Постанова

від 19.07.2017 по справі 927/377/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р. Справа№ 927/377/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від прокуратури (позивач): Колодяжна А.В. за посвідченням №036177 від 04.11.2015;

від відповідача: Янкович В.О. за довіреністю від 20.04.2017;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017

у справі № 927/377/17 (суддя І.В. Кушнір)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області

в інтересах держави

в особі: Державного агентства лісових ресурсів України,

Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий бір"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017 у справі №927/377/17 в позові Заступника прокурора Чернігівської області відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017 у справі №927/377/17 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу прокурора Чернігівської області передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області прийнято до провадження та її розгляд призначено на 19.07.2017.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від Державного агентства лісових ресурсів України, Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017 у справі №927/377/17 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній сказі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням дев'ятої сесії двадцять другого скликання Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.07.1997 "Про надання у користування мисливських угідь" надано у користування мисливські угіддя терміном на 15 років згідно з переліком користувачів мисливських угідь, в тому числі в межах Борзнянського району, користувачу - Борзнянський держлісгосп, 154,2 тис.га.

Рішенням шістнадцятої сесії третього скликання Чернігівської обласної ради від 10.04.2001 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 31 липня 1997 року "Про надання у користування мисливських угідь" вилучено з користування Борзнянського держлісгоспу частину мисливських угідь Борзнянського району площею 25,8 тис.га та надано їх у користування ТОВ "Великий Бір" терміном на 25 років.

Вказаним рішенням також внесено зміни в додаток до рішення обласної ради від 31 липня 1997 року "Про надання у користування мисливських угідь", а саме: частину 2 п.3 "Переліку користувачів мисливських угідь" викладено в редакції, з якої вбачається, що користувачу - Борзнянському держлісгоспу надано 128,4 тис. га мисливських угідь в межах району крім мисливського господарства ТОВ "Великий Бір", користувачу - ТОВ "Великий Бір" - 25,8 тис.га з півночі - від межі Борзнянського і Куликівського районів вгору по р.Десна по межі з Менським районом до умовного гирла р.Береза, зі сходу-вгору по руслу р.Береза до с.Ховми, з півдня - від с.Ховми по асфальтовій дорозі на с.Красностав, с.Жданів, с.Оленівка, с.Берестовець, с.Комарівка до с.Дуболугівка Ніжинського району, з заходу - від с.Дуболугівка Ніжинського району по межі Борзнянського та Куликівського району на північ по дорозі до р.Десна.

25 жовтня 2007 року між Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (Позивач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великий Бір" (Відповідач) укладено договір про умови ведення мисливського господарства (далі-Договір).

У п.1.1. Договору зазначено, що рішенням Чернігівської обласної ради від 10.04.2001 року "Про внесення змін до рішення обласної ради від 31 липня 1997 року "Про надання у користування мисливських угідь" мисливські угіддя надані ТОВ "Великий Бір" терміном на 25 років, до 10.04.2026 року для ведення мисливського господарства загальною площею 25,8 тис.га.

Згідно з п.3.2. Договору він втрачає чинність з моменту офіційного оприлюднення рішення обласної ради про припинення користування мисливськими угіддями, або їх частини, ТОВ "Великий Бір".

Прокурор зазначає, що на момент укладення договору про умови ведення мисливського господарства від 25.10.2007 на території мисливських угідь, які передані в користування Відповідачу для ведення мисливського господарства, об'єкти незавершеного будівництва, чи закінчені будівництвом будинки лісника, лазня, пташник та забійний пункт були відсутні.

Проте, в порушення п.2.1. Договору, ч.1 ст. 20 Лісового кодексу України та ч.5 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" Відповідач побудував на території мисливських угідь зазначені будівлі без дозволу власника земельної ділянки, чим грубо порушив умови спірного Договору.

З урахуванням зазначеного, Прокурор просить розірвати договір про умови ведення мисливського господарства від 25.10.2007, укладений між Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великий Бір".

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Таких по суті висновків дійшли й суди касаційної інстанції, постановляючи вказані в заяві для прикладу судові рішення.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати."

Звертатися з позовом про розірвання договору у разі істотного його порушення може лише сторона по договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли таким порушенням саме іншій стороні по договору завдана шкода таким порушенням, внаслідок чого саме ця друга сторона по договору значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Першим Позивачем по справі Прокурор визначив Державне агентство лісових ресурсів України.

Дане агентство не є взагалі стороною спірного договору, а відповідно не могло ні на що розраховувати саме як сторона по спірному договору при його укладенні; йому не могла бути завдана шкода істотним порушенням спірного договору саме як стороні по договору, внаслідок чого дане агентство значною мірою позбавилося б того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що Державне агентство лісових ресурсів України не є в даному випадку належним Позивачем по справі про розірвання спірного Договору.

Другим Позивачем Прокурором визначено Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке є стороною спірного Договору.

Разом з тим, єдиною підставою розірвання зазначеного Договору Прокурор визначає порушення Відповідачем п.2.1. Договору, ч.1 ст. 20 Лісового кодексу України та ч.5 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", а саме будівництво Відповідачем будівель на території мисливських угідь без дозволу власника земельної ділянки.

Дійсно, відповідно до п.2.1. Договору ТОВ "Великий Бір" має право у встановленому законодавством порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди.

Аналогічно згідно з ч.5 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання"

"Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди."

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.18 Лісового кодексу України в редакції, чинній з 29.03.2006 (набрання чинності новою редакцією даного Кодексу) і до даного моменту, тобто, в редакції, чинній до моменту укладення спірного Договору:

"Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт."

Згідно з п.6 ст.31 вказаного Кодексу у наведеній редакції:

"Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території:

6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення."

Відповідно до п.4 ст.32 вказаного Кодексу у наведеній редакції:

"Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території:

4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення."

Отже, Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства не було та не є розпорядником (власником) земельної ділянки, на якій здійснено будівництво.

Прокурором та Позивачем-2 також не представлено суду доказів, що дане Управління було законним землекористувачем даної земельної ділянки, а саме, що дана земельна ділянка належала Управлінню на момент будівництва на праві постійного або тимчасового (оренди) користування.

Прокурором та Управлінням не представлено суду жодних належних та допустимих письмових доказів, яка взагалі шкода завдана саме Управлінню саме як стороні спірного Договору та саме вищевказаним будівництвом та чого саме внаслідок цього будівництва Управління значною мірою позбавилося порівняно з тим, на що воно розраховувало при укладенні спірного Договору.

Згідно з ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України:

"Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням."

В постанові по справі №3-1125гс16 від 30 листопада 2016 року Верховний Суд України відзначив наступне: При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Суд касаційної інстанції не спростував зазначених висновків суду апеляційної інстанції, залишив поза увагою той факт, що судом першої інстанції в рішенні не зазначено такий обов'язковий для оцінки компонент, як з'ясування таких питань: чи є цивільний інтерес третьої особи (позивача) порушеним фактом вчинення оспорюваних правочинів, у чому відповідне порушення полягає, чи є сам факт визнання судом відповідних договорів недійсними тим правовим засобом, що ефективно захистить цивільний інтерес третьої особи."

Крім вищевикладеного, Прокурором та Позивачем-2 не представлено суду доказів, які саме права або охоронювані законом інтереси саме Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства порушені в даному випадку та яким чином саме обраний Прокурором спосіб захисту у вигляді розірвання спірного Договору ефективно захищає або відновлює ці права або інтереси.

Згідно з п. ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ч.1 ст.102-1 Земельного Кодексу, Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України."

Відповідно з ч.3 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання"

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Таким чином, правовідносини з приводу будівництва на земельних ділянках є земельними правовідносинами між власником або користувачем земельної ділянки та забудовником, а не правовідносинами, пов'язаними з веденням мисливського господарства, між відповідним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Зазначення відповідних положень у ч.1 ст.20 Лісового кодексу України, ч.5 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та п.2.1. Договору є лише похідним дублюванням зазначених норм земельного законодавства, оскільки безпосередньо власники земельних ділянок або їх користувачі не є сторонами правовідносин та договорів про умови ведення мисливського господарства, а отже безпосередньо лише даними нормами або договорами не можуть встановлюватися їх права та обов'язки.

Зазначений висновок суду додатково підтверджується ч.6 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", згідно з якою відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.376 Цивільного кодексу України, на яку, до речі, посилається в своїх письмових поясненнях від 17.05.2017 Прокурор житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок."

Таким чином, законний, належний та ефективний захист особи, якій дійсно самочинним будівництвом порушено права або охоронювані інтереси, і якою є саме власник земельної ділянки або її законний користувач, здійснюється саме пред'явленням позову таким власником або користувачем (або в їх інтересах) про знесення такого самочинного будівництва, а не обраним Прокурором способом і не в інтересах обраних Прокурором осіб.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 у справі №2503/1096/2012 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Великий Бір" про усунення перешкод у здійсненні права користування майном відмовлено, визнано за ТОВ "Великий Бір" право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме будинок мисливця вартістю 814971 гривня, за №40-Г/1, розташований у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, будинок мисливця вартістю 528666 гривень, за №40-Г/2, розташований у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, будинок мисливця вартістю 500700 гривень, за №40-Г/3, розташований в с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, будинок мисливця вартістю 1788932 гривень, за №40-Г/4, розташований у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, будинок мисливця вартістю 392413 гривень, за №40-Г/5, що знаходяться у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, будинок мисливця вартістю 1866802 гривні, за №40-Г/6, що знаходиться у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, лазню вартістю 375903 гривні, за №40-Г/4, що знаходиться у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, пташник вартістю 859146 гривень, за №40-Г/4, що знаходиться у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1, та забійний пункт вартістю 58828 гривень, за №40-Г/4, що знаходиться у с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області по АДРЕСА_1.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 у справі №2503/1096/2012 набрало законної сили 18.09.2012, що вбачається з відповідної відмітки про набрання рішенням законної сили на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру судових рішень є офіційною інформацією.

При цьому, рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 у справі №2503/1096/2012 встановлено, як було встановлено в судовому засіданні, що підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_4 не є власником будівель, які розташовані на території виробничої бази ТОВ "Великий Бір", оскільки здійснив їх будівництво самочинно, земельну ділянку для їх розміщення не отримував, до контролюючих органів щодо погодження місця розташування об'єктів, отримання дозволу на їх будівництво, введення в експлуатацію не звертався, також його право власності на спірні об'єкти нерухомого майна у встановленому порядку не зареєстроване, тому суд вважає, що ОСОБА_4 не має права вимагати від ТОВ "Великий Бір" усунення перешкод у здійсненні ним права користування цим майном."

Даним рішенням суду встановлено, що будівництво цих будівель здійснив саме ОСОБА_4, а не ТОВ "Великий бір".

Посилання Прокурора, що ОСОБА_4 є співзасновником ТОВ "Великий бір" судом не приймаються, оскільки Прокурором не представлено суду належних та допустимих доказів, що при будівництві громадянин ОСОБА_4 діяв не від власного імені та у власних інтересах, а від імені та в інтересах саме ТОВ "Великий бір".

Доводи Прокурора, що рішення Борзнянського районного суду від 05.09.2012 по справі №2503/1096/2012 прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права, тому не може слугувати належним та допустимим доказом по справі, судом не приймаються, оскільки ні Прокурор, ні господарський суд не є відповідним апеляційним судом цивільної юрисдикції, який може надавати такі оцінки зазначеному рішенню Борзнянського районного суду, здійснювати переоцінку висновків зазначеного суду та доказів по зазначеній справі, на підставі яких суд дійшов таких висновків.

В свою чергу, судом не приймаються посилання Відповідача на ч.3 ст.30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки в даній частині не йдеться саме про можливість, підстави та порядок розірвання договорів про умови ведення мисливського господарства, а отже Відповідачем не доведено, що дана частина стосується заявленого предмету позову.

Також, судом не приймаються посилання Відповідача на норми ст.23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з наступних підстав.

Як вбачається з даної статті, предметом її регулювання є підстави та порядок припинення права користування мисливськими угіддями.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання": Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Отже, регулювання та оформлення умов ведення мисливського господарства (та відповідно їх припинення) і регулювання та оформлення надання у користування мисливських угідь (та відповідно припинення такого права) не є тотожними поняттями, здійснюються в різному порядку та різними суб'єктами.

Разом з тим, в даному випадку Прокурором не пред'явлений позов саме про припинення права користування мисливськими угіддями Відповідача.

Зазначений висновок суду додатково підтверджується п.3.2. Договору, згідно якого останній втрачає чинність з моменту офіційного оприлюднення рішення обласної ради про припинення користування мисливськими угіддями, або їх частини, ТОВ "Великий Бір".

Дія договору про умови ведення мисливського господарства по суті є похідною від наявності права користування мисливськими угіддями, а не навпаки, що додатково підтверджує висновок суду про обрання Прокурором неналежного та неефективного засобу захисту в даному випадку.

Судом критично оцінено посилання Відповідача на договір оренди землі №933, укладений 26 квітня 2011 року між Борзнянською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великий Бір" (Орендар), з наступних підстав.

У матеріалах вищевказаної цивільної справи №2503/1096/2012 міститься копія висновку №ПК-82 будівельно-технічної експертизи від 06.08.2012, складеного судовим експертом відділу експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_5, копія якого зроблена та долучена судом до даної господарської справи.

На вирішення експертизи поставлені питання: чи є об'єктами нерухомого майна та чи збудовані відповідно до будівельних норм і стандартів та чи придатні до експлуатації розташовані по АДРЕСА_1 в с. Берестовець Борзнянського району Чернігівської області на території виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий Бір" будинок мисливця №40-Г/1, будинок мисливця №40-Г/2, будинок мисливця №40-Г/3, будинок мисливця №40-Г/4, будинок мисливця №40-Г/5, будинок мисливця №40-Г/6, лазню №40-Г/4, пташник №40-Г/4, забійний пункт №40-Г/4, та яка дійсна ринкова вартість вказаних об'єктів нерухомого майна.

Як зазначено у вказаному висновку згідно даних технічного паспорту КП "Ніжинське МБТІ" від 24.06.2011:

рік побудови будинку мисливця №40-Г/1 - 2010;

рік побудови будинку мисливця №40-Г/2 - 2008;

рік побудови будинку мисливця №40-Г/3 - 2007;

рік побудови будинку мисливця №40-Г/4 - 2003;

рік побудови будинку мисливця №40-Г/5 - 2003;

рік побудови будинку мисливця №40-Г/6 - 2010;

рік побудови лазні №40-Г/4 - 2008;

рік побудови забійного пункту №40-Г/4 - 1989;

рік побудови пташника №40-Г/4 - 1989.

Як зазначено у висновку в результаті огляду та обміру нежитлових будівель, які являються нерухомим майном, розташованих по АДРЕСА_1 в с. Берестовець, Борзнянського районі, Чернігівської області на території виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий Бір" будинок мисливця №40-Г/1, будинок мисливця №40-Г/2, будинок мисливця №40-Г/3, будинок мисливця №40-Г/4, будинок мисливця №40-Г/5, будинок мисливця №40-Г/6, лазню №40-Г/4, пташник №40-Г/4, забійний пункт №40-Г/4, експертом встановлено, що своїм технічним та конструктивним особливостям дані будівлі відповідають вимогам будівельних норм та правил, санітарно-гігієнічних та протипожежним вимогам і являються придатними для подальшого використання за призначенням.

З викладеного вбачається, що всі вищевказані будівлі були побудовані до укладення вищевказаного договору оренди землі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017 у справі №927/377/17.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017 у справі №927/377/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017 у справі №927/377/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/377/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна