Рішення

від 27.07.2017 по справі 905/511/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.2017р. Справа №905/511/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Семуван , м.Київ, код ЄДРПОУ 41041572

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів , м.Нікополь, код ЄДРПОУ 00186520

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія , м.Макіївка, код ЄДРПОУ 33554811

про стягнення 22311536,85 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Семуван , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів , м.Нікополь та відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія , м.Макіївка про стягнення солідарно заборгованості за поставлений товар в сумі 16976558,71 грн, пені - 4315633,90 грн, інфляційних - 194900,95 грн, 3% річних - 824443,29 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що на підставі договору №02/02 від 02.02.2017р. відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Семуван перейшло право вимоги боргу за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р. на загальну суму 16976558,71 грн, а також відсотків річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки.

Крім того, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія поручилось за виконання Публічним акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р., заявлені до стягнення кошти підлягають солідарному стягненню з обох відповідачів.

Відповідач 1 у відзиві б/н від 21.03.2017р. проти задоволення позову заперечив з огляду на оспорюваний характер договорів відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016р., №15/09 від 15.09.2016р., №02/02 від 02.02.2017р. Водночас, Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів заперечувало проти позову в частині нарахування пені з огляд на те, що договором поставки №1502046 від 09.04.2015р. не передбачено можливості застосування до покупця такого виду відповідальності як неустойка у вигляді пені.

У судовому засіданні 21.03.2017р. відповідач 1 також зазначав, що Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів не надавало своєї згоди на заміну кредитора у зобов'язанні, як це передбачено п.13.6 договору поставки №1502046 від 09.04.2015р. Відтак, за твердженням відповідача 1, правочини відступлення права вимоги №02/02 від 02.02.2017р., №15/09 від 15.09.2016р., №24/03 від 24.03.2016р., внаслідок укладання яких позивач у справі №905/511/17 набув право вимоги до Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів , є недійсними.

21.03.2017р. Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів , м.Нікополь звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю Семуван , м.Київ, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл-Трейдінг Груп , м.Київ, відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю АТП-1 , м.Київ, відповідача 4, Товариства з обмеженою відповідальністю Траф Альянс , м.Краматорськ про:

- визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02/02 від 02.02.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Семуван та Товариством з обмеженою відповідальністю Стіл-Трейдінг Груп ;

- визнання недійсним договору відступлення права вимоги №15/09 від 15.09.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Стіл-Трейдінг Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю АТП-1 ;

- визнання недійсним договору відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АТП-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Траф Альянс .

Ухвалою господарського суду від 24.03.2017р., яку постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. залишено без змін, вказану зустрічну позовну заяву з додатками повернуто Публічному акціонерному товариству Нікопольський завод феросплавів без розгляду.

Відповідач 2 у судові засідання не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів до матеріалів справи не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідача 2 зареєстрований за адресою: 86117, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Антропова, буд.46.

З огляду на те, що відповідач 2 знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 17.03.2017р., 21.07.2017р. на офіційному веб-порталі Судова влада України ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі Новини та події суду були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/511/17, призначених на 21.03.2017р., 27.07.2017р.

Крім того, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач 2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 20.07.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідачі у судове засідання 27.07.2017р. не з'явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідачі у судове засідання 27.07.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем 1 вже було усно та письмово висловлено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

В силу норм ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Траф Альянс (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів (покупець) було підписано договір №1502046 поставки, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

За приписами п.п.4.1, 4.2, 4.3 укладеного сторонами правочину загальна вартість товару за цим договором складає суму вартості за всі партії товару за всіма специфікаціями (додатками) до даного договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) до договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначена в п.4.2 даного договору, встановлюється у національній валюті України - гривні.

За правилами п.п.2.1, 3.1, 3.3, 3.9 договору №1502046 від 09.04.2015р. детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться у специфікації (додатку) до цього договору. Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 у чинній редакції, яка погоджена сторонами. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки та за умов, визначених у специфікації (додатку) до цього договору. Кількість товару, що підлягає поставці, зазначається у відповідній специфікації.

Відповідно до п.11.1 договору №1502046 від 09.04.2015р. останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2015р. але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 22.04.2015р. постачальник та покупець за договором №1502046 від 09.04.2015р. підписали специфікацію №3/1502146 від 09.04.2015р. (22.04.2015р.), згідно з якою узгодили постачання у квітні 2015 року вугілля АШ (фр.0-6 мм) у кількості 1000 т (+/- 10%) за ціною 1880,83 грн без ПДВ на загальну суму 1880826,80 грн без ПДВ, що з ПДВ становить 2256992,16 грн.

Пунктом 2 цієї специфікації встановлено, що оплата за товар здійснюється в гривнях за курсом НБУ, що діє на дату постачання товару, виходячи з еквівалента ціни товару. Ціна товару за станом на 09.04.2015р. становить 80 дол. США за 1 тн. Курс НБУ гривні по відношенню до долара США станом на 00:00 - 09.04.2015р. становить 23,510335 грн. Базова ціна 1880,83 грн без урахування ПДВ. Орієнтовна ціна даної специфікації на 09.04.2015р. становить 1880826,80 грн без ПДВ, ПДВ - 376165,36 грн, разом з ПДВ - 2256992,16 грн.

Крім того, 12.05.2015р. сторонами було підписано специфікацію №4, відповідно до якої сторони домовились щодо поставки у травні-червні 2015 року вугілля АКО (фр.25-100 мм) у кількості 3000 т (+/- 10%) за ціною 3603,23 грн без ПДВ на загальну суму 10809690 грн без ПДВ, що з ПДВ становить 12971628 грн.

Пунктом 2 цієї специфікації встановлено, що оплата за товар здійснюється в гривнях за курсом НБУ, що діє на дату постачання товару, виходячи з еквівалента ціни товару. Ціна товару за станом на 12.05.2015р. становить 175 дол. США за 1 тн. Курс НБУ гривні по відношенню до долара США станом на 00:00 - 12.05.2015р. становить 20,589862 грн. Базова ціна 3603,23 грн без урахування ПДВ. Орієнтовна ціна даної специфікації на 12.05.2015р. становить 10809690 грн без ПДВ, ПДВ - 2161938 грн, разом з ПДВ - 12971628 грн.

Пунктами 4 вказаних специфікацій встановлено умови поставки товару: DDP - станція Нікополь, Придніпровсткої залізниці, згідно з Правилами Інкотермс 2010.

Вантажоодержувач вугілля: ПАТ Нікопольський завод феросплавів (п.7 специфікацій №3/1502146 від 09.04.2015р. (22.04.2015р.), №4 від 12.05.2015р.).

За приписами п.5.4 договору №1502046 від 09.04.2015р. протягом 2 робочих днів з моменту прибуття постачальника або його представника за довіреністю сторони складають та підписують відповідний акт.

Як встановлено, сторони підписали та скріпили печатками наступні акти здачі-приймання товару на загальну суму 17676558,73 грн:

- від 24.04.2015р. на суму 2206668,12 грн,

- від 23.05.2015р. на суму 1609738,70 грн,

- від 23.05.2015р. на суму 658120,32 грн,

- від 01.06.2015р. на суму 203085,96 грн,

- від 04.06.2015р. на суму 9838426,68 грн,

- від 17.06.2015р. на суму 3160518,95 грн.

З огляду на зміст п.2 специфікацій №3/1502146 від 09.04.2015р. (22.04.2015р.), №4 від 12.05.2015р. щодо визначення ціни на товар, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які свідчили б про постачання у квітні-червні 2015 року товару на виконання будь-яких інших специфікацій, суд виходить з того, що приймання товару на суму 17676558,73 грн відбулось саме на виконання наведених вище специфікацій. Іншого сторонами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу 1 докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За змістом п.3.5 №1502046 від 09.04.2015р. разом з товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов'язується надати покупцю оригінали документів, оформлених на державній мові та у відповідності з вимогами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р.: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну в електронній формі; акт прийому-передачі товару; товарно-транспортну накладну (у випадку поставки товару вантажним автотранспортом); товарно-транспортну накладну (оригінал), за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника; сертифікат якості виробника товару, сертифікат якості виробника товару, а також інші документи згідно з п.2.3 договору (оригінали або належними чином завірені копії); у разі, якщо товар підлягає сертифікації, сертифікат походження та відповідності за системою сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином завірені копії); документи, надання яких обумовлено у специфікації (додатку) до договору.

Якщо зазначені у п.3.5 договору документи, складені з порушенням вимог для складання таких документів, якщо найменування та / або номенклатура, якісні і кількісні характеристики товару, зазначені в таких документах не відповідають найменуванню та / або номенклатурі, якісним і кількісним характеристикам поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару без надання пояснень (п.3.7 договору №1502046 від 09.04.2015р.).

Як встановлено у п.4.7 укладеного сторонами правочину, документи, зазначені у п.3.5 договору, вважають поданими належним чином та своєчасно, якщо протягом 3-х робочих днів з моменту отримання товару покупець не повідомить постачальника про наявні в документах дефекти та/або про відсутність необхідних документів.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача 1, як покупця за договором №1502046 від 09.04.2015р., будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару або супроводжувальних документів на товар.

В матеріалах справи відсутні докази того, що поставлений згідно з представленими специфікаціями та актами товар відповідачем 1 не був прийнятий з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем 1 передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків поставки, кількості, асортименту, якості продукції, надання супроводжувальних документів на товар тощо.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень п.5.4 договору №1502046 від 09.04.2015р., ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти здачі-приймання товару є належними доказами передачі товару відповідачу 1 в межах договору поставки №1502046 від 09.04.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно із ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

01.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Траф Альянс (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія (поручитель) було укладено договір поруки №01/03, згідно із п.1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопольський завод феросплавів , що виникли з договору поставки №1502046 від 09.04.2015р. (основний договір), який був укладений між кредитором і боржником.

Порукою забезпечуються грошові зобов'язання боржника з оплати поставленого товару за основним договором. Поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання в повному обсязі (п.п.2.1, 3.1 договору №01/03 від 01.03.2016р.).

За змістом п.п.6.1, 6.2 договору №01/03 від 01.03.2016р. (в редакції додаткової угоди від 01.04.2016р.) він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р. Строк поруки за цим договором - з моменту підписання даного договору до 31.12.2017р.

За змістом ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

24.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АТП-1 (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Траф Альянс (первісний кредитор) був підписаний договір №24/03 відступлення права вимоги, згідно з п.1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань:

1.1.1. за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р., укладеним між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів (боржник);

1.1.2. за договором поруки №01/03 від 01.03.2016р., укладеним між первісним кредитором та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія , згідно з яким забезпечуються зобов'язання Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р., укладеним з первісним кредитором.

За цим договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов'язань: оплати грошових коштів в сумі 16976558,71 грн (п.1.2 договору №24/03 від 24.03.2016р.).

Відповідно до п.3.4 підписаного сторонами правочину до нового кредитора переходять всі права, у тому числі, право вимоги 3% річних, інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до остаточного його виконання сторонами (п.5.2 договору №24/03 від 24.03.2016р.).

Крім того, 15.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Стіл-Трейдінг Груп (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю АТП-1 (первісний кредитор) був підписаний договір №15/09 відступлення права вимоги, згідно з п.1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань:

1.1.1. за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р., укладеним між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів (боржник);

1.1.2. за договором поруки №01/03 від 01.03.2016р., укладеним між первісним кредитором та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія , згідно з яким забезпечуються зобов'язання Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р., укладеним з первісним кредитором.

За цим договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов'язань: оплати грошових коштів в сумі 16976558,71 грн (п.1.2 договору №15/09 від 15.09.2016р.).

Відповідно до п.3.4 підписаного сторонами правочину до нового кредитора переходять всі права, у тому числі, право вимоги 3% річних, інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до остаточного його виконання сторонами (п.5.2 договору №15/09 від 15.09.2016р.).

Одночасно, 02.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Семуван (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стіл-Трейдінг Груп (первісний кредитор) був підписаний договір №02/02 відступлення права вимоги, згідно з п.1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань:

1.1.1. за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Траф Альянс та Публічним акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів (боржник);

1.1.2. за договором поруки №01/03 від 01.03.2016р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Траф Альянс та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія , згідно з яким забезпечуються зобов'язання Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р.

За цим договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов'язань: оплати грошових коштів в сумі 16976558,71 грн (п.1.2 договору №02/02 від 02.02.2017р.).

Відповідно до п.3.4 підписаного сторонами правочину до нового кредитора переходять всі права, у тому числі, право вимоги 3% річних, інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до остаточного його виконання сторонами (п.5.2 договору №02/02 від 02.02.2017р.).

Як зазначалось, за твердженням відповідача 1, Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів не надавало своєї згоди на заміну кредитора у зобов'язанні, як це передбачено п.13.6 договору поставки №1502046 від 09.04.2015р. внаслідок чого, правочини відступлення права вимоги №02/02 від 02.02.2017р., №15/09 від 15.09.2016р., №24/03 від 24.03.2016р. є недійсними.

З цього приводу суд зазначає про наступне:

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ст.215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп.2.1 п.2 постанови №11 від 29.05.2013р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Разом з цим, в ст.512 Цивільного кодексу України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні визначено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст.ст.514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника , оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак, сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Таким чином, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором , є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним на підставі ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам ч.1 ст.516 цього кодексу.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, що, зокрема, викладено в його постанові від 15.04.2015р. у справі №910/6098/14.

При цьому, в п.13.6 договору поставки №1502046 від 09.04.2015р., на який посилається відповідач 1 в обґрунтування власних заперечень у цій частині, зазначено, що постачальник має право передавати третім особам зобов'язання за договором лише за письмовою згодою покупця.

Як зазначалось, з підписанням договору №1502046 від 09.04.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Траф Альянс зобов'язалось передати покупцеві у власність товар, тоді як, отримання коштів за цим правочином є правом постачальника.

Відтак, за узгодженої сторонами редакції п.13.6 договору поставки №1502046 від 09.04.2015р., останній не містить застереження щодо неможливості для постачальника передати право вимоги виконання зобов'язання боржником , яке полягає у сплаті коштів за отриманий товар.

За таких обставин, твердження відповідача 1 про невідповідність договорів №24/03 від 24.03.2016р., №15/09 від 15.09.2016р., №02/02 від 02.02.2017р. відступлення права вимоги умовам договору поставки №1502046 від 09.04.2015р. не відповідають дійсності. При цьому, будь-яких інших підстав для визнання вказаних правочинів недійсними відповідачами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не наведено, а судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з принципу правомірності правочину, встановленого ст.204 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсними зазначених договорів у передбаченому порядку та з встановлених законом підстав, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання договорів №1502046 від 09.04.2015р., №01/03 від 01.03.2016р., №24/03 від 24.03.2016р., №15/09 від 15.09.2016р., №02/02 від 02.02.2017р. його сторони набули взаємні права та обов'язки, які визначені вказаними угодами.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу норм ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.4.6 договору №1502046 від 09.04.2015р. порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Згідно з п.3 специфікацій №3/1502146 від 09.04.2015р. (22.04.2015р.), №4 від 12.05.2015р. оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати постачання і підтвердження якості товару.

За приписами ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, зобов'язання з оплати товару, мали бути виконані відповідачем 1 наступним чином:

- за актом від 24.04.2015р. на суму 2206668,12 грн - по 25.05.2015р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (24.05.2015р.) припадав на вихідний день,

- за актом від 23.05.2015р. на суму 1609738,70 грн - по 22.06.2015р. включно,

- за актом від 23.05.2015р. на суму 658120,32 грн - по 22.06.2015р. включно,

- за актом від 01.06.2015р. на суму 203085,96 грн - по 01.07.2015р. включно,

- за актом від 04.06.2015р. на суму 9838426,68 грн - по 06.07.2015р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (04.07.2015р., 05.07.2015р.) припадали на вихідні дні),

- за актом від 17.06.2015р. на суму 3160518,95 грн - по 17.07.2015р.

Приймаючи до уваги, що поставка товару за вказаним актами відбулась на загальну суму 17676558,73 грн, а згідно з договорами №24/03 від 24.03.2016р., №15/09 від 15.09.2016р., №02/02 від 02.02.2017р. передавалось право вимоги до боржника на суму 16976558,71 грн, за висновками суду, відповідач 1 частково розрахувався за спірними поставками. Наявність вказаних обставин не заперечується сторонами.

Водночас, ухвалами суду від 06.03.2017р., 20.07.2017р. суд зобов'язував відповідачів надати докази часткової чи повної оплати, визначеної позивачем суми заборгованості (за наявності).

Відповідачі вимоги суду у визначеній частині не виконали, витребуваних судом документів не представили, наявність заборгованості в сумі 16976558,71 грн не спростували.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Семуван про стягнення основного боргу в сумі 16976558,71 грн повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов у вказаній частині підлягає задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків в сумі 194900,95 грн, 3% річних у розмірі 824443,29 грн підлягають частковому задоволенню з одночасною відмовою у позові в частині стягнення пені в сумі 4315633,90 грн, з огляду на таке:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 названого Кодексу).

В силу норм ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами п.2.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського судуУкраїни Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Разом з цим, умови договору поставки №1502046 від 09.04.2015р. не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені (з встановленням її розміру) за прострочення виконання відповідачем 1 взятого на себе зобов'язання з оплати товару, внаслідок чого вимога позовної заяви про стягнення пені в сумі 4315633,90 грн не ґрунтується на нормах діючого законодавства та положеннях договору.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Як зазначалось, згідно з п.3.4 договору №02/02 від 02.02.2017р. сторони встановили, що до нового кредитора переходять всі права, у тому числі, право вимоги 3% річних, інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015р.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 824443,29 грн за період з 24.05.2015р. по 10.02.2017р. (період визначено з урахуванням пояснень представника позивача, які були надані у судовому засіданні 27.07.2017р.).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що відсотки річних за простроченими зобов'язаннями відповідача 1 складають 819911,51 грн, виходячи з наступного розрахунку та відповідно до встановлених судом термінів виконання платіжних зобов'язань:

- за актом від 24.04.2015р. на суму 2206668,12 грн (залишок заборгованості 1506668,10 грн) - 77521,17 грн (період нарахування з 26.05.2017р. по 10.02.2017р.),

- за актом від 23.05.2015р. на суму 1609738,70 грн - 79119,76 грн (період нарахування з 23.06.2015р. по 10.02.2017р.),

- за актом від 23.05.2015р. на суму 658120,32 грн - 32347,06 грн (період нарахування з 23.06.2015р. по 10.02.2017р.),

- за актом від 01.06.2015р. на суму 203085,96 грн - 9831,59 грн (період нарахування з 02.07.2015р. по 10.02.2017р.),

- за актом від 04.06.2015р. на суму 9838426,68 грн - 472244,48 грн (період нарахування з 07.07.2015р. по 10.02.2017р.),

- за актом від 17.06.2015р. на суму 3160518,95 грн - 148847,45 грн (період нарахування з 18.07.2015р. по 10.02.2017р.).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Семуван просить стягнути з відповідачів інфляційну складову боргу у розмірі 194900,95 грн за період з 24.05.2015р. по 10.02.2017р. (період визначено з урахуванням пояснень представника позивача, які були надані у судовому засіданні 27.07.2017р.).

За висновками суду, інфляційні втрати за простроченими зобов'язаннями відповідачів є фактично більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 194900,95 грн.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно солідарного стягнення з відповідачів процентів річних підлягають частковому задоволенню на суму 819911,51 грн з одночасним задоволенням вимог про стягнення інфляційних у заявленому позивачем розмірі (194900,95 грн).

Клопотання №74/4016 від 26.07.2017р. Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів про зупинення провадження по справі не розглядається судом як таке, що надійшло на електронну адресу суду без проставляння електронного цифрового підпису.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з того, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідачів, судовий збір у розмірі 240000 грн підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Семуван , м.Київ до Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів , м.Нікополь та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія , м.Макіївка про стягнення солідарно заборгованості за поставлений товар в сумі 16976558,71 грн, пені - 4315633,90 грн, інфляційних - 194900,95 грн, 3% річних - 824443,29 грн.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів (53200, Дніпропетровска обл., м.Нікополь, вул.Електрометалургів, буд.310, код ЄДРПОУ 00186520) та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнадратехнологія (86117, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Антропова, буд.46, код ЄДРПОУ 33554811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Семуван (01042, м.Київ, вул.Саперне Поле, буд.28, оф.1, код ЄДРПОУ 41041572) заборгованість за поставлений товар в сумі 16976558,71 грн, інфляційні - 194900,95 грн, 3% річних - 819911,51 грн, а також судовий збір в сумі 240000 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні 27.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.07.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця