Постанова

від 25.07.2017 по справі 910/4533/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 910/4533/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року

у справі № 910/4533/16

господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Авто Груп"

до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання договору застави недійсним, припинення обтяження та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

позивача: Гвоздецький А.М.

відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Авто Груп" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про:

- визнання недійсним договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року, укладеного між сторонами у справі;

- припинення обтяження - застави рухомого майна на підставі договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року;

- зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження на підставі договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний договір застави суперечить чинному законодавству, а саме: ст. 41 Закону України "Про заставу" та ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки в договорі не індивідуалізовано предмет застави - товари в обороті, відсутні конкретні вказівки на його ознаки, тобто в порушення ч. 3 ст. 180 ГК України не встановлено предмету договору застави, у зв'язку з чим зазначений договір застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду до початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про зміну підстав позову від 23 січня 2017 року, яка було прийнята господарським судом міста Києва до розгляду. В заяві позивач послався на те, що спірний договір застави є нікчемним та має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 14 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки договір укладено з порушенням вимог ст. 13 Закону України "Про заставу" за відсутності нотаріального посвідчення, що вимагається для такого виду договорів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року (суддя: Грєхова О.А.), прийнятим за результатами нового розгляду справи та залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року (склад колегії суддів: Буравльов С.І. - головуючий, Дідиченко М.А., Андрієнко В.В.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір застави № НКЛ-2019631/S3, укладений 24 жовтня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дженерал Авто Груп". Визнано припиненою заставу за договором застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року. Зобов'язано відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження на підставі договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір застави є недійсним в силу вимог закону у зв'язку з недотриманням сторонами вимог щодо його нотаріального посвідчення під час укладення. Таким чином застава, що виникла на підставі спірного договору, визнаного недійсним, є припиненою, а відповідач, як обтяжувач, відповідно до п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ № 830 від 05 липня 2004 року, після припинення обтяження зобов'язаний вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження.

Не погодившись із зазначеною постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівельний завод" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2019631 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та вільного характеру використання.

Згідно з п. 1.1.1. кредитного договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, на умовах визначених цим договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 34 200 000,00 доларів США, зі здійсненням плати за користування кредитом у розмірі 8,5% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитним договором не пізніше 28 вересня 2018 року.

24 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодержатель, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Авто Груп" (заставодавець, позивач) укладено договір застави № НКЛ-2019631/S3, відповідно до умов якого заставодавець передає заставодержателю в заставу у якості забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівний завод" (позичальник) своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № НКЛ-2019631 від 24 жовтня 2013 року, укладеного між заставодержателем та позичальником, товари в обороті, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з додатком № 1 до договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року у заставу передано товари, наявні на складах (за даними складського обліку) у 39 дилерів станом на 24 жовтня 2013 року, а саме: автомобілі Chevrolet - 410 одиниць, балансовою вартістю 64 222 641 грн. та автомобілі Opel - 228 одиниць, балансовою вартістю 35 778 735,00 грн., всього 638 одиниць. Місцями зберігання автомобілів Chevrolet та Opel в додатку № 1 зазначені підприємства, розташовані в 23 різних областях України та АР Крим, за вказаними в додатку адресами.

За умовами п.п. 1.2., 1.3. договору застави право власності заставодавця на предмет застави підтверджується балансовою довідкою від 24 жовтня 2013 року, згідно з якою балансова вартість предмету застави становить 100 001 376,00 грн. 3а взаємною згодою сторін цього договору заставна вартість становить 100 000 000,00 грн.

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Авто Груп" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним зазначеного договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року, припинення обтяження - застави рухомого майна на підставі договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24 жовтня 2013 року та про зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження на підставі договору застави.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про заставу" передбачено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї зі сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Як правильно встановлено судами, предметом спірного договору застави сторони визначили товари в обороті за переліком, наведеним у додатку № 1 до договору, а саме: автомобілі марок Chevrolet та Opel в кількості 638 одиниць, балансовою вартістю 100 001 376,00 грн. згідно з балансовою довідкою № 1288 від 24 жовтня 2013 року.

Тобто предметом застави стали автомобілі. Відповідно до визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобілі - колісні транспортні засоби, які приводиться в рух джерелом енергії, мають не менше чотирьох коліс, призначені для руху безрейковими дорогами і використовуються для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Таким чином, оскільки предметом спірного договору застави є застава транспортних засобів, то в силу наведених вище вимог закону такий договір застави підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, про що обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.

Однак, як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, спірний договір застави в порушення вимог ст. 13 Закону України "Про заставу" не було нотаріально посвідчено, що свідчить про те, що правочин було укладено з недодержанням визначеної законодавством форми, а саме: за відсутності його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тобто його недійсність прямо встановлена законом.

Частиною другою статті 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання дійсним договору на підстав ч. 2 ст. 220 ЦК України необхідна наявність одночасно таких умов: сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і така домовленість підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання договору, одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Однак, як встановлено судами, сторонами не надано доказів на підтвердження ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення спірного договору застави, як умови, з наявністю якої пов'язується можливість визнання такого договору дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на ухилення позивача від нотаріального посвідчення договору застави, які є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, які б підтверджували такі твердження скаржника, про що також було обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спірний договір застави є недійсним в силу закону у зв'язку з недотриманням сторонами вимог щодо його нотаріального посвідчення під час укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Врахувавши положення ч. 1 ст. 216 ЦК України суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про припинення застави, що виникла на підставі спірного договору.

Згідно з п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ № 830 від 05 липня 2004 року, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що застава, що виникла на підставі спірного договору, визнаного недійсним, є припиненою, а відповідач, як обтяжувач, відповідно до п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ № 830 від 05 липня 2004 року, після припинення обтяження зобов'язаний вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження, у зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про припинення обтяження та зобов'язання відповідача вчинити дії з державної реєстрації припинення обтяження та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права у зв'язку з незалученням до справи Національного банку України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у справі є визнання недійсним договору застави, укладеного між ТОВ "Дженерал Авто Груп" та ПАТ "Дельта Банк". Національний банк України не є стороною спірного договору, а прийняте у справі рішення не вплине на права та обов'язки Національного банку України, Національний банк України не буде наділено новими правами, на нього не буде покладено нові обов'язки, не будуть змінені його наявні права та/або обов'язки, та не буде позбавлено прав та/або обов'язків у майбутньому, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано відмовив у залученні Національного банку України до участі у справі № 910/4533/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача..

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови відсутні.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Головуючий І.А Плюшко

Судді: С.С. Самусенко

М.М. Малетич