Постанова

від 24.07.2017 по справі 922/506/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 922/506/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 25.01.2017 року №01.01-14/411-07;

третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю від 27.12.2016 року №08-11/4551/2-16;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю від 01.01.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства "Аракс", м. Харків (вх.2077Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2017р.

у справі №922/506/17

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків

до відповідача ОСОБА_4 підприємства "Аракс", м. Харків

про усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2017 р. у справі №922/506/17 (суддя Суслова В.В.), зокрема, призначено у справі № 922/506/17 комплексну судову будівельно-технічну експертизу та експертизу в галузі безпеки життєдіяльності та охорони праці, на вирішення якої поставлено відповідні питання; проведення судової експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5; направлено матеріали справи № 922/506/17 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5 (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а); провадження у справі № 922/506/17 зупинено до отримання від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5 експертного висновку.

Приватне підприємство "Аракс", м. Харків з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року в частині зупинення провадження скасувати, справу передати до господарського суду Харківської області.

Апелянт, в обґрунтування своєї правової позиції зазначає, зокрема, про те, що зупинення провадження у справі є передчасним, оскільки позивачем взагалі не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач порушив його права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2017 року суддею - доповідачем у справі №922/506/17 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.07.2017 р.

17.07.2017 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7460), який долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року розгляд справи відкладено на 24.07.2017 року, у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи та неявкою в судове засідання представника апелянта.

21.07.2017 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7657), який долучений до матеріалів справи.

24.07.2017 року на адресу суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7694), який долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.07.2017 року представник відповідача (апелянта) підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи просили оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 підприємства "АРАКС", з урахуванням заяви про зміну предмета позову про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном - каналізаційним колектором Д=1400 мм, що розташований з боку вулиці Героїв Праці у м. Харкові, шляхом знесення нежитлових будівель: літ. "А-2" загальною площею 21,80 кв.м., літ. "Р-1" загальною площею 112,90 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 36,10 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 37,90 кв.м., які знаходяться в охоронній зоні каналізаційного колектору Д=1400 мм та нежитлових будівель: літ. "З-1" загальною площею 430,90 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 25,3 кв.м., які знаходяться безпосередньо над каналізаційним колектором Д=1400 мм.

Позивач 13.03.2017 року звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої просив доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_5, для роз'яснення наступних питань, що виникли під час розгляду даного спору:

1) Чи знаходяться нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 21,80 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 112,90 кв.м., літ. «И-1» загальною площею 36,10 кв.м., літ. «С-1» загальною площею 37,90 кв.м., які зведені вздовж каналізаційного колектору Д=1400 мм та нежитлові будівлі літ. « 3-1» загальною площею 430,90 кв.м., літ. «О-1» загальною площею 25,3 кв.м., які зведені безпосередньо над каналізаційним колектором Д=1400 мм з боку вулиці Героїв Праці у м. Харкові, в охоронній зоні каналізаційного колектору Д=1400мм, який належить КП «Харківводоканал» ?

2) Чи розташовані нежитлові будівлі: літ. "А-2" загальною площею 21,80 кв.м., літ. "Р-1" загальною площею 112,90 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 36,10 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 37,90 кв.м., які зведені в охоронній зоні каналізаційного колектору Д=1400 мм та нежитлові будівлі: літ. "3-1" загальною площею 430,90 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 25,3 кв.м., які зведені безпосередньо над каналізаційним колектором Д=1400 мм, який розташований з боку вулиці Героїв Праці у м. Харкові, з дотриманням вимог ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" чи інших будівельних норм та правил, ДБН А3.2-2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві" та інших норм та правил з охорони праці?

3) Чи можливе здійснення технічної експлуатації, проведення аварійно- відновлювальних робіт чи інших робіт на каналізаційному колекторі Д=1400 мм., який розташований з боку вулиці Героїв Праці у м. Харкові, без звільнення території від нежитлових будівель: літ. "А-2" загальною площею 21,80 кв.м., літ. "Р-1" загальною площею 112,90 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 36,10 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 37,90 кв.м., літ. "3-1" загальною площею 430,90 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 25,3 кв.м. з дотриманням вимог ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" чи інших будівельних норм та правил, ДБН А3.2-2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві" та інших норм та правил з охорони праці?

14.03.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Колегія суддів враховує наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу, користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що в листопаді 2016 р. під час обстеження працівниками КП "Харківводоканал" належного КП "Харківводоканал" на праві господарського відання розвантажувального (самопливного) каналізаційного колектору Д=1400 мм було встановлено, що в охоронній зоні каналізаційного колектору Д=1400 мм з боку вул. Героїв Праці у м. Харкові (територія радіоринку ПП "Аракс") на відстані 1,3 м.п. розташовані нежитлові будівлі: літ. "А-2" загальною площею 21,80 кв.м., літ. "Р-1" загальною площею 112,90 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 36,10 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 37,90 кв.м., а також безпосередньо над каналізаційним колектором Д=1400 мм розташовані нежитлові будівлі: літ. "З-1" загальною площею 430,90 кв.м. та літ. "О-1" загальною площею 25,3 кв.м.

На його думку, спірні будівлі зведено відповідачем з недотриманням відстаней, встановлених Додатком 8.1 до ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", відповідно до якого мінімальна відстань від фундаментів будівель і споруд для самопливної каналізації є 3м, що, як стверджує позивач, перешкоджає йому належним чином виконувати функції по забезпеченню екологічного благополуччя та території міста Харкова, зокрема проводити роботи на каналізаційному колекторі Д=1400 мм. з дотриманням вимог ДБН А.3.2-2-2009 "Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення".

