Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/9123/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/9123/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич"

про стягнення 8 098,84 грн.

Представники:

від позивача: Корнілов Л.О. - представник за довіреністю № 1103 від 11.05.2017 р.;

від відповідача: Осадчий А.М. - представник за довіреністю б/н від 10.03.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" про стягнення 8 098,84 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомив позивача про настання страхової події у строки, передбачені законом, у зв'язку з чим у позивача виникло право на пред'явлення регресного позову до відповідача щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автомобіля НОМЕР_1 , у зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.06.2017 р.

У судовому засіданні 26.06.2017 р. оголошено перерву до 25.07.2017 р.

05.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав пояснення по справі.

У судовому засіданні 25.07.2017 р. представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9947035, укладеного між приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич (страхувальник), застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Mercedes, д.н. НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9947035, поліс набирає чинності з 04.08.2016 до 03.07.2017 включно.

З довідки № 3016277374069810 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 23.09.2016 р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2016 р. накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень 00 копійок.

26.10.2016 р. ОСОБА_4 звернулася до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 172318 від 26.10.2016 р. вартість відновлювального ремонту становить 8 098,84 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" склало страховий акт № UA2016092300029/L01/01 від 08.12.2016 р. та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких розмір страхового відшкодування становить 8 098,84 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 8 098,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48723 від 09.12.2016 р.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

У відповідності до пункту 33.1.4 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику , з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Тобто, істотною умовою належного повідомлення відповідачем позивача про настання ДТП шляхом направлення поштою є здача письмового повідомлення про ДТП до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, а також встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, регламентовано положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у передбачені законом строки.

У судовому засідання 25.07.2017 р. представник відповідача підтвердив, що ні водієм, ні іншим працівником товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" не було повідомлено позивача про настання страхового випадку у строки, передбачені підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 вказаного Закону.

Проте, у відзиві на позовну заяву б/н від 23.06.2017 р. відповідач визнає, що факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Щодо наведених відповідачем доводів стосовно того, що факт настання страхового випадку зафіксований: правоохоронними органами у довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 3016277374069810, постанові Святошинського районного суду м. Києва № 759/13845/16-п від 27.10.2016 р. та тим, що позивач сплатив страхове відшкодування потерпілій особі та не поніс додаткових необґрунтованих виплат на врегулювання страхового випадку, повідомлений про ДТП потерпілою особою, слід зазначити наступне.

Відповідно п. 1, 2 Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затверджена Протокол Президії МТСБУ від 11.08.2011 р. №274/2011, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) - письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримував письмове повідомлення відповідача про настання страхового випадку за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N АІ/9947035, а не про документи в яких зафіксований такий факт.

У пункті першому статті 1172 ЦК України зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт перебування гр. ОСОБА_3 у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич відповідачем не заперечувався.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 914/3831/13 від 10.06.2014 р. та Постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 р. у цій же справі, Постановах Вищого господарського суду України у справі № 910/33002/15 від 27.07.2016 р., № 910/7569/14 від 05.10.2015 р., 5011-12/15483-2012 від 22.04.2013 р.

У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає що доводи наведені відповідачем у відзиві є необґрунтованими.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення норм підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не було повідомлено позивача про настання страхової події у строки, визначені законом, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів повідомлення, протягом 3-х робочих днів, позивача про настання страхової події, що мала місце 23.09.2016 р. автомобіля НОМЕР_2 та автомобіля НОМЕР_1.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 8 098,84 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, код ЄДРПОУ 33403739) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 23510137) страхове відшкодування в розмірі 8 098 (вісім тисяч дев'яносто вісім) грн. 84 коп., судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 27.07.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий