Ухвала від 27.08.2020 по справі 913/399/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м.Харків Справа № 913/399/16

Провадження №22/913/399/16

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 у справі №913/399/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 8159543 грн. 64 коп.,

орган виконання судового рішення - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г.,

Учасники справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/399/16 позов задоволено частково та вирішено стягнути з відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації Луганськгаз на користь позивача ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню в сумі 183113грн. 35коп., 3 % річних в сумі 163531грн. 97коп. та інфляційні витрати в сумі 1455280грн. 03коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 27028грн. 88коп.

16.06.2016 Господарським судом Луганської області видано наказ на виконання зазначеного вище судового рішення у справі №913/399/16.

До Господарського суду Луганської області 03.04.2020 звернулося Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (далі - АТ «Луганськгаз» ) зі скаргою від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г., за цією скаргою заявник просить суд:

- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №61569084 щодо відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області у справі №913/399/16;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про стягнення з боржника основної винагороди.

Свої вимоги заявник обґрунтовує наступним.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ по газопостачанню та газифікації Луганськгаз , оскільки відповідно до рішення річних Загальних зборів акціонерів ПАТ Луганськгаз (протокол №223 від 23.04.2019) було змінено тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та 06.06.2019 здійснено державну реєстрацію нової редакції Статуту, внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

AT Луганськгаз 26.03.2020 отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020 ВП №61569084, за наказом у справі № 913/399/16 виданим Господарським судом Луганської області.

Разом з тим, 26.03.2020 AT Луганськгаз отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про стягнення з боржника основної винагороди.

AT Луганськгаз вважає зазначені постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

На думку заявника, постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61569084 є незаконною через відсутність у приватного виконавця прав здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі № 913/399/16, з огляду на таке.

АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз є юридичною особою, частка держави у статутному фонді якого перевищує 25 відсотків.

Позивачеві на момент відкриття 16.03.2020 виконавчого провадження ВП №61569084 належали і наразі належать акції підприємства відповідача у кількості 1825746шт, що складає 25,000013% або 25% + 1 акція.

Ця обставина підтверджується довідкою Національного депозитарію України від 25.11.2019 №2522 та від 29.11.2019 №2810, витягом з переліку акціонерів AT Луганськгаз , які мають право на участь у загальних зборах акціонерів товариства станом на 17.04.2019 та листом АТ НАК Нафтогаз України від 18.07.2019 № 10-4663/1.2-119.

А також, підтверджується копією Інформаційної Довідки Національного депозитарію України від 30.03.2020 №13222, наданої з електронного Кабінету клієнта ПАТ «НДУ» , оригінал та завірені копії якої буде надано до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 Про утворення Національної акціонерної компанії Нафтогаз України утворено НАК Нафтогаз України у формі відкритого акціонерного товариства, п.2 цієї постанови встановлено, що статутний фонд Компанії формується шляхом передачі до нього пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цієї постанови; п.9 вищевказаної постанови встановлено, що 100 % акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж.

Відповідно Переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747, акції AT Луганськгаз були залишені у державній власності та передані до статутного фонду НАК Нафтогаз України .

Передача пакету акцій AT Луганськгаз до статутного фонду НАК Нафтогаз України в будь-якому разі не є приватизацією в розумінні законодавства України, зокрема Закону України Про приватизацію державного майна від 04.03.1992 №2163-XII (далі - Закон №2163) в редакції, що діяла на момент передачі акцій AT Луганськгаз до статутного фонду НАК Нафтогаз України , відповідно до ст. 1 якого приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що напеоюитъ Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України .

Відповідно до ч. З ст. 8 Закону №2163, не можуть бути покупцями об`єктів приватизації юридичні особи у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.

Такі самі норми передбачені Законом України Про приватизацію державного і комунального майна від 18.01.2018 № 2269-ІІІ (редакція дійсна на момент звернення до суду).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про управління об`єктами державної власності , корпоративні права держави, надані господарським структурам в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України. Стосовно них не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження цих корпоративних прав з державної власності. Відчуження корпоративних прав держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації.

