Ухвала

від 27.09.2017 по справі 820/1043/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 р.Справа № 820/1043/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.

при секретарі Дудка О.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1043/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євромет

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Компанія Євромет , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 13.12.2016 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1043/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1043/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2016 р. Центральною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія Євромет з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово-господарським відносинам з ТОВ Санпрікс за період липня 2016 року.

Підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень слугував акт № 4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 р., в якому зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: 1) ст. 185, ст. 187 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язання з ПДВ за липень 2016 року на суму 94120,00 грн.; 2) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2016 року з ПДВ на суму 288042,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2016 року у сумі 193922,00 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2016 р. позивачем надано відповідачу заперечення вих. № 451 на вищевказаний акт перевірки, а відповідачем надано відповідь від 09.12.2016 р. № 23289/10/20-30-14-02, згідно якої прийнято рішення про залишення без змін висновків, викладених в акті перевірки № 4724/20-30-14-02-10/34330281 від 24.11.2016 р.

У зв'язку з цим, відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 13.12.2016 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, але рішеннями про результати розгляду скарги Головного управління ДФС в Харківській області від 18.01.2017 р. № 275/10/20-40-10-014-14, та ДФС України від 16.02.2017 р. № 3151 /6/29-99-11-01-01-25, скаргу позивача залишено без розгляду, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 13.12.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ Компанія Євромет (покупець) та ТОВ Санпрікс (постачальник), укладений договір поставки № 269 від 29.07.2016 р., за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію (товар) на умовах, викладених в цьому договорі. Асортимент товару, ціна, кількість, строки поставки, вимоги якості, гарантійний термін на товар (якщо на даний вид товару передбачено гарантійний строк), узгоджуються в додатках (специфікаціях) до цього договору та є його невід'ємною частиною.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надані: видаткові накладні від 29.07.2016 р. № 225 та № 226; рахунки на оплату від 29.07.2016 р. № 273 та № 274, ТТН від 29.07.2016 р. № 348 та № 349.

В акті перевірки контролюючим органом складено реєстр покупців товару, який було придбано у ТОВ Санпрікс , але до цього реєстру включено тільки одного контрагента підприємства позивача - ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , в той час як матеріалами справи підтверджено, що позивач реалізував придбаний у ТОВ Санпрікс товар також наступним суб'єктам господарської діяльності: 1) ПрАТ Запорізький завод Перетворювач (69096, м. Запоріжжя, Дніпровське Шосе, 9, код 05755571); 2) ТОВ НВЦ ЄТМ (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, корп. В-2, кім. 1-2, код 35586777); 3) ПАТ Новокраматорський машинобудівний завод (84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, код 05763599); 4) ТОВ Тогровий дім ОТТОМ (61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 56, кім. 201 А, код 32444575), що підтверджується наданими позивачем доказами (копіями договорів, видаткових накладних, актів звірки, довіреностей та ін.) (а.с. 67-119).

За висновками контролюючого органу, порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що згідно проведеного аналізу наданих до перевірки ТТН виданих від 29.07.2016 р., на підставі яких було перевезено придбаний у постачальника та реалізований на адресу покупця вантаж (лист 8,0 мм 12Х18Н10Т), та затрат робочого часу на завантажувальні-розвантажувальні роботи, переміщення вантажу до складського приміщення виходячи з часу за один робочий день, вбачається неможливим підтвердити реальність здійснення такої транспортної операції (а.с. 21).

Відповідно до ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З аналізу наведеної вище норми ПК України вбачається, що метою податкового контролю є правильність нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В той же час, під час проведення перевірки підприємства позивача, контролюючим органом зроблений висновок про порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , який ґрунтується виключно на судженні перевіряючих про неможливість підтвердження реальності здійснення транспортної операції за один робочий день. При цьому, такі висновки перевіряючи є виключно припущеннями останніх, оскільки в акті перевірки не наведено жодних розрахунків щодо затрат часу для здійснення господарської операції та не надано доказів того, що фахівці податкового органу мають спеціальні знання в галузі техніки, в частині що стосується визначення необхідного часу для розвантаження-навантаження конкретно визначеного товару та його транспортування автомобільним транспортом до пункту розвантаження.

Відповідно до ст. 84.1, 84.2 ПК України, експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, в яких зазначаються: підстави для залучення експерта; прізвище, ім'я та по батькові експерта; реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючим органом залучався експерт, який володіє спеціальними знаннями у галузі техніки, з питання встановлення факту можливості чи неможливості здійснення вказаної вище господарської операції по взаємовідносинам з ПАТ ДТЕК Дніпроенерго . В свою чергу, припущення перевіряючи не можуть слугувати належним та допустимим доказом підтвердження нереальності вчинення господарської операції.

Що стосується посилання апелянта на те, що вантажопідйомність автомобіля, яким здійснювалося перевезення вантажу не дозволяє транспортування вказаної в ТТН кількості товару, колегія суддів зазначає наступне.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що відповідно до ТТН № 348 та № 349 від 29.07.2016 р. загальна маса вантажу складає 17,64 т., а тому, згідно технічних характеристик автомобіля IVECO, яким на думку контролюючого органу здійснювалося транспортування придбаних ТМЦ, транспортування такої маси вантажу за одне перевезення є неможливим.

Наведені вище доводи апелянта є безпідставними, оскільки вантаж масою 17,64 т. відповідно до ТТН № 348 та № 349 від 29.07.2016 р. здійснювався не автомобілем IVECO, а вантажним автомобілем Mercedes-Benz з причепом і вказане перевезення здійснювалося зы складу ТОВ Санпрікс на адресу підприємства позивача, в той час як перевезення автомобілем IVECO відбувалося в межах іншої господарської операції, а саме між підприємством позивача та ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , а маса вантажу за цією операцією складала лише 7,24 т. Доказів того, вантажопідйомність автомобіля IVECO не дозволяла транспортувати та кількість вантажу матеріали справи не містять і відповідачем по справі не надані.

В ході проведення податкової перевірки, контролюючим органом також зроблений висновок про нереальність здійснених господарських операцій ТОВ Санпрікс з підприємством позивача, який ґрунтується на наступних судженнях: відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні), хоча в акті перевірки вказано, що транспортування товарів від ТОВ Санпрікс на адресу ТОВ Компанія Євромет здійснювалося за допомогою перевізника ФОП ОСОБА_3 (автомобіль Мерседес д.н. НОМЕР_3, причеп АХ8805ХР) на замовлення ТОВ Компанія Євромет ; відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вказані судженні контролюючого органу встановлені на підставі податкової інформації від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ Санпрікс з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками з 04.04.2016 р. по 30.09.2016 р.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов до висновку, що ТОВ Санпрікс здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та про відсутність об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з 04.04.2016 р. по 30.09.2016 р. по ланцюгу постачання.

Що стосується висновків податкового органу про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, у зв'язку з відсутністю умов для здійснення господарських операцій його контрагентом, колегія суддів зазначає, що цей правочин відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків (у зв'язку з наявністю інформації від інших контролюючих органів відсутності трудових ресурсів та транспортних засобів ті ін.), а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

На момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який був зареєстрований відповідно до положень діючого законодавства.

Крім того, обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту (слід розуміти і валових витрат) у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009. р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження реальності взаємовідносин зі своїми контрагентами позивачем надано наступні документи: акти звірки взаємних розрахунків, договори поставки, видаткові накладні, розпорядження на отримання ТМЦ, ТТН та специфікації.

Що стосується посилання апелянта на те, що позивачем до перевірки не надано подорожніх листів до ТТН, а в самих ТТН не заповнено розділ Вантажно-розвантажувальні операції , колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН або заповнення не всіх її розділів не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку з приводу того, що наявність невідповідностей в ТТН не є підставою для визнання недійсною товарно-транспортної накладної та не спростовує факту здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1043/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1043/17 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1043/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євромет до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.10.2017 року.