Постанова

від 24.06.2016 по справі 810/202/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2016 року №810/202/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Спец-Сервіс до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Спец-Сервіс (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області №0002912200 від 07.09.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135 896,00 грн., з яких 90 597,00 грн. за основним платежем та 45 299,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків акту перевірки від 21.08.2015 №274/10-13-22-02-21/36577538 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Спец-Сервіс (код ЄДРПОУ 36577538) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Лакі вей (код ЄДРПОУ 38345939) та ТОВ Спец-Консалт (код ЄДРПОУ 38347983) за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2013" щодо встановлення порушень податкового законодавства позивачем.

Позивач стверджує, що операції із контрагентами, що надають позивачу право на формування податкового кредиту в сумі 90597,00 грн., підтверджені відповідними первинними документами та виданими контрагентами податковими накладними, податковий кредит позивачем своєчасно задекларовано, жодних порушень податкового законодавства в діях позивача відповідачем не встановлено.

Також позивач зазначає, що на момент вчинення господарських операцій позивачем із ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-Консалт , підстави, що позбавляють платника податків права на податковий кредит, передбачені п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, були відсутні.

Позивач зазначає, що позивач та його контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій, були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, а правочини, вчинені позивачем, не є нікчемними і не були визнані недійсними в судовому порядку.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертає увагу суду, що у ході перевірки позивача на підставі аналізу матеріалів, зібраних оперативними працівниками, пояснень, наданих в ході досудового розслідування керівниками ТОВ Лакі вей ОСОБА_1 та ТОВ Спец-Консалт ОСОБА_2, які заперечують свою причетність до створення та діяльності вказаних підприємств, а також вироків Печерського районного суду від 24.09.2014 та від 03.11.2014, що набрали законної сили, можна дійти висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-Консалт не підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, відповідно між сторонами не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів та послуг від постачальників, та реалізації товарів та послуг покупцям з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання та здійснення діяльності, а тому правочини, укладені між ТОВ Лакі вей та ТОВ НВП Спец-Сервіс у листопаді 2012 року, а також правочини, укладені між ТОВ Спец-Консалт та ТОВ НВП Спец-Сервіс у червні 2013 року не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Представник позивача в судових засіданнях по справі 11.02.2016, 01.03.2016, 24.03.2016, 19.04.2016, 19.05.2016, 07.06.2016, 21.06.2016 адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях по справі 11.02.2016, 01.03.2016, 24.03.2016, 19.04.2016, 19.05.2016, 07.06.2016, 21.06.2016 проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні по справі 21.06.2016 представник позивача подав письмове клопотання про розгляд справі в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами. Представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечував, що підтверджується особистим підписом останнього на вищевказаному клопотанні про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги відсутність заперечень представників сторін про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, приймаючи до уваги, що немає потреби у витребуванні додаткових доказів та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, протокольною ухвалою суду від 21.06.2016 було постановлено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи №810/202/16 в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Спец-Сервіс (ідентифікаційний код 36577538, місцезнаходження 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Київська, будинок 30-А) зареєстроване 25.06.2009 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №143381 (том 1, а.с.104-105).

Як платник податків позивач взятий на облік з 26.06.2009 за №1303, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №291 від 20.02.2012 (том 1, а.с.120), станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

В період з 17.08.2015 по 20.08.2015 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі направлення від 17.08.2015 №839 , виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (том 1, а.с. 216), згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням постанови від 24.06.2014 слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції Димидовського В.А., винесеної у зв'язку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.04.2014 за №32014100020000029, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП Спец-Сервіс (код ЄДРПОУ 36577538) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Лакі вей (код ЄДРПОУ 38345939) та ТОВ Спец-Консалт (код ЄДРПОУ 38347983) за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Результати перевірки оформлені актом від 21.08.2015 №274/10-13-22-02-21/36577538 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с.15-26).

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримано постанови від 24.06.2014 слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора міліції Димидовського В.А., в якій зазначено, що у провадженні СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №32014100020000029 від 11.04.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за рапортом Оперативного управління фінансових розслідувань ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві (том 1, а.с. 21).

В ході проведення слідчо-оперативних заходів в рамках кримінального провадження №32014100020000029 ліквідовано конвертаційний центр , який діяв під керівництвом групи осіб у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та надавав послуги підприємствам реально діючого сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку на території м. Києва, Київської та Хмельницької областей (том 1, а.с. 21, зворотній бік).

Так, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012-2014 років ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надавали підприємствам реально діючого сектору економіки України послуги по безпідставному формуванню податкового кредиту та валових витрат за рахунок проведення безтоварних фінансово-господарських операцій з фіктивними підприємствами, зокрема, ТОВ Спец консалт (код ЄДРПОУ 38347983), ТОВ Лакі вей (код ЄДРПОУ 38345939).

Допитаний директор та засновник ТОВ Лакі вей ОСОБА_1 повідомив, що підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, фактично до господарської діяльності підприємства відношення немає (том 1, а.с. 21, зворотній бік).

В ході аналізу податкової звітності ТОВ Лакі вей було встановлено, що у період 2012-2012 років підприємство сформувало податковий кредит ряду СГД реально діючого сектору економіки, одним з яких є ТОВ НВП Спец-Сервіс (том 1, а.с. 21, зворотній бік).

Допитаний директор та засновник ТОВ Спец-консалт (код ЄДРПОУ 38347983) ОСОБА_2 в ході допиту повідомив, що підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, до фінансово-господарської діяльності підприємства жодного відношення немає (том 1, а.с. 21, зворотній бік).

В ході аналізу податкової звітності ТОВ Спец-консалт було встановлено, що у період 2012-2012 років підприємство сформувало податковий кредит ряду СГД реально діючого сектору економіки, одним з яких є ТОВ НВП Спец-Сервіс (том 1, а.с. 21, зворотній бік).

В акті перевірки вказано, що 24.09.2014 вироком Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України (том 1, а.с. 22).

Також перевіркою встановлено, що 03.11.2014 вироком Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України (том 1, а.с. 22).

В акті перевірки зазначено, що враховуючи вищевикладене, а саме аналіз матеріалів, зібраних оперативними працівниками, пояснень, наданих в ході досудового розслідування керівниками ТОВ Лакі вей ОСОБА_1 та ТОВ Спец-Консалт ОСОБА_2, а також вироків Печерського районного суду міста Києва від 24.09.2014 та від 03.11.2014 можна дійти висновку про те, що у ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-Консалт відповідно не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів та послуг від постачальників, та реалізації товарів та послуг покупцям з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання та здійснення діяльності (том 1, а.с. 22).

На підставі вищевикладеного, посадова особа відповідача дійшла висновку, що правочин, укладений між ТОВ Лакі вей та ТОВ НВП Спец-Сервіс у листопаді 2012 року, а також правочин, укладений між ТОВ Спец-Консалт та ТОВ НВП Спец-Сервіс у червні 2013 року не спричинили реального настання юридичних наслідків та не мали реального товарного характеру (том 1, а.с. 22).

В акті перевірки зазначено, що посадовими особами ТОВ НВП Спец-Сервіс безпідставно включено до складу податкового кредиту, задекларованого в деклараціях з податку на додану вартість у листопаді 2012 року, податкові накладні, виписані ТОВ Лакі вей , та безпідставно включено до складу податкового кредиту, задекларованого в деклараціях з податку на додану вартість у червні 2013 року, податкові накладні, виписані ТОВ Спец-Консалт (том 1, а.с. 24).

У висновках акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ НВП Спец-Сервіс п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.200.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 90 597,00 грн., у т.ч. по періодах: за листопад 2012 року у сумі 68 776,00 грн., за червень 2013 року у сумі 21 821,00 грн. (том 1, а.с. 26).

На підставі акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2015 №0002912200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 135 896,00 грн., з яких сума за основним платежем складає 90 597,00 грн., сума за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 299,00 грн. (том 1, а.с.9).

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 07.09.2015 №0002912200 до Головного управління ДФС у Київській області, за результатами розгляду якої ГУ ДФС у Київській області рішенням про результати розгляду скарги від 18.11.2015 №3034/10/10-36-10-01-04 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 07.09.2015 №0002912200 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (том 1, а.с. 177-181).

В подальшому позивачем було подано повторну скаргу від 27.11.2015 до Державної фіскальної служби України (том 1, а.с. 173-176), рішенням якої від 14.12.2015 №26506/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 07.09.2015 №0002912200 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишені без змін, а скаргу - без задоволення (том 1, а.с.10-13).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено, що ТОВ НВП Спец-Сервіс мало господарські відносини з ТОВ Лакі вей у листопаді 2012 року та з ТОВ Спец-Консалт у червні 2013 року.

Так, між ТОВ НВП Спец-Сервіс (покупець) та ТОВ Лакі вей (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 01.11.2012 №1-0111 (том 1, а.с.27-28).

Відповідно до п.1.1 та п. 1.2 вказаного договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупця запчастини та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному договором, загальна вартість товару за договором складає 412 655,11 грн., в тому числі ПДВ 68 775,85 грн.

Згідно з п. 2.1 та п. 2.4 договору від 01.11.2012 №1-0111 умови доставки товару: самовивіз або інші умови за домовленістю сторін, приймання-передача товару відбувається шляхом підписання сторонами накладної на товар.

В листопаді 2012 року на виконання вимог вищевказаного договору складено видаткові накладні №РН-0000057 від 22.11.2012, №РН-0000059 від 23.11.2012, №РН-0000061 від 26.11.2012, №РН-0000064 від 27.11.2012, №РН-0000070 від 28.11.2012, №РН-0000075 від 29.11.2012, №РН-0000079 від 30.11.2012, підписані директором ТОВ Лакі вей ОСОБА_6 (том 1, а.с.29-35), відповідно до яких ТОВ Лакі вей було поставлено позивачу товар - запчастини та матеріали на загальну суму 412 655,11 грн., в тому числі ПДВ - 68 775,85 грн.

Продавцем для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями надано позивачу податкові накладні від 22.11.2012 №57 на суму 59 123,76 грн., в т.ч. ПДВ 9 853,96 грн., від 23.11.2012 №59 на суму 59 123,76 грн., в т.ч. ПДВ 9 853,96 грн., від 26.11.2012 №61 на суму 59 123,76 грн., в т.ч. ПДВ 9 853,96 грн., від 27.11.2012 №64 на суму 59 608,26 грн., в т.ч. ПДВ 9 934,71 грн., від 28.11.2012 №70 на суму 59 608,26 грн., в т.ч. ПДВ 9 934,71 грн., від 29.11.2012 №75 на суму 59 123,76 грн., в т.ч. ПДВ 9 853,96 грн., від 30.11.2012 №79 на суму 59 943,55 грн., в т.ч. ПДВ 9 490,59 грн., підписані директором ТОВ Лакі вей ОСОБА_6 (том 1, а.с.77-83).

Відповідно до акту перевірки суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року у сумі 68 775,85 грн. (том 1, а.с. 18).

На підтвердження оплати поставленого товару позивачем надано виписки по банківському рахунку позивача (том 1, а.с. 36-40).

Товар, отриманий позивачем від ТОВ Лакі вей згідно вищевказаних видаткових накладних, був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам 631 , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахунку 631 за листопад 2012 року (том 2, а.с.79-82).

Також, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спец-Консалт (виконавець) було укладено договір від 25.03.2013 №2-2503 (том 1, а.с.41-43).

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору від 25.03.2013 №2-2503 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання провести інсталяцію обладнання радіолокаційної системи MSSR на позиції Ай-Петрі, замовник зобов'язується прийняти зазначені у п. 1.1. даного договору послуги та сплатити виконавцю їх вартість.

Згідно з п.2.1 даного договору загальна вартість послуг по договору складає 130 928,00 грн., в тому числі ПДВ 21 821,33 грн.

Підставою для розрахунків є підписаний сторонами акт прийняття-здачі виконаних робіт (пункт 2.2).

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.06.2013 №294, від 06.06.2013 №297, від 07.06.2013 №300, підписаних директором ТОВ Спец-консалт ОСОБА_2 (том 1, а.с. 44-46) на виконання вимог договору від 25.03.2013 №2-2503 ТОВ Спец-консалт було надано позивачу послуги - інсталяцію обладнання радіолокаційної системи MSSR на позиції Ай-Петрі на загальну суму 130 928,00 грн., в тому числі ПДВ 21 821,33 грн.

Продавцем для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями надано позивачу податкові накладні від 05.06.2013 №13 на суму 55 113,60 грн., в тому числі ПДВ 9 185,60 грн., від 07.06.2013 №19 на суму 36 396,80 грн., в тому числі ПДВ 6 066,13 грн., від 06.06.2013 №16 на суму 39 417,60 грн., в тому числі ПДВ 6 569,60 грн., підписані директором ТОВ Спец-консалт ОСОБА_2 (том 1, а.с.121, 121А, 122).

Відповідно до акту перевірки суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за червень 2013 року у сумі 21 821,33 грн. (том 1, а.с. 20).

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надано виписки по банківському рахунку позивача (том 1, а.с. 47-52).

Отримані позивачем від ТОВ Спец-Консалт послуги були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 631 , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахунку 631 за червень 2013 року (том 1, а.с.148-155).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з абз. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 2 п. 198.3 ст. 198 ПК України).

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ПК України).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №21-1526а15.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV.

Так, частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені

під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Також, відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської

операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції . Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд зазначає, що у розглядуваній справі відповідачем під час перевірки досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам позивача із ТОВ Спец-Консалт та ТОВ Лакі вей , проте фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100020000029 від 11.04.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України та на підставі вироків Печерського районного суду міста Києва від 24.09.2014 у справі №757/23259/14-к, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України та від 03.11.2014 у справі №757/24631/14-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України, а тому надані позивачем до перевірки документи на підтвердження реальності здійснених операцій не були взяті до уваги під час проведення перевірки.

Суд зазначає, що податковий орган в ході перевірки має перевірити фактичні дані, на підставі яких позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та надати відповідну оцінку обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження відносно особи, яка заперечує свою причетність до створення та діяльності суб'єкта господарювання, що ставить під сумнів факт підписання такою особою податкових та видаткових накладних (актів виконаних робіт), виписаних від імені такого суб'єкта господарювання, оскільки в такому випадку такі документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (послуг), тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту підприємства є безпідставним.

В той же час, оцінюючи твердження відповідача щодо обставин, які встановлені вироками Печерського районного суду міста Києва від 24.09.2014 у справі №757/23259/14-к, та від 03.11.2014 у справі №757/24631/14-к, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюється виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Така правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача - ТОВ Спец-консалт судом витребувано від Печерського районного суду м. Києва копію вироку від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к.

Так, з мотивувальної частини вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к слідує, що у вересні 2012 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працюючий, зустрів знайомого на ім'я ОСОБА_5, який запропонував йому заробити кошти. Зі слів ОСОБА_5, ОСОБА_2 мав поїхати до м. Київа та зустрітись там з якимось чоловіком, який пояснить, що необхідно зробити. Через декілька днів ОСОБА_2 біля станції метро Харківська зустрівся з раніше незнайомим йому чоловіком, який представився ОСОБА_4. В розмові з ОСОБА_4 стало відомо, що за грошову винагороду ОСОБА_2 повинен був зареєструвати на своє ім'я підприємство. ОСОБА_2 погодився на пропозицію за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності зареєструвати на своє ім'я ТОВ Спец-консалт , аби в подальшому це підприємство було використано для прикриття незаконної діяльності. Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ Спец-консалт , усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства, ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію та надав особі на ім'я ОСОБА_4 свій паспорт громадянина України та ідентифікаційний номер платника податків, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, а невстановлені слідством особи при невстановлених обставинах у той же день виготовили необхідні для реєстрації ТОВ Спец-консалт на ім'я ОСОБА_2 документи та Статут ТОВ Спец-консалт (ідентифікаційний код 38347983), в яких ОСОБА_2 значився засновником та директором вказаного підприємства.

Після чого, усвідомлюючи протизаконний характер запропонованих йому дій як засновника та керівника, з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Спец-консалт , ознайомившись зі змістом наданих йому документів, ОСОБА_2 прослідував з ОСОБА_4 до нотаріальної контори приватного нотаріуса КМНО Манойло Н.Г. за адресою: АДРЕСА_1, для посвідчення документів на реєстрацію ТОВ Спец-консалт .

У робочий час доби 19.09.2012 ОСОБА_2, перебуваючи в робочому кабінеті приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г., за адресою: АДРЕСА_1, усвідомлюючи правові наслідки вчинюваних ним дій та реалізуючи свій намір як пособника, спрямований на реєстрацію фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, без мети ведення фінансово-господарської діяльності від імені вказаного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи, що таким чином незаконно набуде статус власника зареєстрованого на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ Спец-консалт , надав приватному нотаріусу КМНО Манойло Н.Г. для посвідчення два примірника Статуту Спец-консалт (ідентифікаційний код 38347983), по сімнадцять аркушів кожен, де значився єдиним учасником підприємства, та в присутності приватного нотаріуса КМНО Манойло Н.Г. проставив свій особистий підпис на вказаних документах, а приватний нотаріус КМНО Манойло Н.Г., не будучи обізнаною зі злочинним наміром ОСОБА_2 щодо реєстрації ТОВ Спец-консалт з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, за реєстровим №1844 від 19.09.2012 засвідчила справжність підпису ОСОБА_2 на двох примірниках Статуту ТОВ Спец-консалт (ідентифікаційний код 38347983).

Як встановлено вироком Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к посвідчені таким чином приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. статутні документи ТОВ Спец-консалт , інші підписані ОСОБА_2 та необхідні для проведення державної реєстрації ТОВ Спец-консалт документи, ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 для подальшого використання. А невстановлені особи, отримавши таким чином посвідчені нотаріально та підписані документи, необхідні для здійснення державної реєстрації ТОВ Спец-консалт (ідентифікаційний код 38347983), подали їх від імені ОСОБА_2 до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.

ТОВ Спец-консалт (ідентифікаційний код 38347983) зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, 04.10.2012 за реєстровим номером запису 107101020000047349 проведено державну реєстрацію ТОВ Спец-консалт , згідно якої єдиним учасником товариства є ОСОБА_2

При цьому, хоча ОСОБА_2 і значиться єдиною службовою особою ТОВ Спец-консалт , але підприємством він ніколи не керував, доступу до відкритих банківських рахунків ТОВ Спец-консалт не мав, грошовими коштами підприємства не розпоряджався, а реєстраційні документи ТОВ Спец-консалт одразу передав ОСОБА_4 для подальшого використання у незаконній діяльності.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к А встановлено, що невстановлені особи, зареєструвавши таким чином на ім'я ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Спец-консалт (ідентифікаційний код 38347983) та отримавши необхідні реквізити: найменування суб'єкта господарської діяльності, юридичну адресу, особисті дані службової особи підприємства, індивідуальний податковий номер платника податків, відкриті від імені ОСОБА_2 як директора ТОВ Спец-консалт банківські рахунки та печатку підприємства, отримали змогу, прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ Спец-консалт , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції, складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи для того, щоб перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто використовуючи реквізити ТОВ Спец-консалт , здійснювати безтоварні операції та незаконну діяльність по наданню послуг з мінімізації податкових зобов'язань іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

У згаданому вироку також вказано, що незаконна діяльність ТОВ Спец-консалт , яке на прохання ОСОБА_4 за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрував на своє ім'я ОСОБА_9 здійснювалась з порушенням законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані Печерським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою його подальшого використання; за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, як пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто надання засобів чи знарядь для придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

У мотивувальній частині вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к вказано, що 29.07.2014 між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Іващенко А.О. та обвинуваченим ОСОБА_2 укладена угода про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_2 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України. Також вказаною угодою сторони погодили покарання за ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.; за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі. Відповідно до вимог ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим на призначення покарання у виді. На підставі ст.75 КК України на звільнення від відбування покарання строком на 1 рік.

Резолютивною частиною вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к суд затвердив угоду від 29.07.2014 року між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Іващенко А.О. та обвинуваченим ОСОБА_2 Визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України і призначив йому узгоджене сторонами покарання (т.1, а.с.66-69).

Даний вирок суду набрав законної сили 25.10.2014 , що підтверджується відміткою уповноваженої особи суду та відтиском печатки суду на тексті вироку.

До матеріалів справи долучена також копія угоди про визнання винуватості від 29.07.2014, зміст якої є аналогічним обставинам, встановленим у мотивувальній частині вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к (том 2, а.с. 9-15).

Оцінюючи встановлені вироком Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к обставини щодо того, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок, суд під час розгляду адміністративної справи встановив наступне.

Не зважаючи на те, що обставини здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та Спец-консалт Печерським районним судом міста Києва в рамках розгляду кримінальної справи №757/23259/14-к не встановлювались, суд зауважує, що угода про визнання винуватості від 29.07.2014 та вирок Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 29.07.2014, свідчать, що податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписані від імені ТОВ Спец-консалт (ідентифікаційний код 38347983), які містять підпис директора ТОВ Спец-консалт ОСОБА_2, який заперечує свою участь у створенні і діяльності товариства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У зв'язку з чим суд вважає правомірним врахування відповідачем під час перевірки вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к, який доводить вину одноособового засновника та директора ТОВ Спец-консалт ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: підроблення документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою його подальшого використання, а саме Статуту ТОВ Спец-консалт ; пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача ТОВ Спец-консалт було зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства. У даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2014 у кримінальній справі №757/23259/14-к, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

При розгляді даної справи виходить також з правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої, не належним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Також суд враховує правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з яким податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, приймаючи до уваги, що виписані від імені ТОВ Спец-консалт акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні по взаємовідносинам з позивачем, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за червень 2013 року у сумі 21 821,33 грн., підписані директором ТОВ Спец-консалт ОСОБА_2, який заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ Спец-консалт , зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача ТОВ Лакі вей судом витребувано від Печерського районного суду м. Києва копію вироку 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к.

Так, з мотивувальної частини вироку Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к вбачається, що 29.08.2012 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, зустрівся з раніше не знайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_4, який запропонував йому за грошову винагороду засвідчити своїм підписом статут ТОВ Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939), до якого внесена завідомо неправдива інформація.

Реалізовуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, ОСОБА_1, в денний час доби 29.08.2012 року прибув до офісного приміщення приватного нотаріуса КМНО Бочкарьової А.В. за адресою: м. Київ, вул. Мечникова буд. 22А, оф.4, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи наміру створювати статутний капітал ТОВ Лакі вей та займатися фінансово-господарською діяльністю Товариства, в присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової А.В., засвідчив своїм підписом документ, який видається та посвідчується засновником ТОВ Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939) та приватним нотаріусом, який посвідчує факти, що мають юридичне значення та надають певні права, а саме: статут ТОВ Лакі вей (у редакції 2012р.), до якого внесено завідомо неправдиві відомості.

Про вчинення на користь ОСОБА_1 нотаріальної дії із засвідчення справжності його підпису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. здійснено відповідний запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за номером 1821, 1822 від 29.08.2012 року.

Того ж дня, у невстановлений слідством час, після підписання статуту ТОВ Лак вей ОСОБА_1, збув статут ТОВ Лакі вей , тобто передав за грошову винагороду вищевказаний статут раніше не знайомому чоловіку на ім'я ОСОБА_4.

Статут ТОВ Лакі вей підписаний ОСОБА_1, як нібито співзасновником зазначеного підприємства і переданий ним з метою використання іншим особам, був наданий невстановленою досудовим розслідуванням особою 30.08.2012 року до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві, на підставі якого проведено зміни у державній реєстрації ТОВ Лакі вей .

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, як пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто надання засобів чи знарядь для придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності та за ч.1 ст.358 КК України, як підроблення офіційного документа, який посвідчується приватним нотаріусом, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збут такого документа.

У мотивувальній частині вироку Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к зазначено, що 26.08.2014 року між старшим прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Навозенком О.І. та ОСОБА_1 укладена угода про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_1 беззастережно визнав сою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та ч.1 ст.358 КК України.

Резолютивною частиною вироку Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к суд затвердив угоду від 26.08.2014 року між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Навозенком О.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 Визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України і призначив йому узгоджене сторонами покарання (том 1, а.с. 70-73).

Даний вирок суду набрав законної сили 03.12.2014 , що підтверджується відміткою уповноваженої особи суду та відтиском печатки суду на тексті вироку.

До матеріалів справи долучена також копія угоди про визнання винуватості від 26.08.2014, зміст якої є аналогічним обставинам, встановленим у мотивувальній частині вироку Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к (том 2, а.с. 2-8).

Крім того, суд зазначає, що в угоді про визнання винуватості від 26.08.2014 розкрито зміст завідомо неправдивих відомостей у статуті ТОВ Лакі вей (у редакції 2012р.), який ОСОБА_1 у присутності приватного нотаріуса КМНО Бочкарьової А.В. засвідчив своїм підписом, як засновник ТОВ Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939), зокрема, такі:

- п. 1.2 зазначено, що одним із учасників товариства є громадянин України ОСОБА_1, який фактично наміру створювати вказане підприємство і бути його співзасновником не мав і в подальшому права учасника товариства не використовував та обов'язки учасника товариства не виконував;

- п. 3.1 та 3.2 зазначена мета та предмети діяльності ТОВ Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939), які ОСОБА_1 не мав наміру виконувати;

- п. 7.1 зазначено, що статутний капітал на момент підписання Статуту у редакції 2012 року становить 250000,00 грн., з яких ОСОБА_6 володіє 90% частки (225000,00 грн.), а ОСОБА_1 (25000,00 грн.), однак вказані кошти фактично у власності ОСОБА_1 не перебували і до статутного капіталу не вносились.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у розглядуваній адміністративній справі є, зокрема, правомірність формування ТОВ НВП Спец-Сервіс сум податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 року у сумі 68 775,85 грн. за господарськими операціями з придбання у ТОВ Лакі вей товару - запчастин та матеріалів.

Судом у розглядуваній адміністративній справі досліджено інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939), з якої вбачається, що ТОВ Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939) було створено як юридична особа 02.08.2012 року, засновником юридичної особи була ОСОБА_13, статутний капітал товариства становив 20000,00 грн., керівником цього товариства є ОСОБА_13, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 02.08.2012 року (т.2, а.с.119-121).

В подальшому згідно даних про реєстраційні дії, які містяться в ЄДР, 30.08.2012 державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації внесено зміни до відомостей про юридичну особу, зокрема, змінено статутний капітал товариства, який складає 250000,00 грн.; змінено склад засновників та засновником товариства на:

- ОСОБА_6 (зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2), розмір внеску якого до статутного фонду товариства складає 225000,00 грн.;

- ОСОБА_1, розмір внеску якого до статутного фонду товариства складає 25000,00 грн., а також змінено керівника юридичної особи з ОСОБА_13 на ОСОБА_6, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 30.08.2012 року (т.2, а.с.122-124).

Суд зазначає, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ Лакі вей , на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, зокрема, видаткові та податкові накладні, підписані директором ТОВ Лакі вей ОСОБА_6, проте суд не вважає вказані документи належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, адже не можуть бути спростованими відомості про те, що ОСОБА_1, засуджений вироком Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, будучи співзасновником ТОВ Лакі вей та підписавши Статут цього товариства (в редакції 2012 року), заперечує свою причетність до створення та діяльності ТОВ Лакі вей , зокрема, й у підписанні Статуту, на підставі якого діяло товариство, в п. 1.2 якого зазначено, що одним із учасників товариства є громадянин України ОСОБА_1, який фактично наміру створювати вказане підприємство і бути його співзасновником не мав і в подальшому права учасника товариства не використовував та обов'язки учасника товариства не виконував; також ОСОБА_1 не мав наміру виконувати мету та предмети діяльності ТОВ Лакі вей , визначені в п. 3.1 та 3.2 Статуту; не вносив кошти у розмірі 25000,00 грн., що складає частку ОСОБА_1 у статутному фонді товариства (10%), про що вказано у п. 7.1 Статуту, однак вказані кошти фактично у власності ОСОБА_1 не перебували і до статутного капіталу не вносились.

У зв'язку з чим суд вважає правомірним врахування відповідачем під час перевірки вироку Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к, який доводить вину співзасновника ТОВ Лакі вей ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: підроблення документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою його подальшого використання, а саме Статуту ТОВ Лакі вей ; пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що на час взаємовідносин позивача з ТОВ Лакі вей у листопаді 2012 року ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників товариства і не мав відношення до його управління, а директором товариства був ОСОБА_6, відомості щодо вчинення кримінального правопорушення яким відсутні, та зазначає таке.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939) станом на 01.11.2012 (день виписки першої видаткової накладної за договором купівлі-продажу від 01.11.2012 №1-0111), станом на 22.11.2012 (день виписки останньої видаткової накладної за договором купівлі-продажу від 01.11.2012 №1-0111) склад засновників ТОВ Лакі вей не змінився і ОСОБА_1 був співзасновником даного Товариства із часткою 10 % у статутному фонді товариства, що своєю чергою спростовує доводи позивача про непричетність ОСОБА_1 до діяльності товариства у листопаді 2012 року. Вказані відомості підтверджуються витягами з ЄДР (т.2, а.с.125-130).

Виходячи з обставин, встановлених у вироку Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к, ТОВ Лакі вей створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Не зважаючи на те, що обставини здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та ТОВ Лакі вей Печерським районним судом міста Києва в рамках розгляду вищезазначеної кримінальної справи не встановлювались, суд зауважує, що угода про визнання винуватості між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Навозенком О.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 від 26.08.2014 та вирок Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2014 у кримінальній справі №757/24631/14-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 26.08.2014, свідчать, що ТОВ Лакі вей було зареєстроване внаслідок вчинення злочину за підробленими документами, зокрема, Статутом, співзасновником товариства ОСОБА_1 із часткою у статутному фонді 10 % гроші у сумі 25000,00 грн. не вносились, свою причетність до створення та діяльності ТОВ Лакі вей ОСОБА_1 заперечує, отже встановлені Печерським районним судом м. Києва обставини свідчать, що податкові та видаткові накладні, виписані від імені ТОВ Лакі вей (ідентифікаційний код 38345939) не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За встановлених у вироках суду у кримінальних справах обставин вбачається, що підприємства-контрагенти позивача ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-консалт були зареєстровані на підставних осіб, які не мали наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства.

Суд наголошує, що під час розгляду справи позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагентів, не наведено конкретних обставини укладення та виконання договорів. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності ділового листування, проведення перемов, ділових зустрічей між позивачем та задекларованими контрагентами у процесі налагодження господарських стосунків та виконання спірних операцій.

Суд зазначає, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбаний у ТОВ Лакі вей товар позивачем був використаний у господарській діяльності позивача, а саме реалізований компанії Jin Yu Limited , а послуги, отримані від ТОВ Спец консалт були використані для виконання власних зобов'язань перед ТОВ НВП Техвестсервіс з інсталяції обладнання в структурних підрозділах Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Украерорух .

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації серії АА №6340486 від 15.06.2012 основними видами економічної діяльності позивача є, зокрема: 33.13 ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування, 43.21 електромонтажні роботи, 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (том 1, а.с.106-107).

Також позивачем на підтвердження наявності виробничих потужностей для здійснення власної господарської діяльності було надано до суду копії договору оренди №01/08/09-1 від 01.08.2009, укладеного між позивачем (орендар) та ТОВ Підприємство матеріально технічного забезпечення та ремонту Спец-Сервіс (орендодавець) щодо оренди приміщення ангару А цех по ремонту двигунів - загальною площею 730 м. кв. під виробничі потреби (т.2, а.с.182-183), договору 0312.О/02 від 01.03.2012, укладеного між позивачем (орендар) та ТОВ Підприємство матеріально технічного забезпечення та ремонту Спец-Сервіс (орендодавець) щодо оренди обладнання та техніки (т.1, а.с.185-189), договору оренди нежитлового приміщення №2510.О/11 від 25.102.2012, укладеного між позивачем (орендар) та ТОВ Підприємство матеріально технічного забезпечення та ремонту Спец-Сервіс (орендодавець) щодо оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Києво-Святошинський р-н, с. Петровське, вул. Київська, 30-А (офісні приміщення розташовані на 2 поверсі, офіси №5,6,7,8,9) (том 1, а.с.190-195).

На підтвердження факту використання товару та послуг, отриманих від ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-консалт для виконання зобов'язань перед власними контрагентами-покупцями та контрагентами-замовниками, позивачем до матеріалів справи додано копії: контракту №1205 від 15.05.2012, укладеного між компанією Jin Yu Limeted (покупець) та ТОВ НВП Спец-Сервіс (продавець), специфікації №1 від 15.05.2012 до контракту №1205 від 15.05.2012 (т.1, а.с.156) та договору №3.02.13 від 19.02.2013, укладеного між ТОВ Науково Виробниче Підприємство Техвестсервіс (замовник) та ТОВ НВП Спец-сервіс (виконавець) про надання послуг з інсталяції обладнання в структурних підрозділах Украерорух, додатків №1 та №2 до договору №3.02.13 від 19.02.2013 (калькуляції на інсталяцію обладнання радіолокаційної системи MSSR на позиції Артемівськ та Ай-Петрі) (том 2, а.с.67-71).

На підтвердження виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом №1205 від 15.05.2012 перед компанією Jin Yu Limeted та за договором №3.02.13 від 19.02.2013 ТОВ Науково Виробниче Підприємство Техвестсервіс позивачем було надано до суду:

по компанії Jin Yu Limeted : копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №1301 від 17.01.2013, інвойсу №120501 від 16.05.2012, (т.1, а.с.162-163) та платіжного доручення в іноземній валюті №С390277ВВК101712 від 17.10.2012 (т.2, а.с.74).

по ТОВ НВП Техвестсервіс : копії актів здачі-приймання наданих послуг (том 2, а.с.72-73)

Крім того, господарські операції між позивачем та компанією Jin Yu Limeted , ТОВ НВП Техвестсервіс , були відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахункам №362, №361, що підтверджується картками рахунки №362 та №361 (том 2, а.с.76 - зворотній бік - 78 - зворотній бік).

Стосовно наданих позивачем первинних документів щодо подальшої реалізації товарів та послуг іншим підприємствам, а також щодо внутрішнього переміщення певної продукції, суд зазначає, що сама по собі наявність вказаних документів не є підставою для висновку, що певні матеріали/продукція були поставлені позивачу саме ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-консалт , за відносинами з яким позивачем власне і сформовано спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Натомість податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про постачальників ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-консалт .

Так, матеріали справи свідчать, що суми податку на додану вартість, які включені до податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ Спец-консалт були сформовані позивачем на підставі документів, що підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ПП ТОВ Спец-консалт , відтак такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Також, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Лакі вей було зареєстроване внаслідок вчинення злочину, за який засуджено ОСОБА_1, як співзасновника ТОВ Лакі вей із часткою у статутному фонді 10 % з метою прикриття незаконної діяльності, оскільки обвинуваченого було визнано винним у вчиненні злочину.

З огляду на встановлені судом обставини справи надання позивачем доказів, які підтверджують використання отриманого товару та послуг в господарській діяльності позивача, не є доказом щодо наявності сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту.

Крім цього, у постанові від 01.12.2015 по справі №21-3788а15 Верховний Суд України вказав, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують формування податкового кредиту з ПДВ.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ Лакі вей та ТОВ Спец-консалт , їх реальність не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 90 597,00 грн., у т.ч. по періодах: листопад 2012 року у сумі 68 776,00 грн., червень 2013 року у сумі 21 821,00 грн.

З урахуванням цього суд вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 07.09.2015 №0002912200 відсутні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.