Рішення

від 24.07.2017 по справі 468/686/17-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/686/17-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участі секретаря - Цегельник Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.09.2008 року між ВАТ „Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ Сведбанк ) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1402/0908/88-004, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12000 доларів США. В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору ВАТ Сведбанк 26.09.2008 року уклав договір поруки №1402/0908/88-004-Р-1 з ОСОБА_2, яка взяла на себе зобов'язання відповідати солідарно в повному обсязі за невиконання або несвоєчасне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.

Між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25.05.2012 року був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за даним кредитним договором.

В свою чергу, 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором №1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 і ПАТ «Альфа-Банк» набуло прав кредитора ОСОБА_1 за вказаним договором.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість. Позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитом станом на 15.03.2017 року в розмірі 4011,54 доларів США.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що не має зобов'язань перед позивачем, оскільки безпосередньо з позивачем жодних договорів не укладав, вважає, що позивач придбав право вимоги до нього за незначну суму і не може вимагати повернення кредиту на свою користь. Вказує на непрозорість умов кредитного договору, оскільки графік погашення кредиту фактично не відповідав умовам, вказаним в тексті договору і передбачав погашення кредиту та процентів шляхом сплати по 100 доларів США щомісяця протягом 10 років і відповідач переважно за умовами цього графіка погашав заборгованість. В подальшому через ріст курсу долара США відповідач почав несистематично погашати кредит.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, підтримала позицію співвідповідача.

Вислухавши пояснення відповідачів, дослідивши наявні у справі матеріали (дані про курс валют; копію кредитного договору № 1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року з додатком; копію заяви-анкети на отримання кредиту від 12.09.2008 року; копію договору поруки № 1402/0908/88-004-Р-1 від 26.09.2008 року; розрахунок заборгованості; копію вимоги ПАТ Альфа Банк про досудове врегулювання спору від 10.05.2017 року; копію реєстру № 245 рекомендованих почтових відправлень від 11.05.2017 року; копію договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року; копію акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року; копію договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року; копію акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року; виписку з реєстру боржників; копію вимоги про дострокове повернення кредиту станом на 24.07.2015 року; повідомлення ПАТ Альфа-Банк від 16.08.2012 року №57239-23-б/б; копію звернення ОСОБА_1 від 01.10.2014 року; цивільну справу №468/1353/15-ц; оригінал кредитної справи ОСОБА_1 №1402/0908/88-004; відомості про офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 24.07.2017 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 26.09.2008 року між ВАТ „Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ Сведбанк ) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1402/0908/88-004, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12000 доларів США на строк з 26.09.2008 року по 24.09.2018 року. Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно з п. 3.1 позичальник зобов'язався погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на відповідний позичковий рахунок щомісяця через касу банку згідно з Додатком №1.

За п.3.3 проценти за користування кредитом підлягали сплаті позичальником щомісяця в період з 1 по 10 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на відповідний рахунок для процентів.

П. 3.9 договору передбачав можливість банку вимагати дострокового повернення кредиту та процентів через порушення позичальником строків платежів.

В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору ВАТ Сведбанк 26.09.2008 року уклав договір поруки №1402/0908/88-004-Р-1 з ОСОБА_2, яка взяла на себе зобов'язання відповідати солідарно за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.

Відповідно до п.10 договору поруки строком припинення поруки є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором №1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 і ПАТ «Дельта Банк» набуло прав кредитора ОСОБА_1 за вказаним договором. Відповідно до виписки ПАТ «Сведбанк» , яка міститься в кредитній справі позичальника, списана ПАТ Сведбанк сума заборгованості у зв'язку з продажем ПАТ Дельта Банк 25.05.2012 року кредитної заборгованості відповідача становить 7596,73, а тому саме право вимоги на таку суму отримав новий кредитор ПАТ Дельта Банк , при цьому, валютою кредитного зобов'язання позичальника були долари США.

15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором № 1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 і ПАТ «Альфа-Банк» набуло прав кредитора ОСОБА_1 за вказаним договором. Відповідно до додатку до даного договору новий кредитор придбав право вимоги до позичальника станом на 15.06.2012 в розмірі: 7496,70 - тіла кредиту, 36,08 - непогашених процентів. Дані суми вказані в додатку у валюті кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом, що є підставою для стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитом.

Заборгованість відповідачів згідно з розрахунками позивача станом на 15.03.2017 року становить 4011,54 доларів США.

Зі ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За такого, до позивача, як до нового кредитора відповідача перейшли права вимоги за кредитним договором №1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року в межах зобов'язань та сум, які існували на момент переходу прав та які вказані у відповідних додатках до договорів про відступлення прав вимоги та у виписках ПАТ «Сведбанк» про розмір зобов'язання позичальника на час відступлення.

За наданим позивачем розрахунком заборгованість позичальника станом на 15.03.2017 року становить 4011,54 доларів США, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Відповідачем не надано доказів того, що він не має заборгованості перед кредитором або що розмір такої заборгованості є меншим.

Суд визнає необґрунтованою позицію позичальника, що він відповідно до Додатку №1 до кредитного договору (який має назву Графік погашення кредиту та сплати процентів ) мав щомісяця сплачувати на погашення кредиту та процентів лише по 100 доларів та повністю виконати таким чином за 10 років свої зобов'язання за кредитним договором.

Сплата сум в таких розмірах протягом строку вказаного в графіку погасила б лише суму тіла кредиту в розмірі 12000 доларів США.

Незважаючи на назву Додатку №1 до кредитного договору, умови такого графіку та щомісячні платежі за кредитом мають визначатись з врахуванням положень самого кредитного договору №1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року. Та, як вказано вище, зі змісту п. 3.1 кредитного договору слідує, що графік в Додатку №1 визначає лише порядок погашення заборгованості за кредитом (тілом кредиту).

Умови ж та порядок розрахунку процентів за користування кредитом, які відповідно до п. 1.3 кредитного договору становлять 12,5%, визначені в п. 3.2, 3.3, 3.6 кредитного договору.

За такого позичальник має перед кредитором заборгованість в сумі 4011,54 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на 24.07.2017 року становить 103858,77 грн. (4011,54 х 25,89). Вирішуючи вимогу позивача про стягнення заборгованості за кредитом в іноземній валюті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За такого, за загальним правилом суми заборгованості в іноземній валюті мають стягуватись судом в гривнях за офіційним курсом на день стягнення.

Виключенням з даного правила є умови, визначені в правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові №6-1680цс15 від 10.02.2016 року, згідно з якою якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Тобто, для можливості стягнення кредитної заборгованості в іноземній валюті без визначення гривневого еквівалента необхідна одночасна наявність двох обставин: положення кредитного договору, які передбачають виконання зобов'язання безпосередньо в іноземній валюті та наявність у кредитора відповідних індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України. Наявність таких обставин відповідно до положень ст. 60 ЦПК України має довести позивач, який просить стягнення боргу в іноземній валюті. При цьому, дійсно зі змісту спірного кредитного договору слідує, що позичальник свої зобов'язання по поверненню кредиту мав виконувати в іноземній валюті, проте позивач всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів наявності в нього на момент придбання права вимоги за кредитом та на час розгляду справи в суді відповідних ліцензій, які б дали суду відповідно до процитованої вище правової позиції можливість стягнути заборгованість за кредитом в іноземній валюті без визначення гривневого еквіваленту.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті в сумі 103858,77 грн.

Вирішуючи вимоги позивача до поручителя ОСОБА_2 про необхідність солідарного стягнення разом з позичальником заборгованості за кредитним договором суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, суд вважає, що умови п.10 договору поруки №1402/0908/88-004-Р-1 від 26.09.2008 року, згідно з якими строком припинення поруки є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, не містять конкретного строку дії поруки, оскільки зі змісту ст.ст. 251-252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За такого договір поруки №1402/0908/88-004-Р-1 від 26.09.2008 року не містить визначеного строку дії поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При цьому, з матеріалів цивільної справи №468/1353/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слідує, що кредитор прийняв рішення про дострокове погашення кредиту (змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання), направивши відповідну вимогу позичальнику та поручителю 04.08.2015 року, визначивши строк виконання основного зобов'язання через 30 календарних днів після направлення даної вимоги (а.с. 19-21 цивільної справи №468/1353/15-ц). Тобто з 04.09.2015 року протягом шести місяців (до 04.02.2016 року) кредитор мав право звернутись з відповідною вимогою про погашення заборгованості поручителем, в протилежному випадку зобов'язання за договором поруки припинилися і позивач втратив право вимоги до поручителя.

Такі висновки суду випливають з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 року справа № 6-155цс13, яка є обов'язковою для суду.

При цьому, відповідно до іншої правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року справа № 6-2056цс15, в межах вказаного шестимісячного строку кредитором має бути подано саме позов до поручителя.

Проте з позовом до поручителя, який є предметом даного судового розгляду, позивач звернувся 26.05.2017 року (відповідно до відмітки відділення зв'язку на конверті), тобто за межами визначеного вище шестимісячного строку, а тому позивач втратив право вимоги до поручителя.

Не змінює вказаних висновків суду і той факт, що позивач звертався раніше з подібним позовом до позичальника та поручителя в межах шестимісячного строку (справа №468/1353/15-ц), оскільки така позовна заява була ухвалою Баштанського районного суду від 01.03.2017 року залишена без розгляду, дана ухвала не була оскаржена та набрала законної сили.

Вказаний вище шестимісячний строк не підлягає зупиненню, перериванню чи поновленню та залишення без розгляду попереднього позову жодним чином не впливає на позов, поданий до поручителя після спливу визначеного ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку та не дає суду правових підстав для задоволення такого позову до поручителя.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову та стягнення з позичальника ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованості за кредитним договором №1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року в гривневому еквіваленті сумі 103858, 77 грн. та судового збору в розмірі 1600 грн.

В задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк до поручителя ОСОБА_2 належить відмовити.

На підставі ст.ст. 512; 526; 533; 559 ч.4; 1054 ч.1 ЦК України та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором №1402/0908/88-004 від 26.09.2008 року в сумі 103858 (сто три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк 1600 (одну тисячу шістсот) гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

суддя: