Постанова

від 18.07.2017 по справі 902/224/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2017 р. Справа № 902/224/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Мельник О.В.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Макарчука Л.Л. - представника за довіреністю від 30.06.2017р. №370

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

на рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.17 р.

у справі № 902/224/17 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит" , м. Вінниця

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", м. Київ в особі Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" , м. Вінниця

про стягнення 114 772,58 грн. - заборгованості за договором № 1/2014 від 11.02.2014 про надання охоронних послуг за липень - грудень 2014 та січень - березень 2015

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 квітня 2017 року у справі №902/224/17 позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 114 772,58 грн. заборгованості за договором № 1/2014 від 11.02.2014 про надання охоронних послуг за липень - грудень 2014 та січень - березень 2015 задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", код ЄДРПОУ 21616582 в особі Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит", код ЄДРПОУ 32603946 114 772,58 грн. боргу за договором №1/2014 від 11.02.2014 про надання охоронних послуг за липень - грудень 2014 та січень - березень 2015, 1 721,58 грн. судових витрат на судовий збір.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, вважає його необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме з порушенням ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність та ст.ст. 203, 215, 978 Цивільного кодексу України, з огляду, зокрема, на таке.

Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги та проігноровано той факт, що згідно з наказом Держземагентства України від 09.01.2013 № 5 (докази додавались до відзиву на позовну заяву) була розпочата реорганізація ДП Державна картографічна фабрика (далі -- ДП ДКФ ) (код СДРПОУ 02570457) шляхом приєднання до Центру ДЗК.

У 2013 році органами державного страхування, пенсійного фонду, фондів соціального страхування були проведені перевірки ДП Державна картографічна фабрика . Станом на 14.10.2013 ДП Державна картографічна фабрика було знято з обліку в органах державного страхування, пенсійного фонду, фондів соціального страхування, закриті рахунки в банківських установах, усі працівники звільнені.

Зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі № 826/2623/13-а (докази додавались до відзиву на позовну заяву) наказ Держземагентства від 09.01.2013 № 5 було скасовано, процедура реорганізації була призупинена.

01.07.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/49078/13 (докази додавались до відзиву на позовну заяву) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі № 826/2623/13-а було скасовано, процедуру реорганізації було продовжено. Тобто, у зв'язку з тим, що у 2013-2014 роках процедура реорганізації була призупинена, директор був звільнений, рахунки закриті, ДП Державна картографічна фабрика не мала можливості і не могла укласти з позивачем договір, а Виробчнича філія Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК, ще не функціонувала.

Наказом Держземагентства України від 14.10.2014 № 318 (докази додавались до відзиву на позовну заяву), вказує скаржник, затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ДП Державна картографічна фабрика шляхом його приєднання до ДП Центр державного земельного кадастру , за яким жодної заборгованості перед позивачем у розмірі 114 772,58 грн. за Договором Центру ДЗК передано не було.

Центру ДЗК за вищевказаним передавальним актом було передано лише заборгованість ДП ДКФ перед ПП ОА ЩИТ за період, що передував укладанню спірного договору, а саме: з грудня 2012 року по липень 2013 року (докази додавались до відзиву на позовну заяву), жодної іншої заборгованості ДП ДКФ перед позивачем Центру ДЗК передано не було.

Крім того, господарський суд Вінницької області проігнорував ту обставину, що Державне підприємство Державна картографічна фабрика припинила своє існування, як юридична особа лише 30.06.2015, а отже жодних договорів з ПП Охоронне Агентство Щит Виробнича філія Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК не могла укладати, так як станом на 11.02.2014 (дата підписання договору) її ще не існувало, а ДП Державна картографічна фабрика функціонувала та не була реорганізована.

Вищевказана інформація підтверджується відомостями з ЄДР щодо ДП ДКФ (докази додавались до відзиву на позовну заяву) і свідчить про те, що у ВФ Вінницька картографічна фабрика був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання договору про надання охоронних послуг, адже філія не могла функціонувати до моменту ліквідації ДП ДКФ , що свідчить про те, що договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а відтак підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

30.06.2015 до ЄДР внесено запис про припинення ДП ДКФ та Центром ДЗК прийнято на баланс матеріальні цінності, балансові рахунки, активи та зобов'язання ДП "ДКФ" відповідно до передавального акта. З огляду на зазначене, саме з цієї дати Центр ДЗК став правонаступником майнових прав і обов'язків ДП ДКФ .

Відповідно до ст. 104 ЦК України та ст. 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - закон) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Ураховуючи викладене, вказує скаржник, перехід прав та обов'язків ДП ДКФ до Державного підприємства Центр державного земельного кадастру відбувся з дня внесення запису про припинення ДП ДКФ до Єдиного державного реєстру та реєстрації відповідних змін до установчих документів Центру ДЗК, тобто з 30.06.2015.

Отже, зазначає скаржник, суд першої інстанції, порушуючи ст. 43 ГПК України, не дослідив тієї обставини, що договір укладений з метою, що завідомо суперечить чинному законодавству та спрямованій на розтрату коштів державного підприємства, що перебувало в процесі реорганізації, а отже з нанесенням шкоди державі, а тому мав бути визнаний судом недійсним відповідно до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, ст.ст. 203,215 ЦК України.

Крім того, на думку скаржника суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, те, що позивачем до позовної заяви не додано належних первинних документів відповідно до ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та Наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , що підтверджують позовні вимоги, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для зміни або скасування такого рішення.

Вказує, що господарський суд Вінницької області не звернув увагу на ті обставини, що акти наданих послуг за період з березня 2014 року по вересень 2014 року затверджені від імені директора Державного підприємства Центр державного земельного кадастру невідомою особою без належних повноважень, а акт наданих послуг від 01.10.2014 не затверджений взагалі, а підпис проставлено від імені ОСОБА_3, в той час, як сам договір підписано від імені директора ВФ Вінницька картографічна фабрика ОСОБА_4. Звертає увагу на те, що акти наданих послуг від 01.11.2014 та від 01.12.2014 підписані різними особами з боку замовника, а тому встановити хто саме підписав дані акти неможливо.

Також, скаржник звертає увагу, що акти виконаних робіт від 31.12.2014 та від 01.04.2015 мають неправильну форму та не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів п.2.4 Положення № 88 та п. 3.1. договору, оскільки сторони погодили щомісячний порядок розрахунків та щомісячне підписання актів наданих послуг, а в акті виконаних робіт від 01.04.2015 зазначено, що замовник приймає виконаний виконавцем комплекс робіт по охороні об'єкта в період січень, лютий, березень 2015 року.

Суд першої інстанції не врахував під час винесення оскаржуваного рішення, що зазначені акти наданих послуг суперечать умовам договору ще й тим, що предметом договору є надання охоронних послуг, а не виконання комплексу робіт по охороні об'єкту, договір про виконання робіт між позивачем та відповідачем не укладався, а відтак акти виконаних робіт від 21.12.2014 та 01.04.2015 не можуть бути підставою позовних вимог за договором про надання охоронних послуг, а суми, що зазначені в цих актах, 12 000,00 грн. та 30 000,00грн. відповідно, не підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, скаржник вказує, що судом першої інстанції безпідставно проігноровані твердження відповідача про те, що підписи директора філії Центру ДЗК ОСОБА_4 на актах наданих послуг та на договорі відрізняються і проставлені різними людьми і протиправно без жодних обґрунтувань відмовлено в задоволенні обґрунтованого клопотання Центру ДЗК про проведення почеркознавчої експертизи, чим грубо порушено ст. ст. 32-34, 36, 41- 42 ГПК України, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для зміни або скасування оскаржуваного рішення.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції хибно вказує на те, що відповідачем ніби-то частково погашено заборгованість у сумі 79 550,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 114 772,58 грн., проте такі твердження не відповідають дійсності та свідчать про неповне з'ясування господарським судом Вінницької області обставин, що мають значення для справи на підставі такого.

У зв'язку з тим, що у період, за який позивач заявляє свої позовні вимоги до відповідача, з липня 2014 року по березень 2015 року, філія не здійснювала своєї діяльності, то і правових підстав для здійснення оплати за договором, який підлягає визнанню недійсним, здійснювати не могла, оскільки ДП ДКФ ще не було ліквідовано.

Крім того, Центр ДЗК не уповноважував ВФ Вінницька картографічна фабрика на здійснення оплат за спірним договором позивачеві, адже послуги за цим договором, якщо і надавались, то не Центру ДЗК, а ДП ДКФ , а враховуючи ту обставину, що жодної заборгованості перед позивачем ДП ДКФ Центру ДЗК передано не було, то і підстав сплачувати кошти за договором у Центру ДЗК не має.

Окремо скаржник звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що відповідно до банківських виписок, які охоплюють період з 01.04.2014 по 01.09.2015 і додавались позивачем у додатку до позовної заяви та претензії, відповідачем сплачено позивачеві 108 588,00 грн., отже, з урахуванням зазначених оплат, заборгованість відповідача перед позивачем складає 85 734,58 грн., відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 114 772,58 грн. спростовуються доказами, що надані безпосередньо самим позивачем та підтверджуються контррозрахунком відповідача.

Крім того, зауважує, що акт звірки взаємних розрахунків від 05.01.2015, на який посилається позивач, як на підставу, що підтверджує визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем, підписаний невідомими людьми без належних повноважень, та ще й у період, коли філія не здійснювала свою діяльність, а ДП ДКФ не було реорганізовано.

Разом з тим, зазначає, що відповідно до преамбули договору він укладений Державним підприємством Центр державного земельного кадастру , в особі директора філії ДП Центр ДЗК - Виробнича філія Вінницька картографічна фабрика ОСОБА_4 та Приватним підприємством охоронне агентство Щит , в особі директора ОСОБА_5, тобто договір фактично укладено між фізичними особами.

Також, в прохальній частині позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг, за якою порушено провадження по справі № 902/224/17, позивач просить стягнути з Державного підприємства Центр державного земельного кадастру в особі директора ВФ Вінницька картографічна заборгованість за договором на користь ПП Охоронне агентство Щит .

Отже, вищевикладене свідчить про те, що позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг до фізичної особи, а не до юридичної особи, чим порушив ст. 21 та ст. 1 ГПК України

Вважає, спір, що виник між ПП Охоронне агентство Щит та фізичною особою директором ВФ Вінницька картографічна фабрика , повинен розглядатись місцевими судами загальної юрисдикції у відповідності до норм ЦПК України.

Таким чином, суд безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення з Центру ДЗК коштів на підставі позову, пред'явленого до фізичної особи.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 12 квітня 2017 року у справі №902/224/17 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, 30.05.2017р. на адресу суду від Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" надійшли пояснення, у яких наводить свої міркування щодо незаконності рішення суду першої інстанції.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції безпідставно враховано твердження позивача про сплату Центром ДЗК частини заборгованості у розмірі 11 571,43 грн. за спірним договором, а 5 357,14 грн. - за іншим договором, чим суд попередньої інстанції суттєво вийшов за межі своїх повноважень та позовних вимог.

Судом першої інстанції проігноровано пункт 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, яким передбачено право господарського суду виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство "Охоронне агентство "Щит" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що 11 лютого 2014 року між позивачем (в договорі-виконавець) та відповідачем (в договорі-замовник) було укладено договір № 1/2014 про надання охоронних послуг на загальну суму 216000,00грн. у тому числі ПДВ 36000,00грн. На виконання умов договору відповідач прийняв послуги на загальну суму 194322,58грн., свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг виконав частково у розмірі 79550,00грн., наявність заборгованості відповідача складає 114772,58грн., що і стало причиною виникнення спору. В свою чергу, такі обставини підтверджуються письмовими доказами, які залучені судом до матеріалів справи, а саме: договором про надання охоронних послуг № 1/2014 від 11 лютого 2014 року ; додатками до договору - додаток 1 Дислокація постів , додаток 2 акт обстеження Об'єкта", додаток 3 Розрахунок вартості охоронних послуг , додаток 4 Інструкція про надання охоронних послуг , додаток 5 акт приймання Об'єкту під охорону ; додатковими угодами №1 від 13 жовтня 2014 року та №2 від 31 грудня 2014 року з додатками; рахунками та актами здачі-приймання наданих послуг на суму 194322,58грн.; виписками з банківських рахунків на суму 79550,00грн.; актом звірки заборгованості від 27 березня 2017 року; претензією про сплату заборгованості № 16/100 від 25 жовтня 2016 року.

Звертає увагу, що рішення про створення ВФ Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК було оформлене наказом Державного підприємства Центр державного земельного кадастру № 138 від 16.04.2013 року. Наказом ДП Центр державного земельного кадастру № 139 від 16.04.2013 було затверджено Положення про Виробничу філію Вінницька картографічна фабрика Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі-Положення) та призначено її керівника (докази додавались до позовної заяви).

Відповідно до змісту п. 4.1.1. та п.4.1.3. Положення філія має право вчиняти правочини з урахуванням вимог законодавства. Статуту підприємства, цього Положення, набувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, а також, від імені Підприємства бути позивачем, відповідачем чи третьою особою у суді.

Звертає увагу, що згідно зі ст.95 ЦК України, ст.58 ГК України та ст.28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців, громадських формувань відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації, але відомості про такі підрозділи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців.

З метою повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції було здійснено витяг з ЄДР станом на 11.02.2014 (дата укладення договору), у якому зазначено, що станом на 11.02.2014 у ДП Центр державного земельного кадастру наявні відокремлені підрозділи, зокрема і Виробнича філія Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК (дата запису в ЄДР 05.06.2013).

Таким чином, філія власною юридичною правосуб'єктністю і правоздатністю не наділена. Тому, відповідальність за дії філії і її посадових осіб несе юридична особа, яка утворила філію.

Також зауважує, що відповідач, посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків від 05.01.2015, стверджує, що даний акт підписаний невідомими людьми без належних повноважень, а отже не може бути доказом у справі, однак у ході судового процесу позивачем було додано до матеріалів справи детальний акт звірки взаємних розрахунків від 27.03.2017, який містить прізвища та посади осіб, що їх підписали, а також печатки сторін, а тому відповідачем в повному обсязі визнано наявність заборгованості перед позивачем за договором в сумі 114772,58грн.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 06.06.2017 року розгляд справи відкладено на 18 липня 2017 р. об 14:30 год. витребувано у позивача докази виконання робіт за договором про надання охоронних послуг від 11.02.2014р. №1/2014 працівниками ПП ОА Щит за спірний період (табелі обліку робочого часу працівників тощо).

13.07.2017 року на адресу суду від надійшли ПП ОА Щит супровідним листом надійшли наступні документи: копії звітів про суми нарахованої заробітної плати від 01.04.2014, від 12.05.2014, від 04.06.2014, від 07.07.2014, від 09.09.2014, від 13.10.2014, від 01.11.2014, від 01.12.2014, від 14.01.2015; оригінал звіту про суми нарахованої заробітної плати від 11.08.2014 ; копії наказів №180 від 02.09.2013, №184 від 02.09.2013, №187 від 02.07.2013, №55, від 03.05.2013, №305 від 04.11.2013, №308 від 02.12.2013, №251 від 03.06.2013. - 7 арк.; копії табелів за березень 2014, за квітень 2014, за травень 2014, за червень 2014, за липень 2014, за серпень 2014, за вересень 2014, за жовтень 2014, за листопад 2014, за грудень 2014.

Також зазначає, що під час переїзду ПП Охоронне агентство Щит в березні 2017 року на іншу адресу, останнім було втрачено ряд документів, в тому числі табелі та звіти про суми нарахованої заробітної плати за січень-березень 2015року. Проте, враховуючи в сукупності всі наведені аргументи та надані докази, що містяться в матеріалах справи, позивач вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, 12.06.2017 року від Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" надійшло клопотання про призначення у справі №902/224/17 судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському НДІ судових експертиз, яке підтримане його представником у судовому засіданні.

В обґрунтування клопотання вказує, що підставами заявлення позовних вимог позивача до відповідача є те, що ніби-то у відповідача є заборгованість за договором про надання охоронних послуг № 1/2014 від 11.02.2014, що підтверджується договором, та актами наданих послуг за період з березня 2014 року по березень 2015 року.

Зазначає, що договір та вищевказані акти наданих послуг підписані різними особами, оскільки підпис директора Виробничої філії Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК ОСОБА_4 на договорі про надання охоронних послуг та на актах наданих послуг суттєво відрізняються, а тому є всі підстави вважати, що вищевказані документи підписані не уповноваженою особою зі сторони відповідача.

Зазначені обставини підтверджуються договором та актами наданих послуг за період з березня 2014 року по березень 2015 року, на яких стоять підписи ніби-то директора Виробничої філії Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК ОСОБА_4, справжність яких викликає сумніви.

Звертає увагу на підписи ОСОБА_4 в розділі 12. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін договору про надання охоронних послуг, акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 30.06.2014, акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2014, акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.09.2014, акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.10.2014, акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.11.2014, акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.12.2014, акті виконаних робіт від 31.12.2014 та інших актах наданих послуг (копії яких знаходяться в матеріалах справи), з яких очевидними є різні каліграфічні особливості написання підпису, які свідчать про те, що ці підписи на зазначених документах від імені ОСОБА_4 проставлені різними людьми.

Судова колегія відхиляє заявлене клопотання за безпідставністю, з огляду на таке .

Так, відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи "судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, в силу ч.5 ст.42, ч.2 ст.43 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

Як зазначалося, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) б/н від 31.03.2014 року на суму 18000 грн.; № 1 від 30.04.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 30.05.2014 року на суму 18000 грн.; № 2 від 30.06.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 31.07.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 01.09.2014 року на суму 18000 грн.- за серпень 2014 р.; б/н від 01.10.2014 року на суму 18000 грн,- за вересень 2014 р ; б/н від 01.11.2014 року на суму 14322,58 грн.- за жовтень 2014 р.; б/н від 01.12.2014 року на суму 12000,00грн.- за листопад 2014 р.; б/н від 31.12.2014 року на суму 12000,00 грн.; б/н від 01.04.2015 року на суму 30000,00 грн.- за січень, лютий, березень 2015р.. від відповідача підписані його представником, підпис якого скріплений печаткою.

Відповідно до п.64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. N 1893 (чинною на момент підписання актів здачі - приймання наданих послуг) обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій; бланки з кутовими та повздовжніми штампами організацій, що мають необхідний трафаретизований текст документів, які дають право на інспектування, нагляд та відвідування організацій; посвідчення особи, посвідчення про відрядження, а також усі види перепусток, бланки документів про освіту (атестати, дипломи, посвідчення), трудові книжки. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно із п. 65 вказаної Інструкції особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

У п.п. 66, 67 Інструкції визначено, що облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах. Журнали обліку печаток, штампів і бланків включаються у номенклатуру справ, їх аркуші нумеруються, прошиваються і опечатуються.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. (п. 68 Інструкції)

Відповідно до п. 72 Інструкції печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій.

П. 73 Інструкції передбачено, що перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток, штампів і бланків робляться відмітки у журналах обліку за формами 11 і 12 після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Судом встановлено, докази порушення правил обліку, зберігання чи використання печатки ВФ Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК відсутні, доказів втрати чи викрадення зазначеної печатки, проведення службового розслідування за фактом її незаконного використання директором ВФ Вінницька картографічна фабрика Центру ДЗК ОСОБА_4, іншою особою, або службового розслідування за фактом перевищення директором своїх повноважень чи вчинення дій не в інтересах позивача, звернення у зв'язку з цим до правоохоронних органів позивачем не надано.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, зважаючи на норми ст. 241 ЦК України, те, що на підтвердження виконання позивачем свої зобов'язань за договором позивачем надано акти здачі - приймання наданих послуг б/н від 31.03.2014 року на суму 18000 грн.; № 1 від 30.04.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 30.05.2014 року на суму 18000 грн.; № 2 від 30.06.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 31.07.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 01.09.2014 року на суму 18000 грн.- за серпень 2014 р.; б/н від 01.10.2014 року на суму 18000 грн,- за вересень 2014 р ; б/н від 01.11.2014 року на суму 14322,58 грн.- за жовтень 2014 р.; б/н від 01.12.2014 року на суму 12000,00грн.- за листопад 2014 р.; б/н від 31.12.2014 року на суму 12000,00 грн.; б/н від 01.04.2015 року на суму 30000,00 грн.- за січень, лютий, березень 2015р. та по вказаних актах відповідачем здійснювалася часткова оплата вартості послуг, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься заява від 25.05.2017 р. №7 про розгляд скарги за відсутності його представника.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 12 квітня 2017 року у справі №902/224/17 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи норми ст.ст.101, 102 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 11 лютого 2014 року Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі директора Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" ОСОБА_4 (замовник) та Приватним підприємством "Охоронне агентство "Щит" в особі директора ОСОБА_5 (виконавець) було укладено договір № 1/2014 про надання охоронних послуг (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується надавати послуги з охорони об'єкта, що вказаний в Дислокації (додаток № 1 до договору), а замовник своєчасно здійснювати оплату таких послуг.

Згідно із п.2.1. договору ціна цього договору становить 216 000.00 грн. у тому числі ПДВ 36 000,00 грн. (тридцять шість тисяч грн. 00 коп.). згідно розрахунку, що додається (додаток № 3 до договору).

У п.3.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником щомісячно грошових коштів в розмірі вартості наданих послуг, вказаних в акті наданих послуг на підставі наданого виконавцем рахунку, протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг.

Строк (термін) надання послуг: виконавець зобов'язується надавати послуги, зазначені в п.1.1. даного договору, з 11 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року (п.4.1. договору).

За п.п.5.1.1., 5.1.2. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги, приймати надані послуги згідно з актом наданих послуг.

Згідно з п.9.1. договору даний договір, відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України, діє з 11.02.2014року по 31.12.2014 року.

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 194 322 грн. 58 коп., що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін, копії яких додані до позовної заяви, а саме: б/н від 31.03.2014 року на суму 18000 грн.; № 1 від 30.04.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 30.05.2014 року на суму 18000 грн.; № 2 від 30.06.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 31.07.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 01.09.2014 року на суму 18000 грн.- за серпень 2014 р.; б/н від 01.10.2014 року на суму 18000 грн,- за вересень 2014 р ; б/н від 01.11.2014 року на суму 14322,58 грн.- за жовтень 2014 р.; б/н від 01.12.2014 року на суму 12000,00грн.- за листопад 2014 р.; б/н від 31.12.2014 року на суму 12000,00 грн.; б/н від 01.04.2015 року на суму 30000,00 грн. - за січень, лютий, березень 2015р., у яких зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості послуг виконав частково сплативши позивачу за надані послуги 79 550 грн., а саме: 30.04.2014 - 5 000 грн., 29.05.2014 - 3 500 грн., 06.10.2014 - 3 000 грн., 25.11.2014 - 3 500 грн., 30.12.2014 - 4 000 грн., 08.05.2015 - 12 110 грн., 03.06.2015 - 12 110 грн., 30.06.2015 - 12 110 грн., 30.07.2015 - 12 110 грн. та 01.09.2015 -12 110 грн., що підтверджується копіями виписок по рахунку позивача (т.1 а.с.36 - 44).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 114 772,58 грн..

За наведених обставин, позивач, керуючись ст.ст. 95, 610, 629, 901, 903 ЦК України, звернувся із позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 114 772,58 грн. заборгованості за договором №1/2014 від 11.02.2014 про надання охоронних послуг за липень - грудень 2014 та січень - березень 2015 (з урахуванням заяви позивача від 24.03.2017р. вх.95, т. 1 а.с. 151-155).

Як зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 12 квітня 2017 року у справі №902/224/17 позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 114 772,58 грн. заборгованості за договором № 1/2014 від 11.02.2014 про надання охоронних послуг за липень - грудень 2014 та січень - березень 2015 задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", код ЄДРПОУ 21616582 в особі Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит", код ЄДРПОУ 32603946 114 772,58 грн. боргу за договором №1/2014 від 11.02.2014 про надання охоронних послуг за липень - грудень 2014 та січень - березень 2015, 1 721,58 грн. судових витрат на судовий збір.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналізом обставин справи судом, встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору про надання охоронних послуг від 11.02.2014р. №1/2014.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником щомісячно грошових коштів в розмірі вартості наданих послуг, вказаних в акті наданих послуг на підставі наданого виконавцем рахунку, протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, на підтвердження належного виконання позивачем умов договору, а саме надання ним охоронних послуг в період з 01.03.2014р. по 31.03.2015р. на суму 194 322 грн. 58 коп., сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі - приймання наданих послуг б/н від 31.03.2014 року на суму 18000 грн.; № 1 від 30.04.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 30.05.2014 року на суму 18000 грн.; № 2 від 30.06.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 31.07.2014 року на суму 18000 грн.; б/н від 01.09.2014 року на суму 18000 грн.- за серпень 2014 р.; б/н від 01.10.2014 року на суму 18000 грн,- за вересень 2014 р ; б/н від 01.11.2014 року на суму 14322,58 грн.- за жовтень 2014 р.; б/н від 01.12.2014 року на суму 12000,00грн.- за листопад 2014 р.; б/н від 31.12.2014 року на суму 12000,00 грн.; б/н від 01.04.2015 року на суму 30000,00 грн.- за січень, лютий, березень 2015 р..

Як убачається із матеріалів справи та зазначалося вище, відповідач частково сплатив позивачу за надані послуги 79 550 грн., а саме: 30.04.2014 - 5 000 грн., 29.05.2014 - 3 500 грн., 06.10.2014 - 3 000 грн., 25.11.2014 - 3 500 грн., 30.12.2014 - 4 000 грн., 08.05.2015 - 12 110 грн., 03.06.2015 - 12 110 грн., 30.06.2015 - 12 110 грн., 30.07.2015 - 12 110 грн. та 01.09.2015 -12 110 грн., що підтверджується копіями виписок по рахунку позивача.

Таким чином, відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати охоронних послуг, наданих у період з липня 2014 року по березень 2015 року, на суму 114 772,58 грн., доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

На момент розгляду справи судом апеляційної інстанцій відповідачем також не подано доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення заборгованості в сумі 114 772,58 грн.

Разом з тим, судом не беруться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що у 2013 - 2014 роках процедура реорганізації ДП "Державна картографічна фабрика" була призупинена і дане підприємство не мало можливості і не могло укласти з позивачем договір, а Виробнича філія "Вінницька картографічна фабрика" Центру ДЗК ще не існувала, з огляду на таке.

Наказом Держземагентства України від 09.01.2013 № 5 була розпочата реорганізація ДП Державна картографічна фабрика (далі ДП ДКФ ) (код ЄДРПОУ 02570457).

Відповідно до даного наказу вирішено реорганізувати ДП Державна картографічна фабрика шляхом приєднання до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК та установлено, що Центр ДЗК є правонаступником майнових прав і обов'язків ДП "ДКФ" (п.п.1,2 наказу).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі №826/2623/13-а наказ Держземагентства від 09.01.2013 № 5 було скасовано, яка в подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2014 була скасована.

Тому, враховуючи викладене, з огляду на те, що судом касаційної інстанції було скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі №826/2623/13-а, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний наказ Держземагентства України від 09.01.2013 № 5 підлягав виконанню з дня його видачі.

Крім того, як вбачається із витягів з ЄДР станом на 11.02.2014 (дата укладення договору), датою створення Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" ДП "Центр державного земельного кадастру", код ЄДРПОУ 38747357, є 16.04.2013. Також із витягу з ЄДР вбачається, що станом на 11.02.2014 у ДП "Центр державного земельного кадастру", код ЄДРПОУ 21616582, наявні відокремлені підрозділи, зокрема, і Виробнича філія "Вінницька картографічна фабрика" Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", код ЄДРПОУ 38747357, 21100, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 19.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, відповідно до змісту п.п.4.1.1., 4.1.3. Положення про Виробничу філію Вінницька картографічна фабрика ДП "Центр державного земельного кадастру", затвердженого наказом ДП "Центр державного земельного кадастру" від 16.04.2013р. №139, копія якого міститься у справі, філія має право вчиняти правочини з урахуванням вимог законодавства, Статуту підприємства, цього Положення, набувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, від імені Підприємства бути позивачем, відповідачем чи третьою особою у суді, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що у ВФ Вінницька картографічна фабрика був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання договору є безпідставним та спростовується наявними у справі доказами.

Не заслуговують на увагу й посилання скаржника на те, що акт звірки взаємних розрахунків від 05.01.2015 підписаний невідомими людьми без належних повноважень, оскільки 27.03.2017 повноважними представниками сторін було підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 114 772,58 грн. та, крім того, її розмір підтверджується доказами у справі, зазначеними вище.

Щодо доводів відповідача про безпідставне, лише часткове (11 571,43 грн.) зарахування сплаченої 01.04.2014р. суми 16928,57 грн. в оплату заборгованості за договором №1/2014 від 11.02.2014р., а решта - за іншим договором, що на його думку, є виходом суду першої інстанції за межі позовних вимог, слід зазначити таке.

Як убачається із матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 114 772,58 грн. за отримані відповідачем у період з липня 2014 року по березень 2015 року послуги охорони.

Призначенням платежу у сумі 16928,57 грн., як вбачається із виписки банку за особовим рахунком позивача за 01.04.2014р., є послуги охорони по рахунку від 11.02.2014р., тобто вказаний платіж здійснено не на погашення заборгованості за спірний період.

При цьому слід зазначити, як убачається з акта звірки розрахунків від 27.03.2017р., станом на 01.03.2014р. у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 21928,57 грн.

Таким чином, доводи відповідача є безпідставними у цій частині.

Крім того, судом першої інстанції не застосовувалися норми п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, відповідно, доводи відповідача є помилковими.

Також, не знаходять підтвердження доводи відповідача про порушення при укладенні договору №1/2014 від 11.02.2014р. норм ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність", оскільки матеріалами справи, зокрема, актом приймання об'єкта під охорону від 11.02.2014р., дислокаціями двох цілодобових постів фізичної охорони ПП "ОА "Щит" на об'єкті, що охороняється, Виробнича філія "Вінницька картографічна фабрика" ДП "Центр державного земельного кадастру", який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя,19, від 11.02.2014р. та від 13.10.2014р., актом обстеження об'єкта від 11.02.2014р., стверджується передача об'єкта охорони на виконання умов договору. Крім того, у п. 1.2. договору визначено, що обов'язковою умовою на час укладення та дії даного договору є наявність у замовника повноважень на володіння (користування) об'єктом (у формі права власності, права на повне господарське відання, оперативне управління, оренда, доручення, тощо), відомості про що надаються виконавцю в завіреній замовником письмовій формі, що свідчить про перевірку позивачем документів на підтвердження наявності у відповідача права володіння чи користування майном.

Судом не беруться до уваги й доводи відповідача, з посиланням, зокрема, на п. 3.1. договору, щодо оформлення акта від 01.04.2015р. на підтвердження охорони об'єкта в період січень, лютий, березень 2015 року, у якому зазначено про виконання робіт, а не про надання послуг, оскільки це не спростовує факту надання - отримання послуг охорони.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що за передавальним актом відповідачу було передано заборгованість ДП "ДКФ" перед ПП "ОА "Щит" за період, що передував укладенню договору від 11.02.2014р. №1/2014, а саме: з грудня 2012 року по липень 2013р., й іншої заборгованості передано не було, оскільки, як встановлено судом, заборгованість, яка є предметом позову у даній справі, виникла у період з липня 2014 року по березень 2015р., у зв'язку із невиконанням договору 1/2014 від 11.02.2014р., тобто після створення 16.04.2013р. Виробничої філії "Вінницька картографічна фабрика" державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Разом з тим, судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що позов заявлено до фізичної особи, оскільки зі змісту позовної заяви, заяв позивача, поданих у період провадження у справі - від 24.03.2017р., 10.04.2017р. №2, поданих доказів на обґрунтування позовних вимог, вбачається, що позивач просить стягнути борг з юридичної особи - ДП "Центр державного земельного кадастру".

Щодо тверджень відповідача про порушення судом першої інстанції пункту 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, у зв'язку із невизнанням недійсним договору від 11.02.2014р. №1/2014, слід зазначити, вказана стаття передбачає право, а не обов'язок суду при прийнятті рішення визнавати недійсним договір, пов'язаний з предметом спору.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.2017р. у справі №902/224/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Центр державного земельного кадастру" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.2017р. у справі №902/224/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - без задоволення.

2. Справу №902/224/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.