Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/8789/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/8789/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламні Радіо Системи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкл Лінк"

про стягнення 609 583,02 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Мельниченко І.О. (довіреність)

від відповідача: Бойко М.М. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламні Радіо Системи" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкл Лінк" (відповідач) 609 583,02 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № КИ-29 про надання рекламних послуг в мережі Інтернет від 17.06.2016, в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 31.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8789/17 та призначено її до розгляду на 22.06.2017.

16.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору, документи по справі.

20.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

22.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо банківських реквізитів, так як у позові були допущені технічні помилки.

В судове засідання 22.06.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд його задовольнити. Представники позивача не заперечили проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 відкладено розгляд справи на 25.07.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.07.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначив, що у підписаних між позивачем та відповідачем актах здачі-приймання робіт (надання послуг), складених за результатами надання послуг за Договором та Додатками №23, №25, №26 та №29, а також переданих відповідачу рахунках на оплату послуг за розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет, було допущено технічну помилку, а саме зазначено невірний номер Договору - №КИ-28 замість правильного - №КИ-29. Жодних інших договорів, крім №КИ-29, між сторонами не укладалось.

Також 24.07.2017 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, у якому позивач зазначив кожну суму, заявлену до стягнення, окремо: 568 552,42 грн. основного боргу, 33089,76 грн. інфляційних втрат, 7 940,84 грн. 3% річних.

Суд зазначає, що вказана заява позивача не є ні заявою про збільшення розміру позовних вимог, ні заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки сума, першочергово заявлена позивачем до стягнення не змінилась, останнім лише конкретизовано кожну суму.

25.07.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення у справі судової експертизи та відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач фактично не надав відповідачу рекламні послуги із розміщення в мережі інтернет банерної реклами КТВ, а акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №557 від 30.11.2016 року, №559 від 30.11.2016 року, №560 від 30.11.2016 року, №558 від 30.11.2016 підписані відповідачем під впливом помилки. На переконання відповідача, спростувати факт надання позивачем послуг та підтвердити помилковість підписання актів може судова експертиза.

Крім того, відповідач зазначає, що у нього не виникло зобов'язання по оплаті позивачу рекламних послуг, оскільки позивач не передавав та не направляв відповідачу рахунків-фактур.

У судовому засіданні 25.07.2017 представники позивача та відповідача зазначили, що в актах, рахунках помилково зазначено договір КИ-28 від 17.06.2017, вірним є договір № КИ-29.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про призначення експертизи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що позивач фактично не надав відповідачу рекламні послуги із розміщення в мережі інтернет банерної реклами КТВ, а акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані відповідачем під впливом помилки. На переконання відповідача, спростувати факт надання позивачем послуг та підтвердити помилковість підписання актів може судова експертиза.

На вирішення експертизи відповідач пропонує винести такі питання: 1) який фактичний перелік веб-сайтів в мережі інтернет, на яких Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламні Радіо Системи розмістило, у період часу із 24 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року, банери Товариства з обмеженою відповідальністю АНКЛ ЛІНК у форматі: Банернареклама КТВ, таргетинг: МАУ Чехія, Турція, Кіпр, Глобальне Промо (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Бельгія, Молдова, Польща, Нью-Йорк, Фінляндія, Чехія, Швеція, Шрі-Ланка)? 2) який фактичний період (з якої дати по яку) відбувалося розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламні Радіо Системи банерів Товариства з обмеженою відповідальністю АНКЛ ЛІНК у форматі: Банерна реклама КТВ, таргетинг: МАУ Чехія, Турція, Кіпр, Глобальне Промо (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Бельгія, Молдова, Польща, Нью-Йорк, Фінляндія, Чехія, Швеція, Шрі-Ланка)? 3) яка фактична кількість показів банерів Товариства з обмеженою відповідальністю АНКЛ ЛІНК у форматі: Банерна реклама КТВ, таргетинг: МАУ Чехія, Турція, Кіпр, Глобальне Промо (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Бельгія, Молдова, Польща, Нью-Йорк, Фінляндія, Чехія, Швеція, Шрі-Ланка) здійснило Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламні Радіо Системи , у період часу із 24 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року? 4) ка загальна вартість рекламних послуг, що були надані Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламні Радіо Системи по розміщенню банерів Товариства з обмеженою відповідальністю АНКЛ ЛІНК у форматі: Банерна реклама КТВ, таргетинг: МАУ Чехія, Турція, Кіпр, Глобальне Промо (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Бельгія, Молдова, Польща, Нью-Йорк, Фінляндія, Чехія, Швеція, Шрі-Ланка), у період часу із 24 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року?

Як визначено у статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Так, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що для з'ясування обставин у даній справі спеціальні знання не потрібні, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, для повного та всебічного дослідження обставин справи.

Клопотання відповідача про витребування доказів є похідним від клопотання про призначення експертизи та обґрунтовується тим, що докази, які відповідач просить витребувати, необхідні для проведення судової експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Виходячи з аналізу наведених приписів процесуального законодавства у контексті заявлених позовних вимог, суд відмовляє у задоволені вказаних клопотань, оскільки, по-перше, судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, по-друге, документи, які просить витребувати позивач, не стосуються предмета спору, а тому їх витребування не є необхідним.

У судовому засіданні 25.07.2017 представник позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 25.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламні Радіо Системи" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкл Лінк" (далі - рекламодавець) укладено договір № КИ-29 про надання рекламних послуг в мережі Інтернет (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого рекламодавець замовляє та оплачує, а виконавець надає рекламні послуги відповідно до умов, викладених в Договорі та Додатках (Ордерах), в яких сторони погоджують інформаційні ресурси, інформаційні носії, їхні розміри, час або періодичність показу, кількість показів інформаційного носія, вид та місце розміщення, вартість рекламних послуг, суму податкових платежів, підсумкову вартість рекламних послуг з врахуванням податкових платежів.

Відповідно до п. 2.2 Договору, розміщення, кожного інформаційного носія реклами рекламодавця відбувається лише у разі та після узгодження сторонами змісту і вигляду інформаційного носія, а також всіх суттєвих умов Договору та підписання відповідного Додатку (Ордеру) до Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору, ціна Договору визначається загальною сумою рекламних послуг, що будуть надані за відповідними Додатками (Ордерами) до Договору.

Вартість рекламних послуг за Договором сплачується рекламодавцем шляхом здійснення 100 (ста) відсотків попередньої оплати впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання рекламодавцем рахунку-фактури виконавця в документарній формі, якщо інший порядок розрахунків не встановлений у відповідному Додатку (Ордері) до Договору (п. 5.2 Договору).

Положеннями п. 5.3 Договору встановлено, що факт надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами Актів наданих послуг і скріплення їх печатками.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині виконання взаємних зобов'язань - до їх повного виконання. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить про бажання розірвати його, від автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 8.1 Договору).

24.10.2016 між позивачем та відповідачем погоджено та підписано Додаток № 23 до Договору, у якому сторони погодили умови розміщення виконавцем рекламних матеріалів замовника в мережі Інтернет та визначили період кампанії та вартість розміщення - 104612,55 грн.

Також між сторонами 01.11.2016 погоджено та підписано Додатки № 25 на суму 63 161,60 грн., № 26 на суму 81000,00 грн. та № 29 на суму 319 778,27 грн.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 568 552,42 грн., в підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 557 від 30.11.2016 на суму 104612,55 грн., № 559 від 30.11.2016 на суму 63 161,60 грн., № 560 від 30.11.2016 на суму 81 000,00 грн., № 558 від 30.11.2016 на суму 319778,27 грн.

Також позивачем долучені до матеріалів справи рахунки на оплату покупцю, посилання на які міститься у зазначених актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, наданих позивачем послуг на суму 568 552,42 грн. не сплатив, у зв'язку із чим, позивач просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку, а також 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір № КИ-29 від 17.06.2016 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 568 552,42 грн.

Так, на підтвердження вказаних обставин позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 557 від 30.11.2016 на суму 104612,55 грн., № 559 від 30.11.2016 на суму 63 161,60 грн., № 560 від 30.11.2016 на суму 81 000,00 грн., № 558 від 30.11.2016 на суму 319778,27 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що вказані акти не є беззаперечним доказом надання позивачем послуг, оскільки вказані акти підписані під впливом помилки, а послуги за ними надані не були.

Суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.4.2 Договору, рекламодавець у триденний строк від дати отримання Акту повинен розглянути та у разі відсутності заперечень, повернути підписаний примірник Акту про надання послуг виконавцю. У разі наявності заперечень щодо наданих рекламних послуг рекламодавець у зазначений строк складає про це письмове мотивоване заперечення та надсилає його виконавцю. Протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати отримання виконавцем мотивованого заперечення, сторони додатково погоджують строки виправлення недоліків.

Пункт 5.1 1 Договору встановлює, що Акт про надання послуг складається виконавцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту закінчення надання рекламних послуг, підписується виконавцем та передається на підписання рекламодавцю.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплені печаткою підприємства.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу письмових мотивованих заперечень як у строки, встановлені договором, так і у будь-який інший час.

Крім того, відповідачем не зазначено, у чому саме полягала помилка у підписані спірних актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також суд звертає увагу, що Акти про надання послуг підписуються вже після їх фактичного надання. Договором, зокрема п. 4.1.3, передбачено право рекламодавця запитувати від виконавця про хід виконання ним своїх зобов'язань за договором.

Однак, матеріали справи не містять жодних звернень відповідача до позивача щодо ненадання, неналежного надання послуг.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі № 922/3048/16 є безпідставним, оскільки фактичні обставини у даній справі та у справі 922/3048/16 є відмінними. У справі №922/3048/16 акти були отримані замовником, однак не підписані, в той час як у даній справі усі акти зі сторони замовника підписані без зауважень та заперечень після фактичного надання послуг.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 557 від 30.11.2016 на суму 104612,55 грн., № 559 від 30.11.2016 на суму 63 161,60 грн., № 560 від 30.11.2016 на суму 81 000,00 грн., № 558 від 30.11.2016 на суму 319778,27 грн. є належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачу послуг на суму 568 552,42 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вартість рекламних послуг за Договором сплачується рекламодавцем шляхом здійснення 100 (ста) відсотків попередньої оплати впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання рекламодавцем рахунку-фактури виконавця в документарній формі, якщо інший порядок розрахунків не встановлений у відповідному Додатку (Ордері) до Договору (п. 5.2 Договору).

Позивачем долучені до матеріалів справи рахунки на оплату № 502 від 24.10.2016 на суму 104612,55 грн., № 547 від 28.11.2016 на суму 63 161,60 грн., № 548 від 28.11.2016 на суму 81000,00 грн., № 526 від 11.11.2016 на суму 319 778,27 грн.

За твердженням позивача, зазначені рахунки передавались відповідачу разом із Актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що рахунків на оплату не отримував, а тому зобов'язань з оплати у відповідача не виникло.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на наступне.

Так, усі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять посилання на долучені позивачем рахунки на оплату, а тому підписавши акти, відповідач знав про обов'язок їх оплати.

Більше того, суд зазначає, що рахунок на оплату є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку на опалту не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405, у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі 916/1129/16.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг на суму 568 552,42 грн. у відповідача настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 568 552,42 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 568 552,42 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7940,84 грн. 06.12.2016 по 24.05.2015 та 33089,76 грн. інфляційних втрат, нараховані за період з грудня 2016 по квітень 2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період, визначений позивачем, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 7940,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33089,76 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламні Радіо Системи" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкл Лінк" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 20, код 35948147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламні Радіо Системи" (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Слави, буд. 28, код 36187533) 568 552,42 грн. основного боргу, 33089,76 грн. інфляційних втрат, 7 940,84 грн. 3% річних та 9143,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2017.

Суддя С.О. Турчин