Постанова

від 25.07.2017 по справі 821/1496/16

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1496/16 09 год. 25 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що 03.10.2016 року від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України надійшло податкове повідомлення-рішення № 0000471400 від 26.09.2016 року, яким встановлено порушення абзацу 2 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 339 529,00 грн. за основним платежем та 169 764,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000481400 від 26.09.2016 року, яким встановлено порушення ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України ""Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014 р.) та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діє станом на 01.01.2015р.) у з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 1 146 492,00 грн. за основним платежем та 130 860,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р. за № 89/28-04-1400/01125695 від 06.09.2016р., яким наче б то встановлено порушення ДП "ХМТП":

- абзацу 2 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на додану вартість на суму 339 529,00 грн.

- ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014р.) та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діє станом на 01.01.2015р.), в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 146 492,00 грн.

Вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Стосовно господарської діяльності з ФОП ОСОБА_1, позивач зазначає, що всі документи, які посвідчують факт здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_1, оформлені, згідно вимог міжнародного права та чинного законодавства України, тому висновки у акті перевірки про порушення ст. 138.1, ст. 138.2, ст. 138.4, ст. 138 та ст. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139, що порт на мав право отримувати послуги сюрвеєра, що підприємство не отримувало ці послуги, а операція є фіктивною, є безпідставними, та суперечать діючому законодавству.

Стосовно порушення правил бухгалтерського обліку проведення капітального ремонту основних засобів підприємства, позивач зазначає, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методичних рекомендацій № 561).

На виконання Методичних рекомендацій № 561, всі роботи, які були виконані ПАТ "Судоплавна компанія "Укррічфлот", розглянуті технічною радою та затверджені керівником у протоколах засідань технічної ради №202/1 від 17.11.2015 р., № 203/2 від 17.11.2015 р., № 258 від 15.12.2015 р., № 229 від 31.12.2015 р., № 406 від 31.03.2016 р., у яких викладені рішення про характер і ознаки здійснюваних підрядником робіт.

Згідно актів виконаних робіт та зазначених протоколів технічної ради, вартість заміни зовнішньої обшивки; заміни металоконструкції по судну; проварка зварних швів; заміна дефектної ділянки верхньої палуби, ці роботи були направлені на підтримання об'єктів у робочому стані, а також отримання регістрових документів та дозволів на виконання робіт. На підставі протоколів ці витрати, комісія вирішила віднести на збільшення вартості об'єкта основних засобів, без збільшення строків їх експлуатації, а вартість інших послуг: стоянка на сліпі; підйом/спуск на сліп, очищення підводної частини, надводного борту; дефекація набору судна; фарбування та інші витрати - віднесено на витрати підприємства.

Вищезазначені витрати не пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції.

В чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний), згідно законодавства, підприємство може віднести на поточні витрати.

У зв'язку з тим, що пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та у розділі III ПКУ немає жодних зобов'язань підприємства коригування фінансового результату до оподаткування на суми проведення капітального ремонту, посилання СДПІ в акті перевірки на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ є безпідставними та таким, що не відповідає дійсності.

Тому, позивач вважає збільшення в акті перевірки фінансового результату до оподаткування за 2015 ріку на 2 765 018 грн. та за 1 квартал 2016 року на суму 356 911 грн. таким, що суперечить діючому законодавству.

Стосовно, зменшення витрат на суму 1 344 356,00 грн. внесків, перерахованих профспілкової організації ДП "ХМТП", позивач посилається на те, що підприємством відображено у складі інших операційних витрат внесків до профспілкової організації за 2015 рік на суму 1 888 861,00 грн. і є правомірним, так як ці перерахування не підпадає під дію пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.

Стосовно збільшення податкового зобов'язання зі сплати ПДВ 87 788,00 грн. від реалізації металобрухту, позивач стверджує, що реалізація металобрухту у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 одиниць є реалізація металобрухту, тому порядок реалізації у ПКУ регулюється п. 23, підрозділу 2, розділу XX ПКУ. Зазначеною нормою передбачено, що тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів. Ствердження відповідача, що металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 одиниць, не є металобрухтом і не відповідає коду 7204 49 9000 "Відходи та брухт чорних металів" є помилковим.

Стосовно здійснення господарських операцій з ТОВ "Південьспецбудторг", позивач посилається на те, що всі первинні бухгалтерські документи, згідно яких ДП "ХМТП" веде облік господарських операцій з цим постачальником, оформлені згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, тому що в акті перевірки відсутні посилення на порушення при їх оформлені. Наведений у акті перевірці висновок, що відсутність ТТН не дає можливості ідентифікувати факт здійснення господарської операції щодо придбання товарів є безпідставним.

На підтвердження отримання товару до перевірки були надані подорожні листи вантажного автомобіля порту, які підтверджують отримання та доставку запасних частин від постачальника.

Тому висновки СДПІ стосовно зменшення суми витрат на 15 836 грн. та скасування права на податковий кредит на суму 15 836 грн. є неправомірними. Посилання відповідача на відсутність ТТН у разі доставки товару власними силами ДП "ХМТП", є незаконним та суперечить чинному законодавству.

Стосовно господарської діяльності з ПП "Автосоюз-ЮГ", позивач зазначає, що не може знати походження товару, не відповідає за бухгалтерський та податковий облік контрагента постачальника, не відповідає за його господарську діяльність. Жодний закон та нормативний документ не зобов'язує ДП "ХМТП" відслідковувати дані АІС "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" та перевіряти бази даних митниці України стосовно походження отриманого товару постачальником товару ДП "ХМТП". Свої висновки стосовно порушення законодавства ДП "ХМТП" СДПІ у м. Запоріжжя ґрунтує на даних інформаційних баз по підприємствам ТОВ "Техавтосервіс" та ТОВ "Вінтаж", які є постачальниками постачальника ПП "Автосоюз-ЮГ".

Фахівець служби матеріально-технічного постачання, матеріально відповідальна особа на підставі довіреності отримувала автошини та запасні части від постачальника ПП "Автосоюз-ЮГ", які були здані на склад у присутності начальника служби матеріально - технічного постачання. У подальшому запасні частині та автошини зі складу на підставі "вимог" були отримані механіками служби бази автомобільного транспорту для проведення поточного ремонту автотранспорту. В ході перевірки СДПІ, на підставі первинних документів та бухгалтерського обліку підтвердила факт використання запасних частин та автошин у господарської діяльності, дуже детально описано в акті перевірці цю господарську операцію. Водночас, в акті перевірки СДПІ стверджує "вчинення господарських операцій між ДП "ХМТП" та ПП "Автосоюз-ЮГ" не підтверджено".

Стосовно здійснення господарських операцій з ПАТ "Южмормонтаж", позивач посилається на те, що єдиним аргументом, на підставі якого, СДПІ вважає неправомірними витрати на придбання запасних частин на суму за 2014 рік - 635117 грн.. та за 2015 рік - 381423 грн., та скасування права на податковій кредит за 2014 рік - 127023,40 грн. та за 2015 рік - 76284,60 грн. є інформація, яка наявна в системі АІС "Податковий блок" та призначена для внутрішнього використання працівниками фіскальної служби. Системою АІС здійснюється автоматичне співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів. Підтвердження товарності операцій є той факт, що згідно прибуткових накладних комісія ДП "ХМТП" у кількості трьох осіб прийняла товар, який у подальшому було оприбутковано на склад, ініціатор закупівлі (працівники механізації району вантажного, бази автомобільного транспорту) згідно вимоги отримали товар, механіки вантажного району та БАВТу виконали заміну частин та механізмів, комісія з представників технічної ради підтвердили здійснення ремонту та погодили списання запасних частин, тому висновки СДПІ про безпідставне документальне оформлення документів з постачання запасних частин є необґрунтованим припущенням.

Стосовно господарської діяльності з ПП "Ріклі", позивач зазначає, що всі первинні документи складені згідно вимог законодавства України.

Стосовно здійснення господарських операцій з ТОВ "Армотекс", позивач посилається на те, що виявлені порушення ревізорами-інспекторами обґрунтовані відсутністю ТТН, без якої наче б то неможливо ідентифікувати факт господарської операції щодо придбання товару у контрагента.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, з наявністю якого ПК України пов'язує право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства (рішення ВАСУ № К/ 9991/37912/11 від 5 липня 2012; № К / 9991/67511/11 від 26 липня 2012 року).

Позивач вважає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку контрагентів його постачальника у ланцюгах постачання, або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання всіма контрагентами у всіх ланцюгах постачання норм законодавства.

Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000471400 від 26.09.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 339 529,00 грн. за основним платежем та 169 764,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000481400 від 26.09.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 1 146 492,00 грн. за основним платежем та 130 860,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на позовних вимогах, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

З 30.06.2016 p.no по 31.08.2016 р. відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2016 року, проведена планова документальна виїзна перевірка державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (ДП "ХМТП") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 р.

За результатами перевірки складений акт № 89/28-04-1400/01125695 від 06.09.2016 р., у якому зазначені порушення:

- абзацу 2 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на додану вартість на суму 339 529,00 грн.

- ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014р.) та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діє станом на 01.01.2015р.), в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 146 492,00 грн.

26.09.2016 року відповідачем винесені:

податкове повідомлення-рішення № 0000471400, яким встановлено порушення абзацу 2 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 339 529,00 грн. за основним платежем та 169 764,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000481400 від 26.09.2016 року, яким встановлено порушення ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014р.) та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, що діє станом на 01.01.2015р.) у з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 1 146 492,00 грн. за основним платежем та 130 860,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

В акті перевірки зазначено як порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (в редакції станом на 31.12.2014р.) те, що ДП "ХМТП" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) всього у сумі - 230580 грн. у т.ч. по періодах: 2014 рік - 230 580 грн., за 2015 рік - 348 920,00 грн., за 1 кв. 2016 р. - 67 100,00 грн. Відповідно сума податку на прибуток на який встановлено порушення 116 338,00 грн. Сума штрафних санкцій - 26791,00 грн., на загальну суму 143 179,00 грн.

Однак, суд, вирішуючи спір в цій частині, виходить з такого.

Відповідно до службової записки від 16.11.2016р. району (вантажного) ДП "ХМТП" та технічко-економічного обґрунтування на 2015 та 2016 роки, підприємством було укладено договори з ФОП ОСОБА_1 про надання сюрвейєрських послуг.

Сюрвеєрські послуги - це оцінка вантажів (огляд), будь-яких транспортних засобів в якісному та кількісному відношенні, а також способу укладання і кріплення вантажів при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних робіт, включаючи маркування і первинне розділення.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 19 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно ч. 1, 2 ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Крім того, п.5.1.1 Статуту ДП "ХМТП" передбачено, що підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає основні напрямки свого розвитку.

Основною діяльністю позивача є перевантаження вантажів про що ДП "ХМТП" та грузовідправник укладають договори на виконання робіт по перевантаженню та короткочасному зберіганню для накопичення суднових партій (далі - Договір) з визначенням умов та порядку взаємовідносин. Відповідно до яких (п. 4.4.2. Договору) підприємство забезпечує приймання і здавання вантажів, ведення обліку вантажів на підприємстві. Також відповідно до п. 4.10. обов'язок підприємства визначати кількість Вантажу при перевантажені його на судно із залізничних вагонів, автомобільного, водного транспорту через ЗПК, криті склади, плав ємності, по прямому варіанту.

Відповідно до п. 4.11. сторони Договору домовились, що підприємство має право, офіційно повідомивши клієнта, визначити кількість вантажу, вивантаженого на судно через ЗПК, по осадці судна методом "драфт - сюрвей" на підставі акту осадки судна, підписаного належним чином уповноваженими представниками Клієнта і судна.

У розділі 3 генерального договору з контрагентами визначено "Обов'язки підприємства" (ДП "ХМТП"):

" 3.3.Здійснює на території Підприємства перевантаження вантажів, які прибули для Клієнта, в тому числі:

3.3.1. Організовує своєчасне розвантаження вантажів з суден і вагонів, інших видів транспорту і навантаження на судна, у вагони і інші види транспорту своїми силами і засобами згідно з діючими правилами і нормами, узгодженими в додатках до цього Договору.

3.3.2.Забезпечує приймання і здавання вантажів, ведення обліку вантажів на Підприємстві.

3.3.3.Підприємство здійснює приймання експортного, каботажного та транзитного (на море) вантажу з різного виду транспорту по залізничним накладним, товарно-транспортним накладним, водним накладним з оформленням приймальних актів. Один примірник приймального акту видається Клієнту під підпис. У випадку надходження імпортного та транзитного (з моря) вантажу, Підприємство здійснює відвантаження на залізничні вагони, автомашини, плавзасоби з оформленням приймально-здавальних актів. Один примірник приймально-здавального акту видається Клієнту під підпис.

3.4. Ведення обліку вантажу:

3.4.1. Веде облік вантажу по терміну його зберігання на Підприємстві з дати надходження його на Підприємство (для експорту, транзиту на море - це дата приймального акту; для імпорту, транзиту з моря - це дата генерального акту) і по дату відправлення вантажу із Підприємства (для експорту, транзиту на море - це дата коносаменту, для імпорту, транзиту з моря - це дата приймально-здавального акту)".

ФОП ОСОБА_1 має відповідну освіту, кваліфікацію та досвіт роботи, що підтверджено відповідними документами:

- диплом про вищу освіту НОМЕР_4 з додатком;

- довідка видану управлінням статистики у Херсонський області, на здійснення діяльності по кодам (КВЕД-2010) 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

- кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_5 від 23.10.2009 р. про навчання з програми "агропродукція - курси для тальманів/інспекторів 3 категорії з присвоєнням кваліфікації".

Факт знаходження ФОП ОСОБА_1 на території підприємства підтверджується:

- копією перепустки;

- копією витягу з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

До кожного акту виконаних робіт, були надані додаткові документи:

1. Заміри судна до навантаження та після навантаження та розрахунок ваги вантажу складеного англійською мовою, згідно вимог міжнародного права, який погоджений з капітаном судна, на кожне судно.

2. Замовлення вантажного району підприємства на сюрвеєрські послуги.

3. Драфт сюрвеєрські рапорти, які визначають заміри судна до навантаження та після навантаження та розрахунок ваги вантажу складеного українською мовою, на кожне судно, (довідка для вантажного району).

В акті перевірки зазначена наявність первинних документів, які посвідчують факт здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_2, про що вказано у додатку до акту перевірки за 2014 рік - № 3.1.2.3.1., за 2015 рік - № 3.1.2.3.2., за 1 кв. 2016 ріку - № 3.1.2.3.3 та в актах виконаних робіт, складених згідно вимог Положення №88, з визначенням назви судна та ваги вантажу

Досліджені судом, документи оформлені згідно вимог міжнародного права та чинного законодавства України, тому висновки у акті перевірки про порушення ст. 138.1, ст. 138.2, ст. 138.4, ст. 138 та ст. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139, що підприємство не отримувало ці послуги та не мало право отримувати послуги сюрвеєра і операції є фіктивними, є безпідставним твердженням.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2014 року у справі № К/800/42183/13.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

В акті перевірки зазначено як порушення п.п.134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України те, що ДП "ХМТП" занижено об'єкт оподаткування в результаті безпідставного віднесення вартості робіт з капітального ремонту основних засобів на інші операційні витрати за період 2015 - 2016 роки, всього у сумі 3 121 929 грн., в тому числі за періодами: за 2015 рік у сумі 2 765 018 грн.; за І квартал 2016 року у сумі 356 911 грн. Відповідно сума податку на прибуток, на який встановлено порушення складає 561 947,00 грн. Сума штрафних санкцій - 32 122,00 грн., на загальну суму 594 069,00 грн.

