Постанова

від 27.07.2017 по справі 809/1008/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. справа № 809/1008/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федів А.В.,

представника позивача Грабовського В.А.,

представника відповідача Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Колективного підприємства "ОЗОН" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002531402 від 12.04.2017, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2017 Колективне підприємство "ОЗОН" (надалі - позивач, КП "ОЗОН") звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002531402 від 12.04.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках, зроблених в акті позапланової виїзної документальної перевірки №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, позивач посилається на те, що перевіркою зроблено необґрунтований висновок про відсутність господарських операцій між КП "ОЗОН" та його контрагентом ТОВ "Скілур-Торг" в період з 01.01.2014 по 31.12.2014, оскільки для перевірки відповідачу було надано всі необхідні первинні документи в підтвердження виконання договору купівлі-продажу товару від 01.08.2014 та, відповідно, права позивача на формування податкового кредиту по вказаних операціях. КП "ОЗОН" вважає, що посилання відповідача в акті позапланової виїзної документальної перевірки №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017 на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ТОВ "Скілур-Торг", є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодним чином не спростовують факт здійснення господарських операції позивача з вказаним контрагентом. При цьому, КП "ОЗОН" на підтвердження реальності виконання господарських операцій з ТОВ "Скілур-Торг" під час перевірки надало контролюючому органу усі первинні бухгалтерські документи, які складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", однак відповідач протиправно не врахував їх при складанні акту перевірки №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017. При цьому, представник позивача також зазначив, що КП "ОЗОН" не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, неналежного ведення його контрагентами податкового обліку, несплати податків до бюджету, за умови добросовісності його як платника податків, та відповідності вказаних господарських операцій діловій меті товариства. Таким чином, на думку КП "ОЗОН", висновки відповідача, які вказані в акті перевірки №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017, є необґрунтованими та незаконними, а тому податкове повідомлення-рішення № 0002531402 від 12.04.2017 належить скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні № 358/09-19-10-02/09 від 17.07.2017. Зокрема, відповідач в акті перевірки №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017 дійшов висновків про неможливість реального здійснення господарських операцій КП "ОЗОН" з ТОВ "Скілур-Торг" щодо придбання товарів протягом періоду з 01.01.2014 по 31.12.2014. Відповідач також зазначив, що КП "ОЗОН" відобразило в податкову обліку податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені в первинних документах. Як наслідок, позивач занизив податок на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет в сумі 36 667,00 грн. за серпень 2014 року. Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Колективне підприємство "ОЗОН" зареєстроване 14.09.2004 як юридична особа, ідентифікаційний код 32936516, місце знаходження: 77600, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт. Рожнятів, площа Єдності, 7, та перебуває на податковому обліку в Рожнятівському відділенні Долинської ОДПІ. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017, й не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що на підставі наказу відповідача від 03.03.2017 за №287 (а.с.35) та направлення від 07.03.2017 за №372 (а.с.36) головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області Семанів Б.Р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП "ОЗОН" з питань щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Скілур-Торг" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Перевірка проводилася з 09.03.2017 по 15.03.2017.

Підставою для проведення даної позапланової виїзної перевірки слугував лист Головного управління ДФС в Рівненській області №667/7/17-00-23-01 від 13.02.2017, згідно якого повідомлено відповідача про здійснення досудового розслідування Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області у кримінальному провадженні №22015180000000067 від 10.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України (а.с.31-32). Відповідно до вказаного листа, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою, придбали та створили з метою прикриття незаконної діяльності ряд підконтрольних підприємств, серед яких ТОВ "Скілур-Торг" (код ЄДР 39211359), від імені яких у період 2014-2015 років укладалися фіктивні господарські угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності реального сектору економіки щодо псевдо постачання товарів (робіт, послуг). При цьому, ТОВ "Скілур-Торг" протягом 2014 року мало взаєморозрахунки із КП "ОЗОН". За вказаними обставинами наявна ухвала слідчого судді Ріненського міського суду про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки КП "ОЗОН" (а.с.33-34).

