Рішення

від 24.07.2017 по справі 910/7498/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017Справа №910/7498/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Бізнесінформаудит доДержавної акціонерної холдингової компанії Артем простягнення 172 159,59 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Заруцька О.В. від відповідача:Туман Є.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Бізнесінформаудит (надалі - Товариство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної акціонерної холдингової компанії Артем (надалі - Компанія ) про стягнення 172 159,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на проведення аудиторських робіт №194/50 від 27.02.2002 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 143 844,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 22 439,66 грн. та 3% річних у розмірі 5 875,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.05.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2017 р. розгляд справи відкладено до 12.06.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

09.06.2017 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що аудиторські послуги на заявлену до стягнення суму не надавалися відповідачем, оскільки у позивача у спірний період не було необхідності замовляти такі послуги. Крім того, відповідач вказує на ненадання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту виконання ним умов договору №194/50 від 27.02.2002 р.

В судовому засіданні 12.06.2017 р. судом оголошувалась перерва на 24.07.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2002 р. між Товариством (виконавець) та Компанією (замовник) було укладено договір на проведення аудиторських робіт №194/50 (надалі - Договір ), відповідно до якого виконавець протягом дії цього договору надає замовнику:

- аудиторські послуги по виявленню надмірно нарахованих замовником податків, зборів і інших обов'язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових і неподаткових платежів (п. 1.1 Договору);

- послуги по проведенню консультацій і видачі рекомендацій з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, права і ринкової економіки, які однозначно неурегульовані у законодавчих і нормативно - правових актах України (п. 1.2 Договору);

- консультаційні послуги по зарахуванню в рахунок майбутніх платежів надмірно нарахованих замовником податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових платежів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди № 194/50-14 від 29.06.2010 р. про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 16 до Договору), сторони виклали п. 3.1 Договору в новій редакції, згідно якої Договір діє з моменту його підписання до 30.12.2015 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами. Також, п. 4.1 Договору доповнено абзацом третім, згідно якого з 01.11.2011 р. загальна вартість аудиторських послуг та юридичних послуг складає 23 974 грн. на місяць та залишається незмінною в разі зміни податкового законодавства.

Зі змістом Додаткової угоди № 194/50-15 від 05.01.2011 р. про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 17 до Договору), у п. 4.1 Договору словосполучення в тому числі ПДВ у розмірі 2900 грн. замінено на словосполучення без ПДВ , а також, до найменування Договору додано словосполучення та надання юридичних послуг .

Відповідно до Додаткової угоди № 194/50-16 від 06.01.2011 р. про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 18 до Договору), у пункті 4.1 Договору число 17400 замінено на число 23974.

Додатковою угодою № 194/50-17 від 20.04.2011 р. про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 19 до Договору) сторони виклали п. 3.1 Договору в новій редакції, згідно якої Договір діє з моменту його підписання до 30.12.2015 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами. В тому числі до 30.12.2015 р. діє Додаткова угода № 194/50-16 від 06.01.2011 року про зміни до Договору.

Згідно п.п. 2.2.1 п. 2.2 Договору замовник зобов'язався вчасно, відповідно до умов Договору, проводити розрахунки з виконавцем.

Відповідно до п. 2.2.5 п. 2.2 Договору замовник зобов'язався протягом 3-х днів з моменту надання виконавцем акту приймання виконаних робіт затвердити його або дати мотивовану відмову від затвердження у формі двостороннього акту з вказівкою необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо у встановлений термін виконавець не одержить затверджений акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову, робота з проведення аудиту вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору. Акт без підпису замовника може бути пред'явлений до оплати при наявності запису: Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли .

Пунктом 4.4. Договору визначено, що повний розрахунок за Договором здійснюється в шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акту приймання виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу консультаційно-інформаційні послуги в період липень-грудень 2014 року на суму 143 844,00 грн., за наслідками чого був складений акт №194/50/384 від 16.04.2015 р. приймання робіт та послуг, виконаних та наданих ТОВ АФ Бізнесінформаудит за Договором від 27.02.2002 р. №194/50 у липня-грудні 2014 року.

Вказаний акт був направлений на адресу відповідача разом з супровідним листом та рахунком на оплату послуг 08.12.2015 р., що підтверджується копією фіскального чеку відділення поштового в'язку №9357 від 08.12.2015 р., та отриманий уповноваженою особою відповідача 10.12.2015 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення №0105417657068).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 143 844,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу консультаційно-інформаційні послуги в період липень-грудень 2014 року на суму 143 844,00 грн., за наслідками чого був складений акт №194/50/384 від 16.04.2015 р. приймання робіт та послуг, виконаних та наданих ТОВ АФ Бізнесінформаудит за Договором від 27.02.2002 р. №194/50 у липня-грудні 2014 року.

Вказаний акт хоча і не містить підпису уповноваженої особи та печатки установи відповідача, проте послуги за таким актом вважаються прийнятими Компанією з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування робіт/послуг є акти прийняття робіт/послуг. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Як вказує позивач, 16.04.2015 р. ним було передано акт №194/50/384 від 16.04.2015 р. приймання робіт та послуг разом з рахунком-фактурою на оплату наданих послуг та супровідним листом №194/50/388 від 16.04.2015 р. нарочно представнику Компанії, на підтвердження чого старшим інспектором Дзюбченко проставлено відповідний підпис на копії супровідного листа.

В той же час суд відзначає, що позивачем не надано суду доказів наявності у вказаної особи повноважень приймати від імені Компанії вхідну кореспонденцію, а також доказів наявності трудових відносин у такої особи з установою Компанії.

Таким чином, супровідний лист №194/50/388 від 16.04.2015 р. з відміткою вказаної особи не може бути належним доказом отримання відповідачем акту №194/50/384 від 16.04.2015 р. приймання робіт та послуг разом з рахунком-фактурою на оплату наданих послуг.

В той же час, 08.12.2015 р. вказані акт та рахунок-фактура були направлені на адресу відповідача разом з супровідним листом, що підтверджується копією фіскального чеку відділення поштового в'язку №9357 від 08.12.2015 р., та отримані уповноваженою особою відповідача 10.12.2015 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення №0105417657068).

Посилання відповідача на те, що повідомлення про вручення поштового відправлення не є належним доказом отримання ним супровідного листа позивача з актом та рахунком-факторою за відсутності опису вкладення, судом не приймається до уваги, оскільки позивачем надано суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105417657068, яке містить інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача, тобто, дане повідомлення оформлене відповідно до вимог п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, та є належним доказом підтвердження як надання послуг поштового зв'язку, так і дати вручення та прізвища одержувача.

До того ж, суд відзначає, що відповідачем не надано доказів отримання ним за згаданим вище повідомленням кореспонденції, іншої, ніж вказана позивачем.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2015 р. у справі №912/378/15-г.

Відтак, акт №194/50/384 від 16.04.2015 р. приймання робіт вважається отриманим уповноваженим представником відповідача 10.12.2015 р.

Відповідно до п. 2.2.5 п. 2.2 Договору замовник зобов'язався протягом 3-х днів з моменту надання виконавцем акту приймання виконаних робіт затвердити його або дати мотивовану відмову від затвердження у формі двостороннього акту з вказівкою необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо у встановлений термін виконавець не одержить затверджений акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову, робота з проведення аудиту вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору. Акт без підпису замовника може бути пред'явлений до оплати при наявності запису: Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли .

З огляду на відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання акту приймання виконаних робіт, робота з проведення аудиту вважається прийнятою ним з виконанням всіх умов договору на підставі положень п. 2.2.5 Договору.

Твердження відповідача про те, що жодні послуги позивачем не могли надаватися Компанії у зв'язку з відсутністю потреби у наданні послуг судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Згідно з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 24.04.2013 р. у справі № 18/48пд/2011, відсутність підписаного двостороннього акта приймання-передачі не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, у разі, якщо суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт виконання позивачем відповідних зобов'язань - щодо виконання певної роботи.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 07.02.2017 р. у справі №910/20324/15.

На виконання вимог ухвал суду позивачем було долучено до матеріалів справи належним чином засвідчену копію аудиторського звіту за друге півріччя 2014 року (2 частини), складеного Товариством.

У вказаному звіті містяться численні звернення та запити уповноважених осіб Компанії до Товариства у період з липня по грудень 2014 року, а також надання позивачем відповідей та висновків на такі запити з метою захисту майнових інтересів Компанії (в тому числі, з метою заощадження її оборотних коштів).

Твердження представника відповідача в судовому засіданні, що його уповноваженими представниками не надавалися відповідні запити та звернення судом були відхилені з огляду на ненадання жодного належного та допустимого в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження викладених обставин.

Таким чином, суд вважає доведеним, а відповідачем не спростованим факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору у період з липня по грудень 2014 року на загальну суму 143 844,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що повний розрахунок за договором здійснюється в шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акту приймання виконаних робіт.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 6 місяців після завершення робіт, тобто до 01.07.2015 р.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 143 844,00 грн., і строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 143 844,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Компанією обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Компанії заборгованості у розмірі 143 844,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 22 439,66 грн. та 3% річних у розмірі 5 875,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 18.12.2015 р. по 27.04.2017 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 22 439,66 грн. та 3% річних у розмірі 5 875,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Компанії на користь Товариства заборгованості у розмірі 143 844,00 грн., інфляційних у розмірі 22 439,66 грн. та 3% річних у розмірі 5 875,93 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Бізнесінформаудит задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії Артем (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 14307699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Бізнесінформаудит (02166, м. Київ, вул. Мілютенко, 42-А, к. 10; ідентифікаційний код 30222194) заборгованість у розмірі 143 844 (сто сорок три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 22 439 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 5 875 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 2 582 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.07.2017 р.

Суддя В.П. Босий