Ухвала

від 09.10.2017 по справі 810/1499/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1499/17 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Літвіної Н.М.., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" звернулося з позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017 року № 0000714108.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" зареєстроване як юридична особа 13.06.1996 та з 01.01.2016 перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків.

На підставі направлень на перевірку від 23.11.2016 №834, №835 та у зв'язку з отриманням ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.06.2016 по справі №236/7430/16-к, Офісом великих платників податків ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дон" за період з 01.09.2014 по 01.07.2015.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 05.01.2017 №10/28-10-41-08/00951770, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2015 року на загальну суму 245 338,00 грн.;

- абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2015 року на загальну суму 245 338 грн.

Зокрема, зі змісту Акту перевірки вбачається, що надані до перевірки копії первинних документів (товарно-транспортні накладні) оформлені з порушенням, а саме відсутні обов'язкові реквізити. Також до Офісу великих платників податків ДФС надійшов висновок ДПІ в Амвросіївському р-ні ГУ ДФС у Донецькій області №5053/7/05-15-07-03 від 27.10.2015 стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ "Агро-Дон" (код ЄДРПОУ 36679872) за період 2014-2015 роки. В наданій інформації зазначено про неможливість визначення правомірності перебування платника ТОВ "Агро-Дон" (код ЄДРПОУ 36679872) на спеціальному режимі оподаткування у зв'язку з неподанням в повному обсязі підтверджуючих документів щодо господарських операцій за січень-червень 2015 року. Крім того, підприємство перебуває на тимчасово неконтрольованій території.

Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого ОУ ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 05.11.2015 за результатами аналізу діяльності ТОВ "Агро-Дон" за 2012-2015 роки встановлено ознаки ризику проведення безтоварних операцій або реалізації продукції не власного виробництва, та відповідно неправомірне використання підприємством спеціального режиму оподаткування, чим нанесено збитки державі у вигляді не сплати до бюджету податку на додану вартість. Так, при незмінній площі земельної ділянки у 2012-2014 роках, обсяги реалізації сільськогосподарської продукції у 2014-2015 роках (врожай 2014 року) зросли в 5,2 - 6 разів у порівнянні з попередніми роками. Дозволи на вивіз сільськогосподарської продукції через лінію розмежування згідно з Тимчасовим порядком здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, ТОВ "Агро-Дон" не надавались.

Використовуючи інформаційні ресурси ДФС України в ході проведення перевірки встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Агро-Дон" анульовано з 24.12.2015 (відсутність поставок та ненадання декларацій). Крім того, ТОВ "Агро-Дон" не було подано податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік (термін подання 20.02.2015) та відповідно не задекларував площі сільськогосподарських угідь, що використовуються у сільгоспвиробництві. В той же час протягом 2015 року ТОВ "Агро-Дон" користувалось пільговим режимом оподаткування ПДВ для сільгоспвиробників.

На підставі висновку Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 №0000714108, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 368 007 грн., у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування - 245 338 грн., за штрафними санкціями - 122 669 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Агро-Дон" (постачальник) укладено договір поставки № 4845/м від 27.05.2015 сільськогосподарської продукції власного виробництва (насіння соняшнику).

Договором передбачено, що постачальник здійснює поставку товару в повному об'ємі за один раз або партіями за згодою покупця, за свій рахунок, автомобільним/залізничним транспортом на зерновий склад НФ ПрАТ "Оріль-Лідер", що знаходиться в с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

На виконання цього договору сторонами оформлені податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних, що не заперечували сторони в судовому засіданні.

Оплата по цій операції здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ "Агро-Дон", що підтверджується виписками з банківських рахунків.

На підтвердження місць зберігання придбаного товару позивачем надано договір №3808-Г про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) від 11.03.2015 укладеного між позивачем (замовник) та ПрАТ "Оріль-Лідер" (виконавець). Відповідно до даного договору виконавець зобов'язується надати послуги по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур (зерно), в асортименті та кількості зазначених в складських документах, виданих виконавцем замовнику протягом дії цього договору.

На підтвердження виконання даного договору сторонами оформлено складські квитанції на зерно, акти виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ "Вінницька птахофабрика" (виконавець) укладено договір №3786-Г на переробку соняшника та грануляцію соняшникового лушпиння з давальницької сировини від 04.03.2015 з додатковою угодою. На виконання цього договору виписана накладна на відпуск зерна в переробку, акти виконаних робіт.

В подальшому позивачем реалізовано виготовлену продукцію, що підтверджується накладною та виписками по рахунку.

Водночас, податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, на час укладання та виконання зазначеного правочину ТОВ "Агро-Дон" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Агро-Дон" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Агро-Дон" насіння соняшника.

Так, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Агро-Дон" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Агро-Дон", недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Агро-Дон", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства. Жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки також не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Агро-Дон" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факт надання контрагентом позивачу товарів у дійсності не перевіряли, факти поставки не перевіряли, факт використання позивачем насіння соняшника, кукурудзи, пшениці, що поставлено контрагентом у власному виробництві та документи, що підтверджують подальший рух придбаного позивачем товару та його використання в господарській діяльності також не було перевірено, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "Агро-Дон" є безпідставними.

Виявлені в товарно-транспортних накладних неточності в реквізитах не можуть слугувати підтвердженням не здійснення господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт реальності виконання господарського договору, укладеного позивачем з ТОВ "Агро-Дон" підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами первинні документи містять повну інформацію про надані послуги та товари, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

З урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ "Агро-Дон" товарів, у своїй господарській діяльності, що підтверджує реальність виконання наведених вище операцій та рух активів у процесі здійснення господарської операції..

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагента у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд звертає увагу на презумпцію сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, за змістом якої, дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також зазначає, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 року № 0000714108 є протиправним та таким, що підлягаю скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.М.Літвіна

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Літвіна Н. М.