Постанова

від 12.07.2017 по справі 910/980/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. Справа№ 910/980/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

За участі представників:

від позивача: Алишева Г.М. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Бауком-Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року по справі № 910/980/17 (Суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Акціонерної компанії Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті в особі Представництва Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лайт Інвест

Товариство з обмеженою відповідальністю Бауком-Україна

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року у справі № 910/980/17 позовні вимоги Акціонерної компанії Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті в особі Представництва Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним з моменту укладення, а саме - з 24.03.2015р., Договір поруки № 24/03-15, укладений 24.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лайт Інвест (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бауком Україна (кредитор), відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручився перед кредитором за виконання всіх обов'язків представництва Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті (боржник), що виникли з Договору №30/07/09-БУ.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Бауком Україна на корить Акціонерної компанії Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті в особі Представництва Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Бауком-Україна звернулося до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року, у справі № 910/980/17 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог АК Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті в особі Представництва Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд неправильно застосував норми як матеріального так і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.07.2017.

Представник позивача 11.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача-2, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача-2 11.07.2017 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача-2 у відпустці.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач-2 23.06.2017 отримав ухвалу про призначення справи до розгляду на 12.07.2017, тобто своєчасно був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, участь представників сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, колегія судів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справ та без участі представників відповідачів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

В матеріалах справи міститься копія Договору поруки №2/03-15 від 24.03.2015 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лайт Інвест (надалі - Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бауком-Україна (надалі - Кредитор).

Відповідно до п.1.1 Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання всіх обов'язків Представництва Гульсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті , що виникли з Договору №30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009, який був укладений між Кредитором та Боржником.

У відповідності до п. 3.1 Договору поруки, поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором самостійно виконати обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора. Порукою за цим договором забезпечується виконання боржником взятих на себе згідно основного договору зобов'язань (в т.ч. щодо сплати штрафних санкцій, які виникнуть у випадку неналежного виконання ним таких зобов'язань) - в сумі, що не може бути більшою 100 000,00 грн.

Згідно із п. 4.1 Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, кредитор на свій власний розсуд звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку або з позовом до суду.

Спір у справі стосувався правових наслідків невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором №30/07/09-БУ по сплаті орендної плати за користування орендованим майном та повернення такого майна орендодавцю після спливу строку оренди.

Відповідно до правової позиції кредитора (ТОВ Бауком-Україна), визначеної в судовому рішенні Господарського суду м. Києва від 06.10.2015р. по справі №910/20246/15 у зв'язку з невиконанням боржником (АК Гюльсан в особі представництва Гюльсан ) зобов'язання з повернення орендованого згідно Договору №30/07/09-БУ майна позивачем (кредитором1 було здійснено одностороннє повернення відповідної техніки. Вказане одностороннє повернення техніки відбулось 01.09.2010р.

Отже, на дату укладання Договору поруки - 24.03.2015р. строк виконання зобов'язань за основним договором вже минув, більше того, кредитор мав певні претензії до боржника, щодо виконання зобов'язань за договором станом на 01.09.2010р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Розкриття поняття обставини, які мають істотне значення наведено в частині 1 статті 229 ЦК України відповідно до якої істотне значення має помилка щодо природи договору, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пленум Вищого господарського суду України в своїй Постанові № 11 від 29.05.2013 (абзац 2 пункту 3.10) роз'яснив, що під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лайт Інвест зазначив, що оспорюваний договір ніколи ним не підписувався.

З метою з'ясування всіх обставин судом першої інстанції було призначено судово-почеркознавчої та технічну експертизи. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лайт Інвест , Зінченко А.В., з'явився до суду та надав експериментальні зразки підпису.

Разом з тим, відповідача-2 було зобов'язано надати оригінал оспорюваного Договору, однак останній так і не виконав вимоги ухвали суду, оригіналу договору не надав, в судове засідання до суду першої інстанції не з'явився.

Водночас, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідач-2 мав можливість надати відповідні докази та пояснення до суду апеляційної інстанції, в тому числі відповідний оригінал Договору, однак своїм правом не скористався, у зв'язку з чим перегляд оскаржуваного рішення здійснюється на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи, беручи до уваги твердження відповідача-1, що директор не підписував оспорюваний договір, ненадання оригіналу Договору поруки №2/03-15 від 24.03.2015 відповідачем-2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний договір директором Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лайт Інвест не підписувався.

Відповідно до Аналізу окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , суди, встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, мають виходити з того, що такий договір є вчиненим.

У цьому випадку п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 про невчинення чи неукладення договору не застосовується.

Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог із наведених позивачем обґрунтувань позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Бауком-Україна є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бауком-Україна залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року по справі № 910/980/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/980/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова