Постанова

від 19.07.2017 по справі 822/1508/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1508/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретаріДубіній Н.Ю. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007021304, форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007011304, форми "ПС" від 01.03.2017 року № 0007031304, форми "Р" від 01.03.2017 року № 0000961401, форми "В1" від 01.03.2017 року № 0000971401, форми "В4" від 01.03.2017 року № 0000981401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М", ПН 14152653 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.09.2016 року. За результатами перевірки складено акт № 0196/22-01-14-01/14152653 від 20.02.2017 року. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007021304, форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007011304, форми "ПС" від 01.03.2017 року № 0007031304, форми "Р" від 01.03.2017 року № 0000961401, форми "В1" від 01.03.2017 року № 0000971401, форми "В4" від 01.03.2017 року № 0000981401. Позивач не погоджується з винесеним відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, суперечать обставинам викладеним в акті перевірки, а відтак просить суд їх скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в позовній заяві просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених в письмовому запереченні просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Позивач - Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" зареєстровано 15.01.1993 року у виконавчому комітеті Хмельницької міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 14152653.

Основними видами діяльності товариства є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, виробництво машин та устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, платником податків, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що на підставі направлень №№ 59, 60, 61, 62, 63 від 16.01.2017 року та плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2017 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М", ПН 14152653 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.09.2016 року. За результатами перевірки складено акт № 0196/22-01-14-01/14152653 від 20.02.2017 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Приватним акціонерним товариством по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" вимог:

- абз.2 п. 188 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.3, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1068913 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за вересень 2014 року в сумі 6102 грн., грудень 2014 року в сумі 774789 грн., січень 2015 року в сумі 75737 грн., лютий 2015 року в сумі 14899 грн., березень 2015 року в сумі 75061 грн., грудень 2015 року в сумі 83405 грн., квітень 2016 року в сумі 20915 грн., травень 2016 року в сумі 18305 грн.; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 458570 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: грудень 2014 року в сумі 97166 грн., січень 2015 року в сумі 210682 грн., травень 2015 року в сумі 114070 грн., червень 2015 року в сумі 36652 грн.; занижено рядок 21 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на загальну суму 8218 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів за вересень 2016 року в сумі 8218 грн.;

- абз. "а", абз. "г" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого не нараховано та не сплачено (занижено) податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1398,00 грн.;

- п.п. 168.4.1, абз "в" п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168, ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, відповідно до вимог п.п. 1.4, п.п. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, - не нарахування та несплата (заниження) військового збору в сумі 122,10 грн.;

- абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 3.4, п. 3.5, п. 3.6, абз. 3 п. 3.11 розд. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 року за № 111/26556, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 - у податкових розрахунках (форма № 1 - ДФ) за ІІІ квартал 2015 року, І квартал та ІІІ квартал 2016 року не відображені суми нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7), яка відповідно довідника ознак доходів фізичних осіб повинна бути відображена за 102 ознакою доходу - суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору та суми нарахування та сплати військового збору.

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007021304, форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007011304, форми "ПС" від 01.03.2017 року № 0007031304, форми "Р" від 01.03.2017 року № 0000961401, форми "В1" від 01.03.2017 року № 0000971401, форми "В4" від 01.03.2017 року № 0000981401.

Позивач, не погодившись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх до суду.

Суд перевіряючи правомірність дій службових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень виходить з наступного.

Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" в перевіряємий період мало взаємовідносини із наступними контрагентами: СВК "Добрі справи" (ПН 37694870), ТОВ "Агропромсервіс" (Росія), ТОВ "Ельбрус" (код ЄДРПОУ 21325901), ТОВ "Системи керування виробництвом" (код ЄДРПОУ 34702789), ТОВ "Стальконструкція-103"(код ЄДРПОУ 35421566), ПП "Ренет" (код ЄДРПОУ 32282161), ТОВ "Сірпаре" (код ЄДРПОУ 37995650), ТОВ "Радивилівмолоко" (код ЄДРПОУ 31259168), ТОВ "Гайсинський Молокозавод" (код ЄДРПОУ 34309918) та ФО ОСОБА_3.

Перевіряючи реальність здійснення правовідносин позивача із зазначеними вище контрагентами судом встановлено послідуюче.

Щодо взаємовідносин позивача із СВК "Добрі справи" (ПН 37694870) судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" укладено із СВК "Добрі справи" Договір поставки (рахунок) № 76 від 04.09.2014 року. Згідно якого позивач реалізував СВК "Добрі справи" ТМЦ, а саме - охолоджувач молока, вартістю 166666,67 грн. без ПДВ.

На підтвердження господарської операції із постачання ТМЦ (охолоджувач молока) позивачем надано до суду Рахунок № 76 від 04.09.2014 року, видаткову накладну № 52/1 від 20.09.2014 року, податкову накладну № 3 від 05.09.2014 року, в яких зазначено, що ціна постачання одиниці товару без ПДВ- 166666,67 грн., ПДВ - 33333,33 грн., всього - 200000,00 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи акту на списання від 20.09.2014 року № 0048 вбачається, що позивачем у вересні 2014 року на виготовлення охолоджувача молока списано матеріалів на загальну вартість 197174,88 грн. без ПДВ.

Матеріали, які використані на виробництво охолоджувача молока, придбані у платників ПДВ, суми ПДВ по операціях з їх придбання віднесені Приватним акціонерним товариством по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" до податкового кредиту в звітних періодах до вересня 2014 року.

Таким чином, аналізуючи перелічені вище документи суд дійшов до висновку, що позивач у вересні здійснив реалізацію ТМЦ - охолоджувача молока по вартості, що є нижчою вартості матеріалів, використаних на його виготовлення, на суму 30507,81 грн. (ціна постачання готової продукції 166666,67 грн. - сума собівартості списаних матеріалів на виготовлення товару 197174,88 грн.), сума заниження ПДВ 6101,56 грн.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначені статтею 189 Податкового кодексу України, згідно якої п. 189.1 (в редакції до 01.01.2015 року) передбачає, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, відповідно до наведених норм Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року) платник ПДВ, у випадку реалізації товарів, при придбані яких суми ПДВ були віднесені до складу податкового кредиту, за вартістю нижчою вартості їх придбання зобов'язаний віднести до бази оподаткування ПДВ суму перевищення вартості придбання товарів над вартістю їх реалізації та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки частково вартість придбаних товарів не використана в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, тобто реалізація цих товарів, не призвела до отримання доходу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вартість придбаних товарів (на охолоджувач молока) в сумі 30507,81 грн. позивачем не використана в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, оскільки реалізація охолоджувача молока, не призвела до отримання доходу.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" відповідно до вимог податкового законодавства зобов'язано було у вересні 2014 року до бази оподаткування ПДВ віднести вартість придбаних товарів в сумі 30507,81 грн., по яких був сформований податковий кредит та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю платника податку та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 20% в сумі 6102,00 грн., проте останнім вартість придбаних товарів не віднесено до бази оподаткування ПДВ та не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 20%.

А тому суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем на порушення вимог п. 189.1 ст. 189, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в редакції до 01.01.2015 року, занижено податкові зобов'язання з ПДВ у вересні 2014 року в сумі 6102 грн. в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ вартості придбаних товарів в сумі 30507,81 грн., при придбані яких був сформований податковий кредит, та які не були використані в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Агропромсервіс" (Росія) суд зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" (Продавець) укладено з ТОВ "Агропромсервіс" (Росія) (Покупець) Договори купівлі - продажу обладнання № 50 від 21.08.2015 року та № 53 від 25.11.2014 року. Предметом яких є зобов'язання Продавця продати, а Покупця купити промислове обладнання, у відповідності до погодженої сторонами Специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного Договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій по вищезазначених Договорах позивачем надано до суду копії наступних документів: Договір купівлі - продажу обладнання № 50 від 21.08.2015 року, Специфікація до Договору купівлі - продажу обладнання № 50 від 21.08.2015 року, Додаткова угода № 1 до Договору купівлі - продажу обладнання № 50 від 21.08.2015 року, Договір купівлі - продажу обладнання № 53 від 25.11.2014 року, Специфікація до Договору купівлі - продажу обладнання № 53 від 25.11.2014 року, вантажно-митні декларації, квитанції, податкові накладні № 1230 від 13.02.2015 року, № 14723 від 09.12.2015 року, банківські повідомлення.

З вище перелічених документів вбачається, що позивач реалізовував ТМЦ, а саме установку автоматизовану пастеризаційно - охолоджуючу типу АПОУП-П-5 призначену для теплової обробки молока при виробництві сира та кисломолочних продуктів на підприємствах харчової промисловості, в кількості 1 штука, ціна постачання одиниці товару 227970,00 грн. та обладнання для проведення процесу мийки технологічного обладнання на молокопереробних та інших підприємствах харчової промисловості в автоматичному або ручному режимі: станція мийки СМ-2-2, загальна робоча ємність резервуарів 2,12 м. куб. ціна постачання одиниці товару 694323,00 грн.

