Постанова

від 26.07.2017 по справі 5017/3422/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 5017/3422/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Одеської області 14.03.2017 Одеського апеляційного господарського суду 06.04.2017 за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№ 5017/3422/2012 Господарського судуОдеської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доПублічного акціонерного товариства "Березівський молочний завод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад - Продакшн" прозвернення стягнення на предмет іпотеки

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Акопян М.А.; - відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Одеської області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило: - визнати неправомірними та незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення вимоги щодо авансування витрат виконавчого провадження № 50992831/2 від 07.12.2016; - скасувати вимогу посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо додаткового авансування витрат виконавчого провадження № 50992831/2 від 07.12.2016; - визнати неправомірними та незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про призначення експерта суб'єкта оціночної діяльності - ПП "Актив Інвест"; - скасувати постанову про призначення експерта ВП № 50992831 від 24.10.2016 (з урахуванням додаткових пояснень до скарги - т. 6 а. с. 235-236).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 у справі № 5017/3422/2012 (суддя Рога Н.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючий суддя, судді Головей В.М., Принцевська Н.М.), відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 5017/3422/2012, та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, позов Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (правонаступник ПАТ "Дельта Банк") задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 02.3/42-44-53-15/І01/10-КЛТ від 22.04.2010 на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ "Кредитпромбанк", а саме: приміщення ЗАТ "Березівський молочний завод", що складається з головного корпусу "А" загальною площею 5138,8 кв. м., складу "Б" загальною площею 466,9 кв. м, контори-їдальні "В" загальною площею 271,4 кв. м., насосної станції "Г" загальною площею 58,1 кв. м., гаражу "Д" загальною площею 46,5 кв. м., споруди "1", сховища нафтопродуктів, газової котельні, а всього загальною площею 5981,7 кв. м., зареєстроване Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 9871809, розташоване за адресою: Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Промишлена, буд. 3. Визначено спосіб реалізації вищевказаного майна - шляхом його продажу на публічних торгах за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в рамках виконавчого провадження .

05.01.2015 Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове стягнення за зазначеним рішенням суду.

28.04.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50992831 по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 05.01.2015 у справі №5017/3422/2012.

24.10.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про призначення експерта ВП №50992831, згідно із якою: призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання ПП "Актив Інвест", який має сертифікат 16609/14 від 20.06.2014, виданий Фондом держмайна України; зобов'язано експерта - суб'єкта господарювання ПП "Актив Інвест" надати звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань вартості приміщення ПАТ "Березівський молочний завод". При цьому, зазначену постанову 24.10.2016 було надіслано Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України як на адресу експерта, боржника, так і на адресу стягувача - ПАТ "Дельта Банк".

07.12.2016 старшим державним виконавцем Департаменту ДВС Міністерства юстиції України направлено ПАТ "Дельта Банк" лист № 50992831/2 з пропозицією вирішити питання щодо здійснення оплати за проведення оцінки ПП "Актив Інвест" відповідно до наданої калькуляції в сумі 15000 грн., до якого додано відповідний рахунок-фактура та калькуляція.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" послалося на те, що згідно із постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цими Законами та іншими нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України. Отже, скаржник вважає, що при здійсненні виконавчого провадження, стягувачем за яким є Банк, у якому запроваджено процедуру ліквідації, державному виконавцю слід врахувати вищезазначені положення Закону. Так, з метою відбору осіб, яких можливо залучати до роботи у процесі здійснення ліквідації банку, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб проведено конкурс, за результатом якого було відібрано, зокрема і суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання у кількості 12 товариств і підприємств. До переліку цих товариств не входить суб'єкт оціночної діяльності - ПП "Актив Інвест", а відтак, державний виконавець не мав законних підстав призначати вищезгаданого суб'єкта оціночної діяльності. Також, скаржник зазначив, що як вбачається з акту опису та арешту майна від 03.08.2016: "головний корпус "А" загальною площею 5138,8 кв. м. - відсутній, склад "Б" загальною площею 466,9 кв. м., гараж "Д" загальною площею 46,5 кв. м. та насосна станція "Г" загальною площею 58,1 кв. м., - знаходяться у розібраному стані; сховища нафтопродуктів - відсутнє; газової котельні - частково відсутнє обладнання." Проте, державний виконавець надав до вимоги від 07.12.2016 рахунок-фактуру суб'єкта оціночної діяльності - ПП "Актив Інвест", в якій встановлена ціна оцінки майна в сумі 15 000 грн. та калькуляція вартості робіт по оцінці кожного окремого об'єкту окремо, у тому числі і по тим об'єктам, які згідно із актом опису та арешту майна від 03.08.2016 є відсутніми або знаходяться в розібраному стані. Вищевикладені факти, на думку скаржника, свідчать про незаконні та неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення вимоги щодо авансування витрат виконавчого провадження № 50992831/2 від 07.12.2016 та постанови про призначення експерта №50992831 від 24.10.2016.

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Суду у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати . Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 20 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Винагорода та інші витрати, пов'язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна (ч. ч. 3, 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник . У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є, зокрема, розмір і порядок оплати робіт .

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, встановивши, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2014 визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом його продажу на публічних торгах за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в рамках виконавчого провадження; державним виконавцем при примусовому виконанні зазначеного рішення суду залучено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання відповідно до вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження"; лист № 50992831/2 від 7.12.2016, направлений до ПАТ "Дельта Банк" старшим державним виконавцем Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, не має для скаржника обов'язкового характеру, оскільки містить лише пропозицію вирішити питання щодо здійснення оплати за проведення оцінки ПП "Актив Інвест" відповідно до наданої калькуляції в сумі 15000 грн., сама ж вартість послуг з оцінки майна відповідно до ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та п. п. 50, 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1440 від 10.09.2003, визначається у договірному порядку; беручи до уваги те, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може застосовуватися до правовідносин в рамках виконавчого провадження, які врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", та виконуються у порядку, встановленому даним Законом; дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Згідно із ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що згідно із ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" договір на проведення оцінки майна укладається виключно між виконавчою службою та суб'єктом оціночної діяльності не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної діяльності, оскільки скаржником не враховано приписи ст. 11 наведеного закону, яким передбачено, що під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник; у даному випадку оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності має здійснити інша особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", а не замовник Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Всі інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 5017/3422/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА