Рішення

від 02.06.2017 по справі 369/1574/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1574/17

Провадження № 2/369/1677/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Раситюк М.П..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Інвестиційно-будівельна корпорація "Місто", третя особа: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про звільнення майна з під арешту,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, з позовом до відповідача ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, ДП "Інформаційний центр Міністерства юстиції України про зняття арешту.

Свої вимоги мотивували тим, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність "Інвестиційно-будівельна корпорація "Місто" (код ЄДРПОУ 32204722) 30 липня 2010 року був укладений Договір купівлі-продажу гаражу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Л. А. (зареєстровано в реєстрі під номером 1649).

Згідно Договору позивач набув право власності на гараж АДРЕСА_1.

Також, між сторонами було складено Акт прийому- передачі Гаражу від 30.07.2010 року, яким було підтверджено виконання сторонами всіх узятих на себе зобов'язань та про відсутність фінансових, майнових та будь-яких інших претензій одна до одної, що також підтверджено заявою про відсутність будь-яких матеріальних претензій (зареєстровано приватним нотаріусом Макаренко Л. А. за №1654) про факт купівлі позивачем Гаражу також свідчить запис внесений 30.07.2010 року до Державного реєстру правочинів (номер правочину 4050974) згідно Витягу з Державного реєстру правочинів 8831500 від 30.07.2010 року 17:13 годин.

Під час збору інформації та документів на належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, а саме. Гараж, з сайту Система електронних торгів арештованим майном , стало відомо про наявність накладеного арешту на Гараж, згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №34963514 від 29.09.2014.

Також, на сайті Система електронних торгів арештованим майном зазначено, що гараж АДРЕСА_1 належить боржнику (Відповідачу) на підставі свідоцтва про право власності від 28.08.2008 року виконавчого комітету Вишневої міської ради на підставі рішення №52/2 від 31.07.2008 -ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто .

Хоча право власності на Гараж на законних підставах позивач набув 30.07.2010 року. Правочини стосовно Гаражу, позивачем та/або за його вказівкою третіми особами, які б могли мати наслідок накладення арешту, ніколи не вчинялися.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивач не є боржником та ніколи не був.

Про вказаний арешт його нерухомого майна, а саме, гаражу АДРЕСА_1, позивачу стало відомо тільки у січні місяці 2017 року.

З огляду на те, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна, вважає, що строк позовної давності не порушено.

Тому просив зняти арешт з гаражу АДРЕСА_1 що був накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні ВП №34963514 від 29.09.2014 р. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. покласти на ТОВ "Інвестиційно-будівельна корпорація "Місто" ( код ЄДРПОУ 32204722).

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ТОВ Інвестиційна-будівельна корпорація Місто в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Су вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

У ст. 3 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність "Інвестиційно-будівельна корпорація "Місто" (код ЄДРПОУ 32204722) 30 липня 2010 року був укладений Договір купівлі-продажу гаражу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Л. А. (зареєстровано в реєстрі під номером 1649).

Згідно Договору позивач набув право власності на гараж АДРЕСА_1.

Також, між сторонами було складено Акт прийому- передачі Гаражу від 30.07.2010 року, яким було підтверджено виконання сторонами всіх узятих на себе зобов'язань та про відсутність фінансових, майнових та будь-яких інших претензій одна до одної, що також підтверджено заявою про відсутність будь-яких матеріальних претензій (зареєстровано приватним нотаріусом Макаренко Л. А. за №1654) про факт купівлі позивачем Гаражу також свідчить запис внесений 30.07.2010 року до Державного реєстру правочинів (номер правочину 4050974) згідно Витягу з Державного реєстру правочинів 8831500 від 30.07.2010 року 17:13 годин.

Під час збору інформації та документів на належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, а саме. Гараж, з сайту Система електронних торгів арештованим майном , стало відомо про наявність накладеного арешту на Гараж, згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №34963514 від 29.09.2014.

Також, на сайті Система електронних торгів арештованим майном зазначено, що гараж АДРЕСА_1 належить боржнику (Відповідачу) на підставі свідоцтва про право власності від 28.08.2008 року виконавчого комітету Вишневої міської ради на підставі рішення №52/2 від 31.07.2008 -ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто .

Хоча право власності на Гараж на законних підставах позивач набув 30.07.2010 року. Правочини стосовно Гаражу, позивачем та/або за його вказівкою третіми особами, які б могли мати наслідок накладення арешту, ніколи не вчинялися.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивач не є боржником та ніколи не був.

Про вказаний арешт його нерухомого майна, а саме, гаражу АДРЕСА_1, позивачу стало відомо тільки у січні місяці 2017 року.

З огляду на те, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна, вважає, що строк позовної давності не порушено.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5, відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Виходячи з вищевикладеного необхідно усунути перешкоди у здійсненні ним права користування, відчуження та розпоряджання належним мені майном на праві приватної власності на свій розсуд.

Частиною 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження'' зазначено, що у разі прийняття рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконаця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

До відділу виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було повторно подано заяву щодо зняття арешту з вищевказаного будинку та в консультативному порядку було рекомендовано звернення до суду по цьому питанню.

Отже, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру зоборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежує законні права та обов'язки позивача як власника унеможливлює здійснити державну реєстрацію приватного нерухомого майна.

За приписами ст. 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ч.1.ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1.,2ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.40 ч.2 Закону України Про виконавче провадження про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частиною 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження'' зазначено, що у разі прийняття рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконаця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

До відділу виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було повторно подано заяву щодо зняття арешту з вищевказаного будинку та в консультативному порядку було рекомендовано звернення до суду по цьому питанню.

Відповідно до ст.60 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру зоборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежує законні права та обов'язки позивача як власника: унеможливлює здійснити державну реєстрацію приватного нерухомого майна.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 60 Закону України Про виконавче провадження ,ст.. 319 ЦК Українита ст..ст.. 214-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Інвестиційно-будівельна корпорація "Місто", третя особа: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про звільнення майна з під арешту - задовольнити.

Зняти арешт з гаража АДРЕСА_1

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельної корпорації Місто (КОД ЄДРПОУ 32204722 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Я.Волчко