Проте, як вбачається із акту списання від 13.02.2015 року № 6 позивачем здійснено списання матеріалів у лютому 2015 р. на виготовлення установки автоматизованої пастеризаційно - охолоджуючої типу АПОУП-П-5 призначеної для теплової обробки молока при виробництві сира та кисломолочних продуктів на підприємствах харчової промисловості в сумі 302467,38 грн. та акту списання від 09.12.2015 року № 87 позивачем здійснено списання матеріалів у грудні 2015 року на виготовлення обладнання для проведення процесу мийки технологічного обладнання на молокопереробних та інших підприємствах харчової промисловості в автоматичному або ручному режимі: станція мийки СМ-2-2 загальна робоча ємність резервуарів 2,12 м. куб. в сумі 1151595,47 грн.

Матеріали, які використані на виробництво обладнання, що реалізовано в митному режимі експорт, придбані у платників ПДВ. Суми ПДВ по операціях з їх придбання віднесені Приватним акціонерним товариством по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" до податкового кредиту в звітних періодах до лютого 2015 року та грудня 2015 року.

Вивчивши та проаналізувавши зазначені вище документи суд дійшов висновку, що позивач у 2015 році здійснив реалізацію товарів - готової продукції на експорт по вартості, що є нижчою вартості матеріалів, використаних на її виготовлення всього на суму 531769,85 грн., в тому числі в лютому 2015 року на суму 74497,38 грн., в грудні 2015 року на суму 457272,47 грн., сума заниження ПДВ 106353,00 грн. (за лютий 2015 року - 14899,00 грн., за грудень 2015 року - 91454,00 грн.).

Відповідно до абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2016 року), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначені статтею 189 Податкового кодексу України, згідно якої п. 189.1 (в редакції до 01.01.2016 року) передбачає, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, відповідно до наведених норм Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2016 року) платник ПДВ, у випадку реалізації товарів, при придбані яких суми ПДВ були віднесені до складу податкового кредиту, за вартістю нижчою вартості їх придбання зобов'язаний віднести до бази оподаткування ПДВ суму перевищення вартості придбання товарів над вартістю їх реалізації та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки частково вартість придбаних товарів не використана в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, тобто реалізація цих товарів, не призвела до отримання доходу.

Згідно абз. "а" пп. 195.1.1 п. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Відповідно п. 12 до Порядку заповнення податкової накладної (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у рядку "Особа (платник податку) - покупець" зазначається найменування (П. І. Б.) нерезидента, у рядку "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" зазначається країна, в якій зареєстрований покупець (нерезидент), а у рядку "Індивідуальний податковий номер покупця" відображається умовний ІПН "300000000000".

Отже, враховуючи вищезазначене, вартість придбаних матеріалів в сумі 531272,47 грн. (на установку автоматизовану пастеризаційно - охолоджуючу типу АПОУП-П-5 призначену для теплової обробки молока при виробництві сира та кисломолочних продуктів на підприємствах харчової промисловості в сумі 74497,38 грн. та на обладнання для проведення процесу мийки технологічного обладнання на молокопереробних та інших підприємствах харчової промисловості в автоматичному або ручному режимі: станція мийки СМ-2-2, загальна робоча ємність резервуарів 2,12 м. куб. в сумі 457272,47 грн.) позивачем не використано в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, оскільки реалізація зазначених ТМЦ в режимі експорту не призвела до отримання доходу.

Відповідно п. 20 до Порядку заповнення податкової накладної (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто собівартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною.

Враховуючи те, що перевищення фактичної собівартості списаних матеріалів на виготовлення продукції, над ціною реалізації такої продукції в режимі експорту не сформувало фактурну вартість експортованого товару, відповідно нульова ставка до такого об'єкту оподаткування ПДВ не застосовується, а тому в податковій накладній з позначкою "17" визначається сума ПДВ за основною ставкою 20%.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" відповідно до вимог податкового законодавства зобов'язано було у 2015 році до бази оподаткування ПДВ віднести вартість придбаних товарів в сумі 531272,47 грн., в тому числі у лютому 2015 року в сумі 74497,38 грн., у грудні 2015 року в сумі 457272,47 грн., по яких був сформований податковий кредит та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю платника податку та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 20% в загальній сумі 106252,00 грн., в тому числі в лютому 2015 року в сумі 14899,00 грн., у грудні 2015 року в сумі 91454,00 грн., однак останнім вартість придбаних товарів не віднесено до бази оподаткування ПДВ та не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 20%.

