Ухвала

від 24.10.2017 по справі 278/969/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/969/17 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 10 квітня 2008 року між ВАТ ОСОБА_3 Аваль , правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_3 Аваль , та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № 014/0911/85/132081, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 23000 доларів США, зі сплатою 14,250 % річних за користування кредитом, на строк по 10 квітня 2028 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 передав в іпотеку банку земельну ділянку №43, площею 1900 кв.м., яка розташована в с. Двірець Житомирського району Житомирської області.

За договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеним між ПАТ ОСОБА_3 Аваль та ПАТ Вектор Банк , останнє набуло права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, і право вимоги за вказаним кредитним договором.

26 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладений договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за даним кредитним договором перейшло до позивача.

27 травня 2016 року між ними також укладений договір відступлення прав вимоги за вказаним договором іпотеки.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 10661760 грн. 63 коп.

Під час перевірки відомостей щодо іпотечного майна стало відомо про те, що право власності на передану в іпотеку земельну ділянку зареєстроване за її попереднім власником ОСОБА_2

З огляду на вищезазначене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за даним кредитним договором у розмірі 10661760 грн. 63 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 1822086500:06:001:0105, площею 1900 кв.м., розташовану в с. Двірець Житомирського району Житомирської області, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, шляхом визнання за ТОВ Українська факторингова компанія права власності.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, зазначає, що в силу вимог законодавства та положень договору іпотеки іпотекодержатель на свій вибір застосовує один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки власником земельної ділянки є ОСОБА_2, позивач позбавлений можливості звернути стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 10 квітня 2008 року між ВАТ ОСОБА_3 Аваль , правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_3 Аваль , та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № 014/0911/85/132081, згідно з умовами якого останньому наданий кредит у розмірі 23000 доларів США, зі сплатою 14,250 % річних, строком по 10 квітня 2028 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 передав в іпотеку банку земельну ділянку №43, кадастровий номер 1822086500:06:001:0105, площею 1900 кв.м., яка розташована в с. Двірець Житомирського району Житомирської області, та призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Судом також встановлено, що 26 травня 2016 року між ПАТ ОСОБА_3 Аваль та ПАТ Вектор-Банк укладений договір відступлення прав вимоги за кредитними угодами, в тому числі й за даним кредитним договором.

27 травня 2016 року між ними також укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, зокрема, за договором іпотеки, укладеним між ПАТ ОСОБА_3 Аваль та ОСОБА_1

Окрім того 26 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладений договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за даним кредитним договором перейшло до позивача.

27 травня 2016 року між ними укладений договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі й за спірним іпотечним договором.

Матеріали справи свідчать, що 8 липня 2016 року позивач звернувся до боржника з письмовою вимогою погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 10661760 грн. 63 коп.

Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1 ст.12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 33 даного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ч.1 ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.3 ст.36 даного Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до п.5.5 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, іпотекодержатель може набути право власності на предмет іпотеки. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на іпотечне майно.

Також договором передбачено, що іпотекодержатель має право продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві, а також організувати продаж цього майна шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише статтями 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33,36,37,39 Закону України Про іпотеку , статей 328,335,376,392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту забезпечених іпотекою вимог кредитора: судовий ( на підставі рішення суду) та два позасудові ( на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно ( частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №6-2967цс16.

Оскільки в іпотечному договорі міститься застереження, яке передбачає можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що є правовою підставою для реєстрації права власності позивача на зазначене нерухоме майно, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія відхилити .

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня 2017 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді: