Постанова

від 26.04.2017 по справі 2а-2556/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року № 2а-2556/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ТОВ "Белла-Трейд" до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Белла-Трейд з позовом до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року № 0000122332 та № 0000132332.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, позивачем оскаржено її у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-2556/11/1070 скасовано, справу направлено до суду першої інстанцій на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія Вищого адміністративного суду України зауважила, що висновки судів є передчасними, оскільки факти, виявлені податковим органом стосовно фіктивної діяльності контрагента позивача, зокрема, наявності вироку суду щодо засновника, що може свідчити про безтоварність господарських операцій та, як наслідок, виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом, оскільки мають значення для правильного вирішення спору, відповідно, - підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

До судового засідання представники сторін не прибули, про причини неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про долучення до матеріалів справи копії запиту до слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.03.2017 №2141/7/10-36-10-02, листів від 31.03.2017 № 220/10/10-06-07 та від 25.04.2017 №2012/7/26-50-23-01 щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження відносно ТОВ Белла-Трейд , ТОВ Сібас , їх посадових осіб.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ Белла-Трейд зареєстроване як юридична особа 22.04.2003, як платник податків перебуває на обліку з 22.04.2003 за № 28-984, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Посадовими особами Баришівської ОДПІ, яку реорганізовано шляхом приєднання до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, у період з 22.04.2011 по 29.04.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Белла-Трейд з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB Сібакс за період з 01.01.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки складено Акт від 29.04.2011 № 405/23/32119145, згідно якого 03.06.2010 під час проведення документальної планової виїзної перевірки направлявся запит до ДПІ в Голосіївському районі м. Києва та до ВПМ Броварської ОДПІ щодо підтвердження факту проведення фінансово-господарських взаємовідносин між TOB "Белла Трейд" та TOB "Сібакс" (т. 1, а.с. 65).

Згідно отриманої з ДПІ в Голосіївському районі м. Києва відповіді 06 травня 2010 року та 15 листопада 2010 року: підприємство TOB "Сібакс" перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 20 квітня 2007 року, зареєстровано як платник ПДВ від 04 травня 2007 року № 100039438, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28 жовтня 2010 року. Засновником підприємства являється ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_3), юридична адреса підприємства: м. Київ, вул. Лятошинського 4/А/289; фактичне місцезнаходження не встановлено. Стан платника згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту 23 (місцезнаходження не встановлено).

Відповідно до інформації про види діяльності КВЕД з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України останній звіт підприємством подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за жовтень 2010 року.

Також 18 серпня 2010 року до Баришівської ОДПІ надійшли матеріали з ВПМ Броварської ОДПІ, в яких зазначено, що TOB "Сібакс" зареєстроване ОСОБА_1 за грошову винагороду та без мети здійснення фінансової діяльності, а саме: фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у TOB „Сібакс" відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, зазначеній в установчих документах, а саме:

- фактичне місцезнаходження підприємства за адресою м. Київ, вул. Лятошинського, б.4А/289 не встановлено (стан платника згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України 23- місцезнаходження не встановлено);

- згідно податкової звітності у TOB „Сібакс" відсутні трудові ресурси - відповідно даних податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2008 року поданого до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 10 лютого 2009 року за № 350571, що підтверджується сплатою нарахованої суми податку, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період визначено в кількості 3 особи;

- відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряє мого періоду, що підтверджується податковою звітністю по TOB "Сібакс";

- до декларації з податку на прибуток поданої за 2008 рік Додаток К 1 не наданий, рядки 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларацій з податку на прибуток підприємства надана без показників, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні. Перевірити наявність покупних товарів, матеріалів, сировини (пального), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) не є можливим у зв'язку відсутністю документів та інформації про наявність укладених договорів оренди складських приміщень. Не надається можливим встановити наявність та рух товарів, у тому числі залишків товарно-матеріальних цінностей. Відсутня інформація щодо наявності виробничих, складських чи офісних приміщень як на праві власності так і орендованих.

Також, до Баришівської ОДПІ надійшов висновок експерта Науково дослідного експертно-криміналістичного центру від 07 квітня 2010 року №395 яким підтверджено, що підписи, виконані від імені ОСОБА_1 на установчих та звітних документах TOB "Сібакс", виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

У Акті від 29.04.2011 № 405/23/32119145 вказано, що фінансово-господарська діяльність TOB "Сібакс" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності TOB "Сібакс, фінансово-господарські взаємовідносини між TOB "Сібакс" та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно висновків Акту перевірки встановлено:

- завищення валових витрат на загальну суму 116989 грн. 95 коп., в т.ч. по періодах: ІІ квартал 2008 року - 52493 грн. 74 коп.; III квартал 2008 року 7107 грн. 92 коп.; IV квартал 2008 року 48793 грн. 87 коп.; І квартал 2009 року 8594 грн. 42 коп., чим порушено підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР. У зв'язку з перенесенням збитків 2008 року вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на суму 29247 грн. 49 коп.;

- заниження ПДВ у розмірі 44481 грн. 18 коп., в т.ч. по періодам: в квітні 2008 року - 14681 грн. 26 коп., травні 2008 року - 4137 грн. 13 коп., серпні 2008 року - 3106 грн. 08 коп., жовтні 2008 року - 6614 грн. 94 коп., лютому 2009 року - 15941 грн. 77 коп., чим порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків Акту перевірки Баришівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011:

- № 0000122332, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 36 559,36 грн., з яких: 29247,49 грн. - за основним платежем, 7311,87 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000132332, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 601,48 грн., з яких: 44 481,18 грн. - за основним платежем, 11 120,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Белла-Трейд" і Торунським заводом перев'язних матеріалів А.Т. (ТZMO S.A.) 04.01.2008 укладено договір доручення №1, за умовами якого позивач зобов'язався від імені та за рахунок довірителя організувати проведення заходів на реєстрацію у Державній службі лікарських засобів та виробів медичного призначення при Міністерстві охорони здоров'я сертифікації продукції і одержання сертифікатів відповідності, а також проходження державної санітарно-гігієнічної експертизи та отримання висновків, на підставі укладених договорів на проведення реєстрації і сертифікації, проведення відповідних, передбачених українським законодавством, іспитів і тестувань продукції довірителя.

На виконання умов зазначеного договору між TOB Белла-Трейд і TOB Сібакс укладені договори на організацію експертизи (досліджень) виробів медичного призначення та медичної техніки: №22/01-01 від 22 січня 2008 року, №22/01-02 від 22 січня 2008 року, №22/01/08-03 від 22 січня 2008 року, №22/01/08-04 від 22 січня 2008 року, №22/01/08-05 від 22 січня 2008 року, №22/01/08-06 від 22 січня 2008 року, №22/01/08-07 від 22 січня 2008 року, №22/01/08-08 від 22 січня 2008 року, №26/02/08-01 від 26 лютого 2008 року, №25/03/08-03 від 25 березня 2008 року, №08/04/08-04 від 08 квітня 2008 року, №07/07/08-01 від 07 липня 2008 року, 04/08/08-01 від 04 серпня 2008 року, №23/09/08-02 від 23 вересня 2008 року, №22/04/08-01 від 22 квітня 2008 року, №23/09/08-03 від 23 вересня 2008 року, №23/09/08-01 від 23 вересня 2008 року, №28/05/08-02 від 28 травня 2008 року.

У відповідності до умов вказаних договорів ТОВ Сібакс зобов'язувалось організовувати проведення експертиз (досліджень) на отримання свідоцтв про державну реєстрацію виробів медичного призначення для передачі ТОВ Белла-Трейд .

Так, ТОВ "Белла-Трейд" є ексклюзивним офіційним імпортером продукції Торунського заводу перев'язних матеріалів А.Т. (TZMO S.A.) та здійснює оптову торгівлю виробами медичного призначення виробництва Торунського заводу перев'язних матеріалів А.Т. (TZMO S.A.) (місцезнаходження - Польща).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, яка проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу з обов'язковим попереднім проведенням технічних досліджень, доклінічного вивчення, клінічного випробування та експертизи виробів медичного призначення.

На виконання вимог чинного законодавства, 04.01.2008 між ТОВ "Белла-Трейд" і Торунським заводом перев'язних матеріалів А.Т. (TZMO S.A.) (далі - довіритель) укладено Договір доручення №1. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язувався від імені та за рахунок довірителя організувати проведення заходів на реєстрацію у Державній службі лікарських засобів та виробів медичного призначення при Міністерстві охорони здоров'я, сертифікації продукції і одержання сертифікатів відповідності, а також проходження державної санітарно-гігієнічної експертизи та отримання висновків, на підставі укладених договорів на проведення реєстрації і сертифікації, проведення відповідних, передбачених українським законодавством, іспитів і тестувань продукції Довірителя.

На виконання умов Договору доручення №1 від 04.01.2008, за період з 22.01.2008 по 23.09.2008 між позивачем та ТОВ "Сібакс"були укладені договори на організацію експертизи (досліджень) виробів медичного призначення та медичної техніки: №22/01/08-01 від 22.01.2008; №22/01/08-02 від 22.01.2008; №22/01/08-03 від 22.01.2008; №22/01/08-04 від 22.01.2008; №22/01/08-05 від 22.01.2008; №22/01/08-06 від 22.01.2008; №22/01/08-07 від 22.01.2008; №22/01/08-08 від 22.01.2008; №26/02/08-01 від 26.02.2008; №25/03/08-03 від 25.03.2008; №04/08/08-01 від 04.08.2008; №08/04/08-04 від 08.04.2008; №22/04/08-01 від 22.04.2008; №28/05/08-02 від 28.05.2008; №07/07/08-01 від 07.07.2008; №23/09/08-01 від 23.09.2008; №23/09/08-02 від 23.09.2008; №23/09/08-03 від 23.09.2008.

Згідно з умовами вищевказаних договорів ТОВ "Сібакс" зобов'язувалось організовувати проведення експертиз (досліджень) та отримання Свідоцтв про державну реєстрацію виробів медичного призначення для передачі ТОВ "Белла-Трейд".

Як встановлено судом, факт виконання послуг за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, висновками технічної, доклінічної, клінічної експертиз, Свідоцтвами про державну реєстрацію виробів медичного призначення, податковими накладними. Крім того, факт розрахунку за отримані послуги не заперечувався сторонами у судовому засіданні та зазначений в акті перевірки від 29.04.2011 № 405/23/32119145.

У подальшому позивачу на підставі відповідної документації Торунським заводом перев'язних матеріалів А.Т. (TZMO S.A.) відшкодовано понесені витрати на організацію проведення заходів на реєстрацію у Державній службі лікарських засобів та виробів медичного призначення при Міністерстві охорони здоров'я, сертифікацію продукції і одержання сертифікатів відповідності на всі види виробів медичного призначення, які були перераховані ТОВ "Сібакс", про що свідчать наявні матеріали справи докази.

За здійсненими господарськими операціями позивачем до валових витрат віднесено суму сплачених коштів за отримані послуги від ТОВ "Сібакс" у розмірі 116 989,95 грн. та сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних у розмірі 44 481,18 грн.

При прийнятті рішення в даній адміністративній справі суд керується наступним.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Згідно ст. 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР .

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як слідує з матеріалів справи, у позивача наявні всі первинні фінансово-господарські документи, на підставі яких він сформував валові витрати та податковий кредит за наслідком вказаних господарських взаємовідносин.

Суд зазначає, що господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ "Белла-Трейд" понесло реальні витрати на оплату послуг ТОВ "Сібакс". Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується податковими накладними.

Крім цього, послуги придбавалися з метою подальшого використання їх у господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях.

Судом встановлено, що придбання позивачем у ТОВ "Сібакс" послуг по організації та здійсненню технічних досліджень відбулось з метою отримання свідоцтв про реєстрацію виробів медичного призначення, результат надання якої дозволить позивачу здійснювати діяльність, відповідно до його основних видів діяльності за КВЕД, а саме: оптову торгівлю виробами медичного призначення.

Враховуючи, що відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкових зобов'язань за цими операціями, суд дійшов висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час судового розгляду встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Сібакс" було зареєстроване як платник ПДВ 04.05.2007 та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, станом на 02.11.2010 зареєстроване у зазначеному реєстрі 19.04.2007. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 28.10.2010.

Крім того, суд звертає увагу, що норми Закону України "Про податок на додану вартість" не ставлять у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб та сплати контрагентами податку до бюджету.

Так, невиконання контрагентом позивача податкових зобов'язань зі сплати податку до бюджету тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи-контрагента. Дана обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про нікчемність та (або) фіктивність зазначених правочинів, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина перша статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 Цивільного кодексу України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча податковим органом і використано в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", однак, відповідач не звернув уваги на те, що згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Баришівська ОДПІ Київської області, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині першій статті 219 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині першій статті 220 Цивільного кодексу України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини другої статті 221 Цивільного кодексу України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Відповідно до частини 1 статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно з частиною 2 статті 234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд зазначає, що відповідач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Посилання відповідача на те, що у ТОВ "Сібакс" відсутні складські приміщення для зберігання товарів, транспортні засоби для перевезення товарів, акти приймання-передачі товарів, документи, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, суд не приймає до уваги, оскільки це не може бути підставою для визнання правочинів між ТОВ "Сібакс" та позивачем такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Умови укладених договорів не передбачають приймання-передачу, транспортування чи зберігання товару, які є істотними умовами договорів купівлі-продажу.

Обставини щодо внесення неправдивих відомостей до установчих документів ТОВ "Сібакс" його засновниками не тягнуть недійсності (фальсифікації) документів підприємства, що видавались у ході його діяльності, та не мають наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись, і цей факт підтверджується первинною бухгалтерською документацією. Договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, надані відповідачу під час перевірки є належним підтвердженням сум віднесених до складу валових витрат та сум податкового кредиту. Крім цього, відповідач не надав належних доказів, які б могли б підтвердити, що підписи на договорах, укладених між позивачем та ТОВ "Сібакс", податкових накладних, актах виконаних робіт виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. У Висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 07.04.2010 №395 не вказано про це, а говориться, що підписи, виконані від імені ОСОБА_1 лише на установчих та звітних документах ТОВ "Сібакс", виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Для належного підтвердження недійсності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Сібакс" відповідачу необхідно було або ж звернутися в процесі розгляду справи із зустрічними позовними вимогами про недійсність правочинів або ж надати рішення суду (судів) про визнання договорів недійсними.

Як слідує з матеріалів справи, жодного рішення щодо фальсифікації договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, наданих відповідачу ТОВ "Сібакс" чи визнання договорів недійсними судами не приймалось, відповідачем таких документів суду не надавалось. Таким чином, твердження відповідача про недійсність (нікчемність чи фіктивність) правочинів між позивачем та ТОВ "Сібакс"є бездоказовими. А тому суд вважає зазначені правочини правомірними і дійсними, позивачем дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Також, при прийнятті рішення в даній адміністративні справі судом враховуються відомості надані податковим органом щодо фіктивної діяльності ТОВ Сібас , здійснення досудового розслідування кримінального провадження відносно ТОВ Белла-Трейд , ТОВ Сібас , і їх посадових осіб.

Так, згідно наявної в матеріалах справи фотокопії лист ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.03.2017 досудове розслідування кримінального провадження відносно ТОВ Белла-Трейд , ТОВ Сібас , і їх посадових осіб не здійснюється.

Також наявної в матеріалах справи фотокопії листа СВ ФР Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 31.03.2017 № 220/10/10-06-07 у даному відділі не проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно реєстрації гр. ОСОБА_1 ТОВ Сібас за грошову винагороду та без мети здійснення господарської діяльності.

Отже, станом на час прийняття рішення в даній адміністративній справі у суду відсутні будь-які відомості щодо наявності судового рішення (вироку) відносно осіб, яким протиправно зареєстровано ТОВ Сібас .

Крім того, відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм податкового законодавства право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.01.2016 по справі №К/9991/72726/12 вказав, що навіть встановлення фіктивності суб'єкта господарювання не передбачає автоматичного визнання усієї його діяльності протиправною, а правочинів, вчинених від імені такого суб'єкта, - нікчемними.

Отже, на переконання суду позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту та валових витрат відповідні суми податку на додану вартість по вказаних господарських відносинах, тому висновки Акту перевірки є помилковими, а збільшення суми грошових зобов'язань - протиправним.

За таких обставин висновки податкового органу про те, що позивачем порушено вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", є помилковим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення податкового законодавства, передбачена пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Додаткових доказів, ніж ті, що наведені в Акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат до суду не звертався, дане питання при прийнятті рішення у справі розгляду не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 16.05.2011 № 0000122332 та № 0000132332.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.