Відтак, пакет акцій відповідача первинно був набутий позивачем шляхом його внесення до статутного фонду (капіталу) НАК Нафтогаз України , як такий, що залишений у державній власності. Ця подія відбулась на виконання розпорядчого акту органу державної влади, наділеного господарською компетенцію у сфері управління об`єктами державної власності, - Кабінету Міністрів України.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст. З Закону України Про управління об`єктами державної власності корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави) є об`єктом управління державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 Деякі питання акціонерного товариства Національної акціонерної компанія Нафтогаз України статут позивача викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 11 нової редакції статуту Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Компанія) є господарською структурою, яка здійснює управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств І передані до статутного капіталу Компанії. Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, що засновані Компанією або акцїї/корпоративні права яких набуті Компанією в інший спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону. Передані Компанії акції/корпоративні права господарських товариств можуть бути відчужені, передані в заставу або обтяжені у будь-який спосіб виключно за рішенням загальних зборів акціонерів (далі - загальні збори), крім випадків, коли такі відчуження, передача в заставу або інше обтяження заборонено законом.

На думку скаржника, з наведених положень статуту однозначно випливає, що у відношенні корпоративних прав, які належать державі у статутному капіталі господарських товариств і які були передані до статутного капіталу AT НАК Нафтогаз України , позивач є суб`єктом управління об`єктами державної власності.

Повноваження повноправного акціонера (засновника, учасника) господарських товариств позивач набуває тільки якщо такі товариства були ним засновані, або їх акції/корпоративні права були ним набуті в інший спосіб, тобто не шляхом передачі до статутного капіталу позивача корпоративних прав, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств.

Викладені положення статуту позивача в повній мірі відповідають змісту абз.9 ч. 1 ст.4 Закону України Про управління об`єктами державної власності , відповідно до якого державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі є суб`єктами управління об`єктами державної власності.

Пунктом 15 нової редакції статуту позивача визначено, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.

Посилання на Реєстр корпоративних прав держави вважаємо безпідставним, оскільки шляхом вибіркового аналізу Реєстрів корпоративних прав держави, розміщених на сайті Фонду державного майна України станом на 08.07.2011, 23.12.2011, 21.12.2012 , 20.12.2013, 07.03.2014 , 06.03.2015, 26.07.2019 відсутнє AT Луганськгаз , зазначене свідчить про те, що AT Луганськгаз до зазначеного реєстру не входило ані до приватизації пакету акцій, ані після.

Реєстр корпоративних прав держави - це інформаційно-довідкова система. Внесення юридичної особи до цього реєстру не змінює прав та обов`язків держави щодо цієї юридичної особи.

AT Луганськгаз також вважає безпідставним посилання на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до витягу з ЄДР станом на 10.06.2019, у детальній інформації щодо юридичної особи AT Луганськгаз у полі Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків - відомості відсутні, а у полі Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім`я, по батькові, якщо засновник фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник юридична особа зазначено: АКЦІОНЕРИ, розмір внеску до статутного фонду - 3651490.00 грн.; КІНЦЕЙИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК(КОНТРОЛЕР) -ВІДСУТНІЙ .

Підпунктом 7 пункту 3 Розділу 5 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1657/5 від 10.06.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2016 за №839/28969) передбачено, що відомості про юридичну особу містять відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, або частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків.

Однак у вищезазначеному витягу в розділі: Перелік реєстраційних дій відсутні відомості щодо зміни державної частки у статутному капіталі AT Луганськгаз за період з 2005 року по 2019 рік.

На думку відповідача, в порушення приписів п. 9 ч. 4 ст. 4, ч.ч.1-2 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець Пилипчук В.Г. замість того аби повернути стягувачу виконавчий документ, відкрив виконавче провадження, що спричинило для AT Луганськгаз тяжкі наслідки.

Відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем та стягнення на його користь основної винагороди в сумі 30495,42грн (в той час, коли примусове стягнення повинно здійснюватися органами державної виконавчої служби разом зі стягненням до Державного бюджету України виконавчого збору, завдає збитків державі на суму 30495,42 грн.

В обґрунтування своїх доводів відповідач також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18, та вважає, що правовідносини у цій справі є подібними до справи №913/399/16, з цих підстав та згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вважає рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г Міністерства юстиції України, з відкриття виконавчого провадження, стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення основної винагороди незаконними, а постанови від 16.03.2020 такими, що підлягають скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2020 скарга передана на розгляд судді Ковалінас М.Ю.

Ухвалою суду від 03.04.2020 відкрито провадження за скаргою від 31.03.2020 №01-02-45/614 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2020 (в межах строку встановленого ст.342 ГПК України).

За станом на день проведення судового засідання на адресу суду надійшли:

- клопотання АТ НАК Нафтогаз України від 06.04.2020 №39/3-37 про відкладення розгляду скарги АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 на іншу дату, з посиланням на норми ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 13, 42, 216 ГПК України, та з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" (зі змінами та доповненнями від 16.03.2020 та від 25.03.2020), якою через спалах у світі коронавірусу в Україні введено карантин, та продовжено дію карантинних заходів в Україні до 24.04.2020 включно, лист Ради Суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020;

- заперечення АТ НАК Нафтогаз України від 09.04.2020 №39/3-38 на скаргу АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 у справі №913/399/16, з додатками, у яких позивач просить суд відмовити у задоволенні скарги АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз , у т.ч. додано докази надіслання цих заперечень сторонам та учасникам;

- письмове пояснення АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 13.04.2020 №01-02-45/665 щодо скарги про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 у справі №913/399/16, з додатком, у якому відповідач просить суд задовольнити його скаргу від 31.03.2020 №01-02-45/614, доказів надіслання цього пояснення позивачу та приватному виконавцю не надано.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.04.2020 у справі №913/24/16 через запроваджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) карантинні заходи, якими встановлено на усій території України карантин з 12.03.2020 до 31.08.2020, було визначено провести розгляд скарги АТ «Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 у справі №913/399/16 поза межами встановленого ч. 1 ст. 342 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19". Про дату і час судового засідання з розгляду скарги АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 у справі №913/399/16, сторін та учасників буде повідомлено додатково.

Проте, відповідно до розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-ІХ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

Тому, ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.08.2020 року призначено до розгляду скаргу АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 у справі №913/399/16, у судовому засіданні на 19.08.2020, на 11 годину 30 хвилин.

18.08.2020 року від приватного виконавця надійшов відзив на скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі.

Цього ж дня від представника АТ НАК Нафтогаз України надійшли письмові пояснення, в який просить у задоволенні скарги відмовити.

18.08.2020 від стягувача через канцелярію суду надійшла заява №39/3-1087-20 від 12.08.2020, в якій заявник просить провести судове засідання, призначене на 19.08.2020, в режимі відеоконференції в приміщенні суду. Проведення відеоконференції просить доручити Північному апеляційному господарському суду, або Господарському суду Київської області, або Господарському суду міста Києва. У разі неможливості з технічних причин провести судове засідання у зазначених приміщеннях судів, просить провести судове засідання, призначене на 19.08.2020, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon.

18.08.2020 телефонограмами №98 - 100 начальник відділу організаційно - документального забезпечення роботи Господарського суду Луганської області повідомив учасників справи про те, що розгляд скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г., яку призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.08.2020 об 11 год. 30 хв., не відбудеться у зв`язку з відпусткою судді Ковалінас М.Ю. Повторний автоматизований розподіл скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» №01-02-45/614 від 31.03.2020 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця з метою визначення судді відбудеться 20.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.08.2020 відмовлено в задоволенні заяви №39/3-1087-20 від 12.08.2020 Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Луганської області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №98-р від 20.08.2020 року, відповідно до ст. 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Луганської області, призначено повторний автоматизований розподіл скарги.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 року, головуючою суддею у справі визначено суддю Тацій О.В.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.08.2020 прийнято скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 у справі №913/399/16 до розгляду у новому складі суду та призначено її розгляд на 27.08.2020 о 10 год. 15 хв.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 20.08.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/399/16 позов задоволено частково та вирішено стягнути з відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації Луганськгаз на користь позивача ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню в сумі 183113грн. 35коп., 3 % річних в сумі 163531грн. 97коп. та інфляційні витрати в сумі 1455280грн. 03коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 27028грн. 88коп.

16.06.2016 Господарським судом Луганської області видано наказ на виконання зазначеного вище судового рішення у справі №913/399/16.

Приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Законом України Про виконавче провадження визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3)

Пункт 6 частини першої статті 4 Закону Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України Про виконавче провадження установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина перша статті 27 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів і частина друга статті 24 Закону України Про виконавче провадження також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України Про виконавче провадження права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стягувач - АТ НАК Нафтогаз України , звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. з заявою від 13.03.2020 року №39/3-209-20 про примусове виконання рішення суду по справі №913/399/16 за відповідним наказом.

16.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61569084 щодо примусового виконання наказу №913/399/16 виданого 16.06.2016 року.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.5 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначено Законом України Про управління об`єктами державної власності від 21.09.2006 року, з наступними змінами.

Частина 1 ст. 3 вказаного Закону передбачає, що об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Фонд державного майна України відповідно до законодавства, щодо корпоративних прав держави: а) здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; б) створює і веде реєстр корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об`єктів державної власності, відповідно до законодавства; г) встановлює наявність та визначає розмір корпоративних прав держави в майні господарських організацій, а також у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України; и) призначає відповідно до законодавства представників держави в органи управління господарських організацій, корпоративні права держави яких перебувають у його управлінні, визначає кандидатури незалежних членів наглядової ради, що пропонуються до обрання до складу наглядових рад господарських товариств, корпоративні права держави яких перебувають у його управлінні; ї) здійснює контроль за виконанням умов контрактів керівниками виконавчих органів господарських організацій, які перебувають у його управлінні; л) виконує інші передбачені законодавством функції з управління корпоративними правами держави.

Реєстр корпоративних прав держави є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств та інших суб`єктів господарювання (далі - господарські товариства) і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, установлених законодавством (п. 1 Положення про Реєстр корпоративних прав держави, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1679 від 29.10.2003 року.

Згідно п. 5 Положення до Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств - резидентів та нерезидентів.

У разі виникнення нових корпоративних прав держави міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у місячний строк з моменту державної реєстрації цих товариств подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у десятиденний строк вносить відомості до Реєстру. У разі потреби внесення змін до Реєстру міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у тижневий строк після одержання відповідних документів подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у триденний строк вносить зміни до Реєстру (п. п. 7, 8 Положення).

Так, наразі у Реєстрі корпоративних прав держави відсутнє АТ Луганськгаз .

Додатковим доказом відсутності частки держави в статутному капіталі боржника є дані Квартальної інформації емітента цінних паперів, де інформація щодо відсотка акцій у статутному капіталі, що належить держав - відсутня.

Окрім того, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з наступними змінами передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 7 Закону).

Відповідно до п.6 ч. 2 ст. 9 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Закону передбачає, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: 1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків.

П.п. 7 п. 3 р. 5 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 10.06.2016 року №1657/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2016 року за № 839/28969 передбачено, що відомості про юридичну особу містять відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, або частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків.

В силу приписів ст. 10 Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно до п. 13.2.2. Статуту боржника, зміни до Статуту Товариства, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Тобто, товариство та акціонери не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

З матеріалів справи вбачається, що при звернені з заявою про відкриття виконавчого провадження, а отже і при відкриті виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Луганської області №913/399/16 було сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АТ Луганськгаз та встановлено, що в останньому відсутні відомості про те, що частка держави у статутному капіталі боржника перевищує 25 відсотків.

Долучений скаржником до матеріалів справи Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства та інформаційна довідка Національного депозитарію України свідчить про те, що одним із власників цінних паперів АТ Луганськгаз є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та її відсоток у статутному капіталі боржника становить 25,000013, однак не спростовує встановлені вище судом обставини.

Колегія суддів вважає, що боржник безпідставно ототожнює поняття держава та юридичну особу - НАК Нафтогаз України .

Так, на виконання Указу Президента України від 25.02.1998 року №151 Про реформування нафтогазового комплексу України Кабінет Міністрів України постановив утворити Національну акціонерну компанію Нафтогаз України (далі - Компанія) у формі відкритого акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Господарського Кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Статтею 172 Господарського кодексу України передбачено, що відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України Про управління об`єктами державної власності , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно ст. 3 Закону України Про управління об`єктами державної власності корпоративні права держави - це корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України Про акціонерні товариства корпоративними правами є сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності па акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Пункт 19 ч. 1 ст. 2 Закону України Про акціонерні товариства визначає статутний капітал - як капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про акціонерні товариства акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно ч. 1 ст. 155 Закону України Про акціонерні товариства статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Тобто, вказане вище свідчить про те, що господарське товариство вважається таким, що має у статутному капіталі корпоративні права держави, лише якщо держава є акціонером такого товариства та їй належать акції (частки, паї) у статутному капіталі такого господарського товариства.

Зі статуту НАК Нафтогаз України вбачається, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України (п.15 статуту).

Пункт 2 встановлює, що Компанія є публічним акціонерним товариством.

Пункт 7 встановлює, що Компанія вважається утвореною і такою, що набула прав юридичної особи, з дати її державної реєстрації.

Пункт 9 визначає, що Компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити.

Пункт 11 встановлює, що Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, пакети акцій/корпоративні права яких передані до статутного капіталу Компанії, а також тих, що засновані Компанією або акції/корпоративні права яких набуті Компанією в інший спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону.

Статутний фонд Компанії формується шляхом передачі до нього: 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, які утворюються на базі державних підприємств, зазначених у додатку 1 до цієї постанови, майно яких не підлягає приватизації; пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цієї постанови; майна акціонерного товариства Укргазпром та його дочірніх підприємств у зв`язку з їх реорганізацією; майно Державної акціонерної холдингової компанії Укргаз у зв`язку з її ліквідацією; акції (частки, паї), що належать державі у статутному фонді господарських товариств (підприємств), згідно з додатком (постанова Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 року).

У контексті вказаного вище не можливо не звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 05.11.2008 року (справа № 21-1471во08), де, серед іншого, зазначено: не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого·суб`єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб`єкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб`єкта не є тотожним, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу .

Таким чином, не держава володіє акціями АТ Луганськгаз , а НАК Нафтогаз України , як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера

Оскільки АТ Луганськгаз не є товариством у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, то висновки про те, що приватний виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії - помилковим.

Відтак, дії приватного виконавця були вчинені у межах визначеної законом компетенції.

Аналогічних правових висновків дійшов Східний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 19.02.2020 року та Верховний Суд у постанові від 10.07.2020 року у справі №913/398/16.

До того ж у вказаних рішеннях судів апеляційної та касаційної інстанції було встановлено викладені вище обставини справи.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 18.12.2019 року у справі №761/29966/16-ц.

Тобто, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

А тому викладені вище факти в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України мають для суду преюдиційне значення та не підлягає доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчук В.Г. мав всі права для відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/399/16 від 16.06.2016 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у відповідності до чинних норм права та компетенції.

За ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно положень ч.ч. 1,3 ст. 343 ГПК України, pа результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, зважаючи на прийняття приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відсутнє порушення прав заявника, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги в частині визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №61569084 щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови від 16.03.2020 ВП №61569084 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області у справі №913/399/16.

Щодо вимог заявника скарги про скасування винесених 16.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. у межах виконавчого провадження №61569084 постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України Про виконавче провадження встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі 921/16/14-г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, за вимогами скарги щодо скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.03.2020 року у виконавчому провадженні №61569084 провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від 31.03.2020 №01-02-45/614 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 у справі №913/399/16 в частині визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №61569084 щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області у справі №913/399/16 - відмовити.

2. Провадження у справі в частині вимог скарги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 16.03.2020 ВП №61569084 про стягнення з боржника основної винагороди - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 27.08.2020 року та, відповідно до ст. 235 ГПК України, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду складено та підписано 27.08.2020 року.

Суддя О.В. Тацій