За наслідками проведеної перевірки складено акт за №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017, згідно висновків якого КП "ОЗОН" допущено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 36 667,00 грн. за серпень 2014 року (а.с.57-77).

Посадова особа КП "ОЗОН" відмовилась підписувати акт перевірки за №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017, про що представниками відповідача складено акт відмови від підпису від 22.03.2017 за №37/09-19-14-02/32936516 (а.с.78).

На підставі вищевказаного акту перевірки від 22.03.2017, відповідачем 12.04.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002531402, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 45 834,00 грн., з яких 36 667,00 грн. за основним зобов'язанням та 9 167,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.79).

Позивач в позовній заяві не оспорює підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно акту перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016, відповідач встановив завищення задекларованих за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 КП "ОЗОН" показників декларацій з податку на додану вартість "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою" на загальну суму 36 667,00 грн. за серпень 2014 року.

До таких висновків відповідач дійшов на підставі аналізу фінансово-господарських операцій КП "ОЗОН" з його контрагентом - ТОВ "Скілур-Торг".

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, з огляду на зміст вказаних норм податкового законодавтсва, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту позапланової перевірки №177/09-19-14-06/32936516 від 22.03.2017, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 36 667,00 грн. за серпень 2014 року.

Висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 стосується господарських операцій позивача з ТОВ "Скілур-Торг".

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій КП "ОЗОН" з його контрагентом ТОВ "Скілур-Торг", його зв'язок з господарською діяльністю позивача, для встановлення правильності визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Позивачем подано суду копію договору купівлі-продажу товару від 01.08.2014, укладеного між КП "ОЗОН" (покупець) та ТОВ "Скілур-Торг" (постачальник), за яким ТОВ "Скілур-Торг" зобов'язувалось поставляти, а позивач приймати та оплачувати товар згідно замовлень покупця (а.с.87-88).

Вищевказаний договір купівлі-продажу товару вчинений в письмовій формі, підписаний зі сторони ТОВ "Техносила" директором ОСОБА_7, а зі сторони ТОВ "Скілур-Торг" - директором ОСОБА_5, скріплені печатками позивача та ТОВ "Скілур-Торг".

На підтвердження виконання зобов'язань по вказаному договору позивач надав суду: копії видаткових накладних (а.с.89-93), податкових накладних (а.с.94-98), платіжних доручень (а.с.105).

В той же час, в позивача відсутні документи на перевезення товарів, послуги зберігання, товарно-транспортні накладні, акти про надання послуг.

Суд звертає увагу на те, що моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно статті 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як встановлено судом вище, на підтвердження договору купівлі-продажу товару від 01.08.2014, укладеного між КП "ОЗОН" та ТОВ "Скілур-Торг", представник позивача надав суду копії видаткових накладних на товари, які поставлені ТОВ "Скілур-Торг" позивачу. Серед вказаних в даних накладних товарів зазначено, зокрема, фарба акрилова інтерєрна, штукатурка декоративна та цементна для вирівнювальних робіт, клей для плитки, емаль аерозольна, фарба фасадна (а.с.89-93).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вищевказані товари були використані на виконання ремонтних робіт згідно договору №556 підряду на виконання робіт від 05.08.2013, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради та КП "ОЗОН". Предметом вказаного договору є виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі багатоповерхового житлового будинку №25 по вул. Остафова в м. Рівне, Рівненської області (а.с.106-107). Згідно п. 1.5 даного договору підрядник зобов'язувався виконати доручену роботу в термін до 01.11.2013.

В матеріалах справи міститься також акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року за вказаним договором №556, в якому відсутні відомості про ремонтні роботи даху багатоповерхового житлового будинку №25 по вул. Остафова в м. Рівне, Рівненської області з використанням вищевказаних товарів, зокрема, штукатурки декоративної та цементної для вирівнювальних робіт, клею для плитки та ін. (а.с.113-116).

Вищевказане підтверджується також актом приймання виконаних робіт за жовтень 2015 року (а.с.118-121).

