Ухвала

від 27.07.2017 по справі 755/1774/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3575/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС третього слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_10 та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюдо 12 серпня 2017 року із визначенням застави у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, має вищу освіту, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, дані про особу підозрюваного, необхідність проведення ряду слідчих дій, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить досягнення мети його застосування.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та звільнити ОСОБА_8 з-під варти, або зменшити йому розмір застави, визначивши іі розмір в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Так, захисник вказує про недоведеність висновку слідчого судді стосовно того, що ОСОБА_8 заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину, домовився про спільне його виконання з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими, внаслідок чого державі, в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завдано збитків. Додає про відсутність прямого умислу ОСОБА_8 щодо привласнення, розтрати чи заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що ОСОБА_8 був директором ТОВ «ІРЦ» і не мав особистих зобов`язань перед товариством, вів правомірну діяльність та жодним чином не порушував закон і обмеження, встановлені Національним банком України.

Також апелянт вказує, що твердження слідства про те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 розробили план злочинної діяльності і діяли за попередньою домовленістю як злочинна група, спростовується тим, що станом на 11.11.2014 рік, ОСОБА_12 не працював в Банку, а ОСОБА_8 не був директором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Крім того, апелянт вказує, що на даний час не можна визначити суму збитків та взагалі говорити про їх наявність, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо того скільки взагалі сплатив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і звідки отримана саме така суми збитків та чи є взагалі збитки чи це лише припущення.

Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає про договори відступлення права вимоги від 15.05.2016 року та від 19.05.2016 року, та висновок судово-економічної експертизи № 08/08-24, які, як зазначає адвокат, також не підтверджують наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 , через відсутність доказів руху коштів. Додає, що серед кредиторів немає пов`язаних осіб та фігурантів даної справи.

Автор апеляційної скарги стверджує, що підозрюваний ОСОБА_14 був директором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» і не мав ніякого відношення до заборон чи обмежень встановлених для банків, оскільки такі заборони можуть відноситись лише до ПАТ «Банк Михайлівський», але не до ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», яке жодним чином не порушував закон в даній ситуації. Додає, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» отримав гроші і виплатив їх фізичним особам, тобто кредиторам, згідно своїх зобов`язань, та сплатив усі податки згідно закону, що на думку апелянта, вказує на відсутність порушень зі сторони ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» і ОСОБА_8 , а факт передачі грошей кредиторам підтверджується відповідними документами.

Підсумовуючи, адвокат вказує, що відносини, які складись мають цивільно-правовий характер, а вся отримана ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» сума не була привласнена чи розтрачена ОСОБА_8 , а була сплачена згідно зобов`язань, які виникли у ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» раніше, ніж отримана сума від банку «Михайлівський». Додає, що в матеріалах кримінального провадження не міститься доказів, які б підтверджували вказівку ОСОБА_8 на отримання коштів вкладниками товариства.

Також апелянт зазначає про безпідставність висновку органу досудового розслідування про наявність у підозрюваного значних матеріальних статків, оскільки ОСОБА_8 законно працював та отримував заробітну плату приблизно 22тис.грн., а після звільнення з роботи інших джерел доходів не мав.

Далі апелянт додає, що до моменту затримання ОСОБА_8 , останній більше двох місяців не працював директором «ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а тому не мав і не має жодного впливу на своїх колишній підлеглих, не може давати їм вказівки чи доручення, або знищити, спотворити чи сховати будь-які речі чи документи, які мають значення для досудового розслідування.

Апелянт зауважує, що та після затримання ОСОБА_11 , протягом двох тижнів ОСОБА_8 від органів слідства не переховувався та вказує, що після його допиту жодної слідчої дії за його участю проведено не було.

Крім того, захисник вказує, що слідчим у клопотанні взагалі не визначено розмір застави, а визначений розмір застави слідчим суддею є завідомо непомірним для підозрюваного.

