Постанова

від 27.11.2018 по справі 810/1499/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №810/1499/17

адміністративне провадження №К/9901/3463/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 (суддя - Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Літвіна Н.М., Чаку Є.В.) у справі № 810/1499/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів (далі - ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.01.2017 №0000714108.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог інстанцій Офіс великих платників податків ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 198, 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальника позивача, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи надані позивачем за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Офісом великих платників податків ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Агро-Дон за період з 01.09.2014 по 01.07.2015.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 05.01.2017 №10/28-10-41-08/00951770, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2015 року на загальну суму 245338,00 грн.; абзацу б) пункту 200.4 статті200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2015 року на загальну суму 245338,00 грн., у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Агро-Дон за договором поставки від 27.05.2015 №4845/м з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Офіс великих платників податків ДФС посилався на висновок ДПІ в Амвросіївському районі ГУ ДФС у Донецькій області від 27.10.2015 №5053/7/05-15-07-03 стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ Агро-Дон за період 2014-2015 роки та інформаційні ресурси ДФС України, в яких зазначено про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами; неподання в повному обсязі підтверджуючих документів щодо господарських операцій за січень-червень 2015 року; неподання податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік та відповідно недекларування площі сільськогосподарських угідь, що використовуються у сільгоспвиробництві; перебування підприємства на тимчасово неконтрольованій території. Також контролюючий орган посилався на недоліки представлених товарно-транспортних накладних.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 №0000714108, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 245338,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122669,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судами також встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Агро-Дон (постачальник) укладено договір поставки від 27.05.2015 № 4845/м сільськогосподарської продукції власного виробництва (насіння соняшнику).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківських рахунків про оплату.

На підтвердження місць зберігання придбаного товару позивачем надано договір №3808-Г про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) від 11.03.2015 укладеного між позивачем (замовник) та ПрАТ Оріль-Лідер (виконавець), про що позивачем було надано складські квитанції на зерно, акти виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ Вінницька птахофабрика (виконавець) укладено договір №3786-Г на переробку соняшника та грануляцію соняшникового лушпиння з давальницької сировини від 04.03.2015 з додатковою угодою. На виконання цього договору виписана накладна на відпуск зерна в переробку, акти виконаних робіт.

В подальшому позивачем реалізовано виготовлену продукцію, що підтверджується накладною та виписками по рахунку.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, надані позивачем документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, тощо. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недоліки у представлених позивачем товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду