Постанова

від 19.07.2017 по справі 820/979/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 липня 2017 р. № 820/979/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - Терези Ю.О.,

представника відповідача - Шульги В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.11.2016 р. № 0002211403 та від 17.11.2016 р. № 0002231403 Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову вказав, що не погоджується з висновками акту перевірки, вважає податкові повідомлення-рішення, видані на підставі акту перевірки, такими, що ґрунтуються на незаконних і необгрунтованих висновках податкового органу, а отже підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначив, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Головним управлінцям ДФС у Харківській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Савинська , за результатами якої складено акт від 17.10.2016 р. № 642/20-40-14-03-08/37010685 про результати документальної планової перевірки ТОВ АПК Савинська (код ЄДРПОУ 37010685) з питань дотримання вимог податкового законодавств за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

Перевіркою, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем:

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ Агропромислова компанія Савинська занижено ПДВ - 642 782 грн., у тому числі за листопад 2015 р. у сумі - 499100, 00 грн., за квітень 2016 р. у сумі 143 682 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 451 933,00 грн. за червень 2016 р.

На підставі акту перевірки від 17.10.2016 р. № 642/20-40-14-03-08/37010685 відповідачем, видано наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 17.11.2016 р. № 0002211403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 803 477,50 грн. у тому числі 642 782,00 грн. - за податковими зобов'язаннями і 160 695,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

-від 17.11.2016 р. № 0002231403, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення,

що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 451 933,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 20.01.2017 р. № 1244/6/99-99-11-01-01-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга Позивача у цій частині - без задоволення.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами пп. 20.1.14 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено, що у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів;

Згідно з ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198. ПК України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг,

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду' у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В акті перевірки від 17.10.2016 р. № 642/20-40-14-03-08/37010685 вказано, що порушення податкового законодавства були допущені Позивачем при здійсненні придбання товарно-матеріальних цінностей у наступних контрагентів: ТОВ ТД Фаворит груп - податковий кредит у розмірі 358 258,51 грн.; ПП Євромет-Д - податковий кредит у розмірі 146 071,76 грн.; ТОВ Евро-Тест - податковий кредит у розмірі 35 466,76 грн.; ТОВ Вимір-Експо - податковий кредит у розмірі 536 866,67 грн.; ТОВ Ека Строй Плюс - податковий кредит у розмірі 17 994,50 грн.;

Щодо основної господарської діяльності позивача, суд зазначає наступне.

ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" є підприємством, яке займається переробкою цукрових буряків і виробництвом цукру.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності Позивача за КВЕД є: 10.81 Виробництво цукру; 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 35.11 Виробництво електроенергії.

Право власності позивача на комплекс з виробництва цукру підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 15.03.2011 р., відповідно до якого позивач придбав у ВАТ Савинський цукровий завод нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, смт. Савинці, Савинське шосе, 1.

Згідно з Державним статистичним спостереженням за ф. № 1П-НПП Звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції , протягом охопленого перевіркою періоду позивачем було вироблено цукор білий кристалічний буряковий у такій кількості: у 2014 р. - 19 540 т, у тому числі з давальницької сировини -10 914 т; у 2015 р. - 13 371 т., у тому числі з давальницької сировини - 9 607 т.; у 2016 р. - 18 928 т, у тому числі з давальницької сировини - 8 881 т.

Основні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром в Україні регулюються Законом України Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону обсяги виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується квотою "А".

Квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота А ) - максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб (абз. 4 ст. 1 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону, обсяги виробництва цукру в межах квоти "А" розподіляються між цукровими заводами центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, на конкурсних умовах. Розподіл обсягів виробництва цукру в межах квоти "А" здійснюється не пізніше 1 січня поточного року.

Наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України позивача було включено до квоти А : наказом від 21.03.2014 р. № 102 - на період з 01.09.2014 р. до 01.09.2015 р.; наказом від 15.06.2015 р. № 219 - на період з 01.09.2015 р. до 01.09.2016 р.

Отже, факт виробництва позивачем цукру підтверджено не тільки первинними документами позивача, але і наказами Міністерства аграрної політики України, яким позивачу надавалося і продовжує надаватися право на виробництво цукру у межах квоти А .

Щодо реальності господарських операцій і правомірності формування позивачем податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідач заперечує право позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання вугілля і ножів для бурякорізок.

З пояснень позивача вбачається, що вказані товари, придбані позивачем у третіх осіб, були використані на виробничі цілі.

Вугілля використовувалось для забезпечення вироблення теплової енергії на ТЕЦ, яка є частиною цілісного майнового комплексу цукрового заводу позивача.

Факт придбання ТЕЦ підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 15.03.2011 р.

Використання ТЕЦ у виробничій діяльності підтверджується коротким технічним паспортом станом на 2015 і 2016 роки.

Факт вироблення позивачем теплової енергії підтверджується звітами про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2015 р. і за 2016 p., а саме: у 2015 р. вироблено 26,9 тис. Гкал; у 2016 р. вироблено 32,3 тис. Гкал.

Використання вугілля підтверджується звітами про використання та запаси палива за 2015 і 2016 р. за ф. № 4-мтп: у 2015 р. використано антрацит у кількості 7856,1 т; у 2016 р. використано антрацит у кількості 332,6 т.

Щодо господарських відносини з ТОВ ТОРГОВИЙ ДОМ ФАВОРИТ ГРУП (податковий кредит у розмірі 358 258,51 грн.), суд зазначає наступне.

30.03.2016 р. між позивачем (покупець) і ТОВ ТОРГОВИЙ ДОМ ФАВОРИТ ГРУП (постачальник) було укладено договір поставки № 3003У, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію - антрацит.

Істотні умови договору поставки було викладено у наступних специфікаціях: специфікація № 1 від 30.03.2016 р. було передбачено відвантаження позивачу вугілля кам'яного АШ 0-6 мм у кількості 349 тон з можливим відхиленням 5 %; специфікація № 2 від 11.05.2016 р. було передбачено відвантаження позивачу вугілля кам'яного АШ 0-6 мм у кількості 1161,67 тон з можливим відхиленням 5 %.

На виконання умов договору ТОВ ТД Фаворит груп поставило позивачу вугілля, що підтверджується накладною від 23.04.2016 №6 та актом від 23.04.2016 №1 на 349 т. у сумі 488601,40 грн. (ПДВ - 81433,57 грн.), накладною від 23.05.2016 №8 та актом від 23.05.2016 №2 на 580 т. у сумі 829402,32 грн. (ПДВ - 138233,72 грн.), накладною від 30.05.2016 №9 та актом від 30.05.2016 №3 на 581,5 т. у сумі 831547,33 грн. (ПДВ - 138591,22 грн.).

Транспортування вугілля на адресу позивача підтверджується залізничними накладними: дата відправлення 13.04.2016 ідентифікація відправлення 53440707, дата відправлення 19.05.2016 ідентифікація відправлення 48293658, дата відправлення 19.05.2016 ідентифікація відправлення 48288823, дата відправлення 30.05.2016 ідентифікація відправлення 48440150, дата відправлення 25.05.2016 ідентифікація відправлення 48440168.

Оплату вугілля здійснено у повному обсязі платіжними дорученнями: від 26.04.2016 №С8-606, від 26.05.2016 № С8-791, від 02.06.2016 №С8-833 на загальну суму 2149551,05 грн.

За фактом оплати позивач одержав податкові накладні, належним чином оформлені і зареєстровані у ЄРПН: від 26.04.2016 № 5, від 26.05.2016 № 1, від 02.06.2016 № 1 на загальну суму 2149551,05 грн. (ПДВ-358258,51 грн).

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, з 1 січня 2016 року до 1 липня 2017 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Право позивача на формування податкового кредиту за цією господарською операцією відповідач заперечує у зв'язку з тим, що: до перевірки не було надано сертифікати на вугілля; - не підтверджено поставки вугілля за ланцюгом.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вугілля не підлягає обов'язковій сертифікації. В Україні діє Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Вугілля відсутнє у вказаному переліку, а отже не підлягає сертифікації.

Крім того, суд зазначає, що до повноважень органів ДФС не входить право вимагати та перевіряти наявність у господарюючих суб'єктів сертифікатів на товари, оскільки сертифікат не є первинним документом або документом, на підставі якого формуються показники податкового обліку.

На стор. 28 Акту перевірки вказано: при дослідженні ланцюга постачання відповідно до Автоматизованої інформаційної системи ДФС України Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено наступне:

ТОВ ТД Фаворит груп було придбано вугілля марки АШ (0-6) у кількості 3 314т у ТОВ Рівер-буд податковий номер 37007546, ТОВ Рівер-буд вугілля взагалі не придбавав .

Отже, в акті перевірки від 17.10.2016 р. № 642/20-40-14-03-08/37010685 підтверджується факт наявності у постачальника позивача вугілля, надалі відвантаженого позивачу.

При цьому посилання на непідтверджсння господарської операції за ланцюгом постачання є неприпустимим, адже фактично контролюючий орган покладає на позивача відповідальність за дії третіх осіб, з якими позивач взагалі не мав будь-яких господарських відносин, що є порушенням ч. 2 ст. 61 Конституції України, яка встановлює індивідуальний характери юридичної відповідальності особи.

Щодо господарських відносини з ПП ЄВРОМЕТ-Д (податковий кредит у розмірі 146 071,76 грн.), суд зазначає наступне.

14.07.2015 р. між позивачем (покупець) і ПП ЄВРОМЕТ-Д (постачальник) було укладено договір поставки № 94/07, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію.

Істотні умови договору поставки було викладено у специфікаціях. Специфікацією № 1 від 14.07.2015 р. було передбачено відвантаження позивачу вугілля кам'яного АШ 0-6 мм у кількості 140 тон. Специфікацією № 2 від 24.08.2015 р. було передбачено відвантаження позивачу вугілля кам'яного АШ 0-6 мм у кількості 327,4 тон. На виконання умов договору ПП ЄВРОМЕТ-Д поставило позивачу вугілля загальною кількістю 467,4 тон, що підтверджується видатковими накладними: від 31.08.2015 №РН-019 на 140 т. у сумі 238000,56 грн. (ПДВ -39666,76) та від 01.10.2015 № РН-026 на 327 т. у сумі 4638430,00 грн. (ПДВ-106405,00).

Транспортування вугілля на адресу позивача підтверджується залізничними накладними: дата відправлення 29.07.2015 ідентифікація відправлення 53226585, дата відправлення 29.07.2015 ідентифікація відправлення 53226775, дата відправлення 26.08.2015 ідентифікація відправлення 53878005, дата відправлення 26.08.2015 ідентифікація відправлення 53877999.

Оплату вугілля здійснено платіжними дорученнями: від 01.09.2015 №С8-1528 та від 08.10.2015 № С8-1910 на загальну суму 873891,55 грн.

За фактом оплати позивач одержав податкові накладні, належним чином оформлені і зареєстровані у ЄРПН від 31.08.2015 №2, від 08.10.2015 №1 на загальну суму 876430,56 грн. (ПДВ-146071,76 грн.).

Право позивача на формування податкового кредиту за цією господарською операцією відповідач заперечує у зв'язку з тим, що:

- до перевірки не було надано сертифікати на вугілля;

вказаний у залізничних накладних відправник вантажу - ТОВ Імпульс-2008 - не входить до переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити вугілля з неконтрольованих територій;

- немає можливості встановити походження та фактичну наявність вугілля. Оскільки згідно проведеного дослідження вугілля не придбавалось у жодного підприємства, що здійснює видобування вугілля .

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вугілля не підлягає обов'язковій сертифікації. В Україні діє Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Вугілля відсутнє у вказаному переліку, а отже не підлягає сертифікації.

