Постанова

від 12.06.2017 по справі 810/1499/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року № 810/1499/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

секретар судового засідання Почепа В.В.,

за участю:

представника позивача - Лисенка Ю.М.,

відповідача - Шмігеля Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" з позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000714108 від 27.01.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність придбання сільськогосподарської продукції. Позивач стверджує що податковим органом факти поставки не перевірялися. Також факт використання позивачем насіння соняшника, кукурудзи, пшениці, що поставлено ТОВ Агро-Дон у власному виробництві та документи, що підтверджують подальший рух придбаного позивачем товару та його використання в господарській діяльності також не перевірявся.

Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зазначив, що в товарно-транспортних накладних є неточності, відсутні деякі реквізити. Поставка товару відбулась з непідконтрольної території. Також позивачем не надано сертифікатів якості, актів зберігання зерна, відвантаження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" зареєстроване як юридична особа 13.06.1996 та з 01.01.2016 перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків.

На підставі направлень на перевірку від 23.11.2016 №834, №835 та у зв'язку з отриманням ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.06.2016 по справі №236/7430/16-к, Офісом великих платників податків ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Дон за період з 01.09.2014 по 01.07.2015.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 05.01.2017 №10/28-10-41-08/00951770, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2015 року на загальну суму 245338,00 грн.;

- абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2015 року на загальну суму 245 338 грн.

Зокрема, зі змісту Акту перевірки вбачається, що надані до перевірки копії первинних документів (товарно-транспортні накладні) оформлені з порушенням, а саме відсутні обов'язкові реквізити. Також до Офісу великих платників податків ДФС надійшов висновок ДПІ в Амвросіївському р-ні ГУ ДФС у Донецькій області №5053/7/05-15-07-03 від 27.10.2015 стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ Агро-Дон (код ЄДРПОУ 36679872) за період 2014-2015 роки. В наданій інформації зазначено про неможливість визначення правомірності перебування платника ТОВ Агро-Дон (код ЄДРПОУ 36679872) на спеціальному режимі оподаткування у зв'язку з неподанням в повному обсязі підтверджуючих документів щодо господарських операцій за січень-червень 2015 року. Крім того, підприємство перебуває на тимчасово неконтрольованій території.

Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого ОУ ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 05.11.2015 за результатами аналізу діяльності ТОВ Агро-Дон за 2012-2015 роки встановлено ознаки ризику проведення безтоварних операцій або реалізації продукції не власного виробництва, та відповідно неправомірне використання підприємством спеціального режиму оподаткування, чим нанесено збитки державі у вигляді не сплати до бюджету податку на додану вартість. Так, при незмінній площі земельної ділянки у 2012-2014 роках, обсяги реалізації сільськогосподарської продукції у 2014-2015 роках (врожай 2014 року) зросли в 5,2 - 6 разів у порівнянні з попередніми роками. Дозволи на вивіз сільськогосподарської продукції через лінію розмежування згідно з Тимчасовим порядком здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, ТОВ Агро-Дон не надавались.

Використовуючи інформаційні ресурси ДФС України в ході проведення перевірки встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ Агро-Дон анульовано з 24.12.2015 (відсутність поставок та ненадання декларацій). Крім того, ТОВ Агро-Дон не було подано податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік (термін подання 20.02.2015) та відповідно не задекларував площі сільськогосподарських угідь, що використовуються у сільгоспвиробництві. В той же час протягом 2015 року ТОВ Агро-Дон користувалось пільговим режимом оподаткування ПДВ для сільгоспвиробників.

На підставі висновку Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 №0000714108, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 368 007 грн., у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування - 245 338 грн., за штрафними санкціями - 122 669 грн.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Так, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Агро-Дон (постачальник) укладено договір поставки № 4845/м від 27.05.2015 сільськогосподарської продукції власного виробництва (насіння соняшнику).

Договором передбачено, що постачальник здійснює поставку товару в повному об'ємі за один раз або партіями за згодою покупця, за свій рахунок, автомобільним/залізничним транспортом на зерновий склад НФ ПрАТ Оріль-Лідер , що знаходиться в с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

На виконання цього договору сторонами оформлені податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних, що не заперечували сторони в судовому засіданні.

Оплата по цій операції здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ Агро-Дон , що підтверджується виписками з банківських рахунків.

На підтвердження місць зберігання придбаного товару позивачем надано договір №3808-Г про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) від 11.03.2015 укладеного між позивачем (замовник) та ПрАТ Оріль-Лідер (виконавець). Відповідно до даного договору виконавець зобов'язується надати послуги по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур (зерно), в асортименті та кількості зазначених в складських документах, виданих виконавцем замовнику протягом дії цього договору.

На підтвердження виконання даного договору сторонами оформлено складські квитанції на зерно, акти виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ Вінницька птахофабрика (виконавець) укладено договір №3786-Г на переробку соняшника та грануляцію соняшникового лушпиння з давальницької сировини від 04.03.2015 з додатковою угодою. На виконання цього договору виписана накладна на відпуск зерна в переробку, акти виконаних робіт.

В подальшому позивачем реалізовано виготовлену продукцію, що підтверджується накладною та виписками по рахунку.

Суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину ТОВ Агро-Дон було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Агро-Дон були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ Агро-Дон насіння соняшника.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Агро-Дон не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ Агро-Дон , недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ Агро-Дон , пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства. Жодних же податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки також не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ Агро-Дон були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факт надання контрагентом позивачу товарів у дійсності не перевіряли, факти поставки не перевіряли, факт використання позивачем насіння соняшника, кукурудзи, пшениці, що поставлено контрагентом у власному виробництві та документи, що підтверджують подальший рух придбаного позивачем товару та його використання в господарській діяльності також не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ Агро-Дон є безпідставними.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт продажу позивачу товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення підтверджується податковими накладними.

Виявлені в товарно-транспортних накладних неточності в реквізитах не можуть слугувати підтвердженням не здійснення господарської операції.

Як встановлено судом факт реальності виконання господарського договору, укладеного позивачем з ТОВ "Агро-Дон" підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про надані послуги та товари, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними відсутні.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ "Агро-Дон" товарів, у своїй господарській діяльності , що підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагента у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вище наведений висновок ЄСПЛ повторно був зазначений у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000714108, що прийняв Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України 27 січня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 червня 2017 р.