Так, адвокат зазначає, що дружина підозрюваного знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, у них є двоє неповнолітніх дітей, підозрюваний до моменту затримання більше двох місяців не працював, має хвору тещу і батьків похилого віку, що на думку захисника, позбавляє підозрюваного можливості внесення застави у встановленому слідчим суддею розмірі.

Одночасно захисник вказує, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні третього слідчого відділу прокуратури міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 420161000000000558, відомості про яке 02.06.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

28.08.2016 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

29.08.2016 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.10.2016 року.

26.10.2016 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва продовжено щодо ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10.12.2016 року включно.

08.12.2016 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 05.02.2017 року.

02.02.2016 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 01.04.2017 року.

30.03.2017 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 12.05.2017 року.

04.05.2017 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 01.07.2017 року.

Слідчий в ОВС третього слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 рокудане клопотання слідчого задоволено та продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 12 серпня 2017 року із визначенням застави у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною підозруОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого. Такі дані містяться зокрема у висновку судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2016 № 1040/тдд; висновку судово-економічної експертизи від 10.08.2016 № 08/08-24; висновку судово-економічної експертизи № 23/09-24 від 23.09.2016; висновку внутрішнього банківського аудиту ПАТ «Банк Михайлівський»; висновках за матеріалами службового розслідування від 01.08.2016; допитах свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ін.., звіті про результати перевірки електронних документів по операціях, проведених за період з 19 по 23 травня 2016 року від 02.09.2016; протоколі огляді Інтернет-сайтів від 12.09.2016 р.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання захисника на те, що договори відступлення права вимоги від 15.05.2016 року та від 19.05.2016 року, та висновок судово-економічної експертизи № 08/08-24 не підтверджують наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 , через відсутність доказів руху коштів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки на даному етапі кримінального провадження обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 .

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема наявність місця проживання, міцність соціальних зв`язків, те, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має двох неповнолітніх дітей, інші дані про особу в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Посилання захисника на відсутність доказів того, що ОСОБА_8 заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину, домовився про спільне його виконання з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими, відсутність у діях ОСОБА_8 прямого умислу щодо привласнення, розтрати чи заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, те, що ОСОБА_8 був директором ТОВ «ІРЦ» і не мав особистих зобов`язань перед товариством, а ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 розробили план злочинної діяльності і діяли за попередньою домовленістю як злочинна група, є передчасними, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги і посилання захисника на відсутність доказів руху коштів, те, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» отримав гроші і виплатив їх фізичним особам, тобто кредиторам, сплатив усі податки згідно закону, оскільки дані доводи адвоката не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження про те, що викладені у підозрі обставини носять цивільно-правовий характер.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання адвоката на ті обставини, що слідчий суддя не з`ясував у органу досудового розслідування інформацію про проведені слідчі дії протягом часу тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки приймаючи рішення слідчий суддя пересвідчився у наявності обставин, які перешкоджають закінчити досудове розслідування і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, що у цьому випадку не мало місця.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який одружений, має двох неповнолітніх дітей, має хвору тещу і батьків похилого віку, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі, який перевищує 300 мінімальних заробітних плат та становить 1000000, 00 (один мільйон) гривень, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

До такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням ще й тих обставин, що досудове слідство по кримінальному провадженню триває з червня 2016 року, протягом якого підозрюваний ОСОБА_8 перебуває під вартою майже рік. Наведені обставини, а також практика Європейського суду з прав людини (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007 р., «Мамедов проти Росії» від 01.07.2066 р., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.), згідно якої ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються, свідчать про наявність підстав для визначення застави у меншому розмірі ніж 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали.

Керуючись ст. ст. 176 178, 183, 194, 196, 197, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС третього слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 серпня 2017 року із визначенням застави у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, скасувати.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого в ОВС третього слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , погоджене прокурором ОСОБА_10 та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.08.2017 року.

Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі, який перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 1000000, 00 (один мільйон) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Апеляційного суду міста Києва (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок 37310016015850), протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено о 16 годині 50 хвилин 01 серпня 2017 року.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4