Однак, суд, вирішуючи спір в цій частині, виходить з такого.

ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (АСК "Укррічфлот") були виконані роботи з модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції основних засобів. Перелік здійснених робіт наведено у виконавчих ремонтних відомостях, складених відповідно до п.1.3. укладених ДП "ХМТП" з ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (АСК "Укррічфлот") договорів.

Всі роботи, які були виконані ПАТ "Судоплавна компанія "Укррічфлот", на виконання Методичних рекомендацій № 561 розглянуті технічною радою та затверджені керівником, а саме:

- протоколом №202/1 від 17.11.2015 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на ремонт несамохідного плавучого крану "Ганц"-70;

- протоколом №203/1 від 17.11.2015 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на ремонт ліхтеру ДМ-265 і суховантажного теплоходу "Волго Балт 2018";

- протоколом №258 від 15.12..2015 року щодо аналізу витрат коштів на ремонти ліхтерів 230 ДМ-272;

- протоколом №229 від 31.12.2015 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на капітальний ремонт несамохідного плавучого крану "Ганц" НПК-14;

- протоколом №406 від 31.03.2016 року за розглядом питання щодо аналізу витрат коштів на капітальний ремонт несамохідного плавучого крану "Ганц" НПК-28.

Згідно актів виконаних робіт та зазначених протоколів технічної ради, вартість заміни зовнішньої обшивки; заміни металоконструкції по судну; проварка зварних швів; заміна дефектної ділянки верхньої палуби, ці роботи були направлені на підтримання об'єктів у робочому стані, а також отримання регістрових документів та дозволів на виконання робіт. На підставі протоколів ці витрати, комісія вирішила віднести на збільшення вартості об'єкта основних засобів, без збільшення строків їх експлуатації, а вартість інших послуг: стоянка на сліпі; підйом/спуск на сліп, очищення підводної частини, надводного борту; дефектація набору судна; фарбування та інші витрати - віднесено на витрати підприємства.

Вищезазначені витрати не пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції.

Відповідно до п. 44.2. ст. 42 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Починаючи з 01.01.2015 р., згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного підприємством відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на різницю по проведеному ремонту основних засобів підприємства.

Основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - П(С)БО 7), та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561).

Відповідно до п. 14 П(С)БО 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Відповідно до п. 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методичних рекомендацій № 561).

В чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний), згідно законодавства, підприємство може віднести на поточні витрати.

У зв'язку з тим, що пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та у розділі III ПКУ немає жодних зобов'язань підприємства коригування фінансового результату до оподаткування на суми проведення капітального ремонту, посилання СДПІ в акті перевірки на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ є без підставними та таким, що не відповідає дійсності.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

На порушення абз.2 п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України в редакції від 28.12.2014 №71 ДП "ХМТП" безпідставно визначено базу оподаткування операції з постачання металобрухту у вигляд поділених плавоб'єктів нижче їх собівартості, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання за березень 2015 року на суму ПДВ 87 788 грн.

Однак, суд, вирішуючи спір в цій частині, виходить з такого.

ДП "ХМТП" у жовтні та грудні 2014 року на підставі актів на списання основних засобів типової № 03-3 було оприбутковано металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів (8 од.):

- портальний кран "Альбатрос" (№29) (1976 р. п., інв. №1301059),

- портальний кран "Ганц" (№5) (1977 р. п. інв. №1301060),

- портальний кран "Ганц" (№2) (1964 р.п. інв. №1301057),

- сухогрузний теплохід "Павел Постишев" (суховантажний теплохід "Павел Постишев") (1974 р. п. інв. №1536164),

- буксир-штовхач "Московський-3"(1968 р. п., інв. №1535106),

- суховантажна несамохідна баржа "С-10" (баржа С-10) (1976 р.п., інв. №1535109),

- грунтовоз безекіпажний "С-1531" (баржа СДП-1531) (1975 р.п. інв. №1535102),

- службово - роз'їзний катер "Стівідор Юр'єв" (1985 р. п., інв. 1535103),

та зроблено запис в регістрах бухгалтерського обліку.

Від списання 8 об'єктів плавзасобів на баланс було оприбутковано металобрухту марки "5А" у кількості 1618,543 тон, та металобрухт марки "501" у кількості 287,267 тон.

У березні 2015 року ДП "ХМТП" було реалізовано на адресу ТОВ "Грін Вейв" (код ЄДРПОУ 34375205) металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 од. на підстав договору купівлі - продажу №1-25 від 04.02.2015 року.

ДП "ХМТП" виписано та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну на постачання металобрухту № 98 від 19.03.15.

Майно було куплено на біржових торгах (протокол біржових торгів №1-61 від 30.01.2015р.). Товар передано на підставі акту приймання - передачі майна (металобрухту) від 23.03.2015 року.

На постачання металобрухту у вигляді нерозподілених плавоб'єктів між продавцем ДП "ХМТП" та покупцем ТОВ "Грін Вейв" було складено видаткову накладну від 23.03.2015 №350.

У бухгалтерському обліку ДП "ХМТП" господарська операції з реалізації металобрухту у вигляді нерозподілених плавоб'єктів у березні 2015 року відображена відповідно до діючого законодавства.

У п.23. підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено "Тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України".

Ознаки запасів, які визнаються активами, відповідно до п. 5 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 246 від 20.10.99 Міністерства Фінансів України (далі - П(С)БО 9), це: імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та можливість достовірно визначити їх вартість. Отже, насамперед слід визначити вартість запасів у вигляді металобрухту, який оприбутковується на підприємстві. Воно має право самостійно визначити вартість металобрухту (як правило, це робить спеціальна комісія, створена за наказом керівника підприємства), скориставшись інформацією про ринкові ціни на металобрухт. Отримати таку інформацію можна на спеціалізованому підприємстві, що займається прийманням промислового брухту. Також можна залучити для визначення вартості металобрухту з метою його оприбуткування професійних експертів-оцінників. Але чинне законодавство не вимагає оцінки металобрухту незалежними експертами.

Запаси відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО 9). Первісну вартість відходів у вигляді металобрухту достовірно визначити неможливо, тож до уваги береться чиста вартість реалізації. Такий висновок підтверджується п. 2.13 Методрекомендацій №2, де сказано, що первісна вартість запасів, які надійшли на склад від зворотних відходів виробництва, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації. Чистою вартістю реалізації запасів є очікувана ціна реалізації в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 П(С)БО 9).

У п. 12 П(С)БО 16 уточнюється, що вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, оцінюють у порядку, викладеному в п. 11 цього П(С)БО.

Аналізуючи норми п. 11 П(С)БО 16, суд приходить до висновку, що виробнича собівартість продукції повинна зменшуватися на справедливу вартість відходів - металобрухту. Отже, вартість відходів, отриманих у процесі виробництва, не враховується у складі прямих матеріальних витрат, і собівартістю отриманого металобрухту є справедлива вартість зворотних відходів. Справедливою вартістю є сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19). Тож чиста вартість реалізації металобрухту, який є відходами виробництва і призначений за рішенням керівника підприємства для продажу, це його справедлива вартість.

Згідно вимог ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та сум інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, при проведені операцій з металобрухтом у бухгалтерському та податковому обліку підприємства в кінцевому результаті об'єктом оподаткування став прибуток, що відповідає загальним принципам визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток в Україні.

Підприємством було правомірно застосовано пільгу зі сплати податку на додану вартість, яка передбачена пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, згідно з якою тимчасово до 1 січня 2017року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, в тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 228 Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

П(С)БО № 16 "Витрати", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318, визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси". Згідно П(С)БО № 9 "Запаси" передбачено, що запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Операції щодо визнання металобрухту активом та в подальшому реалізація цих активів, а також формування фінансового результату (об'єкту оподаткування податком на прибуток) у бухгалтерському та податковому обліку, здійснювались згідно вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Брухт чорних металів утворився з металевих виробів, які були власністю підприємства, використовувались у власній господарській діяльності та були списані і ліквідовані у попередніх періодах, у зв'язку з повним фізичним зносом (амортизацією) та непридатністю до використання.

Металобрухт на території ДП "ХМТП" не вироблявся, а є залишком відходів чорного металу після демонтажу вузлів та механізмів з 8 плавзасобів, який був оприбутковано на баланс підприємства. Підприємство не купувало енергоносії, матеріали, додаткові послуги, для виробництва металобрухту, при купівлі яких підприємство мало право на податковий кредит.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що металобрухт у вигляді нерозподілених плавоб'єктів в кількості 8 од. не є самостійно виготовленим товаром, і тому відповідач неправомірно застосував вимоги п. 189.1 ст.189 ПКУ до позивача в цій частині.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

В акті перевірки зазначено як порушення п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу те, що ДП "ХМТП" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ "Південьснецбудторг" (код за ЄДРПОУ 38594796) за 2014 рік на суму 15 836 грн.

Згідно отриманої податкової інформації та зібраної доказової бази перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ДП "ХМТП" та ТОВ "Південьспецбудторг" за 2014 рік на загальну суму 19002 грн., в тому числі ПДВ 3167 грн.

Крім того в акті зазначено як порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) завищення ДП "ХМТП" податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Південьснецбудторг" (код за ЄДРПОУ 38594796) на загальну суму 3167 грн.

Відповідач у акті зазначає, що транспортування товарів не оформлено товарно-транспортними накладними, що повинні відповідати нормам Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зі змінами та доповненнями), та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорт України від 14.10.1997р. № 363. Відсутність ТТН не дає можливість ідентифікувати факт здійснення господарської операції щодо придбання товарів у юридичної особи ТОВ "Південьспецбудторг"", зокрема, неможливо встановити надходження цього товару, місце відвантаження.

Однак, суд, вирішуючи спір в цій частині, виходить з такого.

ТОВ "Південьспецбудторг" на адресу ДП "Херсонський морський торговельний порт" було реалізовано частини до трактору у липні, серпні 2014р. на загальну суму ПДВ 3167,20 грн.

Наведений у акті перевірці висновок, що відсутність ТТН не дає можливості ідентифікувати факт здійснення господарської операції щодо придбання товарів є безпідставним.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Судом досліджені рахунки на оплату товарів, оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, 311, 207, 644, які підтверджують оплату ТМЦ, оприбуткування ТМЦ отриманих від постачальна, передачу ТМЦ у експлуатацію та отримання податкових накладних. Цей факт підтверджено в ході перевірки.

Всі первинні бухгалтерські документи, згідно яких ДП "ХМТП" веде облік господарських операцій з постачальником ТОВ "Південьспецбудторг", оформлені згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, тому що в акті перевірки відсутні посилення на порушення при їх оформлені.

При цьому, наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи ті ніші документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 та Положення №168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам ст. 198 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2014 року у справі № К/9991/48566/12.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

В акті перевірки зазначено як порушення п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу те, що ДП завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за перевірений період по взаємовідносинах з ПП "Автосоюз- ЮГ" (код за ЄДРПОУ 36329611) за 2014 рік на суму 145015 грн.

Крім того, відповідач зазначає в акті як порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) завищення ДП "ХМТП" податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Автосоюз- ЮГ" (код за ЄДРПОУ 36329611) на загальну 34474 грн.

Перевіркою встановлено, що шини з розмірами 5.00-8, 6.50-10,10.00-20, диск зчеплення та автокамери 8.40-15С, 12.00-20 виробляють іноземні підприємства: Armour, Deestone, Addo, Maglift, Dou mess, Mites, Омскшина, Ніжнекамскшина, Мінський автомобільний завод. Таким чином, вищезазначений товар імпортного походження.

Відсутність ТТН не дає можливість ідентифікувати факт здійснення господарської операції придбання товарів у юридичної особи ПП "Автосоюз-Юг", зокрема, неможливо встановити походження товару, місце відвантаження.

Крім того, у акті перевірки зазначено не відображення в ЄРПН податкові накладні з номенклатурою товару імпортного походження, що призводить до відсутності права на включення до складу податкового кредиту.

Однак, суд, вирішуючи спір в цій частині, виходить з такого.

ДП "Херсонський морський торговельний порт" в період, що перевірявся мало правовідносини ПП "Автосоюз- ЮГ"" на підставі договору (№68Р від 14.05.2014р.) та без укладання угоди постачання автошин та ресори задньої.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Кодексу).

При цьому, згідно п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Крім того, суд враховує п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 передбачено, що ввезення товарів на митну територію - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку. Згідно з ч. 1 ст. 74 Кодексу імпорт - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, суд вказує, що обов'язковому кодуванню згідно з УКТ ЗЕД та включенню до Єдиного реєстру податкових накладних підлягають податкові накладні виписані імпортером при здійсненні операцій з наступного постачання товарів, ввезених на митну територію України. Тобто, резидент-імпортер при ввезенні товарів (переміщенні через митний кордон України) повинен при наступних поставках цих товарів виконати вимоги п. 200.1 ст. 200, п. 201.1,п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу 2 розділу "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду встановлено, що ні позивач, ні його постачальник не ввозили обладнання із-за кордону на митну територію України.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року у справі № К/800/1034/14.

Безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце. Мотивування данної позиції суд зазначав вище.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

В акті перевірки зазначено, як порушення пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакціях, яка діяли до 31.12.2014 року) ДП "ХМТП" безпідставно включено до складу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) вартість запасних частин, отриманих від ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" за 2014 у сумі 635 117 грн.

Крім того у акті зазначено як порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу те, що ДП "Херсонський морський торгівельний порт" безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ14122468) всього у розмірі 203 309 грн.

Відповідач зазначив у акті перевірки, що ці порушення були встановлені в результаті проведеного аналізу податкової інформації, яка міститься в податкових деклараціях, інших документах, податкових накладних а також інформацією, що надається періодично органами виконавчої місцевого самоврядування та державної статистики, яка наявна в АІС "Податковий блок", АС "Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних"; Єдиного реєстру податкових накладних; картки платника податків; системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АС співставлення ПЗ і ПК).

Однак, суд, вирішуючи спір в цій частині, виходить з такого.

Позивач мав відносини з ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" на підставі договорів купівлі-продажу № 88Р від 24.07.2014р., №127Р від 09.10.2014р., №82Р від 02.11.2014р., №64Р від 15.05.2014р., №60Р від 28.04.2014р., № 15Р від 27.03.2014р., № 178Р від 24.12.2014р., № 791Р від 25.06.2014р., № 55Р від 04.04.2014р., №5Р від 31.01.2014р, № 12Р від 23.09.2015р.

Згідно, досліджених судом документів, комісія ДП "ХМТП" у кількості трьох осіб прийняла товар, який у подальшому було оприбутковано на склад, ініціатор закупівлі (працівники механізації району вантажного, бази автомобільного транспорту) згідно вимоги отримали товар, механіки вантажного району та БАВТу виконали заміну частин та механізмів, комісія з представників технічної ради підтвердили здійснення ремонту та погодили списання запасних частин, тому висновки СДПІ про безпідставне документальне оформлення документів з постачання запасних частин є необґрунтованим припущенням.

Інформація, яка доступна для підприємства, про контрагентів, з якими підприємство планує вступити в договірні відносини, розміщена на сайті ДФС. Згідно даних з сайту ДФС, станом на дату складання договорів з ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" та сплати рахунків, підприємство ПАТ "ЮЖМОРМОНТАЖ" перебувало на обліку в органів доходів та зборів, та у платника податку не має податкового боргу.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

В акті перевірки зазначено, як порушення ст.1, ст.4, ст.9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України в редакції від 28.12.2014 ДП "ХМТП" безпідставно включено до складу собівартості реалізовані продукції (товарів, робіт, послуг) вартість спецодягу, отриманого від ТОВ "Армотекс" у 2015 році на сум 48320 грн.

Крім того у акті зазначено, як порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено завищення ДП "ХМТП" податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Армотекс" (код за ЄДРПОУ 39422867) на загальну суму 10102 грн.

В акті перевірці СДПІ стверджує, що "Перевіркою встановлено відсутність факту придбання спецодягу по ланцюгу постачання, що доводить нереальність здійснення ТОВ "Армотекс" поставки (продажу) спецодягу на адресу ДП "ХМТП" ... неправомірно складені первинні документи щодо цих операцій та вчинено порушення частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.99 р. №88".

Однак, суд, вирішуючи спір в цій частині, виходить з такого.

ДП "Херсонський морський торговельний порт" в період, що перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ "Армотекс" частково на підставі договорів, а саме: №13Р від 13.02.2015р., №18Р від 30.01.2015р. на постачання взуття робочого чоловічого та взуття захисного.

Судом встановлено, що згідно видаткової накладної та на підставі довіреностей оформлених відповідно вимогам законодавства України, товарно-матеріальні цінності було отримано від постачальника ПП "Армотекс" матеріально відповідальною особою ДП "ХМТП" ОСОБА_3, які у подальшому були передані на центральний склад підприємства у присутності комісії начальника сектору матеріально-технічного постачання ОСОБА_4 та завідуючою складом ОСОБА_5, згідно приходної накладної. Одночасно при отриманні товару на склад, товарно-матеріальні цінності оприбутковані по бухгалтерському обліку на рахунок 221 "Малоцінні швидкозношувальні предмети на складах" про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 221. У подальшому, згідно вимог працівників підприємства ТМЦ були передані у експлуатацію. Для підтвердження фактичного отримання ТМЦ та використання їх у господарської діяльності позивачем надано копії документів передача матеріалів у експлуатацію та вимоги на отримання ТМЦ зі складу.

Копії документів видаткових накладних ПП "Армотекс", прибуткових накладних ДП "ХМТП", документів передачі матеріалів у експлуатацію, вимог на отримання матеріалів, підтверджують реальність поставки товару та використання цих товарів у господарської діяльності і тому законне право на включення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) вартість спецодягу, отриманого від ПП "Армотекс" у 2015 році на суму 48320 грн.

При цьому в акті перевірці не має жодного конкретного факту порушення ДП "ХМТП" Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Також, суд зазначає, в цілому, що позивач не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів, оскільки такі дані, як правило, становлять комерційну таємницю підприємства. Вказані чинники знаходяться поза можливістю контролю з боку позивача. Ділова практика та етика не дозволяє вимагати від контрагента дані щодо його персоналу, фінансового становища, партнерів по діяльності тощо. Чинне законодавство України також не передбачає можливості отримання таких даних поза межами офіційної звітності підприємства.

Необхідно зазначити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язкове отримання інформації про контрагентів при укладенні господарських договорів. Крім цього, відсутні будь-які законні механізми отримання інформації про інші підприємства. У позивача немає відомостей про діяльність контрагентів, сплату ними податків та інших обов'язкових платежів, подачі ними звітності в контролюючі органи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" встановлено, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу змісту статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та статті 20 Податкового кодексу України, вбачається, що фіскальній службі відповідно до покладених на неї функцій та повноважень не надано право щодо встановлення фіктивності діяльності суб'єкта господарювання.

У відповідності до положень ст. 55-1 Господарського кодексу України наявність перелічених у ній ознак фіктивності діяльності підприємства може бути лише підставою для звернення до суду для визначення фіктивного характеру діяльності підприємства.

Тобто, законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним або фіктивним характеру діяльності підприємства в цілому під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного Суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як зазначено в Ухвалі Вищого Адміністративного Суду України від 19.11.2013 року у справі № К/800/1821/13: "Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб".

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача в іншій частині позовних вимог.

В акті перевірки зазначено, що ДП "ХМТП" на порушення п.п.140.5.9. п.140.5. ст.140 Податкового кодексу України в редакції Закону № 652-VІІІ від 17.07.2015 року занижено різниці на суму перерахованих коштів протягом 2015 року професійній спілці ДП "ХМТП" у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року на суму 1 344 356 грн.

Відповідно до п.8.5. Колективного договору ДП "ХМТП" на 2014 - 2015 роки роботодавець зобов'язується: "щомісяця перераховувати на рахунок Профкому не менше 3% від фонду оплати праці згідно статті 44 Закону України "Про профспілки" на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, з них не менше 2 % Профком повинен направляти на оздоровлення (придбання путівок відпочинку, санаторно-курортних путівок, путівок до дитячих оздоровчих закладів, на матеріальну допомогу для придбання ліків, лікування у лікарнях, медичне обслуговування)".

До цієї редакції Колективного договору ДП "ХМТП" були внесені зміни, зокрема до пункту 8.5: установити, що з 01.06.2015 на рахунок профкому роботодавець зобов'язується щомісячно перераховувати менше 3,5% від фонду оплати праці на культурно-масову, фізкультурну оздоровчу роботу".

На виконання зобов'язань, встановлених п.8.5. Колективного договору на 2014 - 2015 роки зі змінами та доповненнями, ДП "ХМТП" у 2015 році перераховано кошти професійній спілці ДП "ХМТП" у сумі 1 888 861 грн.

Статтею 140 "Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій" Податкового кодексу України в редакції Закону № 652-VIII від 17.07.2015 визначено:

" п.140.5. Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:...

140.5.9. на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року".

Відповідно до п. 133.4 ст.133 Податкового кодексу України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст.133 Податкового кодексу України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункт;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.

133.4.2. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

133.4.6. До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

бюджетні установи;

громадські об'єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб;

житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об'єднання;

сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об'єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Враховуючи наведене, перераховування ДП "ХМТП" коштів в розмірі 3 (3,5)% від оплати праці до профкому ДП "ХМТП" на виконання п.8.5 Колективного договору є у відповідності пп.140.5.9 Податкового кодексу України безоплатно перерахованими протягом 2015 року - неприбуткової організації (профком ДП "ХМТП"), яка на дату перерахування коштів відповідає умовам, визначеним пп. 133.4.6 п.133.4 ст.133 цього Кодексу.

Тобто, ДП ХМТП на виконання норм пп. 140.5.9. Податкового кодексу України повинно було збільшити фінансовий результат 2015 року на суму коштів, перерахованих до неприбуткової організації (профком ДП ХМТП ) у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку звітного року.

Відповідно до нової звітної декларації з податку на прибуток підприємств ДП ХМТП за 2014 рік від 02.03.2015 №9081424104 об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 декларації) дорівнює 13 612 620 грн. 4 відсотки від цієї суми складають 544 504,80 грн. Відповідно сума перевищення складає 1 344 356,20 грн. (1 888 861 грн. "-" 544 504,80 грн).

Таким чином, на порушення п.п.140.5.9. п.140.5. ст.140 Податкового кодексу України Закону № 652-VІІІ від 17.07.2015 року, ДП ХМТП не збільшено фінансовий результат (звітного) періоду на суму різниць, які виникли при безоплатному перерахуванню коштів протягом 2015 року професійній спілці ДП ХМТП , яка відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу є неприбутковою організацією, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року у сумі 1 344 356 грн.

Перевіркою відповідача встановлено отримання ДП "ХМТП" у перевіряємому періоді послуг та запчастин ПП "РІКЛІ".

Оперативним Управлінням ГУ ДФС у Львівській області було внесено до реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ПП РІКЛІ (код ЄДРПОУ 36944468) від 29.09.2015 року у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) на (втрачені, загублені) та підроблені документи), (згідно службової відділу ОСА ПДВ оперативного управління СДПІ №1990/вн від 14.07.2016 р.).

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ "У разі закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності".

Також у відповідності до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі, щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Статтею 44 цього Кодексу "Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності" визначено: "Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З урахуванням викладеного, первинні документи по взаємовідносинам з ПП РІКЛІ не можуть бути розцінені як такі, що підтверджують факт поставки. За відсутності підтвердження факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Підписуючи договір та одержуючи від названого постачальника податкові накладні та первинні документи, ДП "ХМТП" знало, що на підставі цих документів ним будуть формуватись дані податкового обліку, а тому повинно було пересвідчитися у тому, що ці документи містять достовірні відомості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення п.198.1, п.198.3, п.198,6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, ДП "ХМТП" у період, що перевірявся було безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ 689 грн. по взаємовідносинам з ПП РІКЛІ та порушення п.138.1, п.138.2, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ПП "Ріклі" за 2014 рік на суму 3 445 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000471400 від 26.09.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 338 840 грн. 00 коп. за основним платежем та 169 420 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000481400 від 26.09.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 903 888 грн. 00 коп. за основним платежем та 130 550 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити судові витрати здійснені державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" у розмірі 23 048 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 липня 2017 р.

Суддя Варняк С.О.

кат. 8.3.1