Крім того, суд зазначає, що до повноважень органів ДФС не входить право вимагати та перевіряти наявність у господарюючих суб'єктів сертифікатів на товари, оскільки сертифікат не є первинним документом або документом, на підставі якого формуються показники податкового обліку.

Твердження відповідача про те, що ТОВ Імпульс-2008 не має права відправляти вугілля з неконтрольованих територій спростовується Додатком 9 до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок) , у пункті 134 цього додатку ТОВ Імпульс-2008 вказане як суб'єкт, що має право відправляти вугільну продукцію з неконтрольованих територій.

Згідно з п. 8.1 Тимчасового порядку, обов'язок одержання дозволу на перевезення вантажу з неконтрольованих територій покладається на власника вантажу (товару).

Відповідно до п. 8.3 Тимчасового порядку, переміщення вугільної продукції через лінію зіткнення здійснюється виключно залізничним транспортом через визначені КПВВ на залізниці.

Згідно з п. 9.5 Тимчасового порядку, Укрзалізниця, на період проведення АТО, припиняє завантаження та переміщення вантажів (товарів) через лінію зіткнення Донецької та Луганської областей, власники яких не внесені до відповідного Переліку згідно Тимчасового порядку.

Пункт 10.2 Тимчасового порядку встановлює, що перевірка вантажу здійснюється представниками контрольних органів та служб у КПВВ протягом 24 годин з моменту в'їзду транспортного засобу, рухомого складу на КПВВ.

Разом з цим суд зазначає, що умовами договору поставки не було передбачено, з якого саме населеного пункту (території) здійснюватиметься доставка вантажу.

Позивач придбавав вугілля у ПП Євромет-Д на умовах DAP - станція Савинці, тобто поставка до станції Савинці, а отже був виключений з процесу перевезення вантажу.

Таким чином, позивач не міг впливати на процес доставки вугілля.

В акті перевірки вказано, що ПП Євромет-Д придбало вугілля у ТОВ Імпульс- 2008 , тобто підтверджено факт наявності у постачальника реалізованого позивачу товару. Проте далі зазначено, що придбання вугілля за ланцюгом відстежити неможливо.

Суд вважає, що посилання на непідтвердження господарської операції за ланцюгом постачання є неприпустимим, адже фактично контролюючий орган покладає на позивача відповідальність за дії третіх осіб, з якими позивач взагалі не мав будь-яких господарських відносин, що є порушенням ч. 2 ст. 61 Конституції У країни, яка встановлює індивідуальний характери юридичної відповідальності особи.

Щодо господарські відносини з ТОВ ЄВРО-ТЕСТ (податковий кредит у розмірі 35 466,76 грн.), суд зазначає наступне.

18.05.2015 р. між позивачем (покупець) і ТОВ ЄВРО-ТЕСТ (постачальник) було укладено договір поставки № 18\05-2015, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію.

Істотні умови договору поставки було викладено у специфікації № 1 від 18.05.2015 p., а саме: ТОВ ЄВРО-ТЕСТ зобов'язалося відвантажити позивачу вугілля кам'яне АШ 0-6 у кількості 140 тон.

На виконання умов договору ТОВ ЄВРО-ТЕСТ поставило позивачу вугілля загальною кількістю 140 тон, що підтверджується видатковою накладною від 02.08.2015 №ЕТ-0000008 на суму 212800,56 грн. (ПДВ-35466,76 грн.)

Транспортування вугілля на адресу позивача підтверджується залізничною накладною дата відправлення 23.06.2015 ідентифікація відправлення 52375110.

Оплату вугілля здійснено платіжним дорученням від 04.08.2015 №С8-1237 на суму 212800,56 грн.

Право позивача на формування податкового кредиту за цією господарською операцією відповідач заперечує у зв'язку з наступними обставинами:

- у посвідченні про якість вугілля № 310 вказано, що його видано ТОВ ГОФ Алмазна , яке незареєстроване в органах ДФС. При цьому податковий орган зазначає інший код ЄДРПОУ цього підприємства, ніж той, що вказаний у посвідченні.

- підприємство, зазначене у залізничній накладній як відправник (ТОВ Верхаус ), не включене до переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити товари з неконтрольованоі території. При цьому станція відправлення - Соф'їно- Бродська - на момент відправлення вантажу і на даний час підконтрольна Україні.

- щодо підприємства, зазначеного у залізничній накладній як відправник, порушено кримінальні справи. При цьому і у позивача, і у постачальника відсутні господарські відносини з цим підприємством.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд вважає безпідставними посилання податкового органу на посвідчення про якість вугілля, оскільки контроль за якістю продукції не належить до повноважень податкових органів.

Крім того, податковий орган, роблячи висновок про видачу посвідчення про якість незареєстрованим в органах ДФС підприємством, посилається на невірний код ЄДРПОУ ТОВ ГОФ Алмазна , хоча у самому посвідченні зазначено правильний код.

Вугілля не підлягає обов'язковій сертифікації. В Україні діє Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №

28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Вугілля відсутнє у вказаному переліку, а отже не підлягає сертифікації.

Поряд з цим, суд зазначає, що до повноважень органів ДФС не входить право вимагати та перевіряти наявність у господарюючих суб'єктів сертифікатів на товари, оскільки сертифікат не є первинним документом або документом, на підставі якого формуються показники податкового обліку.

Умовами договору поставки не було передбачено, з якого саме населеного пункту (території) здійснюватиметься доставка вантажу.

Позивач придбавав вугілля у ПП Євро-Тест на умовах DAP - станція Савинці, тобто поставка до станції Савинці, а отже був виключений з процесу перевезення вантажу.

На стор. 11 акту перевірки від 17.10.2016 р. № 642/20-40-14-03-08/37010685 відповідач вказує, що за ланцюгом постачання не підтверджується придбання вугілля ТОВ Шахтоуправління Донбас , у якого ТОВ Євро- Тест придбало вугілля, поставлене позивачу.

При цьому відповідач ігнорує, що ТОВ Шахтоуправління Донбас є вугледобувним підприємством, а отже не придбає, а виробляє вугілля. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів діяльності цього підприємства належить КВЕД 05.10 Добування кам'яного вугілля (витяг додається).

Операція з видобування вугілля не може підтверджуватися за ланцюгом постачання, оскільки вугледобувне підприємство є виробником, а отже і першим власником цієї продукції.

Щодо господарських відносини з ТОВ ВИМІР ЕКСПО (податковий кредит у розмірі 536 866,67 грн.), суд зазначає наступне.

23.04.2015 р. між позивачем (покупець) і ТОВ ВИМІР ЕКСПО (постачальник) було укладено Договір поставки № 42/04, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію.

Істотні умови договору поставки було викладено у специфікаціях: специфікацією від 23.04.2015 р. ТОВ ВИМІР ЕКСПО зобов'язалося відвантажити позивачу вугілля кам'яне АО (25-50) у кількості 140 тон; специфікацією від 03.08.2015 р. ТОВ ВИМІР ЕКСПО зобов'язалося відвантажити позивачу вугілля кам'яне АС (0-12) у кількості 1 388 тон.

На виконання умов договору ТОВ ВИМІР ЕКСПО поставило позивачу вугілля загальною кількістю 1528 тон, що підтверджується видатковими накладними: від 01.09.2015 № ВЭ-000019, від 08.09.2015 № ВЭ-000021, від 18.09.2015 № ВЭ-000024.

Транспортування вугілля на адресу позивача підтверджується залізничними накладними: дата відправлення 25.08.2015 ідентифікація відправлення 53843454, дата відправлення 25.08.2015 ідентифікація відправлення 53843496, дата відправлення 31.08.2015 ідентифікація відправлення 48006274, дата відправлення 08.09.2015 ідентифікація відправлення 48199855, дата відправлення 08.09.2015 ідентифікація відправлення 48199400.

Оплату вугілля здійснено платіжними дорученнями: від 03.09.2015 №С8-1554, від 10.09.2015 №C8-1632, від 10.09.2015 №3, від 11.09.2015 № С8-1637, від 22.09.2015 № С8-1752 на загальну суму 3221200,03 грн.

Право позивача на формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, що зареєстровані у ЄРПН: від 01.09.2015 №30, від 08.09.2015 № 31, від 18.09.2015 № 37 на загальну суму 3221200,03 грн. (ПДВ-536866,67 грн.).

Право позивача на формування податкового кредиту за вищевказаною господарською операцією відповідач заперечує у зв'язку з тим, що:

- до перевірки не було надано сертифікати якості або відповідності на вугілля; непідтвердження придбання вугілля за ланцюгом постачання.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вугілля не підлягає обов'язковій сертифікації. В Україні діє Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Вугілля відсутнє у вказаному переліку, а отже не підлягає сертифікації.

Крім того, суд зазначає, що до повноважень органів ДФС не входить право вимагати та перевіряти наявність у господарюючих суб'єктів сертифікатів на товари, оскільки сертифікат не є первинним документом або документом, на підставі якого формуються показники податкового обліку.

В акті перевірки від 17.10.2016 р. № 642/20-40-14-03-08/37010685 встановлено, що ТОВ Вимір Експо придбало вугілля у ТОВ Салтіо і ТОВ Джеко саме у тій кількості, що надалі була реалізована Позивачу. Отже, наявність у ТОВ Вимір Експо вугілля на момент здійснення господарської операції з Позивачем є документально підтвердженою, у тому числі підтвердженою Відповідачем в Акті перевірки. Проте далі Відповідач вказує, що неможливо відстежити, у кого придбали вугілля ТОВ Салтіо і ТОВ Джеко .

Суд вважає, що посилання на непідтвердження господарської операції за ланцюгом постачання є неприпустимим, адже фактично контролюючий орган покладає на позивача відповідальність за дії третіх осіб, з якими Позивач взагалі не мав будь-яких господарських відносин, що є порушенням ч. 2 ст. 61 Конституції України, яка встановлює індивідуальний характери юридичної відповідальності особи.

Транспортування вугілля від залізничної станції Савинці до виробничого комплексу Позивача відбувалося власним тепловозом, що обліковується позивачем на рах. 10 Основні засоби , або з використанням послуг Південної залізниці.

Наявність у позивача права користуватися залізничними під'їзними коліями підтверджується Договором № 3404 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ Агропромислова компанія Савинська при станції Савинці Південної залізниці від 05.08.2011 p.

В бухгалтерському обліку надходження вугілля від контрагента відображене за дебетом рах. 203 і кредитом рах. 631.

Надалі придбане вугілля використане у господарській діяльності позивача.

Видача його у виробництво відображена за дебетом рах. 2313 і кредитом рах. 203, та за дебетом рах. 233 і кредитом рах. 203.

Щодо господарських відносин з TOB ЕКА СТРОЙ ПЛЮС (податковий кредит у розмірі 17 994,50 грн.), суд зазначає наступне.

21.09.2015 р. між позивачем і TOB ЕКА СТРОЙ ПЛЮС було укладено договір поставки № 42, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю ножі бурякорізці безреберні, виготовлені зі сталі У7, заточені.

Додатком № 1 до договору поставки було, зокрема, визначено кількість та ціну товару - 850 ножів загальною вартістю 107 967,00 грн., у тому числі ПДВ - 17 994,50 грн., а також місце (адресу) поставки товару - склад покупця в смт. Савинці, за адресою вул. Савинське шосе, 1.

Вказаний товар поставлено позивачу у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № ЕЮ000000308 від 22.09.2015 р.

Транспортування ножів бурякорізних на адресу позивача здійснено автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.09.2015 р.

Оплату вугілля здійснено платіжними дорученнями від 30.09.2015 №С8-1817, від 27.10.2015 №С8-2042, від 05.11.2015 №С8-2116, на загальну суму 107967,00 грн.

За фактом відвантаження товару позивач одержав податкову накладну від 22.09.2015 №96.

З пояснень позивача вбачається, що вказані ножі використані у господарській діяльності позивача-в процесі переробки цукрового буряку на цукор.

