Ухвала

від 25.07.2017 по справі 570/2957/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шимків С.С., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

за участі: представників позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Вестагротех" - Козакевича Миколи Миколайовича на рішення Рівненського районного суду від 16 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Вестагротех" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Вестагротех" (далі - ТОВ "Вестагротех") з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на завдання позивачу збитків унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому позов доповнено вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського районного суду від 16 травня 2017 року позов задоволено частково:

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вестагротех" 5 648, 01 гривень матеріальної шкоди, 2 500 гривень витрат за проведення експертиз, 1 378 гривень судового збору, а всього 9 526, 01 гривень.

На рішення суду позивачем через свого представника подано апеляційну скаргу, де посилався на його незаконність та необґрунтованість, що полягали у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про незастосування судом пунктів 2.4, 8.3, 8.6, 8.6.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №1074\8395. В зв'язку з цим залишено без уваги принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, не з'ясував фактичний розмір завданих позивачу збитків, підмінив поняття "майнова шкода" та "Вартість ремонту".

За даними звіту про оцінку №069 від 01.05.2016 року вартість завданих в результаті пошкодження автомобіля "Мitsubishi Pajero Sport 2.5 TD", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, збитків становить 48 050, 41 гривень, в т.ч. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу складає 33 888, 08 гривень, а величина втрати товарної вартості - 14 162, 33 гривні. Вважає, що при визначенні розміру матеріальної шкоди суд помилився із застосуванням правил ст. 22 ЦК України, пославшись на те, що збитками є вартість ремонту автомобіля.

Однак, на його думку, пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №1074\8395, дано визначення реальних збитків, що є вартісним значенням витрат з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права (втрати товарної якості).

Вказує, що обов'язком відповідача вбачається сплата різниці між фактичним розміром шкоди - 48 050, 41 гривень і страховою виплатою - 28 240, 07 гривень, що складає 19 810, 34 гривні, а також компенсувати витрати на оплату оцінки визначення збитків - 2 500 гривень і судові витрати.

З наведених міркувань просить змінити рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вестагротех" 19 810, 34 гривні матеріальної шкоди та 2 500 гривень витрат на оплату оцінки визначення розміру шкоди.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив із їх часткової обґрунтованості та доведеності, адже стягненню підлягають 5 648, 01 гривень матеріальної шкоди (від 38 888, 08 гривень матеріальної шкоди, визначеної оцінювачем, відняти 28 240, 07 гривень, які добровільно виплачені страховиком), 2 500 гривень витрат за проведення оцінки та 1 378 гривень судового збору.

Щодо стягнення з відповідача 14 163, 33 гривні втрати товарної вартості автомобіля та 32 510, 08 гривень моральної шкоди, то суд не знайшов достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позову у цій частині, а тому відмовив у його задоволенні.

Як встановлено протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №207377, 16 лютого 2016 року в с. Карпилівка Рівненського району Рівненської області на перехресті вулиць Вишнева - Подільська, які є рівнозначними, о 8 год. 40 хв. Козакевич М.М., керуючи автомобілем "Мitsubishi Pajero Sport 2/5 TD", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ТОВ "НВП "Вестагротех", не дав дороги транспортному засобу марки "Ford Focus", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що наближався з правого боку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Рівненського міського суду від 18 березня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в діях Козакевича М.М. складу правопорушення (а.с. 71-72).

Постановою судді Апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 4-4, зв.).

Цими постановами зроблено висновок про те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини ОСОБА_2, який рухаючись по другорядній дорозі, не уступив місце автомобілю під керуванням Козакевича М.М., який рухався головною дорогою.

15 серпня 2016 року суддею Рівненського районного суду закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за закінчення строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 74-74, зв.).

Згідно із ч. 4 ст. 61 КУпАП вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядається справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

7 вересня 2016 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" сплачено на користь ТОВ "НВП "Вестагротех" 28 240, 07 гривень (а.с. 86).

Вважаючи, що відповідач порушив його цивільні права через те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдав матеріальної та моральної шкоди, у червні 2016 року ТОВ "НВП "Вестагротех" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 50 550, 41 гривень матеріальної шкоди.

В ході розгляду справи позивач уточнив позов, вимагаючи остаточно стягнути із відповідача на його користь 14 162, 33 гривень матеріальної шкоди, 2 500 гривень витрат за оплату автотоварознавчої експертизи, 32 510, 08 гривень моральної шкоди, 2 978 судового збору і 6 300 гривень витрат на правову допомогу (а.с. 82-84). В подальшому вимоги позивачем не змінювалися.

Разом з тим, в апеляційній скарзі ТОВ "НВП "Вестагротех" просить стягнути на його користь із ОСОБА_2 19 810, 34 гривні та понесені судові витрати, в т.ч. і 2 500 гривень витрат за оцінку збитків (а.с. 154).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Тобто даними вимогами закону закріплено правила диспозитивності цивільного судочинства, які полягають у наданні особам, що беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Зміст принципу диспозитивності розкривається через такі положення:

-хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це;

-особа, якій належить право, може від нього відмовитися;

-нікого не можна примушувати пред'явити позов (подати апеляційну чи касаційну скаргу) проти своєї волі;

-суд не повинен виходити за межі вимог сторін, за винятками встановленими законом.

Диспозитивність діє на усіх стадіях цивільного процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки в апеляційній скарзі ТОВ "НВП "Вестагротех" заявлено вимоги, які перевищують розмір матеріальної шкоди, про відшкодування якої було заявлено у суді першої інстанції, тому твердження її автора не дають підстав колегії суддів вийти за межі позову.

Тобто в будь-якому випадку апеляційний суд не може стягнути з відповідача на користь ТОВ "Вестагротех" розміру матеріальної шкоди (збитків), який є більшим, ніж заявлено про це позивачем у суді першої інстанції. Передбачені ч. 3 ст. 303 ЦПК України випадки про можливість виходу за межі апеляційної скарги колегією суддів не можуть бути застосовані, адже це пов'язано з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Таких умов матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відшкодування 19 810, 34 гривень матеріальної шкоди. Не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість і посилання відповідача про неврахування судом Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №1074\8395.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, на необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права відповідача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України ж додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Вестагротех" - Козакевича Миколи Миколайовича відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: