Постанова

від 20.07.2017 по справі 813/2296/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року справа № 813/2296/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ІРОКС" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Приватне акціонерне товариство "ІРОКС" (далі - позивач, ПрАТ "ІРОКС") звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 26.04.2017 по 13.05.2017 відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ ІРОКС . За результатами перевірки складено акт та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач завищив податок на додану вартість в частині взаєморозрахунків з ПрАТ Інтуртранс та ПрАТ Воютицький цегляний завод всього на 349333,32 грн, в тому числі за березень 2015 року на 162666, 66 грн, за квітень 2015 року на 136666, 66 та червень 2015 року на 50000, 00 грн. Позивач не погоджується, з доводами контролюючого органу щодо відсутності здійснення реальних господарських операцій з контрагентами ПрАТ ІРОКС , а саме ПрАТ Інтуртранс , ПрАТ Воютицький цегляний завод . Зокрема, позивач зазначив, що в акті перевірки відповідач не зазначив на підставі яких доказів та фактів зроблено висновок про фіктивність господарських операцій ПрАТ ІРОКС з відповідними контрагентами та нікчемність відповідних правочинів. Окрім того, позивач вважає, що платник податків не може контролювати дії своїх контрагентів та нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Отже, у разі невиконання контрагентами ПрАТ ІРОКС своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. З огляду на викладене позивач вважає, що не вчиняв порушень передбачених п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 та п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. На думку позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства. Покликається на те, що до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій, якими опосередковувався рух товару. Таким чином, в ході перевірки встановлено, що контрагент ПрАТ ІРОКС ПрАТ Львів-Інтуртранс мав взаємовідносини з ТзОВ ОСОБА_1 і К . Перевіркою не ідентифіковано придбання послуг по монтажу системи вентиляції та кондиціонування ПрАТ »Львівінтуртранс» по ланцюгу постачання в інших СГД. Як наслідок, неотримання ПрАТ Львів-Інтуртранс робіт від ТзОВ ОСОБА_1 і К за період березень, квітень 2015 свідчить про відсутність факту подальшої реалізації вищенаведених робіт контрагентам-покупцям, зокрема, позивачу за період березень, квітень 2015 року. Щодо контрагента ПрАТ Воютицький цегляний завод , то відповідач зазначив, що позивач сформував податковий кредит від ПрАТ Воютицький цегельний завод за червень 2015 в сумі 50 000 грн. В свою чергу ПрАТ Воютицький цегельний завод сформува податковий кредит за червень 2015 року на суму ПДВ 50 000 грн. від ТзОВ Ідеал Інвест . Однак, відповідач стверджує, що згідно з інформацією в інформаційних базах даних ДФС, ТзОВ Ідеал Інвест фактично не могло здійснювати операції з купівлі-продажу товарів (робіт/послуг), оскільки відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, відповідач зазначив, що позивач до перевірки не представив накладних, ТТН чи інших документів, які б свідчили про реальний рух товару від ПрАТ Воютицький цегельний завод до ПрАТ ІРОКС у червні 2015 року. З огляду на викладене відповідач вважає, що документами наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг), оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне акціонерне товариство ІРОКС є юридичною особою; код ЄДРПОУ 23958651; місцезнаходження: 79034, Львівська область, місто Львів, вул. Професора Буйка, 17-А; основним видом діяльності є торгівля товарами широкого асортименту (основний), ІНФОРМАЦІЯ_1, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, будівництво житлових і нежитлових приміщень.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 26.04.2017 №1530 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ ІРОКС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ІРОКС (код ЄДРПОУ 23958651) з питань проведення взаємовідносин з ПрАТ Львів-Інтуртранс (код ЄДРПОУ 13829036), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2015 року та ПрАТ Воютицький цегельний завод (код ЄДРПОУ 20804083), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_1 від 19.05.2017 №1593/13-01-14-14/23958651, згідно висновків якого встановлено порушення ПрАТ ІРОКС вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну 349 333,32 грн., в тому числі за березень 2015 на 162 666,66 грн. та за квітень 2015 року на 136 666,66 грн. в частині здійснених взаєморозрахунків з ПРАТ Львів-Інтуртранс , та за червень 2015 року на 50 000,00 грн. в частині здійснення взаєморозрахунків з ПРАТ Воютицький цегельний завод , внаслідок чого занижено ПДВ всього на 349 333,32 грн., в тому числі за березень 2015 року на 162 666,66 грн., за квітень 2015 рок 136 666,66 грн. та за червень 2015 року на 50 000,00 грн.

06 червня 2017 року ПрАТ ІРОКС скерувало на адресу ГУ ДФС у Львівській області заперечення на акт від 19.05.2017 №1593/13-01-14-14/23958651 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ ІРОКС .

14 червня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області надало відповідь на заперечення № 354 від 06 червня 2017 року, викладену у листі № 6877/10/13-01-14-14, в якому зазначило, що заперечення ПрАТ ІРОКС залишено без задоволення, а висновки акту позапланової виїзної документальної перевірки від 19.05.2017 №1593/13-01-14-14/23958651 вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

15 червня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області на підставі акта № 1593/13-01-14-14/23958651 від 19.05.2017 прийняло податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ПрАТ ІРОКС донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 349334, 00 грн., а також штрафні (фінансові) санкції в сумі 87334, 00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПрАТ ІРОКС оскаржило його до суду.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

В основу винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу, зокрема щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між ПрАТ ІРОКС та ПрАТ Інтуртранс , ПрАТ Воютицький цегляний завод .

Відповідач зазначив, що ПАТ ІРОКС мало взаємовідносини з ПрАТ Інтуртранс , яке мало взаємовідносини з ТзОВ ОСОБА_1 і К . Перевіркою не ідентифіковано придбання послуг по монтажу системи вентиляції та кондиціонування ПрАТ »Львівінтуртранс» по ланцюгу постачання в інших СГД. Отже, ПрАТ »Львівінтуртранс» не мало можливості здійснювати роботи по монтажу системи вентиляції та кондиціонування для ПрАТ ІРОКС у березні, квітні 2015 року. Як наслідок, неотримання ПрАТ Львів-Інтуртранс робіт від ТзОВ ОСОБА_1 і К за період березень, квітень 2015, свідчить про відсутність факту подальшої реалізації вищенаведених робіт контрагентам-покупцям, зокрема, позивачу за період березень, квітень 2015 року.

Окрім того, контролюючий орган стверджує, що ТзОВ ОСОБА_1 і К не знаходиться за юридичною адресою, відсутні людські ресурси, господарська база та 25.06.2015 ДПІ у Пустомитівському районі анулювала свідоцтво платника ПДВ. Водночас у УДСБЕЗ ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування № 12014140080003659 від 25.11.2014, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 205, частини 4 статті 185 КК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2014 року, між ПрАТ ІРОКС (Замовник) та ПрАТ »Львівінтуртранс» (Виконавець) укладено Договір підряду, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи по влаштуванню водопроводу та системи каналізації на об'єкті будівництва.

Судом досліджено документи наданні суду щодо проведення взаєморозрахунків з ПрАТ Інтуртранс (ЄДРПОУ 13829036), а саме:

- договір підряду від 02.06.2014 року (арк. 55);

- акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2) за серпень, вересень, грудень 2014 року та березень 2015 року (арк. 94-104, 139-150, 152-155, 156-158, 160-164,166-167, 169-173, 175-176,178-179, 181-183, 185-188, 190-194, 195-198, 199-2013);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року та березень 2015 (форма КБ-3) (арк. 139,142, 145, 148, 151, 155, 159, 163, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 184, 189, 194, 199);

- картки рахунку 6852 за березень 2015 року та за квітень 2015 року ПрАТ Інтуртранс (арк. 57-60, 105-111);

- платіжні доручення по проведенню розрахунків з ПрАТ Інтуртранс за березень, квітень 2015 року (арк. 61-77, 112-125);

- податкові накладні за березень, квітень 2015 року (арк. 78-93, 126-138);

Протягом березня - квітня 2015 року здійснено оплату в сумі 1 796 000 грн відповідно до платіжних доручень: № 636 від 02.03.2015 на суму 58000 грн; № 640 від 03.03.2015 на суму 55000 грн; № 648 від 04.03.2015 на суму 58000 грн; № 660 від 05.03.2015 на суму 50000 грн; № 664 від 06.03.2015 на суму 59000 грн; № 681 від 11.03.2015 на суму 55000 грн; № 699 від 11.03.2015 на суму 59000 грн; № 716 від 12.03.2015 на суму 56000 грн; № 770 від 16.03.2015 на суму 58000 грн; № 786 від 18.03.2015 на суму 58000 грн; № 797 від 19.03.2015 на суму 57000 грн. № 825 від 23.03.2015 на суму 59000грн. № 826 від 24.03.2015 на суму 59 000 грн; № 834 від 26.03.2015 на суму 59000 грн; № 852 від 27.03.2015 на суму 59000 грн; № 858 від 30.03.2015 на суму 59000 грн; № 4366 від 01.04.2015 на суму 58000 грн; № 887 від 03.04.2015 на суму 58000 грн; № 903 від 07.04.2015 на суму 58000 грн; № 911 від 08.04.2015 на суму 58000 грн; №918 від 09.04.2015 на суму 59000 грн; № 933 від 10.04.2015 на суму 59000 грн; № 944 від 15.04.2015 на суму 59000 грн; № 948 від 16.04.2015 на суму 59000 грн; № 4393 від 17.04.2015 на суму 59000 грн. № 956 від 17.04.2015 на суму 58000 грн. № 982 від 22.04.2015 на суму 59000грн. № 990 від 23.04.2015 на суму 58000 грн. № 4411 від 24.04.2015 на суму 59000 грн. № 1002 від 27.04.2015 на суму 59000 грн.

Факт виконання умов договору підряду між ПрАТ ІРОКС та ПрАТ Львів-Інтуртранс підтверджується також карточкою счета 6852 за березень 2015 року та за квітень 2015 року.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується також податковими накладними: № 1 від 02.03.2015, № 2 від 03.03.2015, № 4 від 04.03.2015, №6 від 05.03.2015, № 8 від 06.03.2015, № 11 від 11.03.2015, № 12 від 12.03.2015, № 13 від13.03.2015,№16 від 17.03.2015, № 18 від 18.03.2015, № 20 від 19.03.2015, №23 від 23.03.2015, № 24 від 24.03.2015, № 26 від 26.03.2015, № 28 від 27.03.2015, № 30 від 30.03.2015, № 1 від 01.04.2015, № 4 від 03.04.2015, № 6 від 07.04.2015, № 8 від 08.04.2015, № 11 від 09.04.2015, №12 від 10.04.2015, № 13 від 15.04.2015, № 14 від 16.04.2015, № 18 від 17.04.2015, № 20 від 22.04.2015, № 21 від 23.04.2015, № 23 від 24.04.2015, № 24 від 27.04.2015.

Вище зазначені податкові накладні, виписані ПрАТ Львів-Інтуртранс для ПрАТ Ірокс та включені до складу податкового кредиту зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту за період березень, квітень 2015 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за період березень, квітень 2015 року.

Позивач до матеріалів справи долучив Податкові декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період 2015 року та квитанції №2, що підтверджує факт надсилання декларації за вказаний звітний період (арк.41-53).

Стосовно взаємовідносин ПрАТ ІРОКС із ПрАТ Воютицький цегельний завод то на думку відповідача по договору від 21.05.2015р №2105/1 укладеному між ПрАТ ІРОКС та ПрАТ Воютицький цегельний завод не настали реальні господарські операції, у зв'язку з чим ПрАТ ІРОКС у червні 2015 року безпідставно завищено податок на додану вартість на суму 50 000,00грн.

Судом встановлено, що 21.05.2015 ПрАТ ІРОКС (код ЄДРПОУ 23958651) (Сторона 1) уклала договір № 2105/1 з ПрАТ Воютицький цегельний завод (код ЄДРПОУ 20804083) ( Сторона 2), відповідно до умов якого Сторона 1 інвестує коштив сумі 35000000, 00 грн для модернізації обладнання та виготовлення робочого проекту розробки та рекультивації Північної частини Воютицького (Самбірського) родовища керамічної глини, що належить стороні 2 у тому числі виготовлення, монтаж, доставка і пусконалагоджування комплекту обладнання. Сторона 2 зобов'язується провести модернізацію обладнання та виговити робочий проект розробки та рекультивації Північної частини Воютицького (Самбірського) родовища керамічної глини і розрахуватися із Стороною 1 на умовах даного договору. Сторона 2 по даному договору зобов'язується поставляти Стороні 1 повнотілу цеглу по вартості виходячи із собівартості враховуючи 10% знижку (дисконтну) від вартості повнотілої цегли, що діє на момент поставки. (арк.38-41).

На виконання умов договору № 2105/1 від 21.05.2015 в червні 2015 року ПрАТ ІРОКС перерахувало кошти за робочий проект ПрАТ Воютицький цегельний завод в розмірі 300000, 00 грн в тому числі ПДВ 50000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1347 від 30.06.2015 на суму 57000, 00 грн, № 4571 від 30.06.2015 на суму 343000,00 грн. (арк. 31, 32).

Зокрема, що стосується взаємовідносин ПрАТ ІРОКС із ПрАТ Воютицький цегельний завод , то позивач долучив до матеріалів справи наступні документи:

- карточка счета 631 за червень 2015 року (арк. 36);

- платіжні доручення за червень 2015 року (арк. 30, 32);

- податкові накладні (арк. 31, 33)

- розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (арк.34-35).

В додатку 5 декларації з ПДВ за червень 2015 року ПрАТ ІРОКС по контрагенту ПрАТ Воютицький цегельний завод відобразило податковий кредит на суму ПДВ - 50 000, 00грн.

30.06.2015 ПрАТ ІРОКС направило листа ПрАТ Воютицький цегельний завод за № 931/1, відповідно до якого повідомило про зміну призначення платежу згідно платіжних доручень від 30.06.2015 з оплати за робочий проект на попередню оплату за цеглу.

31.10.2015 ПрАТ Воютицький цегельний завод провів розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №4 від 30.06.2015 за №1 зі зміною номенклатури та податкової накладної №5 від 30.06.2015 за №7 зі зміною номенклатури. Вищезгадані коригування відображені в розділі II додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2015 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (норми кодексу у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачено пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається із наданих позивачем письмових доказів, у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з переліченими вище контрагентами, які відображені у належних первинних документах.

Окрім того суд звертає увагу, що основними мотивами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за період, що перевірявся, є податкова інформація. Зміст цієї узагальненої інформації зводиться до того, що контрагенти позивача мали взаємовідносини з контрагентами, які фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у них майна та інших матеріальних, економічно необхідних ресурсів для здійснення операцій з виконання робіт та послуг.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів контрагентів позивача за юридичною адресою не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодою із вказаними контрагентам у момент їх укладення та виконання.

Більше того, на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення мети власної господарської діяльності, належним чином зареєстровані, що доводить достатній об'єм правоздатності останнього для укладення спірної угоди.

Твердження відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємств як платників податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність.

Крім того, у комерційній діяльності виконання робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Сама собою наявність або відсутність окремих документів або помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

ПК України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу.

Відтак, суд вважає висновки податкового органу, щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами неправомірними, оскільки інформація, якою відповідач обґрунтовує свою позицію, фактично вибрана з різних актів в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно з вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків, щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Натомість, факт укладення договорів, та здійснення господарських операцій між позивачем та його відповідними контрагентами підтверджено належними первинними документами, що відповідають вимогам бухгалтерського обліку, на даних якого гуртуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, суд зазначає, що доводи, якими податковий орган мотивує висновки акту перевірки є неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно з рішенням Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Однак, податковий орган не надав доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу надання послуг певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам послуг.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені названого контрагента, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, податковою інспекцією не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Натомість, на спростування доводів податкового органу позивачем, серед іншого, надано письмові докази на підтвердження наявності ділової мети та факту здійснення господарської діяльності.

При цьому, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Відносно посилання відповідача на матеріали досудового розслідування № 12014140080003659 від 25.11.2014, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 205, частини 4 статті 185 КК України, суд зазначає наступне:

Факт проведення досудового розслідування № 12014140080003659 від 25.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме протоколи допиту керівника ТзОВ ОСОБА_1 і К ОСОБА_3, не є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин, викладених в ОСОБА_1 перевірки. При цьому, відповідач не надав суду відомості щодо наявності вироку суду, який би набрав законної сили, щодо фактів протиправності створення і діяльності ТзОВ ОСОБА_1 і К .

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ПрАТ ІРОКС мало взаємовідносини з ПрАТ Інтуртранс , а досудове розслідування проводиться щодо керівника ТзОВ ОСОБА_1 і К ОСОБА_3, який був контрагентом ПрАТ Інтуртранс . Зокрема з наведеного слідує, що досудове розслідування проводиться щодо контрагента контрагента. Отже, проведення досудового розслідування проводиться щодо контрагента з яким ПрАТ ІРОКС не мало взаємовідносин та не здійснювало господарську діяльність, а отже не формувало дані податкового обліку.

З огляду на викладе, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов до висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов до задоволення.

Згідно з статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № НОМЕР_1 від 15.06.2017.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 6550 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 03 копійки сплаченого судового збору на користь Приватного акціонерного товариства "ІРОКС".

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський