Ухвала

від 29.06.2017 по справі 755/1774/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1774/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого в ОВС третього слідчого відділу прокуратури м. Києва старшого радника юстиції ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального праводженя внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2016 за № 420161000000000558, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в :

Слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у провадженні заступником начальника третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 176-178, 199 КПК України.

Зокрема, клопотання умотивоване тим, що управлінням з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, а саме його 3 СВ, здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою колишнього голови правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України та директора ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 364-2, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

28.08.2016 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

На цей час, досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку травня 2016 року ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», будучи службовою особою, яка постійно виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, з метою пособництва у розтраті коштів ПАТ «Банк Михайлівський», вступив у попередню змову з головою Правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_7 , заступником голови правління ОСОБА_8 та невстановленими слідством особами, спільно з якими розробили злочинний план, що полягав у виведенні активів з банку.

Так, 22.12.2015 постановою Правління Національного банку України №917/БТ у зв`язку з виявленням проведення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників Банку, було прийнято рішення «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», якими встановлені обмеження його діяльності, і в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банком і клієнтам; не здійснювати кредитування/надання коштів майна у користування акціонерам ПАТ «Банк Михайлівський» та пов`язаним особам ПАТ «Банк Михайлівський».

Постановою Правління Національного банку України №295/БТ від 27.04.2016 «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 встановлені для ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банком і клієнтам.

Незважаючи на це, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 із наступними змінами, ОСОБА_5 , виконуючи свої службові обов`язки, достовірно знаючи, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є пов`язаною з ПАТ «Банк Михайлівський» особою, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленими досудовим слідством особами, ОСОБА_5 реалізував наступну злочину схему.

Так, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленими досудовим розслідуванням особами вирішили використати ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» для розтрати коштів шляхом виведення активів банку та доведення банку до неплатоспроможності.

18.05.2016 ОСОБА_5 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський», за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи рішення №4 від 18.05.2016, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 уклав від імені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з ПАТ «Банк Михайлівський» договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016.

За вказаним договором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило Банку право вимоги за 106 197 кредитними договорами з фізичними особами на загальну суму 1061074 939,79 грн. за ціною 870000000 грн., тим самим ОСОБА_5 вчинив пособництво у розтраті майна ПАТ «Банк Михайлівський», а саме коштів на суму 870 000000 грн., що є особливо великим розміром.

Цього ж дня, 18.05.2016, на підставі підписаного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 договору, з рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано 10 000 000 грн., а 19.05.2016 перераховано 860 000 000 грн. Незважаючи на повну оплату, проведену за вказаним договором, передача кредитних справ директором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» ОСОБА_5 проведена не була.

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та невстановлених досудовим розслідуванням осіб державі, в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, завдано збитків на суму 870000000 грн.

Продовжуючи реалізацію злочинну умислу, 19.05.2016 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський», за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи рішення №4 від 18.05.2016, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 уклав від імені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з ПАТ «Банк Михайлівський» договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016.

За вказаним договором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило Банку право вимоги по договорам купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 561 957 997, 25 гривень, за ціною 561 585 182,51 гривень, тим самим ОСОБА_5 вчинив пособництво у розтраті майна ПАТ «Банк Михайлівський», а саме коштів на суму 561 585 182,51 гривень, що є особливо великим розміром.

Цього ж дня, 19.05.2016 на підставі підписаного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 договору з рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок № НОМЕР_3 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано 561 585 182,51 грн.

На підтвердження наявності обставин визначних ч. 1 ст. 1 ст. 194 КПК України, заявник вказує на те, що така підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України обґрунтовується доказами, які зібрані у провадженні, а саме: висновком судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2016 №1040/тдд; висновком судово-економічної експертизи від 10.08. 2016 №08/08-24; висновком судово-економічної експертизи №23/09-24 від 23.09.2016; висновком внутрішнього банківського аудиту ПАТ «Банк Михайлівський»; висновками за матеріалами службового розслідування від 01.08.2016; допитами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ін; звітом про результати перевірки електронних документів по операціях, проведених за період з 19 по 23 травня 2016 року від 02.09.2016; протоколом огляду Інтернет-сайтів від 12.09.2016; документами отриманими в ході досудового розслідування, а саме: договором відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», реєстром прав вимог № 1 до договору факторингу №1905 від 19.05.2016, платіжними дорученнями щодо сплачених сум фінансування по договору факторингу №1905 від 19.05.2016; Статутом ПАТ «Банк Михайлівський»; роздруківкою руху коштів по рахункам ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр»; дослідженням вартості права вимоги за договором №2 від 19.05.2016; дослідженням вартості права вимоги за договором №1 від 19.05.2016; узагальненим матеріалом №0520/2016/ДСК від 22.11.2016 та іншими доказами в своїй сукупності.

При обґрунтуванні питання наявності обставин визначених ст. 177, п.п. 2-3 ч. 1 ст. 194, п.п. 1-2 ч. 3 ст. 199 КПК України в їх сукупності у цьому кримінальному провадженні заявник посилається на таке.

26 січня 2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено заступником Генерального прокурора України до дев`яти місяців, а саме до 12 травня 2017 року.

В подальшому, 02.02.2017 слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва підозрюваному продовжено строк тримання під вартою до 01.04.2017.

Завершити досудове розслідування в інші строки не представилось можливим, оскільки в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновки призначених судово-економічної експертизи, а також комплексної судово-економічної експертизи та експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «Фагор»; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр»; отримати висновки комп`ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

На даний час строк тримання під вартою ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №42016100000000558 закінчується 01.04.2017, а ризики, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст.177КПК України та визначені ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року на даний час не зменшились.

Так, відповідно до п.1 ст. 177 КПК України підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 (семи) до 12 (дванадцяти) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Апріорі, на думку заявника, збільшився ризик того, що, у випадку перебування поза межами слідчого ізолятора, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Так, 27.01.2017 стороною обвинувачення отримано дозвіл слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва на затримання іншого підозрюваного ОСОБА_7 з метою здійснення приводу для участі у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу. Останній грубо порушуючи умови обраного запобіжного заходу домашній арешт, не з`явився на виклик прокурора, зник з місця постійного проживання та вимкнув відомі засоби мобільного зв`язку.

У зв`язку з цим, слідчим у кримінальному провадженні оголошено підозрюваного ОСОБА_7 у розшук, якому після затримання змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , сторона обвинувачення вбачає за можливе існування такої неналежної процесуальної поведінки зі сторони останнього, а саме переховуватися від слідчого, прокурора та суду.

Також, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово перебував за межами України. Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний має стійкі зв`язки з іноземними громадянами та достатньо високий матеріальний статок, тобто може переховуватись від органу досудового розслідування та суду за кордоном.

Відповідно до п. 2 ст. 177 КПК України підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилення від відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Згідно п. 3 ст. 177 КПК України, з метою ухилення від відповідальності, під страхом суворого покарання, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, у зв`язку з тим, що свідками даного кримінального правопорушення є його безпосередні колишні підлеглі працівники та службові особи, оскільки він був їхнім керівником та підтримував стосунки, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних рішень та встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахування викладеного, зважаючи на те, що інший, більш м`який запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_5 не забезпечить належне виконання завдань кримінального провадження, а також його належну процесуальну поведінку, заявник просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 12.05.2017.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити з мотивів викладених у цьому клопотанні та вищенаведених в даному судовому рішенні.

Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання з огляду на недоведеність, за їх переконанням, заявником обставин визначених ст.ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, п.п. 1-2 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Також захист просить суд при визначенні запобіжного заходу урахувати дані регламентовані ст. 178 КПК України відносно підозрюваного, зокрема, стан здоров`я останнього, матеріальне становище, сімейні зв`язки, репутацію.

В свою чергу, захист посилається на те, що слідство порушило вимоги ст.ст. 132, 199 КПК України та подало дане клопотання не за місцем розташування органу досудового розслідування з огляду на те, що вул. Предславинська знаходиться у Печерському районі м. Києва, а не Дніпровському.

З огляду на, що захист просить відмовити у задоволенні цього клопотання заявника.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду цього клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і запобіжіні заходи, регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 18 запобіжні заходи, затримання особи КПК України.

Так, дані положення кримінального процесуального законодавства України вказують на те, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 132 КПК України).

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст.ст. 132, 199 КПК України).

Системний аналіз положень п. 8 ч. 1ст. 3 КПК вказує, що керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноваженьта ч. 1ст. 38 КПК у своїй сукупності вказують на те, що органами досудового розслідування є: 1) слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ).

Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при їх розгляді є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.

Дана позицію слідчого судді кореспондується у повній мірі з позицією судової палати ВССУ відображеною у листах «Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні» (від 16.06.2016 № 223-1650/0/4-16), «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» (від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13) і «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (від 04 квітня 2013 року №511-550/0/4-13).

У цій ситуації згідно постанов прокурора м. Києва ОСОБА_15 від 25.01.2017 слідує, що здійснення досудового розслідування у рамках цього кримінального провадження доручено слідчим управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва із визначенням старшим слідчої групи слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , якому доручено керувати слідчою групою та іншими слідчими.

Третій слідчий відділ управління з розслідування кримінальних правопорушень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва, розміщений у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 3-В, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва.

Як наслідок, слідчий судя оцінює доводи сторони захисту про непідсудність цього клопотання слідчому судді даного місцевого суду критично та вважає, що це клопотання подане заявником із дотириманям положень кримінального процесуального законодавства України та розглядаючи його по суті виходить з такого.

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України вказує на те, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадженнямають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст. 22 КПК України).

Самі сторони кримінального првоадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

А тому, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються (ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України).

У той час, як слідчий суддя укримінальному провадженнівирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, тобто здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні з метою дотримання завданькримінального провадженнящодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересівучасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 26 КПК України) та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).

Так, у цьому випадку, в ході судового розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному встановлено таке.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України за обставин, наведених вище у цьому судовому рішенні.

Щодо обставин вчинення підозрюваним цих кримінальних правопорушень йому було вручено відповідну підозру.

28.08.2016 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

29.08.2016 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.10.2016.

26.10.2016 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва продовжено щодо ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10.12.2016.

08.12.2016 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 05.02.2017.

02.02.2017 слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 01.04.2017.

Також, на цей час, керівником заступником Генерального прокурора України ОСОБА_16 досудове слідство по цьому кримінальному провадженню було продовжено до дев`яти місяців.

В свою чергу, як убачається з матеріалів клопотання, підозрюваний обґрунтовано підозрюється у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчиненні діяння, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи ,впливати на свідків, у зв`язку з чим продовження такого роду заходу забезпечення кримінального провадження дасть змогу здійснити належне виконання останнім процесуальних обов`язків.

З положень норм ст. 199 КПК України випливає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що з рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», слідує, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від вказаної дати).

А тому, у цій справі, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, урахувавши доводи захисту, щодо необґрунтованості підозри, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.

Що вказує на те, що у цьому провадженні обставини регламентовані п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, на цей час, є наявними.

Аналізуючи питання наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказуєслідчий,прокурор слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 статті 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У цьому провадженні обставини визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України на переконання слідчого судді з урахування наданих сторонами доказів, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений цим Кодексом, враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova(Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia(Панченко проти Росії)) те, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (справи "Ідалов проти Росії", "Гарицький проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), також оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа "Панченко проти Росії") вважає, у даному конкретному випадку, ризики вказані у клопотанні слідчого та прокурора обґрунтованими, тобто реально наявними, на час його розгляду, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.

Що в своїй сукупності вказує на те, що у цьому провадженні обставини регламентовані п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, на цей час, є реальними та у поєднанні із наявністю у провадженні обставин визначених п. 1 цієї ж частини статті даного Кодексу, вказують на необхідність застосування до особи запобіжного заходу з метою передбаченою ч. 1 ст. 177 того ж Кодексу.

Як наслідок, аналізуючи питання того, чи є наявними у провадженні обставини визначені ст. 199 КПК України для подальшого утримання особи під вартою у своїй сукупності з обставинами визначеними п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, слідчий суддя виходить з такого.

В судовому засіданні встановлено, що строк тримання під вартою підозрюваного закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити досудове розслідування, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести ще ряд слідчих дій, зокрема: отримати висновки призначених судово-економічної експертизи, а також комплексної судово-економічної експертизи та експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «Фагор»; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр»; отримати висновки комп`ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вказані обставини, які, на даний час, унеможливлюють закінчення досудового розслідування, до закінчення строку дії попередньої ухвали, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим та підтверджуються наявними матеріалами.

Та бере до уваги факт того, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, та приходить до переконання сформованого згідно ст. 94 КПК України, що, у даному випадку, стороною обвинувачення дотримано такі вимоги, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного з цими злочинами, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань КПК України визначених ст. 2 цього Кодексу.

Також, слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей.

Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява №34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява №42310/04).

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.

У цій справі, вважати тривалість тримання під вартою підозрюваного є розумною так, як не виходить за межі визначені КПК України та є наявними обставини визначені ст.ст. 194, 199 цього ж Кодексу, зокрема існує обґрунтована підозра.

В провадженні з огляду на характер висунутого підозрюваному обвинувачення є наявним справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Як наслідок, на думку слідчого судді, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного, а обраний відносно нього запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо особи на більш м`який.

Стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано жодних належним та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа підозрюваного перестала бути суспільно небезпечною; належного обґрунтування про можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, беззаперечних відомостей, що особа підозрюваного, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв`язки та допустиму репутацію; порушення вимог ч. 3 ст. 17 КПК України; даних, які б свідчили про недоведеність стороною обвинувачення обставини визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 та ст. 199 КПК України.

Додаткових характеризуючих даних на особу, які б були не відомим слідчому судді при обранні запобіжного заходу 29.08.2016 надано не було так, як на момент обрання цього запобіжного заходу, так і на на цей час, він має тіж саме анкетні та характеризуючі данні.

Тобто, викладені стороною захисту доводи у даному судовому засіданні за своєю суттю являються в цій частині сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, мотиви наведені стороною обвинувачення дають достатні підстави вважати, що при застосуванні до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу буде неможливим досягнення мети його застосування визначеної ст. 177 КПК України.

Обставин передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 199 КПК України в ході судового розгляду не встановлено.

За таких обставин, слідчий суддя, враховує той факт, що вчинені підозрюваним кримінальні правопорушення мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі: вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; відсутністю постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, клопотання слідчого задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 12.08.2017, та роз`яснити підозрюваному його право в силу положень ч. 7 ст. 182 КПК України, яка передбачає, що у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу від 04.05.2017 у вигляді тримання під вартою, його право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у сумі 5000000 (п"ять мільйонів) гривень.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 КПКУкраїни, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.08.2017 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 5 000000 (п"ять мільйонів) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).

Розяснити сторонам кримінального провадження, що:

· у разі внесення застави на підозрюваного та застоводавця покладаються права та обов`язки визначені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року про продовження строку тримання під вартою терміном на 2 місяці з дня внесення застави;

· з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: