Постанова

від 14.11.2017 по справі 916/2781/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 916/2781/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВладимиренко С.В. - доповідача, суддівДемидової А.М., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 року та рішеннягосподарського суду Одеської області від 06.02.2016 року у справі№ 916/2781/16 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" 2) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" провизнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 26.04.2013 року за участю представників:

позивача - не з'явилися

відповідачів - 1) не з'явилися

2) Крячковська І.М.

третьої особи - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", в якому просило визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 26.04.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" та Публічним акціонерним товариством "Сбербанк", з наступними змінами та доповненнями, внесеними договором №1 про внесення змін від 28.08.2013 року, договором №2 про внесення змін від 31.03.2014 року, договором №3 про внесення змін від 30.04.2014 року, договором №4 про внесення змін від 30.12.2014 року, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Волкова Р.В., суддів Смелянець Г.Є., Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі і задовольнити повністю позовні вимоги.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" заперечує проти доводів викладених у ній, зазначаючи про їх безпідставність і необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У зв'язку з відпусткою судді Кролевець О.А. шляхом проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи змінено склад судової колегії касаційної інстанції та призначено дану справу до розгляду у складі: Владимиренко С.В., Попікова О.В., Демидова А.М. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого господарського суду України від 14.11.2017 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 15.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО, а також в подальшому додатки до нього, згідно яких банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та на підставі угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором, а позичальник, в свою чергу, зобов'язався використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. цього договору, своєчасно й у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору. Кредит надається для фінансування витрат, пов'язаних з проведенням реконструкції центрального стадіону "Чорноморець" за адресою: м. Одеса, вул.Маразліївська, 1/20.

В подальшому 26.04.2013 року кредитний договір викладено в новій редакції на підставі договору про внесення змін №6, з наступними доповненнями та змінами до нього, згідно якого Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" домовились, що належне виконання позичальником зобов'язань по цьому договору забезпечується порукою Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія". Також в пунктах 2.1.1, 2.1.2, 2.2 договору про внесення змін від 26.04.2013 року № 6 визначено, що в день укладення цього договору повинен бути укладений договір забезпечення щодо поруки фізичної/юридичної особи, зазначеної в підпункті/ах "ф"-"щ" п. 2.1. цього договору в письмовій формі. Забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачене пунктом 2.1. цього договору, оформляється окремим/и договором/ами, що укладається/ються одночасно з цим договором або після його укладення та іменується/ються для розуміння цього договору надалі як "Договір/ори забезпечення".

26.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" (поручитель) укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором в повному обсязі відповідати за невиконання Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 року, укладеним між кредитором та боржником. Поручитель відповідає перед кредитором за зобов'язаннями, які невиконані боржником та передбачені основним договором (основне зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись:

- зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 30 червня 2018 року за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 41 586 388 доларів США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України) в строк/и який/і зазначений/ються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - довгостроково. При цьому на момент укладення основного договору розмір процентної ставки складає 12,0145 % за користування кредитом в доларах США та може змінюватися в подальшому в порядку і в строки, передбачені основним договором (з використанням зазначеної вище формули) до максимального розміру змінюваної процентної ставки (включно), встановленого в основному договорі та складає 30%. В зв'язку з цим сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в пунктах 1.3., 6.6. основного договору відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору та така зміна зобов'язання є погодженою поручителем;

- зобов'язання в строк/и, передбачений/і в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, зазначеного/их в основному договорі - сплатити/чувати кредиторі комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,5% від суми, зазначеної в основному договорі;

- зобов'язання в строк/и, передбачений/і в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, зазначеного/их в основному договорі - сплатити/чувати кредитору комісійну винагороду за управління кредитною лінією з розрахунку 0,2% (нуль цілих дві десятих відсотка) річних від фактичної заборгованості за основним договором;

- зобов'язання в строк/и, передбачений/і в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, зазначеного/их в основному договорі - сплатити/чувати заставодержателю комісійну винагороду за збільшення ліміту кредитування з розрахунку 0,5% від суми збільшення ліміту зазначеного в основному договорі;

- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки, завдані кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по основному договору;

- зобов'язання сплатити кредитору штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі;

- зобов'язання сплатити кредитору будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами основного договору) в строки і в порядку, встановлені у основному договорі.

Зобов'язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди). Зобов'язання сплатити кредитору неустойку у випадках і у розмірі, зазначеному в п. 4.4. цього договору (зобов'язання зі сплати неустойки). Зобов'язання сплатити кредитору проценти (відповідно до статей 1050, 625 Цивільного кодексу України) від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання (зобов'язання зі сплати процентів за прострочення виконання). Зобов'язання, зазначені в пункті 2.1. цього договору, у разі прострочення їх виконання підлягають виконанню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Поручитель відповідно до цього договору приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання основного договору за боржника, а також будь-якого нового боржника, в разі переведення боргу боржника на іншу особу чи припинення боржника. Боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю. Передбачена статтею 2 цього договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань за основним договором. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором жодним чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором. В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов'язань, зазначених в статті 2 цього договору, їх обсяг та вимогою виконання цих зобов'язань поручителем як солідарним боржником. В підпункті 5.1.1. пункту 5.1. та пунктах 6.1. - 6.3., 6.11. даного договору сторонами визначено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання поручителем протягом строку, зазначеному в пункті 4.3. цього договору. Підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на зміну протягом дії цього договору розміру основного зобов'язання за основним договором (зокрема, але не виключно: збільшення строку дії основного договору, збільшення суми кредиту/ліміту кредитної лінії за основним договором, тощо), внаслідок чого зміниться, зокрема збільшиться обсяг його (поручителя) відповідальності, без додаткового повідомлення кредитором Поручителя про таку зміну та без укладення окремої угоди (договору про внесення змін) до цього договору. Цей договір складено українською мовою в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Цей договір набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі. Строк дії цього договору складає до 30 червня 2021року, при цьому договір припиняє свою дію достроково у випадку належного виконання Боржником або поручителем усіх зобов'язань, передбачених в статті 2 цього договору, а також інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання. Цей договір сторонами прочитаний, відповідає їхнім намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами сторін, які діють з повним розумінням предмету та змісту договору. Підписи представників сторін на вказаному договорі скріплені печатками зазначених товариств. З боку Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" договір підписаний генеральним директором Ковалем Д.О.

Зазначений договір поруки був укладений після проведення засідання Наглядової Ради Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", оформленого протоколом № 23/04, на якому були присутні 3 члени Наглядової Ради, та яким вирішено укласти з Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" договір поруки, відповідно до якого товариство виступить поручителем Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" по зобов'язанням останнього перед Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії"; за підсумками голосування "за" - 100% голосів присутніх. Вказаний протокол засідання Наглядової Ради підписаний Головою та членами Наглядової Ради.

Позивач став акціонером Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" з 29.02.2016 року, що підтверджується випискою з реєстру власників іменних паперів про стан особового рахунку, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Портфельний інвестор" від 04.10.2016 року.

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" від 29.03.2011 року статутний капітал товариства склав 616 654 грн., поділений на 2 466 616 грн. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 26.08.2016 року по 26.08.2016 року, наданої депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Портфельний інвестор", позивач володіє 1 643 433 штука простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія". Номінальна вартість даної кількості акцій складає 410 858,25 грн., що складає 66,62703 % від загального розміру статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія".

У зв'язку з тим, що виконання Публічним акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" договору поруки від 26.04.2013 року призведе до неможливості отримання позивачем дивідендів від діяльності Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поруки з наступними змінами та доповненнями. При цьому, позивач вказав, що він дізнався про існування оскаржуваної угоди лише в 2016 році після того, коли він став акціонером Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", дана угода є недійсною, оскільки укладена з перевищенням спеціальної правосуб'єктності або необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки підписана генеральним директором Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" без отримання погодження загальних зборів на укладання значного правочину.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно вказав на відсутність підстав для визнання недійсним договору поруки внаслідок невиконання позивачем обов'язку, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України та статті 204 Цивільного кодексу України, надати докази невідповідності його нормам права. Крім того, суди попередніх інстанцій вказали на не доведення позивачем відсутності повноважень у генерального директора Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" на її підписання.

За приписом статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом статті 154 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості, зокрема про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

В пункті 10.6.17 статуту Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" визначені повноваження генерального директора, який в тому числі - без довіреності діє від імені товариства, представляє його у всіх установах, підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності, як в Україні, так і за кордоном, а згідно з пунктом 7 генеральний директор розпоряджається майном та грошовими коштами товариства у межах, встановлених діючим законодавством та цим статутом, зокрема, укладає від імені товариства будь-які угоди, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, кредиті договори, договори купівлі-продажу, постачання, позики, перевезення, дарування та інші договори, видає від імені товариства інші юридичні акти, потреба в виданні яких виникає в процесі поточної діяльності товариства, а також виконує інші функції, які випливають із статуту товариства, рішень Загальних зборів та/або Наглядової ради.

Оскільки договір поруки від 26.04.2013 року підписано генеральним директором Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" Ковалем Д.О., що відповідає положеннями статуту товариства, а, крім того, рішення про укладення договору поруки попередньо погоджено на засіданні Наглядової Ради Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" від 23.04.2013 року №23/04, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору з цих підстав.

В силу пункту 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач стверджує, що оспорюваний правочин є значним, а тому відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (у діючий редакції так і у редакції станом на момент підписання договору поруки від 26.04.2013 року), значний правочин - це правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), вчинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Згідно пункту 1 статті 70 цього Закону рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Разом з тим, як правильно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, положення статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", яка регулює порядок вчинення акціонерним товариством значних правочинів, не застосовуються, оскільки договір поруки, відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 05.10.2016 року у справі № 910/29382/14/3-1031гс16, не є значним правочином, оскільки не спрямований на розпорядження майном, яке належить поручителю, а є лише способом забезпечення виконання зобов'язання.

За приписами частин 1, 2 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Також судами правильно спростовано посилання позивача на порушення його прав, як акціонера, з тих підстав, що договір поруки укладено 26.04.2013 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" стало акціонером Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" лише у лютому 2016 року, тобто позивач не був акціонером Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" на момент укладання спірного договору поруки.

Особа, якій було відчужено частку у статутному капіталі господарського товариства, має право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до господарського товариства. При цьому особа стає носієм корпоративних прав щодо товариства з моменту вступу до нього. Право брати участь в управлінні товариством особа набуває з моменту набуття корпоративних прав, тобто, з моменту, коли стала учасником товариства. Дана позиція узгоджується з положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав його необгрунтованості, місцевим господарським судом, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно залишено без задоволення заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про застосування строків позовної давності, що відповідає роз'ясненням, викладеним у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", в якій зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, внаслідок ненадання позивачем доказів, які підтверджують наявність підстав для визнання недійсним спірного договору, суди попередніх інстанцій за результатами дослідження оспорюваного договору дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів першої й апеляційної інстанцій, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення і постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 року у справі №916/2781/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова О.В. Попікова