Постанова від 12.07.2017 по справі 913/399/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 913/399/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року у справі господарського суду Луганської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл. простягнення суми

за участю представників

позивача: Єгоров В.С.,

відповідача: Бруль А.С., Будз В.І., Цукорник С.Г.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено частково: присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі за текстом - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз") на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 183 113, 35 грн., 3 % річних в сумі 163 531, 97 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 455 280, 03 грн., а також витрати зі сплати судового збору; у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 4 804 627, 17 грн., пені в сумі 1 431 324, 76 грн., 3 % річних в сумі 34 160, 22 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 87 506, 14 грн. відмовлено.

16.06.2016 року господарським судом Луганської області видано наказ про виконання рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2016 року.

01.08.2016 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулось до господарського суду Луганської області з заявою про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 121 ГПК України, в якій відповідач (боржник) просив розстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року на п'ять років, а саме до 01.08.2021 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.08.2016 року заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про надання відстрочки виконання рішення задоволено частково, а саме: відстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року строком на 6 місяців - до 10.02.2017 року.

02.02.2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" повторно звернулось до господарського суду Луганської області з заявою (з урахуванням доповнення до заяви про розстрочку від 13.02.2017 року) про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року, в якій просив розстрочити виконання рішення суду строком на 10 (десять) років, рівними частинами по 15 241, 29 грн. щомісячно, а саме: з 01.03.2017 року по 01.03.2027 року відповідно до графіка доданого до заяви.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.02.2017 року залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року заяву боржника - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про розстрочення виконання рішення суду задоволено частково: розстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року в частині стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 828 954, 23 грн., строком на 3 (три) роки наступним чином: щомісячно рівними частинами по 50 800 грн., починаючи з 01.03.2017 року й до 01.02.2020 року, а з 01.02.2020 року й до 01.03.2020 року - 50 954, 23 грн.

Вищезазначені судові акти мотивовано наявністю непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, а саме: обставини обумовлені надзвичайними подіями, що виникли на території Луганської області через проведення антитерористичної операції, за умови існування яких заявник не має можливості в повній мірі здійснювати свою господарську діяльність, виконувати поточні та інші вже існуючі Договори, які об'єктивно впливають на неможливість разового виконання рішення суду.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 13.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року і відмовити у задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про розстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Луганської області від 13.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про розстрочення виконання рішення суду, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Положеннями ст. 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з зазначеною нормою надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, зміна способу та порядку його виконання є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Крім того, з аналізу наведеної норми процесуального права вбачається, що питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку його виконання вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

В п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом та не допускати їх настання.

Як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" свою основну господарсько-фінансову діяльність здійснює в Луганській області, на території якої проводиться антитерористична операція (АТО), що призвело до втрати частини майна, яке залишилось на тимчасово окупованій території; знищення газопроводів та неможливість здійснювати господарсько-фінансову діяльність на території Луганської області, призвело до значної дебіторської заборгованості та недостатності коштів на рахунках.

При цьому, відповідач вживає заходів шляхом звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг для вирішення питання щодо суб'єкта ринку, на якого будуть покладатися обсяги негативного небалансу природного газу та визначення джерел перекриття такого небалансу. Однак, як свідчить листування з цього приводу, зазначена проблема на рівні регулятора наразі не вирішена. Для зменшення негативного небалансу природного газу відповідачем проводиться ремонт пошкоджених об'єктів газопостачання на постраждалих від бойових дій територіях за власний рахунок, що значно впливає на його фінансовий стан, оскільки ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" несе невиправдані збитки не з своєї вини.

Отже, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", здійснюючи свою господарську діяльність на території проведення АТО, відчуває додаткові труднощі та ризики ведення такої господарської діяльності.

Водночас, відповідач не відмовляється від погашення боргу, проте, сума, заявлена до стягнення за рішенням суду, є великою і негайне його виконання неминуче призведе до неможливості здійснення господарської діяльності, виконання всіх зобов'язань та як результат припинення функціонування підприємства.

Судами попередніх інстанцій також враховано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 584 від 19.09.2014 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" за Договором на купівлю-продаж природного газу № 13-201-В від 04.01.2013 року, укладеного з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з якого вбачається, що датою настання періоду дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 07.04.2014 року, дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) яких на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо, що є доказом наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 року у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Враховуючи вищезазначене, господарські суди попередніх інстанцій, виходячи з інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступені виконання рішення та у сукупності з усіма наданими доказами, дійшли висновків про можливість розстрочення виконання рішення суду від 30.05.2016 року строком на 3 (три) роки наступним чином: щомісячно рівними частинами по 50 800, 00 грн., починаючи з 01.03.2017 року по 01.02.2020 року, а з 01.02.2020 року по 01.03.2020 року - 50 954, 23 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про доцільність надання відстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року, оскільки негайне примусове виконання наказу господарського суду в даний час призведе до зупинки господарської діяльності боржника, неможливості відновлення пошкоджених газопроводів, неможливості забезпечення природним газом споживачів Луганської області, що створить загрозу зупинення багатьох підприємств; при цьому, здійснення розстрочки не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань, однак, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризиків для обох сторін.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Посилання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення правових норм, переоцінки наявних у справі доказів та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року у справі № 913/399/16 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець