Постанова

від 27.07.2017 по справі 910/17708/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Справа № 910/17708/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2153Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року по справі №910/17708/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторанснаб» , м. Харків

до Компанії «ОСОБА_2 Гаваї Інк.» « Mikoshi Trading Hawaii Inc» , Торенс (Сполучені Штати Америки)

про стягнення 74400 дол. США, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторанснаб", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Компанії "Мікоши Трейдинг Гаваї Інк.", США ("Mikoshi Trading Hawaii, Inc") про стягнення передоплати у сумі 74400,00 дол. США за контрактом №1-К від 19.11.2014, що за курсом Національного банку України на дату подання позову становить 1 572 072,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 по справі №910/17708/15 у прийнятті позовної заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2015 по справі № 910/17708/15 скасовано; справу № 910/17708/15 направлено до господарського суду міста Києва для виконання ним вимог ч. 1 ст. 17 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2017 р. матеріали справи №910/17708/15 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2017 року відмовлено у прийнятті позовної заяви ТОВ «Ресторанснаб» до провадження.

Позивач з ухвалою господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить її скасувати, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року скаргу позивача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.07.2017 року на 11 год. 30 хв.

У судове засідання представник відповідача не з'явився.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду попередньої інстанції про відмову у прийнятті позовної заяви, направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторанснаб" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Мікоши Трейдинг Гаваї Інк.", США ("Mikoshi Trading Hawaii, Inc") про стягнення передоплати у сумі 74400,00 дол. США за контрактом №1-К від 19.11.2014, що за курсом Національного банку України на дату подання позову становить 1 572 072,00 грн.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного суду України від 25.11.1997 № 6-рп щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 2482 ЦПК України) способи захисту порушених прав особи не обмежуються, кожному гарантовано судовий захист своїх порушених прав.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ за участю іноземного елемента, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").

Так, згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправовими відносинами є відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується, зокрема, до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Отже, з метою правильного вирішення спору у даній справі необхідно визначити її підсудність судам України, процесуальну правоздатність і дієздатність іноземного елемента та право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

При цьому,відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» , а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (в яких хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України «Про міжнародне приватне право» .

Статтею ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при ОСОБА_3 палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.

Як правильно зазначено в ухвалі суду предметом позову є повернення передоплати у сумі 74400,00 дол. США Компанією "Мікоши Трейдинг Гаваї Інк." (США) ("Mikoshi Trading Hawaii, Inc", USA) за контрактом №1-К від 19.11.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторанснаб", м. Харків.

Таким чином, відповідачем у даній справі є іноземний суб'єкт господарювання, створений за законодавством Сплучених Штатів Америки та зареєстрований в цій країні.

Згідно з ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) кожна договірна держава визнає письмову угоду, згідно якої сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або, що міститься в обміні листами, або телеграмами.

Відповідно до пункту 3 ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) суд може порушувати провадження у справі за наявності арбітражного застереження, якщо визначить, що таке застереження є недійсним, втратило силу або не може бути виконане. Положенням Конвенції 1958 року передбачена можливість розгляду спору в господарських судах за наявності в договорі арбітражного застереження.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Згідно визначення, наведеного у ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійнодіючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при ОСОБА_3 палаті України.

Крім того, визначення терміну "арбітраж" також надано Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, відповідно до якої цей термін означає вирішення спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж ad hoc), так і постійними арбітражними органами.

У пункті 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" № 04-5/608 від 31.05.2002 зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc).

Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при ОСОБА_3 палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Вказана норма узгоджується з вимогами ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з п. 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Вищенаведена правова позиція викладена у Постановах Вищого Господарського суду України від 27.11.2013 № 910/8259/13, від 28.05.2014 №916/1897/13, від 15.04.2015 № 910/12653/14.

За п. 6.1. контракту його сторони визначили, що "якщо спори не будуть врегульовані шляхом переговорів, то вони підлягають розгляду в Арбітражному суді у відповідності з законами України та правилами ОСОБА_3 України. Місце розгляду справи: м. Київ, Україна".

З даного пункту контракту, вбачається, що він не містить точної назви арбітражу, на вирішення якого сторони мають передавати спір щодо зазначеного Контракту.

Разом з тим, Київський апеляційний господарський суд в постанові від 23.02.2016 р. по даній справі, яка набрала законної сили, та як наслідок, підлягає застосування до спірних правовідносин, зробив висновок про те, що відсутність в арбітражному застереженні точної назви судової установи, на вирішення до якої сторони мають передавати спір за контрактом №1-К від 19.11.2014, суперечить вищенаведеним нормам законодавства, у зв'язку з чим, є правові підстави вважати, що арбітражна угода є такою, що не може бути виконана.

Передача спорів до арбітражу вимагає обов'язкового однозначного волевиявлення сторін щодо такої передачі із зазначенням назви органу, що здійснюватиме вирішення цих спорів. (ст. II Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958).

Тобто, застереження про підсудність спору, за загальним правилом, має бути чітким та давати змогу однозначно встановити волю сторін щодо органу, який буде вирішувати спори між ними.

У зв'язку з тим, що арбітражне застереження, визначене в п. 6.1. контракту не містить точної назви судової установи, на вирішення до якої сторони мають передавати спір за контрактом №1-К від 19.11.2014 р., і така угода є такою, що не може бути виконана, господарський суд Харківської області дійшов правомірного і обґрунтованого, на думку колегії суддів апеляційного суду, висновку про відсутність у господарського суду Харківської області повноважень на розгляд існуючого між сторонами у даній справі спору, тобто дана справа не є підвідомчою даному суду.

Крім того, слід звернути увагу на те, що в п. 6.1. контракту сторонами не лише використано назву суду, яка співпадає, як з попередньою назвою господарських судів, так і з назвою арбітражу, але й зроблено посилання на застосування до порядку розгляду спору правил ОСОБА_3 України, що може в тому числі, свідчити про намір сторін передати спір на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ОСОБА_3 України.

До того ж, в цьому пункті контракту йдеться про те, що місцем розгляду справи арбітражним судом має бути м. Київ, Україна.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про повернення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторанснаб» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року по справі №910/17708/15 має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторанснаб» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року по справі №910/17708/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31.07.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.