Ухвала

від 07.12.2017 по справі 369/1574/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1574/17 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/5491/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М. Категорія 57 07.12.2017

УХВАЛА

Іменем України

07 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія МТД груп на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна корпорація Місто , третя особа: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 липня 2010 року між ним та ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто (далі - ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто ) був укладений договір купівлі-продажу гаражу АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1649. Того ж дня між ним та ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто було складено акт прийому - передачі вказаного гаража від 30 липня 2010 року та відповідач надав йому письмову заяву про відсутність до нього будь-яких матеріальних претензій, яка була зареєстрована приватним нотаріусом за №1654. Однак, у січні 2017 року із сайту Система електронних торгів арештованим майном позивачу стало відомо про те, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29 вересня 2014 року накладено арешт на гараж АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності. Також із вказаного сайту позивачу стало відомо, що спірний гараж належить ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто на підставі свідоцтва про право власності від 28 серпня 2008 року, виданого виконавчим комітетом Вишневої міської ради на підставі рішення №52/2 від 31 серпня 2008 року.

Ураховуючи викладене, позивач просив зняти арешт з гаражу АДРЕСА_1, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29 вересня 2014 року.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Знято арешт з гаража АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія МТД груп , яке не брало участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому зазначає, що ТОВ Юридична компанія МТД груп є стягувачем у виконавчому провадженні, в рамках якого накладено арешт на спірний гараж. Однак при розгляді даної справи судом першої інстанції не залучено його до участі у справі в якості відповідача, як особи, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30 липня 2010 року між ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу гаражу, за умовами якого позивач придбав гараж АДРЕСА_1, який належав ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 серпня 2008 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1649 (а.с. 12-13).

Того ж дня між ОСОБА_4 та ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто було складено акт прийому - передачі гаража від 30 липня 2010 року, яким сторони підтвердили виконання ними у повному обсязі зобов'язань за договором купівлі-продажу гаражу від 30 липня 2010 року та відсутність майнових претензій один до одного (а.с.16).

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 30 липня 2010 року ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто підтвердило отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 133 250 грн. за проданий гараж АДРЕСА_1 та про відсутність матеріальних претензій за договором купівлі-продажу гаражу від 30 липня 2010 року (а.с.17).

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч. 1,3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 на законних підставах 30 липня 2010 року набув право власності на спірний гараж.

Матеріали справи не містять доказів того, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 30 липня 2010 року визнано судом недійсним.

По справі встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29 вересня 2014 року у рамках виконавчого провадження №34963514 з примусового виконання наказу №34/713-64/207, виданого Господарським судом м.Києва 03 вересня 2012 року про стягнення солідарно з ТОВ М-АКТИВ ГРУП та ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто на користь акціонерного банку Банк регіонального розвитку заборгованості ТОВ М-АКТИВ ГРУП по кредитному договору від 08 вересня 2006 року у розмірі 24 841 499 грн. 99 коп., державного мита у розмірі 25 500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 236 грн., накладено арешт на спірний гараж, який з 30 липня 2010 року належить позивачу (а.с.60-62). Стягувачем у даному виконавчому провадженню є ТОВ Юридична компанія МТД груп , а боржником - ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто .

Відповідно ч.1.ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ч.1 ст.59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Установивши, що позивач ОСОБА_2 набув право власності на спірний гараж згідно договору - купівлі продажу від 30 липня 2010 року, який внесений до Державного реєстру правочинів, на час його укладання ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто не мало обмежень щодо розпорядження спірним майном, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про звільнення майна з-під арешту, оскільки позивач як власник спірного гаражу не є особою, права якої обтяжуються, а тому його право власності не може бути обмежено шляхом арешту та заборони на відчуження за боргами попереднього власника спірного гаражу - ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто .

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом першої інстанції правильно застосовано.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

У пункті 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна судам роз'яснено, що відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (ст. 3 Закону України від 21 квітня 1999 року Про виконавче провадження , у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року).

Колегія суддів прийшла до висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустив порушення наведених вимог закону, що полягає у незалученні до участі у справі в установленому законом порядку в якості відповідача особу, в інтересах якої накладено арешт на майно - ТОВ Юридична компанія МТД груп .

Проте, дане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ч.4 ст.309 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішення суду.

Посилання ТОВ Юридична компанія МТД груп в апеляційній скарзі на порушення його прав даним рішенням суду, є безпідставними, оскільки судом встановлено, що ТОВ Юридична компанія МТД груп є стягувачем у вказаному вище виконавчому провадженні №34963514, а отже має право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника - ТОВ Інвестиційно-будівельна корпорація Місто .

Водночас, судом встановлено, що спірний гараж, на який накладено арешт, не належить боржнику, а належить позивачу, право власності на який ним набуто у встановленому законом порядку ще у 2010 році, тобто до відкриття виконавчого провадження - 31 жовтня 2012 року. Право власності позивача на спірний гараж не оспорене та не визнане недійсним, а відтак ТОВ Юридична компанія МТД груп не має право отримати задоволення за рахунок цього майна.

Отже, ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія МТД груп відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді