Постанова

від 12.07.2017 по справі 925/500/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. Справа№ 925/500/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Руденко М.А.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Астахов О.Є. - директор;

Філевський Р.М., дов. № 148 від 07.08.2014 року;

від відповідача - не прибув;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Азот

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 30.05.2017 року

у справі № 925/500/17 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еста-ЛТД

до Публічного акціонерного товариства Азот

про стягнення 181 756,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 року по справі № 925/500/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Азот на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еста-ЛТД 149 400,00 грн. основного боргу, 20 077,06 грн. пені, 10 118,06 грн. інфляційних втрат, 2 161,18 грн. 3% річних та 2 726,35 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Азот звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 року по справі № 925/500/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2017 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю Еста-ЛТД у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Публічного акціонерного товариства Азот у судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Еста-ЛТД (далі - позивач, постачальник, ТОВ Еста-ЛТД ) та Публічним акціонерним товариством Азот (далі - відповідач, покупець, ТОВ Азот ) укладено Договір № 291-411 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах FCA м. Миколаїв (склад постачальника) лопасть вентилятора АПО, типу 20PFT, надалі Товар , відповідно до Специфікації додатку № 1, яка являється невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору покупець проводить попередню оплату в сумі 149 400,00 грн. з ПДВ - 24 900,00 грн., що складає 50% від загальної вартості Договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору. Остаточна оплата за товар у сумі 149 400,00 грн. з ПДВ - 24 900,00 грн., що складає 50% ціни Договору, проводиться покупцем на протязі 5 банківських днів від дати поставки товару. Підставою для оплати є рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється постачальником протягом 20 робочих днів від дати отримання попередньої оплати згідно з п. 4.1 Договору.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення від невиконаного зобов'язання.

Додатковою угодою № 1 до Договору сторони погодили продовжити строк дії Договору до 30.05.2017 року, а в частині фінансових та гарантійних зобов'язань до повного їх виконання.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 8 від 30.05.2016 року на суму 298 800 грн. та повторно було виставлено рахунок на оплату № 15 від 23.08.2016 року на суму 298 800 грн.

02.09.2016 року Відповідач, згідно Договору та виставленого рахунку, здійснив попередню оплату в розмірі 149 400 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15026.

20.10.2016 року позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме лопасть вентилятора АПО, типу 20 PFT в кількості 2 шт., на загальну суму 298 800 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27 від 20.10.2016 року, підписаною сторонами (а.с. 24).

Зі сторони відповідача товар прийнято Харченко О.В. за довіреністю на отримання ТМЦ № 384927/774 від 18.10.2016 року (а.с. 25).

Зазначені обставини підтверджують факт вчинення господарської операції з поставки товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень, зокрема до оформлення видаткової накладної.

Відповідач не здійснив остаточних розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилася прострочена заборгованість в сумі 149 400 грн. (298 800 - 149 400).

24.02.2017 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 048 від 23.02.2017 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 149 400 грн. та пеню у розмірі 13 638,38 грн. у строк до 23.03.2017 року.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду та просить стягнути з відповідача 149 400,00 грн. основного боргу, а також 20 077,06 грн. пені, 2 161,18 грн. 3 % річних та 10 118,06 грн. інфляційних втрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Другий платіж на суму 149 400,00 грн. за поставлений товар, у відповідності до п. 4.2 Договору повинен бути здійснений до 27.10.2016 року, тобто протягом 5 банківських днів від дати поставки товару (20.10.2016 року).

Жодних доказів повернення товару чи його оплати під час розгляду даної справи відповідачем не надано.

Як зазначено вище, рахунки на оплату товару у сумі 298 800,00 грн. були виставлені 30.05.2016 року та повторно 23.08.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості на суму 149 400,00 грн. за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи прострочення виконання основного зобов'язання, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 20 077,06 грн. пені за період з 28.10.2016 року по 21.04.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, зазначених у п. 4.2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення від невиконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, враховуючи зазначене вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 20 077,06 грн.

Крім того, враховуючи прострочення виконання основного зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача 2 161,18 грн. 3 % річних та 10 118,06 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 161,18 грн. 3 % річних та 10 118,06 грн. інфляційних втрат.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством Азот в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 року по справі № 925/500/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Азот задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство Азот (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Азот залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 року по справі № 925/500/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/500/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

М.А. Руденко

Повний текст рішення складено 14.07.2017 року.