Відповідно, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем на порушення вимог п. 189.1 ст. 189, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в редакції до 01.01.2016 року, занижено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 106353 грн. в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ вартості придбаних товарів в сумі 531770 грн., при придбані яких був сформований податковий кредит, та які не були використані в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, у тому числі в розрізі звітних податкових періодів: - лютий 2015 року в сумі 14899,00 грн., - грудень 2015 року в сумі 91454,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Стальконструкція-103"(код ЄДРПОУ 35421566), ПП "Ренет" (код ЄДРПОУ 32282161), ТОВ "Сірпаре" (код ЄДРПОУ 37995650), ТОВ "Радивилівмолоко" (код ЄДРПОУ 31259168), ТОВ "Гайсинський Молокозавод" (код ЄДРПОУ 34309918) суд зазначає наступне.

Позивач у період січня 2015 року, березень 2015 року по травень 2015 року, листопад 2015 року здійснив оприбуткування виготовленої готової продукції по наступній вартості: січень 2015 р. сировиготовлювач - 894219,64 грн., березень 2015 р. сировиготовлювач ОС - 1000 - 923390,26 грн., квітень 2015 р. пастеризаційно-охолоджувальна установка продуктивністю 600л/год для молока - 202380,85 грн., квітень 2015 р. твороговиготовлювач ОТ-1000 - 786552,88 грн., травень 2015 р. танк V-10000 л. термос - 102201,80 грн., травень 2015 р. танк V - 30000 л. термос - 311739,70 грн., листопад 2015 р. прес ПС - 25 - 250009,77 грн.

Оприбуткування позивачем виготовленої готової продукції у період січня 2015 року, березень 2015 року по травень 2015 року, листопад 2015 року підтверджується наданими до суду копіями обігово-сальдової відомості по рахунку: 26 "Готова продукція".

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" згідно укладених договорів поставки із ТОВ "Стальконструкція-103"(код ЄДРПОУ 35421566), ПП "Ренет" (код ЄДРПОУ 32282161), ТОВ "Сірпаре" (код ЄДРПОУ 37995650), ТОВ "Радивилівмолоко" (код ЄДРПОУ 31259168), ТОВ "Гайсинський Молокозавод" (код ЄДРПОУ 34309918) реалізувало виготовлену готову продукцію вищезазначеним контрагентам.

На підтвердження здійснення реалізації виготовленої готової продукції контрагентам ТОВ "Стальконструкція-103"(код ЄДРПОУ 35421566), ПП "Ренет" (код ЄДРПОУ 32282161), ТОВ "Сірпаре" (код ЄДРПОУ 37995650), ТОВ "Радивилівмолоко" (код ЄДРПОУ 31259168), ТОВ "Гайсинський Молокозавод" (код ЄДРПОУ 34309918) позивачем надано до суду копії наступних документів: договори поставки, договори купівлі - продажу, специфікації до договорів, податкові накладні, видаткові накладні, виписки по особових рахунках, квитанції та платіжні доручення.

Із перелічених вище документів вбачається, що позивач здійснив реалізацію ТМЦ - сировиготовлювач, сировиготовлювач ОС - 1000, пастеризаційно-охолоджувальна установка продуктивністю 600л/год для молока, твороговиготовлювач ОТ-1000, танк V-10000 л. термос танк V - 30000 л. термос, прес ПС - 25 по вартості, що є нижчою вартості матеріалів, використаних на їх виготовлення, а саме:

- покупець ТОВ "Стальконструкція-103" (січень 2015 р.), товар - сировиготовлювач, 1 шт., ціна постачання без ПДВ - 679583,33 грн., собівартість виготовлення без ПДВ - 894219,64 грн., вартість перевищення ціни реалізації одиниці товару над собівартістю її виготовлення - 214636,31 грн., сума ПДВ - 42927,26 грн.;

- покупець ПП "Ренет" (березень 2015 року), товар - сировиготовлювач ОС - 1000, 1 шт., ціна постачання без ПДВ - 548083,33 грн., собівартість виготовлення без ПДВ - 923390,26 грн., вартість перевищення ціни реалізації одиниці товару над собівартістю її виготовлення - 375306,93 грн., сума ПДВ - 75061,39 грн.;

- покупець ТОВ "Сірпаре" (квітень 2015 року), товар - пастеризаційно-охолоджувальна установка продуктивністю 600л/год для молока, 1 шт., ціна постачання без ПДВ - 93833,33 грн., собівартість виготовлення без ПДВ - 202380,85 грн., вартість перевищення ціни реалізації одиниці товару над собівартістю її виготовлення - 108547,52 грн., сума ПДВ - 21709,50 грн.;

- покупець ТОВ "Радивилівмолоко" (квітень 2015 року), товар - твороговиготовлювач ОТ-1000 V - 12000, 1 шт., ціна постачання без ПДВ - 324750,00 грн., собівартість виготовлення без ПДВ - 786552,88 грн., вартість перевищення ціни реалізації одиниці товару над собівартістю її виготовлення - 461802,88 грн., сума ПДВ - 92360,58 грн.;

- покупець ТОВ "Радивилівмолоко" (травень 2015 року), товар - танк V-10000 л. термос , 1 шт., ціна постачання без ПДВ - 69625,00 грн., собівартість виготовлення без ПДВ - 102201,80 грн., вартість перевищення ціни реалізації одиниці товару над собівартістю її виготовлення - 32576,80 грн., сума ПДВ - 6515,36 грн.;

- покупець ТОВ "Радивилівмолоко" (травень 2015 року), товар - танк V-30000 л. термос , 1 шт., ціна постачання без ПДВ - 161058,33 грн., собівартість виготовлення без ПДВ - 311739,70 грн., вартість перевищення ціни реалізації одиниці товару над собівартістю її виготовлення - 150681,37 грн., сума ПДВ - 30136,27 грн.;

- покупець ТОВ "Гайсинський Молокозавод" (листопад 2015 року), товар - прес ПС - 25, 1 шт., ціна постачання без ПДВ - 173916,67 грн., собівартість виготовлення без ПДВ - 250009,77 грн., вартість перевищення ціни реалізації одиниці товару над собівартістю її виготовлення - 76093,10 грн., сума ПДВ - 15218,62 грн..

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в редакції, що діяла у 2015 році, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України платник ПДВ у випадку реалізації товарів, за цінами нижче їх собівартості зобов'язаний віднести до бази оподаткування ПДВ суму такого перевищення собівартості над ціною реалізації та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Однак як вбачається із матеріалів справи позивач вартість перевищення ціни реалізації товарів (готової продукції) над собівартістю їх виготовлення у 2015 році в загальній сумі 1419645,00 грн. до об'єкту оподаткування не відніс та податкові зобов'язання в загальній сумі 283929,00 грн. не нарахував. На спростування даного факту представником позивача до суду не надано жодного доказу.

А тому, враховуючи зазначене суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем на порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в редакції 2015 року, занижено податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 283929,00 грн. в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ перевищення ціни реалізації товарів (готової продукції) над собівартістю їх виготовлення, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: січень 2015 року в сумі 42927,00 грн., березень 2015 року в сумі 75061 грн., квітень 2015 року в сумі 114070,00 грн., травень 2015 року в сумі 36652,00 грн., листопад 2015 року в сумі 15219 грн.

За приписами пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Вказана позиція підтверджується й змістом підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У той же час, варто наголосити, що, плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Отже суд приходить до висновку, що діяльність позивача не направлена на отримання доходу, оскільки обсяг продажу позивачем ТМЦ контрагентам СВК "Добрі справи", ТОВ "Агропромсервіс" (Росія), ТОВ "Стальконструкція-103", ПП "Ренет", ТОВ "Сірпаре", ТОВ "Радивилівмолоко", ТОВ "Гайсинський Молокозавод" є меншим ніж обсяги придбаних товарів, з яких складається собівартість реалізованої продукції.

Позивачем не надано доказів наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу готової продукції без компенсації понесених витрат на придбання товарів для її виробництва, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Системи керування виробництвом" (код ЄДРПОУ 34702789), судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" (Покупець) та ТОВ "Системи керування виробництвом" (Постачальник) укладено договори поставки систем автоматизації № АС 011.017 від 14.09.2011 року, № АС 011.005 від 14.09.2011 року, № АС 012.001/2 від 23.03.2012 року. Предметом договорів є зобов'язання постачальника продати товар (системи автоматизації), а покупця купити його у відповідності до Специфікації і Технічних завдань, які є невід'ємною частиною цього Договору, та оплатити і прийняти товар в порядку та на умовах, передбачених у цьому Договорі.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій обігово-сальдових відомостей рахунку 63.1 по контрагенту ТОВ "Системи керування виробництвом" станом на 01.01.2013 року дебіторська заборгованість по господарській діяльності з контрагентом ТОВ "Системи керування виробництвом" рахувалася в сумі 154268,18 грн.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє. У випадках здійснення попередньої оплати право на податковий кредит у платника податку відсутнє, оскільки протягом терміну позовної давності товар не надійшов, а отже і відсутній сам факт придбання товару/послуги.

Згідно п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 253 Цивільного кодексу України, визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" здійснено за 22.01.2013 р. перерахування коштів ТОВ "Системи керування виробництвом" коштів в сумі 9250,00 грн.

Станом на 23.01.2016 року у позивача рахувалася дебіторська заборгованість у загальній сумі 145018,18 грн.

Термін початку строку позовної давності розпочинається з 23.01.2013 року та закінчується 23.01.2016 року (три роки).

Проте, як встановлено судом дебіторська заборгованість в сумі 145018,18 грн. у період з 23.01.2013 року по 23.01.2016 року позивачем не погашалася.

Отже, можна зробити висновок, що дебіторська заборгованість позивача у загальній сумі 145018,18 грн., яка рахувалася станом на 23.01.2016 року в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України є безнадійною заборгованістю.

Як встановлено перевіряючими під час проведення перевірки та підтверджено в судовому засіданні, позивач не здійснив станом на 23.01.2016 року списання безнадійної дебіторської заборгованості в сумі 145018,18 грн. з балансу підприємства та не провів коригування "зменшення" у січні 2016 року податкового кредиту на суму 24170,00 грн.

З наявної в матеріалах справи податкової звітності з ПДВ вбачається, що позивач сформував по взаєморозрахунках з ТОВ "Системи керування виробництвом" у періодах з березня 2012 року по грудень 2012 року податковий кредит в загальній сумі 145029,81 грн.

Окрім того, Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" здійснено попередню оплату товарів/послуг в сумі 145018,18 грн., які в межах терміну позовної давності поставлені не були.

Отже, суд приходить до висновку, що право у позивача на податковий кредит відсутнє, оскільки протягом терміну позовної давності товари/послуги не надійшли, тобто відсутній сам факт придбання товару/послуг. Таким чином, в податковому періоді, в якому дебіторська заборгованість по ТОВ "Системи керування виробництвом" в сумі 145018,18 грн. набула ознак безнадійної відповідно до абз. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" зобов'язано було відкоригувати "зменшити" податковий кредит у Податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року на суму 24170,00 грн.

Враховуючи вищезазначене суд погоджується із висновками відповідача про те, що в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем у Податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року не проведено коригування "зменшення" податкового кредиту по дебіторській заборгованості по контрагенту-постачальнику ТОВ "Системи керування виробництвом", яка набула ознаки безнадійної відповідно до абз. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що призвело до його завищення у січні 2016 року на суму 24170,00 грн.

Також, на вимогу суду представником позивача не надано жодних доказів щодо звернення з претензією до ТОВ "Системи керування виробництвом" або звернення з позовом до суду про повернення коштів або товару.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Ельбрус" (код ЄДРПОУ 21325901) суд зазначає послідуюче.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до обігово-сальдових відомостей рахунку 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по контрагенту ТОВ "Ельбрус" проведено списання у грудні 2014 року безнадійної дебіторської заборгованості в загальній сумі 6690882,44 грн.

Заборгованість списана з балансу на підставі бухгалтерської довідки від 31.12.2014 р. № б/н.

В бухгалтерському обліку Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" списання дебіторської заборгованості відображено кореспонденцію рахунків: Д-т рах. 44.1 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" - К-т рах. 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 6690882,47 грн.; Д-т рах. 64.4 "Податковий кредит" - К-т рах. 44.1 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" в сумі 1115147,08 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку в грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" самостійно проведено коригування "зменшення" податкового кредиту на суму 1115147,08 грн. у зв'язку із списанням безнадійної дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ "Ельбрус", проте у дослідженій судом Податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року коригування "зменшення" податкового кредиту на суму 1115147,08 грн. не проведено.

Судом для підтвердження відповідної списаної дебіторської заборгованості вимогам п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витребовувалися наступні документи: укладений договір постачання (у разі наявності - з додатками та додатковими угодами), відповідно до якого вказана дебіторська заборгованість виникла та період її виникнення; первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення) відповідно до якого вказана дебіторська заборгованість виникла; документи по даному контрагенту-постачальнику, передбачені законодавством України, щодо підтвердження вжитих заходів по стягненню заборгованості, а саме доказів щодо звернення з претензією до ТОВ "Ельбрус" або звернення з позовом до суду про повернення коштів або товару.

Проте, представником позивача на вимогу суду було надано лише обігово-сальдові відомості рахунку 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по контрагенту ТОВ "Ельбрус" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., інших документів надано не було.

Так, відповідно до обігово-сальдової відомості рахунку 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по контрагенту ТОВ "Ельбрус" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено: дебетове сальдо (здійснена попередня оплата) станом на 01.01.2011 року склало 7599996,00 грн.; кредитовий оборот (поставка товару) за 2011 рік становив 909113,56 грн.; дебетове сальдо станом на 31.12.2011 року склало 6690882,44 грн. (здійснена попередня оплата).

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 31.12.2011 року у позивача наявна дебіторська заборгованість, яка в періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року (протягом трьох років) не погашалась, внаслідок чого останнім станом на 31.12.2014 року проведено її списання за даними бухгалтерському обліку, проте коригування "зменшення" податкового кредиту не проведено.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи податкової звітності з ПДВ вбачається, що позивач сформував податковий кредит по здійсненій попередній оплаті на адресу ТОВ "Ельбрус" у вересні 2010 року в сумі 1249999,32 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач здійснив попередню оплату товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, а тому право у позивача на податковий кредит відсутнє, оскільки протягом терміну позовної давності товари/послуги не надійшли, тобто відсутній сам факт придбання товару/послуг. Таким чином, в податковому періоді, в якому відбувається списання дебіторської заборгованості по ТОВ "Ельбрус", Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" зобов'язано було відкоригувати "зменшити" суму податкового кредиту у Податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року на суму 1115147,00 грн.

Враховуючи вищезазначене суд погоджується із висновками відповідача про те, що в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем у Податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року не проведено коригування "зменшення" податкового кредиту при списані дебіторської заборгованості по контрагенту-постачальнику ТОВ "Ельбрус", що призвело до його завищення у грудні 2014 року на суму 1115147,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх на території України.

Згідно з п.п. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений p.IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та p. IV ПКУ.

Згідно з абз. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Податкового кодексу України.

Згідно із п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи вищевикладене, відповідальним за сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Так, судом встановлено, що в перевіряємий період позивач проводив нарахування та виплату коштів ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7) за роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів, а саме:

- ІІІ квартал 2015 року - 2240,00 грн., що підтверджується накладною № 74 від 28.08.2015 року, платіжним дорученням № 714 від 02.09.2015 року;

- І квартал 2016 року - 1400,00 грн., що підтверджується накладною № 17 від 18.03.2016 року, платіжним дорученням № 1285 від 22.03.2016 року;

- ІІІ квартал 2016 року - 4500,00 грн., що підтверджується накладною № б/н від 30.08.2016 року, платіжним дорученням № 1665 від 30.08.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 05.09.2006 року, як фізична особа - підприємець та 05.09.2006 року взятий на податковий облік. 05.12.2014 року ФОП ОСОБА_3 припинив свою підприємницьку діяльність, про що проведено державну реєстрацію, а також останнього 15.01.2015 року було знято з обліку платника податків, даний факт підтверджується безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно вимог п.п.65.10.3, п.п.65.10.8 п.65.10 ст.65 Податкового кодексу України зазначено, що внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

- внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

- анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Враховуючи зазначене вище, ОСОБА_3 був зареєстрований, як фізична особа - підприємець до дати анулювання, як платника єдиного податку (01.01.2015р.), та якого знято з обліку в ДПІ у м. Хмельницькому 15.01.2015 року.

Суд зауважує, що у разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.

Як передбачено у п. 177.8 ст.177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем нараховано та виплачено доходи на користь гр. ОСОБА_3, який не являвся фізичною особою-підприємцем з дати зняття з обліку платника податків, та при цьому гр. ОСОБА_3 не надав позивачу реєстраційні документи, що підтверджують його державну реєстрацію відповідно до закону, як суб'єкта підприємницької діяльності. Представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що позивачем не встановлювався факт державної реєстрації ОСОБА_3, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Окрім того, судом під час дослідження наданих представником позивача платіжних доручень № 714 від 02.09.2015 року, № 1285 від 22.03.2016 року та № 1665 від 30.08.2016 року встановлено, що призначення платежу "плата за запчастини", зараховувалася гр. ОСОБА_3 на банківські картки №№ НОМЕР_8, НОМЕР_9 без ПДВ, а не на рахунки відкритті для здійснення підприємницької діяльності ФОП.

Судом з матеріалів наданих до справи встановлено, що з моменту (дати) зняття з обліку платника податків, гр. ОСОБА_3 виплачено доходу позивачем на суму 8140,00 грн., з якої Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М", як податковий агент зобов'язано утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб в сумі 1398,00 грн. ( у 2015р. за ставкою 15%: 2240,00 грн. * 15% = 336,00 грн. + у 2016р. за ставкою 18%: (1400,00 грн. + 4500,00 грн.) * 18% = 1062,00 грн.).

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог абз. а п. 176.2 ст.176Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено (занижено) податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1398,00 грн.

Окрім того, позивач під час виплати доходу гр. ОСОБА_3, зобов'язаний утримати та сплатити військовий збір до бюджету та подати розрахунок за ф. №1-ДФ за 2015, 2016 р.р.

Відповідно до Закону України від 31.07.2014 року №1621-VII з 03.08.2014 року запроваджено військовий збір за ставкою 1,5 відсотків.

Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

Відповідно до п. п. 1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 1.4 п.16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України визначено, що нарахування, утримання і сплата (перерахування) збору в бюджет здійснюються в порядку, установленому ст. 168 ПКУ за ставкою 1,5 відсотка, визначеною п.п. 1.3 п.16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Податкового кодексу України (п.п. 1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Згідно з п. 171.1 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; податковий агент з інших доходів, визначених п. п. 1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, які є об'єктом оподаткування військовим збором.

Відповідно до п.п.1.7 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Податкового кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 Податкового кодексу України.

Як вже зазначалося вище, всього з дати зняття з обліку платника податків ОСОБА_3 позивачем виплачено доходу на загальну суму 8140,00 грн. (ІІІ квартал 2015 року - 2240,00 грн., І квартал 2016 року - 1400,00 грн., ІІІ квартал 2016 року - 4500,00 грн.), з якої позивач, як податковий агент зобов'язаний був згідно зазначеного вище законодавства утримати та сплатити військовий збір до бюджету в сумі 122,10 грн. (2015р. за ставкою 1,5%: 2240,00 грн. * 1,5% = 33,60 грн. + 2016р. за ставкою 1,5%: (1400,00 грн. + 4500,00 грн.) * 1,5% = 88,50 грн.), проте останнім не забезпечено виконання таких зобов'язань.

Отже, суд погоджується із висновками податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п.п. 168.4.1, абз. в п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст.168, ст.176 Податкового Кодексу, оскільки останній, як платник збору зобов'язаний забезпечити виконання податкових зобов'язань та відповідно нарахувати, утримати та сплатити (перерахувати) військовий збір до бюджету у порядку, встановленому ст.168 ПКУ.

Системне дослідження укладених договорів, оцінка реальності проведених господарських операцій, добросовісності дій платника податку та відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах дає право суду погодитись з висновками викладеними в акті перевірки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що податковим органом правильно зроблено висновок щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 1068913 грн., щодо завищення податку на додану вартість на загальну суму 458570 грн., щодо заниження рядка 21 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на загальну суму 8218 грн., щодо не нарахування та не сплати (заниження) податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1398,00 грн., не нарахування та несплати (заниження) військового збору в сумі 122,10 грн., не відображення сум нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб у податкових розрахунках (форма № 1 - ДФ), яка відповідно довідника ознак доходів фізичних осіб повинна бути відображена за 102 ознакою доходу - суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору та суми нарахування та сплати військового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, законно винесено податкові повідомлення-рішення форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007021304, форми "Д" від 01.03.2017 року № 0007011304, форми "ПС" від 01.03.2017 року № 0007031304, форми "Р" від 01.03.2017 року № 0000961401, форми "В1" від 01.03.2017 року № 0000971401, форми "В4" від 01.03.2017 року № 0000981401 (на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України) та в межах компетенції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, підстав для їх скасування судом не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи тому, не підлягають до задоволення.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2017 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк