Ухвала

від 26.07.2017 по справі 391/366/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

26 липня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М.,

суддів: Карпенко С.О., Кафідової О.В.,

ПисаноїТ.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лісова до ОСОБА_3 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лісова (далі - ТОВ Агрофірма Лісова ) звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що 28 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі на термін 5 років, який зареєстровано 24 грудня 2010 року в Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру .

Вказував на те, що актом приймання-передачі земельної ділянки відповідач передав у користування товариству земельну ділянку площею 6,20 га, розташовану на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Звертало увагу на те, що 20 листопада 2015 року ТОВ Агрофірма Лісова направило на адресу відповідача заяву про поновлення договору оренди землі, в якій зазначило про намір скористатися своїм переважним правом на укладання договору оренди землі, та проект договору з новими умовами, а оскільки відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору не висловив будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, вважає, що договір є поновленим відповідно до вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі .

23 лютого 2016 року на адресу відповідача було направлено додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Посилаючись нате, що відповідач зволікає з укладанням додаткової угоди про поновлення договору оренди вищевказаної земельної ділянки, просив поновити договір оренди землі, укладений між ТОВ Агрофірма Лісова та ОСОБА_3, на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені договором від 28 серпня 2008 року.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано договір оренди землі від 28 серпня 2008 року, укладений між ТОВ Агрофірма Лісова та ОСОБА_3, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 28 серпня 2008 року між ТОВ Агрофірма Лісова та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру 24 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 7 договору вказаний договір укладено строком на 5 років, який закінчується 24 грудня 2015 року. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий період. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один рік до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення договору, оскільки ним у встановлений у договорі строк не надіслано орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем надано, а відповідачем не спростовано докази того, що ТОВ Агрофірма Лісова продовжує користуватися вказаною земельною ділянкою та належно виконує свої обов'язки за договором.

При цьому апеляційним судом зазначено, що орендар направив ОСОБА_3 лист-повідомлення про продовження строку дії договору та проект додаткової угоди, натомість останнім не направлено письмове повідомлення про відмову у поновленні договору оренди землі ні до закінчення строку дії договору, ні протягом місяця після закінчення строку дії договору. Тобто орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не повідомив орендаря про свою незгоду продовжувати договір на новий строк.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі , за змістом ст. ст. 18, 20 якого (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення .

Зазначене узгоджується з правовою позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки, який було укладено між сторонами у справі, зареєстровано у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 24 грудня 2010 року, а отже термін дії вказаного договору закінчувався 24 грудня 2015 року.

Частиною 1 ст. 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, ст. 764 цього Кодексу передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі об'єднує два випадки поновлення договору оренди.

Так, у ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (ч. ч. 2-5 цієї статті).

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року № 6-531цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

З урахуванням наведених положень закону судом першої інстанції встановлено, що позивачем не дотримано вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення договору, оскільки ним у встановлений у договорі строк не надіслано орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи містять форму для відправки кур'єрської служби з якої вбачається, що 20 листопада 2015 року позивач направив відповідачу лист-повідомлення та проект договору оренди.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вказана форма відправки не є належним доказом повідомлення орендодавця в установлені законом строки про свій намір продовжити договір оренди землі, оскільки не містить підписів кур'єра та відправника, а також не містить печатки кур'єрської служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та вважаючи вищевказаний єдиний доказ повідомлення орендарем орендодавця про свій намір укласти додаткову угоду до договору оренди землі, належним в розумінні ст. 57 ЦПК України, апеляційний суд вищенаведеного не врахував, у зв'язку із чим помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим і відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року скасувати, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2016 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Коротун

Судді: С.О. Карпенко

О.В. Кафідова

Т.О. Писана

І.М. Фаловська