Постанова

від 20.07.2017 по справі 804/9977/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2017 рокусправа № 804/9977/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

за участю представника відповідача Вергун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТО на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі № 804/9977/14 за позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТО про накладення арешту на рахунки платника податку,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась із позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила про застосування арешту коштів ТОВ ВЕТО на розрахункових рахунках на підставі ст. 94 ПК України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року позов задоволено. Накладено арешт на кошти ТОВ ВЕТО , що знаходяться на рахунках 26005000782761 ( ОЩАДБАНК м. Дніпро), 2604130320201 (ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО ), 2600730320201 (ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО ), 2602930320201 (ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО ), 26063050700152 (Приват Банк), 26007050700152 (Приват Банк), 26052050700129 (Приват Банк), 2610630320203 (ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО ).

Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт вказав, що арешт коштів платника податків, які знаходяться на рахунках у банках, з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, на підставі ст.. 94 ПК України здійснюється судом після прийняття рішення керівника органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна платника податків. Оскільки таке рішення вже втратило свою дію, то й накладення арешту на кошти є безпідставним.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити, а постанову скасувати з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11 липня 2014 року начальником Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було видано наказ №779 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ВЕТО (а.с. 9-10).

14 липня 2014 року головним державним ревізором - інспектором Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Величко М.О. було складено акт № 2478/2203/32653295, відповідно до якого ним, з метою проведення перевірки, було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ ВЕТО для вручення наказу на проведення перевірки та направлення на проведення даної перевірки. Проте, працівниками ТОВ ВЕТО посадових осіб Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська не було допущено до проведення перевірки (а.с. 8).

У зв'язку з відмовою ТОВ ВЕТО у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, заступником начальник Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська на підставі ст. 94 Податкового кодексу України прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 15.07.2014 року (а.с. 6).

На підставі цього рішення та відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України податковий орган в той же день звернувся до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на рахунки платника податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 94.6 статті 94 ПКУ підстав для застосування арешту коштів ТОВ ВЕТО з огляду на те, що відповідач безпідставно не допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки за наявності законних підстав згідно із правомірним наказом керівника.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Арешт коштів передбачений у пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України і адміністративний арешт майна платника податків, передбачений ст. 94 ПК України, є різними видами арешту, які відрізняються за метою, підставами, об'єктом арешту та процедурою застосування.

Згідно пункту 94.6. ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

94.6.1. платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

94.6.2. іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Слід зазначити, що за змістом ст. 94 ПК України, метою адміністративного арешту майна платника податків є забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначених законом. Підставами для застосування такого арешту майна є обставини які безпосередньо не пов'язані з погашенням податкового боргу, зокрема передбачені в пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України - у разі коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. Адміністративний арешт майна (повний або умовний) відбувається за рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника) за наявності обставин визначених у п. 94.2 ст. 94. ПК України. Водночас, якщо під час реалізації адміністративного арешту майна виникає потреба в арешті коштів, такий арешт застосовується виключно судом.

На виконання положень ст. 94 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України № 568 від 10.10.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1839/24371, затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (далі - Порядок).

Відповідно до п. 7.1 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Згідно з п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, здійснюється після прийняття рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на зазначені вимоги ПК України та Порядку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що для звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків з підстав, передбачених п. 94.2 ст. 94. ПК України необхідною умовою є прийняття керівником податкового органу рішення про застосування арешту майна, і арешт коштів в цьому випадку є складовою арешту майна платника податків, отже, ці дії є взаємопов'язаними.

Як встановлено судом, заступником начальник Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська 15.07.2014 року було прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ВЕТО . Після прийняття цього рішення позивач також подав до суду даний позов про арешт рахунків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.19.1 статті 94 ПК України передбачено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку, зокрема, з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Разом з тим, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року у справі № 804/9979/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2017 року, подання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ТОВ ВЕТО про підтвердження адміністративного арешту майна - повернуто заявнику.

Враховуючи викладене, оскільки на час розгляду справи рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 15.07.2014 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке є підставою для накладення арешту на рахунки платника податків на підставі ст.. 94 ПК України, втратило чинність, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на рахунки платника податків.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув і безпідставно задовольнив позов.

Отже, за наведених обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі досліджено обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення невірного рішення і відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТО - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі № 804/9977/14 скасувати.

У задоволенні позовних вимоги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТО про накладення арешту на рахунки платника податку - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТО понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1339,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко