Рішення

від 25.07.2017 по справі 278/969/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/969/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2017 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Кушнір М.С., розглянув цивільну справу за заявою ТОВ "Українська факторингова компанія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ "Українська факторингова компанія" звернувся до суду з позовом, яким просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) за кредитним договором у розмірі 10 661 760,63 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), а саме на земельну ділянку площею 1900 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Двірець Житомирського району Житомирської області, ділянка № 43, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822086500:06:001:0105, шляхом визнання за позивачем права власності на такий об'єкт нерухомості.

В обґрунтування позову його автором вказано наступне. На теперішній час внаслідок укладення договору відступлення права вимоги зокрема і за укладеним з відповідачем 1 кредитним договором позивач виступає у якості кредитора останнього. Відповідач 1 не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом в межах обраного способу захисту прав. Відповідач 2 є номінальним власником спірної земельної ділянки, який відчужив у свій час її відповідачеві 1, а останній, в свою чергу, так і не зареєстрував прав власності на неї за собою.

У судове засідання сторони не з'явились. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав. Відповідач 2 також спрямував до суду заяву про слухання справи у його відсутність та при вирішенні спору поклався на розсуд суду. В свою чергу, підстави неявки у судове засідання відповідача 1 суду невідомі, хоча він був завчасно і належним чином повідомлений про день та час слухання справи. За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність вказаних учасників судового розгляду, адже матеріали справи містять достатньо доказів щодо правовідносин, які склались між ними.

Дослідив матеріали справи, судом були встановлені наступні її фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

14 квітня 2008 року між ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" та відповідачем 1 укладено кредитний договір №223364516 згідно умов якого останній отримав кредит у сумі 23 000 доларів США (а.с.8-12).

Крім цього, в рахунок забезпечення виконання зазначеного договоу між його підписантами того ж дня укладено Договір іпотеки (а.с.13-14) за яким відповідач 1 передав у іпотеку ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" спірне у справі нерухоме майно - земельну ділянку площею 1900 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Двірець Житомирського району Житомирської області, ділянка № 43, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822086500:06:001:0105, яка належала відповідачеві на підставі укладеного з відповідачем 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2008 року (а.с.15), який володів даною нерухомістю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на його ім'я у березні 2008 року (а.с.16-17). Ринкова вартість даної земельної ділянки станом на 14 квітня 2017 року складає 161 500,00 гривень (а.с.6-7).

Відповідач 1 належним чином умов кредитного договору не виконував, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка склала 10 661 760,63 гривень (дату, станом на яку така заборгованість утворилась, матеріали справи не містять).

26 травня 2016 року між ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" та ПАТ "ВЕКТОР БАНК" укладено Договір відступлення права вимоги № 114/19 (а.с.20-23) згідно якого останнє набуло прав вимоги до боржників, зокрема і відповідача 1 за згадуваним вище кредитним договором. 27 травня 2016 року між зазначеними товариствами укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки (а.с.24), в тому числі і за укладеним між ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" та відповідачем 1 (а.с.25).

Також, 26 та 27 травня 2016 року вже між ПАТ "ВЕКТОР БАНК" та позивачем укладено аналогічні за предметом договори відступлення прав вимоги та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, серед іншого, і щодо укладених з відповідачем 1 кредитним договором та договором іпотеки (а.с.26-30).

8 липня 2017 року на адресу відповідача 1 позивачем спрямовано вимогу про усунення порушення, де відповідач 1 попереджався про наслідки не погашення заборгованості у вигляді вчинення позивачем дій по реєстрації право власності на предмет іпотеки за собою (а.с.32-33).

Правовідносини, що склались між сторонами у даній справі, врегульовані наступними нормами матеріального закону.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах 1, 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

При цьому згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи вищевикладене, позов до задоволення не підлягає, адже згадуваний вище договір іпотеки містить у собі застереження , що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (пункт 5.5.1 Договору) і це застереження є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на спірне нерухоме майно. За таких обставин, судовому захисту права позивача не підлягають, оскільки судове рішення не може підміняти собою визначену законом та іпотечним договором окрему процедуру задоволення прав іпотекодержателя.

Тотожного за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд України 22 березня 2017 року при розгляді цивільної справи № 6-2967цс16.

Приймаючи рішення у даному обсязі, на підставі положень ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати до подальшого розподілу не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10-11, ст. 60, ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Грубіян