Постанова

від 18.07.2017 по справі 820/1043/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2017 р. № 820/1043/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 13.12.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зазначені податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області безпідставні та такі, що не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.11.2016 року Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Євромет" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "САНПРІКС" за період липень 2016 року.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки від повідцем складено акт №4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 року та встановлено наступні порушення:

- ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкових зобов'язання з ПДВ за липень 2016 року на суму 94 120,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит за липень 2016 року з ПДВ на суму 288 042,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2016 року у сумі 193922,00 грн.

01.12.2016 року позивачем було надано відповідачу заперечення вих. № 451 на вищевказаний акт перевірки.

Відповідачем надано відповідь від 09.12.2016 року №23289/10/20-30-14-02, згідно якої прийнято рішення про залишення без змін висновки, викладені в акті перевірки №4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 року.

Відповідачем на підставі акта №4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 року складено податкові повідомлення - рішення від 13.12.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення разом з висновками акту було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС в Харківській області, а в подальшому до ДФС України.

Рішеннями про результати розгляду скарги Головного управління ДФС в Харківській області від 18.01.2017 №275/10/20-40-10-014-14, та ДФС України від 16.02.2017 №3151 /6/29-99-11-01-01-25, скаргу позивача залишено без розгляду, а податкові повідомлення рішення без змін.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами пп. 20.1.14 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено, що у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів;

Згідно з ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

У п. 78.1 ст.78 ПК України наведено обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Приписами пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України серед вищевказаних обставин визначено отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Положеннями пп.78.1.4, п.78.1 ст.78 ПК України також визначено обставину, як підставу для проведення документальної позапланової перевірки, а саме виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Приписами п.198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Положеннями п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Суд зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "САНПРІКС".

В період, що перевірявся між позивачем, як покупцем та ТОВ САНПРІКС як постачальником, укладено договір поставки від 29.07.2016 №269, на поставку металевого прокату, за місцезнаходженням позивача.

З пояснень позивача вбачається, що в подальшому придбану продукцію було реалізовано покупцями/клієнтам позивача.

Разом з цим суд зазначає, що в акті перевірки №4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 року складено реєстр покупців товару, який було придбано у ТОВ САНПРІКС податковий номер 40392904 за липень 2016 року. До даного реєстру включено тільки ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО , однак матеріалами справи підтверджено, що позивач реалізував придбаний у ТОВ САНПРІКС товар також наступним суб'єктам господарської діяльності:

- ПРАТ ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ПЕРЕТВОРЮВАЧ (69096, м. Запоріжжя, Дніпровське Шосе, 9, код 05755571);

- ТОВ НВЦ ЄТМ (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, корп. В-2, кім. 1-2, код 35586777);

- ПАТ НОВОКРАМАТОРСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД (84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, код 05763599);

- ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ОТТОМ (61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 56, кім. 201 А, код 32444575).

Щодо фінансово-господарських відносин між позивачем та ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО , суд зазначає наступне.

Відносно покупця ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО відповідач під час проведення перевірки дійшов наступного висновку: "Згідно проведеного аналізу наданих до перевірки ТТН виданих від 29.07.2016 року, на підставі яких було перевезено придбаний у постачальника та реалізований на адресу покупця вантаж (лист 8,0 мм 12Х18Н10Т) та затрат робочого часу на завантажувальні- розвантажувальні роботи, переміщення вантажу до складського приміщення виходячи з часу за один робочий день, вбачається неможливим підтвердити реальність здійснення такої транспортної операції »

Суд зазначає, що зі змісту вищевказаного висновку контролюючого органу вбачається, що він зроблений у вигляді припущення і поза межами своє компетенції.

Відповідач для повного з'ясування всіх обставин призупинення перевірки, залучення експерта та дослідження можливості позивача щодо проведення таких робіт, не здійснював, також контролюючий орган не був позбавлений можливості витребувати у позивача технічну документацію про використовуване обладнання.

З пояснень позивача вбачається, що на складі ТОВ "Компанія Євромет" встановлено кран мостовий електричний однобалочний підвісний двопрогоновий ПК5.00.000-18.01. Вантажопідйомність даного крану становить 5,0 тон. Висота підйому становить 6,3 м, швидкість підйому вантажу 8,0 м за хвилину. Таким чином, для розвантаження Товару з транспорту перевізника від Постачальника та навантаження його на транспорт Перевізника для відправлення в адресу ПАТ ДТЕК Дніпроенерго необхідна наступна кількість часу: Кількість вантажу - 7,24 т. Кількість необхідних циклів розвантаження/навантаження - 4 Тривалість одного циклу - 1 хвилина Отже, мінімально необхідний час для безпосереднього розвантаження/навантаження Товару становить 4 хвилини. Навіть з урахування виїзду та заїзду транспорту на склад постачальника необхідно не більше однієї години часу. Дія подолання 411 км, що становлять відстань від складу ТОВ Компанія Євромет (м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95) до складу ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО (Дніпропетровська обл., м. Зеленодольск, пл. Енергетиків, 1), необхідно 5 годин ЗО хвилин при наявності заторів на дорогах або 4 год 30 хвилин без таких. Всі зазначені операції здійснюються в межах одного 8-годинного робочого дня.

Щодо взаємовідносин ТОВ Санпрікс із позивачем контролюючим органом в акті податкової перевірки №4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 року зроблено висновок про нереальність здійснених господарських операцій ТОВ Санпрікс з позивачем.

Як на докази своїх тверджень контролюючий орган посилається на наступні факти:

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця),

- відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні),

Поряд з цим суд зазначає, що відповідач в акті перевірки №4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 року, стверджує, що "транспортування Товарів від ТОВ Санпрікс на адресу ТОВ Компанія Євромет здійснювалося за допомогою перевізника ФОП ОСОБА_3 (автомобіль Мерседес держ №АА49-96КЕ, причеп АХ88-05ХР) на замовлення ТОВ Компанія Євромет .

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суд зазначає, що вищевказані факти були встановлені на підставі податкової інформації від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ Санпрікс з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками з 04.04.2016 по 30.09.2016.

Однак, відповідач не зазначає якого саме характеру податкова інформація була отримана.

Відповідно до абз. 5 п. 86.7 ст. 87 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішсння або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ПК України акт про результати проведення перевірки є документом, у якому оформлюється результати перевірки конкретного платника податків. Акт перевірки іншого платника податків не є документом, на підставі якого ПК України дозволяє встановлювати наявність або відсутність обставин щодо платника податків, відносини з яким не були предметом перевірки у самому акті.

Статтею 72 ПК України не віднесено акти перевірки платників податків, листи контролюючих органів або зібрану про платників податку інформацію до джерел, з яких може бути встановлена податкова інформація стосовно інших платників податків.

Таким чином, контролюючий орган зобов'язаний встановити та довести можливість використання будь-якої податкової інформації при покладенні її в основу своїх висновків в актах перевірки платника податків.

Уповноважені особи Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області під час проведення перевірки дійшли висновку що ТОВ САНПРІКС здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та про відсутність об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з 04.04.2016 року по 30.09.2016 року по ланцюгу постачання.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Верховний Суд України (далі - ВСУ) у справах про визначення податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток внаслідок недотримання вимог податкового законодавства іншими платниками податків - постачальниками платника податку за ланцюгом поставок додержується позиції щодо відсутності законних підстав ставити право на податковий кредит і формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у залежність від виконання вимог податкового законодавства іншим платником податку, який є контрагентом за правочином.

Зазначена позиція ВСУ відображена у постанові від 31.01.2011 р. №14/11 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та грунтується на судовій практиці Європейського суду з прав людини, а саме: на підставі рішення (п'ята секція) у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 року.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 ГК України) наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені суб'єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Зазначена позиція відображена у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 року у справі №2270/5376/12.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не с вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у масному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв 'язку з його господарською діяльністю відбулись. Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості".

Зазначена позиція відображена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р. у справі №2а-3530/11/1070.

Таким чином, до позивача не можуть застосовуватися наслідки протиправних діянь, вчинених іншими платниками податків.

На підтвердження реальності взаємовідносин зі своїми контрагентами позивачем надано таку документацію: акти звірки взаємних розрахунків, договори поаставки, видаткові накладними, розпорядження на отримання ТМЦ, товарно - транспортні накладними та специфікації.

Також відповідач зазначає, що при проведенні аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено наступне: Реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Як вбачається з матеріалів справи відповідач аналізував перелік податкових накладних зареєстрованих в реєстрі тільки за липень 2016 року.

Тобто весь висновок відповідача ґрунтується на припущенні, що ТОВ Санпрікс не було придбано продукцію в інші періоди раніше (окрім липня 2016), та/або що джерелом придбання цієї продукції не є фізична чи юридична особа, що не є платником податку на додану вартість, в такому випадку придбання товару не буде відображено в реєстрі податкових накладних.

Щодо терміну подальшої реалізації позивачем придбаного товару, суд зазначає наступне.

Також, як порушення діючого в Україні законодавства відповідач зазначає про не повну реалізацію придбаного в липні 2016 року товару в тому ж місяці - липні 2016 року .

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі податковий кодекс України, не зобов'язує суб'єктів господарювання реалізовувати товар в тому самому місяці в якому його було придбано, а податковим кредитом платник податків має право скористатися протягом 365 днів.

Щодо посилань відповідача на те, що номера видаткових накладних, зазначені в товарно-транспортних накладних №349 від 29.07.2016 та №348 від 29.07.2016, не відповідають номерам видаткових накладних за яким відбувалися поставки товару, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що вищезазначена невідповідність є технічною помилкою, що була допущена при заповненні товарно-транспортних накладних, з огляду на наступне.

При заповненні товарно-транспортної накладної №348 від 29.07.2016 в графах Супровідні документи на вантаж та Документи з вантажем було зазначено ВН 348 від 29.07.2016 , замість ВН №225 від 29.07.2016. Тобто замість номеру видаткової накладної було помилково внесено номер самої товарно-транспортної накладної.

Вказана помилка не впливає на чинність товарно-транспортної накладної, оскільки, номенклатура товару, його вартість та вага, номер довіреності на підставі якої вантажоодержувач отримує товар, повністю співпадає з даними, внесеними до видаткової накладної №225 від 29.07.2016.

Аналогічна ситуація склалася при заповненні товарно-транспортної накладної №349 від 29.07.2016. В графах Супровідні документи на вантаж та Документи з вантажем було зазначено ВН 349 від 29.07.2016 , замість ВН №226 від 29.07.2016 . Тобто замість номеру видаткової накладної було помилково внесено номер самої товарно-транспортної накладної.

Вищезазначена помилка також не впливає на чинність товарно-транспортної накладної, оскільки, номенклатура товару, його вартість та вага, номер довіреності на підставі якої вантажоодержувач отримує товар, повністю співпадає з даними, внесеними до видаткової накладної №226 від 29.07.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперовий або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, встановлено, що обов'язковими відомостями, що заносять до товарно-транспортної накладної є назва документа, дата і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, у вищенаведених товарно-транспортних накладних №348 від 29.07.2016 та №349 від 29.07.2016 дотримано усі вимоги законодавства щодо правильного зазначення обов'язкових реквізитів.

Отже, суд вважає, що наявність вищезазначених невідповідностей не є підставою для визнання недійсною товарно-транспортної накладної та не спростовує факт здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 13.12.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 13.12.2016 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 13.12.2016 року № НОМЕР_2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд.95, кім.4 15-17 код 34330281 судові витрати в загальному розмірі 5963,24 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 24 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, буд.9, код ЄДРПОУ39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2017 року.

Суддя О.М.Тітов