Ухвала

від 09.06.2017 по справі 369/3266/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3266/17

Провадження № 4-с/369/61/17

УХВАЛА

Іменем України

09.06.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

секретаря Раситюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1, зацікавлені особи: Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних виробів на постанову про арешт майна боржника,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою про постанови про арешт майна боржника.

Свої вимоги скаржник мотивував тим, що 10.03.2017 р. ОСОБА_1 було отримано постанову про арешт майна боржника (надалі - Постанова), винесену 21.02.2017р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 1.В. в межах виконавчого провадження №52068149. Це виконавче провадження, як встановлено зі змісту Постанови, здійснюється на виконання виконавчого листа №2-3586/2010, виданого 05.04.2011р. Києво-Святошинським районним судом Київської області, на користь стягувача - ТОВ Завод залізобетонних виробів (код за ЄДРПОУ 01731326).

Боржник вважає, що постанова є такою, що винесена всупереч приписам чинного законодавства та порушує його права як сторони виконавчого провадження внаслідок наступного.

Боржникові до моменту отримання Постанови взагалі не було відомо про наявність виконавчого провадження №52068149. Відповідно про інформацію про його відкриття Боржник отримав лише внаслідок ознайомлення з матеріалами цього провадження вже після одержання Постанови.

Під час ознайомлення 17.03.2016 р. з матеріалами виконавчого провадження представником Боржника було встановлено, що державним виконавцем ще 30.08.2016 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52068149. При цьому у п.2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження було зазначено про вимогу до Боржника добровільно виконати виконавчий лист у 7-денний термін з дня винесення постанови, про що надати документальне підтвердження до відділу.

Матеріали виконавчого провадження не містять жодної інформації чи підтвердження направлення постанови про його відкриття Боржникові, а тим більше - про вручення Боржнику вказаного документу.

Відповідно, Боржник, як указано вище, не був обізнаний про наявність даного виконавчого провадження, а за відсутності направлення йому постанови про відкриття не мав жодної об'єктивної можливості здійснити виконання указаної в цій постанові вимоги про добровільне виконання виконавчого документу.

Отже, бездіяльність державного виконавця в частині неповідомлення Боржника про відкриття виконавчого провадження та можливість добровільно виконати виконавчий документ призвела до необгрунтованого виконання цього документу в примусовому порядку, складовою частино чого є накладення арешту на майно Боржника.

Відповідно, необхідність у накладенні арешту на все рухоме та нерухоме майно Боржника в силу припису ч.1 ст.56 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на дату винесення Постанови (тобто для забезпечення реального виконання рішення) є прямим наслідком порушення державним виконавцем права Боржника здійснити добровільне виконання рішення суду. У зв'язку з цим арешт майна і, відповідно. Постанова так само є такими, що порушують законні права Боржника під час здійснення виконавчого провадження.

Заявник ОСОБА_3Є, вважає, що зміст постанови суперечить ч.З ст.56 Закону, яким передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У вступній частині Постанови вказано, що згідно виконавчого листа стягненню підлягають сума основного боргу в розмірі 5 104 781, 06 грн, сума судового збору в розмірі 1700 грн та сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн (разом 5 106 601, 06 грн). Відповідно до ч. 4 ст.27 Закону, (в редакції станом на дату винесення Постанови) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Витрати виконавчого провадження або штрафи державним виконавцем на момент накладення арешту не визначалися, і, відповідно, до суми стягнення, для забезпечення якої накладено арешт не входять. Таким чином. Постановою міг бути накладений арешт на майно Боржника в сумі, що дорівнює 5 617 261, 17 грн. Однак у резолютивній частині Постанови указано, що арешт накладений у межах суми, яка визначена державним виконавцем у розмірі 56 617 661, 17 грн , тобто в розмірі, який більше ніж у 10 разів перевищує суму стягнення та виконавчого збору, взяті разом.

Ця обставина не тільки порушує пряму вказівку закону, але й призводить до повного нехтування правами Боржника, неможливості вжити адекватних заходів для виконання Постанови за будь-яких умов.

Все викладене вище свідчить, що Постанова про арешт майна боржника є явно беззаперечно незаконною, її винесення є прямим наслідком порушення прав ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, а її існування продовжує призводити до подібних же порушень, що є підставою для скасування Постанови.

Як вже було вказано, фактично про порушення своїх прав як сторони виконавчого провадження в повному обсязі Боржник зміг дізнатися лише після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, яке відбулося 17.03.2017р. (в приймальний день та час відділу примусового виконання рішень, де працює державний виконавець). Відповідно, оскарження Постанови здійснюється Боржником у межах 10-денного строку з указаного дня, що, на думку Боржника, є цілком поважною підставою для поновлення строку на подання скарги на Постанову (за умови, що суд вважатиме такий строк пропущеним). У такому випадку викладені вище обставини Боржник просить вважати клопотанням про поновлення строку на подання скарги на Постанову.

Тому просив скасувати постанову про арешт майна боржника від 21.02.2017 р., винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №52068149. яке здійснюється для виконання виконавчого листа №2-3586/2010, виданого 05.04.2011р. Києво-Святошинським районним судом Київської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних виробів (код за ЄДРПОУ 01731326).

В судовому засіданні представник заявника просив задовольнити скаргу у повному обсязі.

Представник заінтресесованої особи заперечував проти задоволення скарги.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслали до суду письмові заперечення та просили розглядати справу без їх участі.

Вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

Згідно вимог ст. 385 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання позовної заяви може бути поновлено судом.

Як вбачається із матеріалів справи, заявником ОСОБА_1 10.03.2017 року було отримано постанову про арешт майна боржника, винесену 21.02.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територвальногт управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №52068149.

Суд вважає за можливе поновити пропущений заявником строк для звернення до суду із скаргою на постанову про арешт майна боржника, оскільки наведені заявником у скарзі причини визнає поважними.

При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Розглядаючи скаргу по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 1 листопада 2010 року заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-банк до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-банк задоволено у повному обсязі та ухвалено стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача суму заборгованості по кредиту в розмірі 5 104 781,06 грн., 1 700 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вказане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 21.03.2011 року.

05 квітня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 2-3586/10. Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 30527518 по примусовому виконанню виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-3586/10 від 05.04.2011 року.

06 березня 2012 року між стягувачем та боржником ОСОБА_3 було укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження. 06 квітня 2012 року мирову угоду було визнано Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Відповідно до умов укладеної мирової угоди сторони встановили, що станом на дату укладення мирової угоди заборгованість боржника становить 4 000 982,08 грн., з яких 3 999 162,08 грн. - заборгованість за кредитним договором, 1 700 грн. - сума сплаченого судового збору, 120 грн. - сума сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. При цьому, боржник зобов'язався добровільно, протягом 24 місяців, сплатити стягувану вказану суму заборгованості за наступним графіком.

Оскільки, ОСОБА_3 прийняті на себе зобов'язання в добровільного порядку не виконував, керуючись пунктом 8 визнаної судом мирової угоди, яким передбачено, що у випадку невиконання боржником її умов, публічним акціонерним товариством Комерційний банк Актив-банк має право на пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди про примусового виконання, 03 липня 2013 року заявник подав до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаної ухвали від 06 квітня 2012 року.

В подальшому 01.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбімаркет та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Актив-банк було укладено Договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні, відповідно до якого Банк передав ТОВ ФК Арбімаркет права вимоги за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 р., що був укладений між Банком та ОСОБА_1, а також за договором поруки, що був укладений між Банком та ОСОБА_3.

Згідно з Договором № 12/10-3 про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 12.09.2014 р. права вимоги за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 р. були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІТТ-МЕНЕДЖМЕНТ , що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду УКРІНВЕСТБУД недиверсифікованого виду закритого типу.

Ухвалою Києво-Святошинського району Київської області від 17 жовтня 2014 року замінено стягувана Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Актив-Банк на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІТТ-МЕІіЕДЖМЕНТ , що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду УКРІНВЕСТБУД недиверсифікованого виду закритого типу, у виконавчому провадженні за мировою угодою, визнаною згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-3586/2012 року від 06 квітня 2012 року, боржник ОСОБА_3, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-банк до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

23.03.2016 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ІТТ-МЕНЕДЖМЕНТ , що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду УКРІНВЕСТБУД недиверсифікованого виду закритого типу (Кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ , ідентифікаційний код юридичної особи - 01731326 (Новий Кредитор), було укладено Договір № 23/03-6 про відстуилення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні, відповідно до якого Кредитор передав Новому кредитору права вимоги за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007р., що був укладений між ПАТ КБ АКТИВ-БАНК та ОСОБА_1.

Відповідно до умов Договору до Нового кредитора перейшли всі права Кредитора за вказаним Кредитним договором .

18.07.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області замінив стягувача у виконавчому провадженні за мировою угодою, визнаною згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-3586/2012 року від 06 квітня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІТТ-МЕНЕДЖМЕНТ , що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду УКРІНВЕСТБУД недиверсифікованого виду закритого тину, замінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ , ідентифікаційний код юридичної особи 01731326.

29.08.2016 року на виконання до відділу примусового виконання рішень надійшов виконавчий лист за № 2-3586/10. від 05 квітня 2011 року виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області , про стягнення солідарно з ОСОБА_1 5 104 781, 06 грн, сума судового збору в розмірі 1700 грн та сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

30.08.2016 року державним виконавцем було винесено ухвалу про відкриття виконавчого провадження №52068149.

21.02.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арет майна боржника, у межах якої було допущено описку у занавченні суми у межах якої необхідно звернути стягнення 56617761,16 грн.

10.03.2017 р. ОСОБА_1 було отримано постанову про арешт майна боржника (надалі - Постанова), винесену 21.02.2017 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 1.В. в межах виконавчого провадження №52068149. Це виконавче провадження, як встановлено зі змісту Постанови, здійснюється на виконання виконавчого листа №2-3586/2010, виданого 05.04.2011р. Києво-Святошинським районним судом Київської області, на користь стягувача - ТОВ Завод залізобетонних виробів (код за ЄДРПОУ 01731326).

Як вбачається з матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження №52068149 Боржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження лише 17.03.2017 року.

Під час ознайомлення 17.03.2016 р. з матеріалами виконавчого провадження представником Боржника було встановлено, що державним виконавцем ще 30.08.2016 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52068149. При цьому у п.2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження було зазначено про вимогу до Боржника добровільно виконати виконавчий лист у 7-денний термін з дня винесення постанови, про що надати документальне підтвердження до відділу.

Матеріали виконавчого провадження не містять підтвердження про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна боржнику.

Отже, заявник був позбавлений можливості здійснити добровільне виконання указаної вимоги в цій постанові, що призвелодо необгрунтованого виконання цього документу в примусовому порядку, складовою частино чого є накладення арешту на майно Боржника.

Відповідно, необхідність у накладенні арешту на все рухоме та нерухоме майно Боржника в силу припису ч.1 ст.56 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на дату винесення Постанови (тобто для забезпечення реального виконання рішення) є прямим наслідком порушення державним виконавцем права Боржника здійснити добровільне виконання рішення суду. У зв'язку з цим арешт майна і, відповідно. Постанова так само є такими, що порушують законні права Боржника під час здійснення виконавчого провадження.

Заявник ОСОБА_3Є, вважає, що зміст постанови суперечить ч.З ст.56 Закону, яким передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У вступній частині Постанови вказано, що згідно виконавчого листа стягненню підлягають сума основного боргу в розмірі 5 104 781, 06 грн, сума судового збору в розмірі 1700 грн та сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн (разом 5 106 601, 06 грн).

Відповідно до ч. 4 ст.27 Закону, (в редакції станом на дату винесення Постанови) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Витрати виконавчого провадження або штрафи державним виконавцем на момент накладення арешту не визначалися, і, відповідно, до суми стягнення, для забезпечення якої накладено арешт не входять. Таким чином. Постановою міг бути накладений арешт на майно Боржника в сумі, що дорівнює 5 617 261, 17 грн.

Однак, як вбачається у резолютивній частині Постанови вказано, що арешт накладений у межах суми, яка визначена державним виконавцем у розмірі 56 617 661, 17 грн , тобто в розмірі, який більше ніж у 10 разів перевищує суму стягнення та виконавчого збору, взяті разом.

Ця обставина не тільки порушує пряму вказівку закону, але й призводить до повного нехтування правами Боржника, неможливості вжити адекватних заходів для виконання Постанови за будь-яких умов.

Все викладене вище свідчить, що Постанова про арешт майна боржника є явно беззаперечно незаконною, її винесення є прямим наслідком порушення прав ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, а її існування продовжує призводити до подібних же порушень, що є підставою для скасування Постанови.

Відповідно до приписів ч.1 ст.383 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. При цьому згідно 4.2 ст.384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Таким чином, судом, до якого Боржник має право звернутися з цією скаргою, є Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Водночас згідно ч.1 ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, а згідно ч.2 цієї ж статті пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За змістом ч.ч. 2-3 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Положеннями статті 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження а примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваних постанов) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Крім того, частиною 3 статті 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що державний виконавець виніс постанову про арешт майна від 21.02.2017 року, не пересвідчившись, чи боржником виконані дії, щодо добровільного виконання рішення, окрім того сума звернення стягнення, яка визначена державним виконавцем у розмірі 56 617 661, 17 грн. , тобто в розмірі, який більше ніж у 10 разів перевищує суму стягнення та виконавчого збору, тому постанова про накладення арешту на все майно боржника від 21.02.2017 .року підлягає задоволенню, а доводи управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не спростують вимоги заявника.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. 19 Конституції України, Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 209, 210, 383-387 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1, зацікавлені особи: Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних виробів на постанову про арешт майна боржника- задовольнити.

Скасувати постанову про арешт майна боржника від 21.02.2017 року ухвалену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київсткій області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження за № 52068149, яке здійснюється для виконання виконавчого листа за № 2-3586/2010, виданого 05.04. 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області на користь ТОВ Завод залізобетонних виробів . ( код ЄДРПОУ 01731326).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: А.Я. Волчко