Наявність у позивача бурякорізки підтверджується Договором № ПР-20 купівлі- продажу від 01.03.2011 р. (позиція 334 у Додатку № 1 до цього договору), згідно з яким позивач придбав у підприємства Бенефіт Харківської обласної ради Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України , а також ОСВ за рах. 10 Основні засоби .

На підприємстві проводиться планова закупівля дифузійних ножів згідно норм витрат допоміжних матеріалів Правил усталеної практики ПУП 15.83-37-108:2007. Виробництво цукру з цукрових буряків. Правила використання матеріальних ресурсів .

Відповідач заперечує право позивача на формування податкового кредиту за цією господарською операцією у зв'язку з тим, що при дослідженні ланцюга постачання товарів встановлено, що ТОВ ЕКА СТРОЙ ПЛЮС придбало ножі до бурякорізки у ТОВ Молгрант , у податковій звітності якого придбання такого товару не відображене.

З вказаного випливає, що актом перевірки підтверджується наявність у ТОВ ЕКА СТРОЙ ПЛЮС товару, надалі реалізованого позивачу, тобто встановлено факт реальності цієї господарської операції.

Суд вважає, що посилання на непідтвердження господарської операції за ланцюгом постачання є безпідставним, адже фактично контролюючий орган покладає на позивача відповідальність за дії третіх осіб, з якими позивач взагалі не мав будь-яких господарських відносин, що є порушенням ч. 2 ст. 61 Конституції України, яка встановлює індивідуальний характери юридичної відповідальності особи.

Заперечуючи право Позивача на формування податкового кредиту за оспорюваними відповідачем господарськими операціями, відповідач посилається на порушення податкового законодавства, вчинені третіми особами, з якими у позивача відсутні господарські відносини.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Верховний Суд України (далі - ВСУ) у справах про визначення податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток внаслідок недотримання вимог податкового законодавства іншими платниками податків - постачальниками платника податку за ланцюгом поставок додержується позиції щодо відсутності законних підстав ставити право на податковий кредит і формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у залежність від виконання вимог податкового законодавства іншим платником податку, який є контрагентом за правочином.

Зазначена позиція ВСУ відображена у постанові від 31.01.2011 р. №14/11 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та грунтується на судовій практиці Європейського суду з прав людини, а саме: на підставі рішення (п'ята секція) у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 року (надалі - рішення Європейського суду з прав людини).

Таким чином, до позивача не можуть застосовуватися наслідки протиправних діянь, вчинених іншими платниками податків.

Щодо відсутності встановлених податковим законодавством підстав для виключення ПДВ, сплаченого (нарахованого) в ціні придбаних товарів, суд зазначає наступне.

В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з ПДВ і зменшено від'ємне значення ПДВ. Відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем п.п. 198.1-198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

ПК України встановлює випадки, коли сума ПДВ, сплаченого (нарахованого) у ціні послуг, не відноситься до складу податкового кредиту.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом вказаної норми перелік підстав для невизнання суми ПДВ у складі податкового кредиту є вичерпним.

Перевіркою було встановлено наявність податкових накладних на всю суму задекларованого позивачем податкового кредиту. Обгрунтованих і правомірних зауважень до оформлення податкових накладних акт перевірки від 17.10.2016 р. № 642/20-40-14-03-08/37010685 не містить.

Отже, перевіркою не виявлено підстав для виключення ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, зі складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки перевіркою не були встановлені обставини, з якими ПК України пов'язує позбавлення платника податків права на податковий кредит, зменшення суми податкового кредиту і визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України і абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016 № 0002211403, № 0002231403 діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2016 р. № 0002211403 .

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській област від 17.11.2016 р. № 0002231403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" (64270, Харківська область,Балаклійський р-н, смт. Савинці, вул.Савинське шоссе,1 код ЄДРПОУ 37010685) судові витрати в загальному розмірі 18831,16 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять одна ) грн. 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2017 року.

Суддя О.М.Тітов