На підтвердження реалізації товарів, які поставлені позивачу згідно договору купівлі-продажу товару від 01.08.2014, представник позивача надав копію договору підряду на виконання робіт №555 від 05.08.2013 (а.с.122-123), укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради та КП "ОЗОН". Предметом вказаного договору є виконання робіт по капітальному ремонту даху житлового будинку №8 по вул. Черняка в м. Рівне, Рівненської області. Згідно п. 1.5 даного договору підрядник зобов'язувався виконати доручену роботу в термін до 31.12.2013.

В матеріалах справи міститься акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року за вказаним договором №555, в якому відсутні відомості про ремонтні роботи даху житлового будинку №8 по вул. Черняка в м. Рівне, Рівненської області з використанням вищевказаних товарів, зокрема, штукатурки декоративної та цементної для вирівнювальних робіт, клею для плитки та ін. (а.с.113-116).

З огляду на вказане, наведені договори підряду на виконання робіт №555 від 05.08.2013 та №556 від 05.08.2013 не підтверджують факт реалізації всіх товарів, отриманих позивачем від контрагента ТОВ "Скілур-Торг" під час виконання ремонтних робіт дахів житлових будинків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно вказаних договорів підряду, укладених 05.08.2013, ремонтні роботи мали бути виконанні до кінця 2013 року, а договір купівлі-продажу товару був укладений між КП "ОЗОН" та ТОВ "Скілур-Торг" лише 01.08.2014.

Представник відповідача повідомив суд, що в 2014 році частина вищевказаних будівельних матеріалів в сумі 44 494,32 грн. (без ПДВ) була використана на виконання ремонтних робіт, замовником яких, як зазначалось вище, було Управління житлово-комунального господарства м. Рівне. Відповідно до актів списання були зроблені бухгалтерські проведення на суму 33 026,66 грн. Станом на 31.12.2014 залишок отриманих від ТОВ "Скілур-Торг" та невикористаних будівельних матеріалів становив 105 812,35 грн.

Суд звертає увагу на те, що жодних документів про наявність місця зберігання вищевказаних товарів КП "ОЗОН" не надало ні контролюючому органу, ні суду. При цьому, представник позивача в судовому засіданні не зміг конкретно пояснити суду, де зберігалися залишки нереалізованих товарів, поставлених позивачу контрагентом - ТОВ "Скілур-Торг".

Згідно листа Головного управління ДФС в Рівненській області №667/7/17-00-23-01 від 13.02.2017, суд встановив факт проведення досудового розслідування Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області у кримінальному провадженні №22015180000000067 від 10.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України (а.с.31-32). Відповідно до вказаного листа, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою, придбали та створили з метою прикриття незаконної діяльності ряд підконтрольних підприємств, серед яких ТОВ "Скілур-Торг" (код ЄДР 39211359), від імені яких у період 2014-2015 років укладалися фіктивні господарські угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності реального сектору економіки щодо псевдо постачання товарів (робіт, послуг).

В результаті злочинної діяльності вищевказаних осіб, шляхом проведення сумнівних фінансово-господарських операцій, що документально оформлені від імені вказаних вище підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності, проконвертовано безготівкові кошти у готівку на загальну суму понад 40,8 млн. грн., в результаті чого при формуванні податкового кредиту для реального сектору економіки державі нанесено шкоду на загальну суму понад 8,2 млн. грн.

Головне управління ДФС в Рівненській області листом №113/17-00-16-12 від 15.09.2016 надало відповідачу дослідження за №20/17-00-16 від 15.09.2016, складеного за результатами аналізу діяльності ТОВ "Тілар", ТОВ "Скілур-Торг", ТОВ "Аякс Матеріал" та ТОВ "Смарт Ділд Інвест" при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2014 по 31.07.2016 (а.с.37-53).

Згідно вказаного дослідження №20/17-00-16 від 15.09.2016 встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних в період 2014-2015 років зареєстровано податкові накладні по придбанню товарно-матеріальних цінностей та реалізації товарно-матеріальних цінностей, в яких номенклатури придбаних та реалізованих товарно-матеріальних цінностей різняться між собою, що дає підстави вважати про відображення в бухгалтерському та податковому обліку безтоварних господарських операцій.

Також, судом встановлено, що ТОВ "Скілур-Торг" перебуває на обліку ДПІ в Подільському районі ГУ ДФС в М. Києві, до 31.01.2015 перебувало на обліку в ДПІ в Рівненському районі ГУ ДФС в Рівненській області, дата державної реєстрації - 13.05.2014. За 2014 рік декларація з податку на прибуток до контролюючих органів не подавалася, чисельність працюючих - 1 особа. В ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ "Скілур-Торг" за місцезнаходженням. З січня 2015 року по серпень 2016 року звітність до податкових органів ТОВ "Скілур-Торг" не подавало.

Згідно інформаційної бази даних ДФС України у ТОВ "Скілур-Торг" засновником та керівником значиться ОСОБА_8., а головним бухгалтером ОСОБА_9. У період з червня по листопад 2014 року засвідчував подані до податкового органу показники діяльності ТОВ "Скілур-Торг" ОСОБА_5 Відповідно до дослідження за №20/17-00-16 від 15.09.2016 встановлено, що вході проведення досудового розслідування працівниками Управління Служби Безпеки України в Рівненські області було відібрано пояснення в ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які заперечили свою участь у створенні (придбанні) та діяльності ТОВ "Скілур-Торг" (а.с.44-46).

Наведені факти свідчать про сумнівний характер здійснення господарської діяльності ТОВ "Скілур-Торг", зокрема, щодо реальності настання правових наслідків.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата імісце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктами 2.15 та 2.16 пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

В даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду України, яка надана в постанові від 01.12.2015 року в справі № 826/15034/14. Так, згідно вказаної постанови Верховний Суд України вказав на те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також для повного та всебічного з'ясування всіх обставин даної адміністративної справи, суд звертає увагу на те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, як встановлено судом вище, представник відповідача повідомив суд, що в ході аналізу інформаційних даних інформаційної бази даних ДФС України, матеріалів досудового розслідування, встановлено відсутність в ТОВ "Скілур-Торг" працюючих, необхідних для здійснення господарської діяльності протягом періоду з 01.01.2014 по 31.12.2014 (чисельність працюючих - 1 особа), а також відсутність в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстрованих податкових накладних серед постачальників ТОВ "Скілур-Торг" на операції транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей, оренди тощо. Тобто, ТОВ "Скілур-Торг" фактично не отримувало у вказаному періоді послуги зберігання та транспортування товарно-матеріальних цінностей, оренди приміщень. При цьому, в ТОВ "Скілур-Торг" відсутня можливість самостійного виготовлення вищевказаних товарів, а одна посадова особа даного товариства не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Таким чином, за умови доведення вищевказаних обставин щодо недійсності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Скілур-Торг" немає законних підстав для одержання податкової вигоди у формі податкового кредиту.

Зважаючи на наведені обставини, суд звертає увагу на те, що позивач був зобов'язаний обачно й обережно діяти при виборі своїх контрагентів.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме позивач зобов'язаний підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

В даному випадку, позивачем не доведено суду належними та допустими доказами факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Скілур-Торг", а тому суд погоджується з висновками відповідача про відсутність в КП "ОЗОН" права на податковий кредит по вказаних операціях.

Таким чином, суд погоджується з правомірністю прийнятого Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області податкового повідомлення-рішення №0002531402 від 12.04.2017 про нарахування КП "ОЗОН" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45 834,00 грн.

З огляду на вказане, в задоволенні позову КП "ОЗОН" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002531402 від 12.04.2017 слід відмовити.

Керуючись нормою частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на прийняте судом рішення про відмову в позові, за відсутності понесення відповідачем судових витрат, суд дійшов висновку про те, що немає підстав для розподілу таких витрат між сторонами.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.07.2017.