Постанова

від 05.09.2017 по справі 910/9123/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа№ 910/9123/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.09.2017 року по справі №910/9123/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017

по справі №910/9123/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич"

про стягнення 8 098,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" про стягнення 8 098,84 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомив позивача про настання страхової події у строки, передбачені законом, у зв'язку з чим у позивача виникло право на пред'явлення регресного позову до відповідача щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автомобіля Suzuki, д.н. НОМЕР_1, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" страхове відшкодування в розмірі 8 098,84 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційного оскарження відповідач посилався на неправильне застосування місцевим господарським судом підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Так, скаржник наголосив, що у даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, випадок зафіксований правоохоронними органами, винний водій притягнутий до адміністративної відповідальності. Більше того, звертає увагу відповідач, позивач визнав страховий випадок, добровільно сплативши страхове відшкодування. Таким чином, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу судового рішення. За змістом апеляційної скарги, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 16.09.2015 №6-284цс15.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 по справі №910/9123/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України. При цьому, у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що в жодному із положень Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , законодавець не поставив в залежність від факту виплати, право страховиків на звернення з вимогами до винних осіб. Лише наявність поважних причин, доведених документально, звільняє від обов'язку передбаченого зазначеним Законом. Сам факт невиконання винними водіями обов'язку щодо подачі заяви та надання їх транспортних засобів на огляд може призводити до необґрунтованих виплат, а тому, за таких обставин, винні водії за спеціальним законом можуть нести відповідальність за свої дії, якщо до них буде пред'явлений позов страховиками.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 по даній справі скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9947035, укладеного між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (страхувальник), застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Mercedes , д.н. НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9947035, поліс набирає чинності з 04.08.2016 до 03.07.2017 включно.

З довідки № 3016277374069810 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 23.09.2016р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mercedes, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки Suzuki , д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2016р. накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень 00 копійок.

26.10.2016р. ОСОБА_3 звернулася до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 172318 від 26.10.2016р. вартість відновлювального ремонту становить 8 098,84 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" склало страховий акт №UA2016092300029/L01/01 від 08.12.2016р. та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких розмір страхового відшкодування становить 8 098,84 грн.

На виконання вимог договору, страховик виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 8 098,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48723 від 09.12.2016р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення норм підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не було повідомлено позивача про настання страхової події у строки, визначені законом, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повідомлення, протягом 3-х робочих днів, позивача про настання страхової події, що мала місце 23.09.2016р. автомобіля марки Mercedes , д.н. НОМЕР_2 та автомобіля марки Suzuki , д.н. НОМЕР_1.

Колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд даної справи, дослідивши матеріали справи, взявши до уваги доводи та заперечення обох сторін, вважає правові висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати як із договорів та інших правочинів так і з завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За підпунктом "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 цього Закону.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Законом України від 17.02.2011 № 3045-VІ у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внесено зміни, за якими підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 вказаного Закону передбачено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), у разі настання такої пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він повинен це підтвердити документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок учасника дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий обов'язок встановлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

В даному випадку, факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохороннними органами, винна особа притягнута до адміністративної відповідальності, сам позивач виплатив добровільно суму страхового відшкодування.

Стаття 1191 Цивільного кодексу України, яка регулює питання регресу, передбачає право зворотної вимоги до винної особи та знаходиться у главі 82 "Відшкодування шкоди" підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання Книги V "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України, відтак, спори щодо регресних вимог мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.

В свою чергу, у даному випадку, сам по собі факт невиконання вимоги вжити заходи для повідомлення страховика не може бути покладений в основу висновку про задоволення позовних вимог відповідно до зазначених позивачем предмету та підстав позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 6-284цс15, яка згідно з ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Посилання місцевого господарського суду у підтвердження своїх правових висновків на постанову Верховного суду України від 07.10.2014 по справі №914/3831/13 є помилковим, оскільки фактичні обставини у зазначеній справі є відмінними з даною справою, яка переглядається апеляційним господарським судом та не містять аналогії фактичних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 по даній справі скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/9123/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, код ЄДРПОУ 33403739) судовий збір в розмірі 1760,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи №910/9123/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Т.І. Разіна