ОСОБА_9 повідомлено про те, що жодних листів, а так само будь-яких документів по погодженню передачі права вимоги по зобов"язанням, які виникли під час виконання договору №120124 від 04.01.2012р. директор не підписував, не надсилав та не надавав ні ПП"Інтер Інструмент", ні ТОВ"Соліситер", протягом 2015-2016 років жодна з зазначених осіб не зверталася з пропозицією про надання згоди на передачу права вимоги за вказаним договором.

Зазначені заява від 19.11.2015р. та лист №18 від 07.04.2017р. мають взаємовиключний характер.

Отже, за наслідками дослідження таких заяви та листа господарським судом вірно встановлено, що належних та допустимих доказів отримання згоди на укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги відповідачами не надано.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п.2 договору про відступлення права вимоги від 20.11.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати від боржника виконання обов"язку по сплаті заборгованості в розмірі 522216грн. за поставлений по договору №120124 від 04.01.2012р. товар та витрати по сплаті судового збору в сумі 10444грн.33коп., яке підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2015р. у справі №922/14/15.

Колегія суддів погоджується з визначенням господарським судом як предмету вимоги по договору від 20.11.2015р. зобов"язання, що виникає безпосередньо з виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2015р. у справі №922/14/15.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Отже, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року по справі №3-56гс14 та постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2014 у справі № 923/945/13.

Таким чином, оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства та має бути визнаний недійсним.

Тому позовні вимоги правильно визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

Правомірною є також відмова господарським судом в задоволенні клопотань відповідачів про повернення позовної заяви без розгляду та про залишення позовної заяви без розгляду.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства і можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. До виключних повноважень загальних зборів, окрім іншого, згідно ч.2 ст. 33 Закону відносяться звільнення та обрання членів наглядової ради товариства.

30.11.2016р. відбулися загальні збори акціонерів ПрАТ "Лугцентрокуз ім.С.С Монятовсько-го", оформлені протоколом від 30.11.2016, на яких обрано новий склад наглядової ради товариства у складі 5 осіб, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Відповідно до ч.7 ст.53 Закону України "Про акціонерні товариства" повноваження членів наглядової ради товариства дійсні з моменту їх обрання.

Отже, з 30.11.2016р. правомочним складом наглядової ради товариства є ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Рішенням наглядової ради товариства, оформленого протоколом №1 від 09.12.2016р. ОСОБА_9 обрано головою наглядової ради товариства.

Відповідно до п.7.14 Статуту товариства голова наглядової ради, зокрема, має право без довіреності представляти інтереси товариства в його стосунках з іншими фізичними та юридичними особами, видавати довіреності, без довіреності виступати від імені товариства в усіх державних установах та судових органах тощо.

Згідно з п.2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідно-син" господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Рішення наглядової ради товариства, оформлене протоколом №1 від 09.12.2016р., яким ОСОБА_9 обрано головою наглядової ради товариства, станом на час розгляду справи недійсним не визнано.

У цьому зв"язку підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Надана скаржником на стадії перегляду рішення суду в апеляційному порядку копія заяви гр.ОСОБА_8, в якій повідомлено про те, що названа особа не спростовувала факти надання згоди на укладення договору відступлення права вимоги та не підписувала на користь будь-яких осіб ніяких заяв також не являється належним доказом такого надання, оскільки зазначені обставини в установленому законом порядку документально не підтверджені.

Доводи скаржника про те, що предметом оспорюваного договору є саме заборгованістю по оплаті поставленого за договором №120124 від 04.01.2012р. товару визнані колегією суддів необґрунтованими тому, що вказаним договором не передбачено обов"язок позивача по оплаті судового збору.

Посилання скаржника на ухвалу Вищого господарського суду України від 24.03.2017р. у справі №902/873/16 колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки ця ухвала, в розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не являється документом, який має преюдиційне значення.

Усне клопотання скаржника про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає тому, що неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017р. у справі № 904/1508/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В.Березкіної

Суддя Л.О.Чимбар

Повна постанова складена 21.07.2017р.