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України ), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України ).

У відповідності до ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України , необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Призначення і проведення судової експертизи врегульовано статтею 41 Господарського процесуального кодексу України , згідно з частиною першої якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Як зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 р., експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Відповідно до норм ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз положень ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що для вирішення господарського спору та прийняття рішення у справі господарський суд на підставі доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (мають бути належними, допустимими та відповідати вимогам щодо певного засобу доказування) має враховувати лише ті встановлені та досліджені обставини справи, що мають значення для справи. Збір же господарським судом доказів (у тому числі у порядку ст.ст. 38, 41 Господарського процесуального кодексу України), що мають підтверджувати або підтверджують обставини, що не мають значення для справи, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та може призвести до зайвих процесуальних дій у справі та, як наслідок, затягування розгляду справи. Тобто суд, збираючи докази у справі та вирішуючи питання щодо обставин, які підтверджуються цими доказами та мають значення для справи, має виходити із предмету доказування та, на підставі норм діючого законодавства, визначати межі доказування у конкретному спорі.

З сукупності вказаних вище приписів вбачається, що зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.

Таким чином, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України , суд в обов'язковому порядку обґрунтовує необхідність призначення судової експертизи та наводить підстави і мотиви такого призначення.

Так, предметом позову у даній справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном - каналізаційним колектором Д=1400 мм, що розташований з боку вулиці Героїв Праці у м. Харкові, шляхом знесення нежитлових будівель: літ. "А-2" загальною площею 21,80 кв.м., літ. "Р-1" загальною площею 112,90 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 36,10 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 37,90 кв.м., які знаходяться в охоронній зоні каналізаційного колектору Д=1400 мм та нежитлових будівель: літ. "З-1" загальною площею 430,90 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 25,3 кв.м., які знаходяться безпосередньо над каналізаційним колектором Д=1400 мм.

Місцевий господарський суд, обґрунтував необхідність проведення експертизи приписами ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Колегія суддів зазначає, що обставини, зазначені місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі є відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України , підставою для призначення по справі судової експертизи, тому дану процесуальну дію здійснено місцевим господарським судом у межах наданих йому прав, у відповідності до норм чинного Господарського процесуального кодексу України .

Разом з цим, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

Приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Отже, положення ухвали господарського суду першої інстанції стосовно призначення судової експертизи не підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала місцевого господарського суду про призначення судової експертизи та про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі може бути переглянута в апеляційному чи касаційному порядку лише в частині зупинення провадження.

Вказана правова позиція викладена в п. 19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» .

Так, місцевий господарський суд, у зв'язку із призначенням комплексної судової будівельно - технічної експертизи та експертизи в галузі безпеки життєдіяльності та охорони праці дійшов висновку про необхідність на час її проведення зупинити провадження у даній справі до надання суду висновку про результати проведеної експертизи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Так, у п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 зазначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії, що зумовлює зупинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи, що направлення матеріалів справи №922/506/17 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_5 унеможливлює подальший розгляд судом справи, місцевий господарський суд правомірно зупинив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України .

Також, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду відповідає приписам статті 86 Господарського процесуального кодексу України України, а також відповідає рекомендаціям, викладеним в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23 березня 2012 року , оскільки містить обґрунтовані мотиви її винесення, а саме: неможливість самостійно перевірити чи розташовані нежитлові будівлі, які зведені безпосередньо над каналізаційним колектором в охоронній зоні каналізаційного колектору, яка відстань між нежитловими будівлями та каналізаційним колектором, чи розташовані нежитлові будівлі з дотриманням вимог ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно зазначив обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, потребують спеціальних знань, та визначив конкретні підстави для проведення експертизи, доцільність її проведення, а також реалізував надане законом господарським судам право на зупинення провадження у справі до отримання від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5 експертного висновку.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жук проти України" (Заява № 45783/05) від 21.10.2010р. (пункт 25) викладено наступне: Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.

Як визначив Європейський Суд з прав людини у справі Ноймайстер проти Австрії (1968 рік) кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

Європейський Суд з прав людини визнав порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадках, коли національні суди ухвалювали рішення, якими було відмовлено у можливості представити певні докази (справа Мантованеллі проти Франції 1997 рік), зокрема, висновки експертів (справа Бьоніш проти Австрії (п.32 рішення від 6 травня 1985 року).

Зазначені вище обставини обґрунтованості призначення судом експертизи, та у зв'язку з цим, зупинення провадження у справі, спростовують посилання апелянта на затягування судового процесу, адже дотримання судом повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано саме на дотримання ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а не навпаки.

За таких обставин, враховуючи те, що апелянтом не надано пояснень, у чому саме оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі порушує його права та законні інтереси, не доведено факту порушення місцевим господарським судом норм процесуального права під час прийняття ухвали про зупинення провадження у справі, а також її невідповідність нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2017 р. у даній справі слід залишити без змін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі №922/3888/16, від 20.04.2017 року у справі №902/1414/13, від 19.06.2017 року у справі №910/20590/16, від 19.06.2017 року у справі №910/22366/16, від 18.04.2017 року у справі №927/482/16.

Отже, висновок місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, оскільки є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, а тому ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2017р. у справі №922/506/17 слід залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства "Аракс", м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року у справі №922/506/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 27.07.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.