Ухвала

від 18.07.2017 по справі 614/849/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 614/849/16-ц Головуючий суддя І інстанції Зеленькова Н. Г.

Провадження № 22-ц/790/3492/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори, що виникають

із договорів купівлі-продажу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Котелевець А.В., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України на рішення Борівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року по справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України до ОСОБА_1, Червонооскільського державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

встановила:

У жовтні 2016 року заступник прокурора Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України з позовом, мотивуючи який зазначив, що згідно свідоцтва про право власності від 28 жовтня 2003 року серія НОМЕР_1 нежитлові будівлі загальною площею 2433,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належали на праві власності державі в особі Верховної ради України, перебувала у користуванні Червонооскільського державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства (надалі Червонооскільський ДВСРП), яке входило до сфери управління Міністерства аграрної політики України. 08 грудня 2004 року між Червонооскільським ДВСРП та ОСОБА_1 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської області Бондаренком О.І. договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 набув право власності на нежитлову будівлю (цех для переробки олії) літ. Ж площею 149,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до нотаріально посвідченого договору від 21 вересня 2005 року ОСОБА_1 подарував вказаний об'єкт нерухомості ОСОБА_4, яка 26 травня 2006 року продала його ОСОБА_2 Посилаючись на те, що відповідно до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації вказана нежитлова будівля не могла бути об'єктом приватизації та відчуження, з урахуванням уточнених позовних вимог, заступник прокурора Харківської області просив визнати недійсним договір купівлі - продажу, укладений 08 грудня 2004 року між Червонооскільським ДВРСП та ОСОБА_1, витребувати нерухоме майно із незаконного володіння ОСОБА_2 та передати його Державному агентству рибного господарства України.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначив, що про порушення права власності держави Державному агентству рибного господарства стало відомо лише у 2016 році, а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що позов подано зі спливом позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом установлено, що на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого 28 жовтня 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Піско-Радьківської сільської ради Борівського району Харківської області № 194 від 14 жовтня 2003 року , право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2433,7 кв.м., а саме: нежитлова будівля (контора) літ. А площею 87 кв.м., нежитлова будівля (червоний куток) літ. А-1 , площею 80,3 кв.м., нежитлова будівля (лабораторія) літ. А-2 площею 29,9 кв.м., нежитлова будівля (коптильний цех) літ. Б площею 366,4 кв.м., нежитлова будівля (холодильник) літ. В площею 99,3 кв.м., нежитлова будівля (лазня) літ. Г площею 84,3 кв.м., нежитлова будівля (котельня) літ. Д , площею 14,6 кв.м., нежитлова будівля (дім-готель) літ. Е площею 76,4 кв.м., нежитлова будівля (цех для переробки олії) літ. Ж площею 149,2 кв.м., нежитлова будівля (склад комбікормів) літ. З площею 120,6 кв.м., нежитлова будівля (столярний цех) літ. І площею 97,4 кв.м., нежитлова будівля (механічна майстерня, гараж, котельня) літ. К плозею 335,7 кв.м., нежитлова будівля (електроцех) літ. Л площею 53,2 кв.м., нежитлова будівля (матеріальний цех) літ. Н площею 111,4 кв.м., нежитлова будівля (склад) площею 631 кв.м., нежитлова будівля (сарай) літ. О площею 97 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за державою в особі Верховної ради України, вказане майно перебувало у постійному користуванні Червонооскільського ДВСРП.

08 грудня 2004 року між Червонооскільським ДВСРП та ОСОБА_1 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської області Бондаренком О.І. договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останній набув право власності на нежитлову будівлю (цех для переробки олії) літ. Ж площею 149,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За договором дарування від 21 вересня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської області Бондаренком О.І., право власності на вказане нерухоме майно перейшло до ОСОБА_4, яка 26 травня 2006 року продала його ОСОБА_2

Відповідно до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації в редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу, Червонооскільське сільськогосподарське рибоводне підприємство, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації.

Згідно з п.п. 4.2, 4.4. статуту вказаного підприємства майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно було відчужено Червонооскільським ДВСРП неправомірно, але позов про визнання договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння було подано прокурором зі спливом позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 15 ЦК України безпосередньо не визначаються органи, які здійснюють захист цивільних прав.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 131-1 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Ураховуючи, що моментом порушення права держави в особі Державного агентство рибного господарства України на спірне нерухоме майно є момент його незаконного відчуження у 2004 році, оскільки 31 серпня 2004 року головою Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України було направлено директору Червонооскільського ДВСРП Харківської області, яке є стороною оспорюваного правочину, листа про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а позов прокурор пред'явив лише у 2016 році, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Державне агентство рибного господарства України, якому підпорядковано (є органом управління майном) Червонооскільське ДВСРП могло довідатися про порушення права у 2004 році, а тому позов подано зі спливом позовної давності.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України відхилити.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді