Постанова

від 26.07.2017 по справі 916/2781/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р.Справа № 916/2781/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса - не з'явився;

від Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м.Одеса - не з'явився;

від Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ - ОСОБА_1 - за довіреністю від 31.01.2017 року;

від ОСОБА_2 акціонерного товариства "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ", м. Одеса - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року

у справі № 916/2781/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса

до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м. Одеса, Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 акціонерного товариства "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ", м. Одеса

про визнання недійсним з моменту укладання договору поруки від 26.04.2013 року

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м. Одеса, Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 акціонерного товариства "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ", м. Одеса, в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладання правочин, а саме: договір поруки від 26.04.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія", м.Одеса та Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК", м. Київ із наступними змінами та доповненнями, внесеними договором №1 про внесення змін від 28.08.2013 року, договором №2 про внесення змін від 31.03.2014 року, договором №3 про внесення змін від 30.04.2014 року, договором №4 про внесення змін від 30.12.2014 року, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою щодо підсудності справи, в якій просило суд передати справу до Господарського суду міста Києва за місцем знаходження відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року у справі №916/2781/16 судом було відмовлено у задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року у справі №916/2781/16 (головуючий суддя Волков Р.В., судді Смелянець Г.Є., Малярчук І.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року у справі №916/2781/16 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

У зв'язку з відпусткою суддів-членів колегії ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на підставі розпорядження керівника апарату суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду справи сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

Через канцелярію суду 25.07.2017 року від Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року у справі №916/2781/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса залишити без задоволення. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду 25.07.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м.Одеса і ОСОБА_2 акціонерного товариства "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ", м. Одеса надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані неможливістю представників товариств прибути у судове засідання. Судовою колегією розглянуто і відхилено дані клопотання, виходячи з наступного.

Участь у судовому засіданні є правом сторони згідно з вимогами статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою і попереджено сторін, що у разі їх нез'явлення у судове засідання, справа буде розглянута за фактичними матеріалами, що знаходяться в ній.

Судова колегія зазначає, що неможливість прибуття в судове засідання представника сторони не є обґрунтованою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки участь в господарському процесі приймають не фізичні особи, а юридичні, які не обмежені у виборі осіб, які можуть представляти його інтереси у суді у разі нагальної потреби обов'язкової участі сторони при розгляді скарги в суді апеляційної інстанції.

До того ж, у зв'язку з відпустками суддів-членів колегії суду у серпні 2017 року, відкладення розгляду справи призвело б до затягування судового процесу, що недопустимим у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ підтримав заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені у відзиві. Представник Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м. Одеса в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду, врученої представнику за довіреністю 14.07.2017 року, про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому, враховуючи те, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін не була визнана обов'язковою, справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представника відповідача-2, а повний текст постанови направляється учасникам судового процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/2781/16 та наданих присутнім представником відповідача-2 пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши присутнього представника відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року у справі №916/2781/16 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", м. Київ (ОСОБА_5), і ОСОБА_2 акціонерним товариством "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ", м. Одеса (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011 року №14-В/11/44/ЮО з додатками та договорами про внесення змін до договору, відповідно до умов якого ОСОБА_5 відкриває Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором, а Позичальник зобов'язався використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.

Договором про внесення змін від 26.04.2013 року №6 до договору про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011 року №14-В/11/44/ЮО кредитний договір викладено в новій редакції, згідно з яким сторони серед іншому у підпункті ч пункту 2.1. зазначили, що належне виконання Позичальником зобов'язань по цьому договору забезпечується порукою Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія» , м. Одеса.

Пунктом 2.1.1, 2.1.2, 2.2 договору про внесення змін від 26.04.2013 року №6 визначено, що у день укладення цього договору повинен бути укладений договір забезпечення щодо поруки фізичної/юридичної особи, зазначеної в підпункті/ах „ф» -„щ» пункту 2.1 цього договору в письмовій формі. Забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачене пунктом 2.1 цього договору, оформляється окремим/и договором/ами, що укладається/ються одночасно з цим договором або після його укладення та іменується/ються для розуміння цього договору надалі як „Договір/ори забезпечення» .

З протоколу засідання ОСОБА_6 Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія» від 23.04.2013 року №23/04, на якому були присутні 3 члени ОСОБА_6 Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія» , було вирішено укласти із Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» договір поруки, відповідно до якого Товариство виступить поручителем ОСОБА_2 акціонерного товариства "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ", м. Одеса по зобов'язанням останнього перед Публічним акціонерним товариством „СБЕРБАНК РОСІЇ» ; за підсумками голосування: „за» - 100% голосів присутніх на засіданні ОСОБА_6 Товариства, „проти» , „утримався» - голосів не було подано; за наслідками голосування рішення вважається прийнятим.

Вказаний протокол Засідання ОСОБА_6 був підписаний ОСОБА_4 та членами ОСОБА_6.

На виконання умов додаткового договору від 26.04.2013 року №6 та рішення засідання ОСОБА_6 Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія» , між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії (Кредитор) і Публічним акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія", м. Одеса (Поручитель) було укладено договір поруки від 26.04.2013 року.

За умовами пункту 2.1 договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором включає зобов'язання, які були невиконані боржником, та які передбачені основним договором, зокрема, але не обмежуючись:

- зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 30 червня 2018 року за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 41 586 388 доларів США 00 центів (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України) в строк/и який/і зазначений/ються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - довгостроково. При цьому, на момент укладення основного договору розмір процентної ставки складає 12,0145% річних за користування кредитом в доларах США та може змінюватися в подальшому в порядку і в строки, передбачені основним договором (з використанням зазначеної вище формули) до максимального розміру змінюваної процентної ставки (включно), встановленого в основному договорі та складає 30% (тридцять відсотків) річних. В зв'язку з цим сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в пунктах 1.3, 6.6 основного договору відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору та така зміна зобов'язання є погодженою Поручителем;

- зобов'язання в строк/и, передбачений/і в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, зазначеного/их в основному договорі - сплатити/чувати Кредитору комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,5% річних від суми, зазначеної в основному договорі;

- зобов'язання в строк/и, передбачений/і в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, зазначеного/их в основному договорі - сплатити/чувати Кредитору комісійну винагороду за управління кредитною лінією з розрахунку 0,2% річних від фактичної заборгованості за Основним договором;

- зобов'язання в строк/и, передбачений/і в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, зазначеного/их в основному договорі - сплатити/чувати Заставодержателю комісійну винагороду за збільшення ліміту кредитування з розрахунку 0,5% річних від суми збільшення ліміту зазначеного в основному договорі;

- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки, завдані Кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по основному договору;

- зобов'язання сплатити Кредитору штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі;

- зобов'язання сплатити Кредитору будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами основного договору) в строки і в порядку, встановлені в основному договорі.

У пункті 3.2 договору поруки серед гарантій зазначено, що Поручитель підтверджує, що всі гарантії, представлені у цьому договорі, є дійсними на день укладання цього договору. Поручитель розуміє, що будь-яка недійсність зобов'язань буде розцінюватись як надання Кредитору завідомо неправдивої інформації з метою отримання боржником кредиту/акредитиву/гарантії та тягне за собою відповідальність Поручителя у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.

Передбачена статтею 2 цього договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань за основним договором. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором жодним чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов'язань за цим договором. В такому випадку Кредитор звертається з письмовим повідомленням до Поручителя про невиконання боржником зобов'язань, що зазначені в статті 2 цього договору, та їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов'язань Поручителем як солідарним боржником (пункт 4.2 договору поруки).

Згідно з пунктом 4.3 договору поруки Поручитель протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобов'язаний погасити заборгованість боржника за основним договором за реквізитами, зазначеними в повідомленні Кредитора.

Пунктом 5.1.1 договору поруки сторони визначили, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, Кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання Поручителем протягом строку, зазначеному в пункті 4.3 цього договору.

За умовами пунктів 6.1, 6.2, 6.3, 6.11 договору поруки підписанням цього договору Поручитель надає свою згоду на зміну протягом дії цього договору розміру основного зобов'язання за основним договором (зокрема, але не виключно: збільшення строку дії основного договору, збільшення суми кредиту/ліміту кредитної лінії за основним договором, тощо), внаслідок чого зміниться, зокрема збільшиться обсяг його (Поручителя) відповідальності, без додаткового повідомлення Кредитором Поручителя про таку зміну та без укладення окремої угоди (договору про внесення змін) до цього договору. Цей договір складено українською мовою в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Цей договір набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі. Строк дії цього договору складає до 30 червня 2021 року, при цьому договір припиняє свою дію достроково у випадку належного виконання боржником або Поручителем усіх зобов'язань, передбачених у статті 2 цього договору, а також інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання. Цей договір сторонами прочитаний, відповідає їхнім намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами сторін, які діють з повним розумінням предмету та змісту договору.

До договору поруки сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення, а саме до договору поруки від 26.04.2013 року було підписано договір №1 про внесення змін від 28.08.2013 року, договір №2 про внесення змін від 31.03.2014 року, договір №3 про внесення змін від 30.04.2014 року, договір №4 про внесення змін від 30.12.2014 року.

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса стало акціонером Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м.Одеса, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами за період з 26.08.2016 року по 26.08.2016 року, наданої депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфельний інвестор» .

У зв'язку з тим, що виконання відповідачем договору поруки від 26.04.2013 року, за твердженням позивача, призведе до неможливості отримання дивідендів від діяльності Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м. Одеса, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса звернулось до господарського суду з відповідними позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки з наступними змінами та доповненнями.

Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про застосування строків позовної давності.

Щодо застосування у даній справі строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведенності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Приписами постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 року № 9 передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору .

За приписами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до приписів статей 6 і 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В юридичному розумінні поняття волі означає цілеспрямоване регулювання суб'єктом правовідносин своєї поведінки, спрямованої на досягнення свідомо обраної мети, шляхів і засобів її здійснення та подолання перешкод для її досягнення. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

З урахуванням положень частини 1 статті 638 Цивільного України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частина 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Аналогічне правило щодо компетенції загальних зборів закріплене у підпункті 22 пункту 2 статті 33 вказаного Закону.

У пункті 6.2. статуту Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія» у редакції від 29.03.2011 року визначено, що статутний капітал товариства становить 616 654 грн. 00 коп., при цьому статутний капітал товариства поділений на 2 466 616 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 коп. кожна.

З виписки про операції з цінними паперами за період з 26.08.2016 року по 26.08.2016 року, наданої депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфельний інвестор» вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса володіє 1643433 простими іменними акціями Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія» . Номінальна вартість даної кількості акцій складає 410 858 грн. 25 коп.

Тобто, позивач володіє 66,62703 % від загального розміру статутного капіталу відповідача, у зв'язку з чим вважає, що суд мав застосувати до спірних правовідносин положення статті 70 Закону України Про акціонерні товариства .

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку положення статті 70 Закону України Про акціонерні товариства не можуть бути застосовані, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 553 Цивільного кодексу України випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником за те, що не було виконане останнім. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 05.10.2016 року у справі №910/29382/14|3-1031гс16).

З огляду на наведене, є вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що застосування до оспорюваного у даній справі договору поруки положень Закону України Про акціонерні товариства , зокрема, статті 70, яка регулює порядок вчинення акціонерним товариством значних правочинів, не є правомірним, оскільки договір поруки, відповідно до вказаної позиції Верховного Суду України, не є значним правочином, оскільки не спрямований на розпорядження майном, яке належить поручителю.

Із наведеного слідує, що в даному випадку не є обов'язковим схвалення оспорюваного договору поруки.

Посилання скаржника на наявність правових підстав для відступу від правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 05.10.2016 року №3-1031гс16, судовою колегією відхиляється як юридично неспроможне, оскільки відповідні висновки зроблені вищою судовою інстанцією виходячи з аналізу положень статті 553 Цивільного кодексу України і статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» , тобто такий висновок стосується відповідних норм матеріального права, що в контексті підстав заявлених вимог унеможливлює їх неоднакове застосування.

За змістом статті 154 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України Про акціонерні товариства установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості, зокрема про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

У Статуті Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м. Одеса повноваження генерального директора визначені у пункті 10.6.17, в тому числі - без довіреності діє від імені товариства, представляє його у всіх установах, підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності, як в Україні, так і за кордоном, а згідно з пунктом 7 генеральний директор розпоряджається майном та грошовими коштами товариства у межах, встановлених діючим законодавством та цим статутом, зокрема, укладає від імені товариства будь-які угоди, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, кредиті договори, договори купівлі-продажу, постачання, позики, перевезення, дарування та інші договори, видає від імені товариства інші юридичні акти, потреба в виданні яких виникає в процесі поточної діяльності товариства, а також виконує інші функції, які випливають із статуту товариства, рішень Загальних зборів та/або ОСОБА_6 ради.

В даному випадку договір поруки від 26.04.2013 року підписано генеральним директором Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м. Одеса ОСОБА_7, що узгоджується з вищенаведеними положеннями Статуту товариства, а також рішення про укладення договору поруки було попередньо погоджено на засіданні ОСОБА_6 Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія» від 23.04.2013 року №23/04.

Отже, підстав для визнання договору поруки недійсним через відсутність повноважень у генерального директора або непогодження такого договору з органами правління товариства у даному випадку немає.

Особа, якій було відчужено частку у статутному капіталі господарського товариства, має право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до господарського товариства. При цьому особа стає носієм корпоративних прав щодо товариства з моменту вступу до нього. Право брати участь в управлінні товариством особа набуває з моменту набуття корпоративних прав, тобто, з моменту, коли стала учасником товариства. Дана позиція узгоджується з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин .

З матеріалів справи вбачається, що договір поруки було укладено 26.04.2013 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса стало акціонером Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м.Одеса у лютому 2016 року.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не був акціонером товариства відповідача на момент укладання договору поруки від 26.04.2013 року, тому відповідач не міг врахувати інтереси позивача і дана обставина також не може бути підставою для визнання недійсним договору поруки з подальшими змінами та доповненнями.

Отже, Господарський суд Одеської області дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України укладання договору поруки з порушеннями чинного законодавства України, які тягнуть за собою визнання його недійсним. У зв'язку з цим немає і підстав для розгляду заяви про застосування строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судовою колегією Господарського суду Одеської області за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року у справі №916/2781/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року у справі №916/2781/16 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року у справі №916/2781/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам судового процесу по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_8 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10