Рішення

від 20.07.2017 по справі 922/1459/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р.Справа № 922/1459/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онко Дженерікс", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариств "Фармстандарт-Біолік", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за дов. б/н від 10.02.17 року;

відповідача: ОСОБА_2 за дов. №77 від 23.06.17 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Онко Дженерікс", м.Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки продукції №25/09-14 від 25.09.2014р., укладеного між сторонами даного спору, на загальну суму 1 248 509,54 грн., з яких: 568 602,30 грн. основного боргу, 179 273,19 грн. пені, 41 889,26 грн. 3% річних та 458 744,79 грн. інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2017р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1459/17 та розгляд справи призначено на 24.05.2017р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2017р. розгляд справи було відкладено на 21.06.2017р.

Позивач подав через канцелярію суду заяву (вх. №19139 від 12.06.2017) про збільшення позовних вимог, за якою представник позивача просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" заборгованість 2409924,76 грн., з яких 1709129,06 грн. -основана сума боргу; 179938,21 грн. - пеня; 43593,86 грн. - сума 3% річних; 477263,63 грн - інфляційні втрати. Також просив стягнути судовий збір у розмірі 33148,9 грн.

Представником відповідача, через канцелярію суду подано заяву про застосування строків позовної давності (вх.№18036 від 31.05.2017) та клопотання про витребування доказів (вх.№18041 від 31.05.2017), за змістом якого просить суд витребувати у ТОВ "Онко Дженерікс" копії наступних документів: Довіреність на отримання ТМЦ що відноситься до договору поставки №25/09-2014 від 25 вересня 2014 року; товарно-транспортну накладну на перевезення товару зазначеного у видатковій накладній №9 від 20.10.2014.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2017 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх.№19139 від 12.06.2017) та задоволено заявлене позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору у справі за межами двумісячного строку встановленого ст.69 ГПК України.

07.07.2017 до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про збільшення позовних вимог (вх.№22123).

10.07.2017 позивачем до суду подані пояснення на відзив відповідача (вх.№22214).

Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

У судових засіданнях 21.06.2017 та 17.07.2017 судом оголошувалась перерва до 20.07.2017 11:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2017 позовні вимоги підтримав в редакції заяви про збільшення позовних вимог (вх.№19139), просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.Вказував на те, що за умовами Додатку №1 від 25.09.014 до додаткової угоди №1 до договору поставки №25/09-2014 від 25.09.2014 сторонами було погоджено знижку від фіксованої ціни товару при виконанні Покупцем обов'язку по виборці препаратів, яка складає 1 140 526,76 грн. з урахуванням 7% ПДВ. Знижка була надана на підставі Акту№1 від 02.12.2014, що був підписаний сторонами договору, а тому збільшення позивачем основного боргу без урахування зазначеної знижки є неправомірним, та такими, що суперечать положенням ч.2 ст.632 ЦК України. Враховуючи ту обставину, що позивачем за заявою про збільшення позовних вимог було збільшено основий борг на розмір знижки 1 140 526,76 грн., відповідач також заперечує проти нараховних позивачем штрафних санкцій, процентів та інфляційних втрат. Подану раніше заяву про застосування строків позовної давності (вх.№18036 від 31.05.2017) представник відповідача у судовому засіданні не підтримав.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів, відмовляє в його задоволенні, оскільки позивачем 23.05.2017 р. було надано до суду супровідним листом (вх. №16702) копію довіреності на отримання ТМЦ №1431 від 20.10.2014, яка долучена до матеріалів справи (арк.48), крім того, у поясненнях на відзив відповідача (вх.№22214 від 10.07.2017) позивач повідомив про відсутність товарно - транспортної накладної на перевезення товару.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, суд встановив наступне.

25.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" (надалі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНКО ДЖЕНЕРІКС" (надалі - Замовник) було укладено договір на поставку продукції №25/09-14 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити готові лікарські засоби (медтовар) в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаних в видаткових накладних.

Згідно з п.5.1. Договору постачання товару здійснюється за рахунок Продавця на склад Покупця: м. Харків, Помірки.

Відповідно до п.5.2. Продавець передає медтовар уповноваженому представнику Покупця разом з видатковою накладною на дану партію медтовара та документами, що задовільняють якість товару, а представник Покупця власним підписом на видатковій накладній встановлює факт отриманя від Продавця зазначеного в видатковій накладній медтовару та документів, що відносяться до нього.

Пунктом 5.3. Сторони встановили, що видаткова накладна (з підписом представника) на конкретну партію медтовару є одночано документом, підтверджуючим факт передачі Продавцем Покупцю вказаного у видатковій накладній медтовару та є також платіжним документом, згідно якого медтовар повинен бути сплачений в обумовлений сторонами строк.

Цей Договір набирає чинність з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2014р.(п.9.2.). Закінчення строку дії Договру не звільняє сторін від відповідальності за його неповне або часткове виконання. (п.9.3.)

Згідно з п.6.1. Договору Продавець відпускає Покупцю готові лікарські засоби на умовах відстрочення платежу 60 календарних днів з моменту поставки.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1978363,85 грн.( разом з НДС 7%), що підтверджується видатковою накладною №9 від 20.10.2014 (а.с.19), а також довіреністю на отримання ТМЦ №1431 від 20.10.2014, яка була видана водію ОСОБА_3 (а.с.48).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні")

Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна №9 від 20.10.2014, яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Крім того, відповідно до пунктів 2, 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 № 3-77гс15.

Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар на суму 1 978 363,85 грн.

За отриманий товар відповідач мав розрахуватися протягом 60 календарних днів з моменту поставки йому товару 20.10.2014р., а саме до 21.12.2014р.

Поряд із цим, суд не може погоджується із позицією позивача, викладеною ним у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.63), за змістом якої сума основного боргу була збільшена позивачем на розмір знижки 1 140 526,76 грн. у зв'язку із невиконання відповідачем умов Договору поставки №25/09-2014 від 25.09.2014 в частині повної оплати товару, та наслідком чого є втрата відповідачем передбаченої Додатковою угодою №1 від 25.09.2014р. до Договору на поставку продукції №25/09-2014 від 25.09.2014р. знижки.

Відповідно до п.2 Додатку №1 до Додаткової угоди №1 к договору поставки від 25.09.2014 визначений обов'язок Продавця з виплати знижки, встановленою цим положенням при виконанні Покупцем умов , передбачних Договором №25/09-2014.

Відповідно до Додаткової угоди №1, сторони встановили, що при виконанні Покупцем обов'язку по виборці препаратів зазначених в Таблиці №1, Продавець надає Покупцю знижку від фіксованої відпускної ціни.

Згідно Таблиці №1 наведеної у Додатку №1 розмір знижки на перпарат Доксолік концентрат для розчину для ін'єкцій/інфузій, 2мг/мл по 25 мл. у флаконі; по 1 фалкону у пачці, якиє є предметом поставки за видатковою накладною №9 від 20.10.2014р. складає 57,65%. Знижка розраховується від загальної вартості закуплених товарів, з урахуванням ПДВ.

Знижка надається на підтаві Акту, що підписується сторонами (п.3 Додатку).

З огляду на наведені умови у Додатку №1 сторонами було складено та підписано Акт №1 (арк.20-21) від 02.12.2014р. про надання знижки до Додаткової угоди №1 до договору поставки №25/09-2014 від 25.09.2014р. пунктом 1 якого сторони встановили, що умови Додаткової угоди №1 за період з 03.11.2014р. по 28.11.2014 вважаються виконаними та п.3 визначили розмір знижки на отриманий Покупцем товар у розмірі 1 140 526,76 грн. з урахування 7% ПДВ.

Таким чином, наведені положення детально визначають умови та порядок надання Покупцю знижки на товар, можливості відзиву в односторонньому порядку наданої знижки, наведених у додатках до Договору умови не передбачаються.

Відповідно до ч.2 ст.189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору.

В контексті частини 2 ст.190 ГК України передачено, що вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Частиною 2 ст.632 ЦК Українив изначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" виконано обов'язок, відносно вибору необхідної кількості та номенклатури товару, як це передачено положенням Додатку №1. Вказані обставини підтверджуються підписаним між сторонами Актом №1 про надання знижки.

За таких обставин, суд вважає , що збільшення позивачем суми основного боргу без урахування визначеної сторонами договору знижки 1 140 526,76 грн. є безпідставним, та таким, що не відповідає умовам договору та дійсним обставинам справи.

Як було зазанчено вище, за отриманий товар відповідач мав розрахуватися протягом 60 календарних днів з моменту поставки йому товару 20.10.2014р., а саме до 21.12.2014р.

Позивач наголошував на тому, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 269 235,06 грн., що підтверджується банківською випискою по поточному рахунку позивача від 07.05.2015 (а.с.41) та з якої вбачається, що часткова оплата товару була здійснена саме за накладною №9 від 20.10.14.

Відтак, у відповідача, із врахуванням встановленої Актом №1 знижки 1 140 526,76 грн. виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар на суму 568 602,3 грн.

За таких обставин, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Так, із врахуваннням знижки, встановленої Актом №1, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки продукції № 01/09/12 від 25.09.2014 підлягають частковому задоволенню у розмірі 568 602,3 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов'язання за Договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р.

В рекомендаціях Верховного суду України від 03.04.1997р. N 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховуються на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

Судом було з'ясовано, що позивачем за змістом заяви про збільшення позовних вимог (вх.№19139, а.с.63-65) було здійснено розрахунок 3% річних в сумі 43593,86 грн. та інфляційних втрат в сумі 477263,63 грн. починаючи з 20.12.2014 по 05.05.2017.

Проте, п.6.1. Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно положення ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зважаючи на те, що товар за видатковою накладною№9 був поставлений відповідачу 20.10.2014, прострочення оплати товару за договором розпочалося з 21.12.2014.

Суд зазначає, що право нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає у кредитора з наступного дня, після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань.

З урахуванням рекомендацій викладених у 1.12 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", враховуючи те, що судом позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу визнані частково, у зв'язку із цим підлягає також корегуванню судом нараховані позивачем на суму основного боргу (з урахуванням знижки) 3% річні та інфляційні втрати.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині (з урахуванням знижки) підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.12.2014 р. по 30.04.2017 р. в сумі 40285,08 грн. та в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з січня 2015 р. по квітень 2017 р. в сумі 391733,17 грн.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, судом здійснено перерахунок пені (з урахуванням знижки) та встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 139112,84 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити в звязку з безпідставністю та необґрунтованістю її нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 096,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 254, 258, 261, 267, 526, 611, 612, 623-629, 631, 662, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 54, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК" (61070, м. Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНКО ДЖЕНЕРІКС" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 34456740) основну суму заборгованості в розмірі 568602,3 грн., інфляційні втрати в розмірі 391733,17 грн., 3% річних в розмірі 40285,08 грн., пені в розмірі 139 112,84 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 17 096,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 25.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_4